Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007 - перейти к содержанию учебника

§ 3. Європейські традиції приватного права

Оскільки європейські правові системи звичайно пов'язують з належністю до східної або західної традиції права, попереднього роз'яснення потребують два ключових поняття: 1) система "Схід- Захід"; 2) традиція права.
Суть конструкції "Схід - Захід" полягає у виокремленні двох маг істральних шляхів соціоісторичного розвитку. При цьому "Схід" або "Орієнт" характеризується такими рисами:
- пріорітет колективних, громадських, державних інтересів над індивідуальними;
- значне одержавлення економічного життя, що має наслідком відсутність або недорозвиненість інституту приватної власності;
- соціально-політичний монізм, що зумовлює нерідко авторитарний, а, іноді, деспотичний чи навіть, у деяких випадках, теократичний тип влади;
- егалітарна і регламентаційна соціальна етика;
- етико-нормативна і суспільно-легіслативна функція релігії (властива усім східним конфесіям - іудаїзму, ісламу, конфуціанству, російському православ'ю тощо). Ця функція може також виконуватися державною ідеологією чи вченням, що заміняє релігію.
Для "Заходу" ("Окциденту") характерні:
- визнання інтересів приватної особи однією з найважливіших цінностей цивілізації;
- потужний інститут приватної власності, що відіграє вирішальну роль в економічному житті, яке грунтується на ринкових засадах;
- соціально-політичний плюралізм, розподіл влади, самоврядування, світський характер влади;
- конкурентна і персоналістична соціальна етика;
- відокремленість релігії від державних інституцій, відносна самостійність церкви.
Таким чином, ці два поняття характеризує низка відмінностей. При цьому має значення не тільки механічний, формальний поділ Європи за географічними координатами, відповідно до якого Польщу, наприклад, можна віднести до "Сходу", а розподіл за світоглядом, культурою, організацією суспільства тощо - усього того, що складає у сукупності цивілізацію.
Що стосується поняття "традиція права", то остання тлумачиться як правові цінності, категорії, інститути, норми, котрі протягом століть свідомо передаються від покоління до покоління.
Західноєвропейська традиція права - це ті правові ідеї, поняття, категорії та інститути, котрі грунтуються на світогляді, культурі і ментальності західноєвропейської локальної цивілізації і свідомо передаються як її правові цінності від покоління до покоління.
Дія західноєвропейської традиції права властивим є те, що:
1) існує відносно чітка межа між правовими та іншими інституціями. Це означає, зокрема, що хоч політика і мораль можуть ни імамати іакон, але вони не тлумачаться як сам закон, як це має ми не- ц деяких інших культурах;
2) управління правовими інституціями доручається спеціальному і орпусу людей, які займаються правовою діяльністю на професійній основі і для цього спеціально дістають юридичну освіту;
Ч сума юридичних знань, отримана фахівцями, знаходиться в ііллектичній єдності з правовими інституціями;
4) закон сприймається як цілісна система, "організм", який розвішається у часі, через століття і покоління;
5) життєздатність системи права ґрунтується на впевненості суспільства в довговічному характері права;
6) розвиток права є не тільки пристосуванням старого до нового. Право не просто продовжується, а має історію;
7) історичність права пов'язана з усвідомленням його переваги над політичною владою;
8) співіснування і змагання всередині одного суспільства різних юрисдикцій. Саме цей плюралізм робить переваги закону необхідними і можливими (Г. Дж. Берман).
Східноєвропейська традиція права - це процес формування і розвитку правових цінностей, що ґрунтуються на світогляді і ментальності східноєвропейської локальної цивілізації і свідомо передаються у ній від покоління до покоління.
