| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Захист права власності за позовом про Визнання угідь (правочинів) Недійсними |
||
|
5 ді, Які візнаються Недійсними. Так, недійсною є та угода, что НЕ відповідає Вимогами закону, в тому чіслі обмежує Особисті або майнові права неповнолітніх дітей (ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР). За новим ЦК України (ст. 216) підставою недійсності правочину є Недодержання в момент Вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, Які встановлвлені Частинами 1-3, 5, 6 ст. 204 цього Кодексу. Законодавство встановлює певні правові Наслідки Визнання догоди недійсною. Зміст та ОБСЯГИ ціх правових НАСЛІДКІВ залежався від Підстави Визнання догоди недійсною. За загально правилом, за недійсною угідь Кожна Зі СТОРІН зобов'язана повернути Другій стороні все одержании за угіддями, а при неможлівості повернути одержании в натурі - відшкодуваті его ВАРТІСТЬ у грошах, ЯКЩО Інші Наслідки недійсності НЕ передбачені законом. Такі правові Наслідки в юрідічній науці назівають двосторонньою рестітуцією. Це загальне правило застосовується у разі невідповідності догоди закону, за вінятком віпадків, коли угода підпадає под дію спеціальніх норм ЦК або других Законів України, Які закріплюють особливі Підстави Визнання Угод недійнімі та їх правові Наслідки. Водночас Можливі й Інші правові Наслідки Визнання питань комерційної торгівлі Угод Недійсними. Так, за недійсною угідь, Укладення малолітньою особою, застосовується двостороння рестітуція, крім того, дієздатна сторона зобов'язана відшкодуваті Другій стороні понесені нею витрати, ВТРАТИ або Пошкодження ее майна, ЯКЩО вона знала або винна булу знаті про недієздатність Другої стороні. Такі Самі правові Наслідки передбача ї Щодо Деяк других недійсніх угідь, Які візнані такими через ваді суб'єктного складу та укладені внаслідок помилки. Нарешті, законодавство передбачає можлівість Стягнення з однієї Сторони або з обох СТОРІН одержании за недійсною угідь у дохід держави. Так, ЯКЩО угода уклад з метою, яка явно суперечіть інтересам Держава і Суспільства, то за наявності уміслу у обох СТОРІН, у разі Виконання догоди обома сторонами, в доход стягується все одержании ними за угіддями, а в разі Виконання догоди однією стороною, з Другої Сторони стягується в доход держави все одержании нею и все належноє з неї першій стороні на відшкодування одержании. За наявності уміслу позбав у однієї сторони все одержании нею за угіддями має буті повернене Другій стороні, а одержании последнего або належноє їй на відшкодування Виконання стягується в доход держави (ст. 49 ЦК УРСР). У новому ЦК України аналогічної норми немає, а ст. 229, яка візнає нікчемнім правочин, Який порушує Публічний порядок, не передбачає на цею випадок конкретних Майновий НАСЛІДКІВ Вчинення такого правочину. СПЕЦІАЛЬНІ правові Наслідки передбача Щодо недійсніх угідь, Укладення внаслідок обману, насильства, погрозивши, зловмісної догоди представника однієї Сторони з іншою стороною або збігу тяжких известить. Позівачі могут Звертатися до суду позбав з Вимогами про Визнання догоди недійсною без визначення ее правових НАСЛІДКІВ. За таких известить у суду немає правових підстав застосовуваті ті чі Інші правові Наслідки недійсності догоди. Однак позивач НЕ Позбавлення права у Майбутнього звернута з позовом про Витребування майна, повернення безпідставно Збереження майна чи відшкодування понесених витрат, ВТРАТИ чі Пошкодження майна. Практіці РОЗГЛЯДУ спорів про Визнання Угод Недійсними прісвячені постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах для про Визнання Угод Недійсними" від 28 квітня 1978 р. (З Наступний змінамі) та роз'яснення ПРЕЗИДІЇ ВИЩОГО арбітражного суду України "Про деякі питання практики 5 Вирішення спорів, пов'язаних з Визнання Угод Недійсними" від 12 березня 1999 р.1. При цьом в РОЗ'ЯСНЕННЯ ПРЕЗИДІЇ ВАСУ судам дано деякі радікальні Рекомендації про ті, что, за загально правилом, невиконання чи неналежне Виконання вгодити не Тягном за собою правових НАСЛІДКІВ у вігляді Визнання догоди недійсною. Разом з тім, закон может передбачаті випадка, коли Порушення законодавства, допущені при віконанні договором, є підставою для Визнання его недійснім (зокрема, п. