| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 7. Завдаток |
||
|
Завдаток виконує три основні функції: доказову, платіжну та забезпечувальну. 1. Доказательственная функція завдатку полягає в тому, що його видача свідчить про укладення договору, що породжує забезпечувані завдатком зобов'язання. З п. 1 ст. 380 ГК випливає, що завдаток видається при укладенні цього договору * (1311), який може носити не тільки консенсусний, а й реальний характер. Закон не вимагає, щоб завдаток був єдиним доказом укладення зазначеного договору. Тому забезпечені завдатком зобов'язання можуть бути засновані на договорі, укладеному як в усній, так і в письмовій формі. 2. Платіжна функція завдатку виражається в тому, що його видача вважається виконанням задаткодателем грошового зобов'язання (наприклад, видача завдатку наймачем житлового приміщення за договором найму комерційного звільняє його від внесення найманої плати в частині виданого завдатку). Цю функцію завдаток виконує і тоді, коли строк виконання основного зобов'язання ще не настав. 3. Забезпечувальна функція завдатку полягає у спонуканні сторін договору виконати свої зобов'язання під страхом настання штрафних наслідків. Згідно абз. 1 п. 2 ст. 381 ГК якщо за невиконання зобов'язання відповідає задаткодавець, то завдаток залишається у задаткоодержувача (наприклад, покупець, який видав завдаток у розмірі 10% вартості автомобіля, але не сплатив суму, що залишилася, втрачає свій завдаток). Якщо за невиконання зобов'язання відповідає задаткоодержувача, він зобов'язаний сплатити задаткодавцю завдаток у подвійному розмірі (наприклад, продавець, який одержав завдаток у розмірі 10% вартості автомобіля, але не передав автомобіль покупцю, зобов'язаний сплатити покупцеві 20% вартості автомобіля). При заподіянні збитків, викликаних невиконанням забезпечених завдатком зобов'язань, завдаток виконує також компенсаційну функцію. У цьому випадку він зараховується в рахунок відшкодування збитків, якщо інше не обумовлено задаткодателем і задаткоодержувачем (абз. 2 п. 2 ст. 381 ЦК). Всупереч існуючій в літературі думку * (1312), завдаток ні за яких умов не може виконувати функцію відступного в сенсі ст. 409 ЦК, оскільки видача завдатку на відміну від надання відступного не викликає припинення зобов'язання в момент отримання відповідної стороною грошової суми. Штрафний дію завдатку. Штрафний дію завдатку настає за наявності фактичного складу, який складається з трьох елементів: 1) видачі завдатку; 2) угоди про завдаток; 3) невиконання забезпеченого завдатком зобов'язання. 1. Залежно від використовуваної сторонами форми розрахунків видача завдатку являє собою або договір про передачу готівки у власність задаткоодержувача (п. 1 ст. 223, 224 ЦК), або банківську операцію по перерахуванню безготівкових грошових коштів задаткодавця на банківський рахунок задаткоодержувача (ст. 861, 863-865 ЦК). 2. Угода про завдаток покликане підпорядкувати видається задаткодателем грошову суму правовому режиму завдатку * (1313). Незалежно від розміру завдатку воно має бути зроблено у письмовій формі (п. 2 ст. 380 ЦК). Недотримання цієї вимоги позбавляє сторони у разі спору права посилатися на показання свідків (п. 1 ст. 162 ЦК). Угода про завдаток повинно містити вказівку на договір, який породжує забезпечувані завдатком зобов'язання, та засвідчувати факт видачі певної грошової суми в якості завдатку * (1314). 3. Невиконання боржником основного зобов'язання служить передумовою штрафного дії завдатку, якщо воно обгрунтовує відповідальність боржника (абз. 1 п. 2 ст. 381 ЦК). Штрафний дію завдатку полягає в настанні несприятливого правового наслідки для задаткоодержувача або задаткодавця. Якщо задаткодавець їх не виконує своє зобов'язання, то у задаткодавця виникає спрямоване проти нього домагання на сплату завдатку в подвійному розмірі (абз. 1 п. 2 ст. 381). Це домагання, так само як і домагання на неустойку, може бути віддана іншій особі (абз. 1 п. 1 ст. 382 ЦК) та зменшено в своєму обсязі судом (ст. 333 ЦК) * (1315). При невиконанні зобов'язання задаткодателем він не має права вимагати від задаткоодержувача повернення завдатку (абз. 1 п. 2 ст. 381). Приписи абз. 1 п. 2 ст. 381 не є імперативними. Тому сторони можуть зв'язати штрафне дію завдатку з неналежним виконанням основного зобов'язання, а також змінити штрафне дію завдатку (наприклад, обумовити, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання задаткоодержувачем останній повертає завдаток в іншому, ніж передбаченому законом, розмірі). Крім того, вони можуть укласти угоду про одностороннє завдаток, тобто про завдаток, який забезпечує зобов'язання лише одної сторони. Якщо забезпечене завдатком зобов'язання припиняється за згодою сторін або внаслідок неможливості виконання, задаткоодержувача зобов'язаний повернути завдаток задаткодавцю (п. 1 ст. 381 ЦК). Задаткоподобние угоди. Як вже зазначалося, завдаток характеризується тим, що він, по-перше, видається тільки при укладенні договору і, по-друге, забезпечує виконання зобов'язань, що виникли з цього договору. Тим часом у практиці зустрічаються угоди, подібні по своїй дії з угодами про завдаток, але не відповідають зазначеним ознакам завдатку. До таких задаткоподобним угодами відносяться: 1) укладається за участю в торгах угода про завдаток (пп. 4 і 5 ст. 448 ЦК), який видається в забезпечення виконання обов'язку укласти договір, а також, якщо це обумовлено сторонами, в забезпечення зобов'язань, що виникли з цього договору; 2) угода про завдаток, яка укладається для забезпечення виконання попереднього договору; 3) угода про завдаток, який видається після укладання договору, що породжує забезпечувані завдатком зобов'язання. До задаткоподобним угодами можуть за аналогією застосовуватися приписи ГК про завдаток. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 7. Завдаток " |
||
|
||