Головні риси східноєвропейської традиції права полягають у такому:
1) обмеженість світоглядного підґрунтя права, як правило, християнським вченням у його православній або аналогічній інтерпретації;
2) схильність до тлумачення права як позитивного закону, зміст якого зумовлений не стільки природними приписами, скільки потребами суспільства, котрі в кінцевому підсумку краще за всіх знає держава (монарх, диктатор, одноосібний лідер), шо втілює їх у законодавчих настановах;
3) організація і проведення законотворчих, систематизаційних, дослідницьких та інших робіт в галузі права за "ініціативою зверху";
4) обмеженість творчого пошуку правознавців, і, як результат, - втрата авторитету і значення юриспруденції;
5) тенденція до обмеження "надмірного" розширення сфери приватноправового регулювання, прагнення забезпечити максимально можливі контроль і втручання держави у відносини приватних осіб. В результаті приватне право виявляється "розбавленим" публіч- но-правовими нормами і нерідко тлумачиться як "господарське" або інше;
6) недостатньо чітке розмежування правових інститутів і інституцій з одного боку, і державних інституцій іншого типу (наприклад, адміністративних, управлінських установ), - з іншого;
7) відсутність теоретично обґрунтованої і визнаної офіційно концепції наступництва права взагалі і приватного права зокрема в межах однієї держави або цивілізації. Внаслідок цього таке явище як рецепція права відбувається в латентних формах, має обмежений і непослідовний характер;
8) акцентування уваги, головним чином, не на правах, а на обов'язках учасників цивільних відносин (Є. Харитонов).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 3. Європейські традиції приватного права"
  1. Додаткова література
    Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. - 2-е изд. - М., 1998 (624 е.). 2. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с франц. - М., 1996 (400 е.). 3. Луць Л. Методологія порівняльного правознавства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів, 1997. - С. 29-34. 4. Марченко М.Н. Курс сравнительного
  2. § 1. Дихотомія "приватне право - публічне право" як підґрунтя характеристики становища приватної особи у суспільстві
    Як суспільний феномен, котрий стосується окремого індивіда і суспільства в цілому, право може розглядатися під кутом зору оцінки його значення як для приватних осіб, так і для суспільства, що, насамперед, і є основою виникнення відомої дихотомії "приватне право - публічне право". Загальна структура права виглядає так: 1) природне право як основа усього іншого права; 2) приватне та публічне
  3. § 2. Джерела приватного права
    Термін "джерела права" може вживатися в кількох значеннях: 1) чинники, що створюють право; 2) форма, у якій виражена норма об'єктивного права; 3) ті матеріали, що містять інформацію про правову систему чи окремі правові норми, які існували раніше, але з часом відійшли в історію. Такий підхід загалом відповідає традиції, що склалася у дослідженнях з цього питання у галузі загальної теорії
  4. § 4. Цивілістика
    У вітчизняній правовій науці цивілістика розглядається з 2 позицій: 1) як узагальнююче поняття, що вживається для визначення суспільних відносин цивільно-правового характеру, пов'язаних з цивільним правом, проблемами нормативного регулювання майнових та особистих немайнових прав фізичних і юридичних осіб та практикою цивільних правовідносин (в тому числі сімейно-правових, цивільних
  5. Глава 2 Європейські системи приватного права
    Глава 2 Європейські системи приватного
  6. § 2. Критерії класифікації
    В процесі формування і розвитку права склалися певні правові системи, які відрізняються підходом до розв'язання принципових питань правового становища особистості, відносин її з державою, методами правового регулювання тощо. Враховуючи різні точки зору, висловлені фахівцями у галузі порівняльного правознавства, можна виділити наступні правові системи: - романо-германська;
  7. § 4. Європейські родини приватного права
    Європейські системи приватного права на основі подібності визначальних ознак можуть бути згруповані у певні сукупності, котрі іменуються родинами приватного права. Романська родина приватного права Для неї характерний чіткий розподіл права на приватне і публічне, де приватне право розглядається як таке, що стосується тільки інтересів приватних, юридично рівних осіб, а публічне право слугує,
  8. § 5. Традиція приватного права в Україні
    Українська традиція приватного права обумовлена історичними, геополітичними, культурними особливостями розвитку держави. Помітну роль при цьому зіграла та обставина, що значну частину своєї історії Україна присвятила вибору цивілізаційної орієнтації між "Сходом" і "Заходом". Тому іноді Україну характеризують як "країну кордонів", яка одночасно відчуває декілька впливів: із заходу - європейської
  9. § 1. Особливості формування цивільного права в Україні
    Відповідь на питання, до якого типу належить цивільне право України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість передбачення зусиль законодавців і визначення їх перспектив, напрями формування судової практики в країні, нарешті, обсяг того матеріалу, який повинен засвоїти і яким має володіти юрист. До чого може призвести ігнорування
  10. § 4. Об'єкти спадкування
    Об'єктами спадкування є цивільні права й обов'язки спадкодавця, що можуть (мають здатність) переходити в спадщину. Разом із тим, варто підкреслити, що йдеться не про будь-які права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, а лише про ті, існування яких не припиняється смертю певної фізичної особи (ст. 1218 ЦК). До об'єктів, які мають майновий характер, зокрема,
© 2014-2022  yport.inf.ua