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна"). Дійсно, в Закон України "Про приватизацію державного майна" 19 лютого 1997 р. Було введено норму про ті, що »на підприємницька однієї Із СТОРІН договір купів-лі-продаж может буті розірвано або признал недійснім за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачення договором купівлі-продаж, у візначені рядка" (п. 5 ст 27). Юридична неспроможність наведеного положення є очевидною, Аджея в цівільному праві допокі что Було непорушний правило про ті, что Порушення умів договором є підставою для можливіть розірвання договору. Тому не можна охарактеризувати інакше як юридичною помилки наведення законодавче положення Щодо возможности Визнання недійснім договором у зв'язку з невиконанням его умів. Незважаючі на це, Президія ВАСУ у РОЗ'ЯСНЕННЯ від 12 березня 1999 р. підтрімала зазначене спірне положення пріватізаційного законодавства. Водночас у позіції ПРЕЗИДІЇ є й Інші вразліві місця. По-перше, коментар п. 1 роз'яснень сформульованій таким чином, что Дає Підстави вважаті про наявність у законодавстві й других віпадків Визнання договорів Недійсними у зв'язку з неналежнім їх Виконання, чого Фактично немає. По-друге, Президія Дає некоректно оцінку ст. 27 Закону "Про приватизацію державного майна", в якій сказано про можлівість Визнання договору купівлі-продаж у зв'язку з невиконанням стороною зобов'язань, передбачення договором, а не законодавством, як про це зазначено в РОЗ'ЯСНЕННЯ. По-Третє, Президія так и НЕ Визначи, Які Порушення умів договором могут слугуваті підставою для его розірвання, А які - для Визнання недійснім. Неоднозначність для Тлумачення может віявітіся и п. 18 роз'яснень ПРЕЗИДІЇ ВАСУ, в якому зазначається, что чінне законодавство НЕ віключає права позивача об'єднати в одному позові вимоги про Визнання догоди недійсною з Вимогами повернути одержании за цією угідь в натурі чи про відшкодування в грошах. Відповідач у такому разі має право подати зустрічній иск про Витребування належноє Йому майна чи про відшкодування вартості последнего. Наведені Рекомендації ПЄВНЄВ мірою НЕ узгоджуються Зі ст. 48 ЦК УРСР, яка передбачає двостороння рестітуцію Щодо недійсної догоди, а відтак Вимога про необхідність Подання відповідачем зустрічного покличу позбав ускладнює процесуальне становище последнего. ПЕРЕВАГА покличу про Визнання догоди недійсною є ті, что Позивача тут могут буті як учасники Такої догоди, так и Інші Заінтересовані особини, за віняткамі, прямо Передбачення законом. З таким позовом могут такоже Звертатися и акціонері у разі Порушення їх права на придбання акцій. 1 Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - К., 1995. - Ч. 1. - С. 49-57; Бізнес - 1999. - № 13 (324). - 29 березня. 5 Так, компанія "Р енд Джей ..." заявила у Віщому арбітражному суде иск про Визнання договору купівлі-продаж, за Яким ЗАТ "Борщагівський хіміко-фар-мацевтічній завод" продало ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ додатково віпущені Акції, недійснім. Компанія "Р енд Джей ..." посилалось на ті, что вона є засновниками и акціонером ЗАТ "БХФЗ", а відтак має Переважно право на придбання додатково віпущеніх акцій, Які були відчужені сторонній юрідічній особі. Рішенням ВАСУ від 14 березня 1996 р. иск Було задоволений І, зокрема, зазначено, что Акції закритого АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА розподіляються между засновниками и НЕ могут розповсюджуватіся среди других юридичних осіб чі купуватіся стороннімі1. Таким засоби захисту своих прав могут скористати спадкоємці, Які звертають з позовом про Визнання недійснім заповіту, у зв'язку з невідповідністю его Вимогами Закон і за Яким майно заповідалося Стороннім особам. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Захист права власності за позовом про Визнання угідь (правочинів) Недійсними " |
||
|
||