§ 238. Expensilatio або nomina transcriptica: Самий ранній римський літтеральний договір виник у зв'язку з веденням

Головна

Адміністративне, фінансове, інформаційне право || Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право || Конституційне, муніципальне право || Природоресурсове, аграрне, екологічне право || Митне, податкове, медичне право || Теорія та історія держави і права || Трудове право || Кримінальне, кримінально-процесуальне право

Історія права / Теорія права і держави

Головна → Теорія та історія права і держави → Історія права →

« Попередня		Наступна »

Іво Пуха. Римське право (базовий підручник), 1998 - перейти до змісту підручника
§ 238. Expensilatio або nomina transcriptica
Самий ранній римський літтеральний договір виник у зв'язку з веденням розрахункових, книг pater familias. Договір був названий expensilatio або nomina transcriptica і відомий майже виключно з Інституцій Гая. За описом Гая при веденні розрахункових книжок виникали такі відносини: Грошові надходження та видачі pater familias звичайним способом заносилися в прибутково-витратну книгу (codex accepti et expensi). На підставі цих записів не виникало ніяких нових зобов'язань, зобов'язання встановлювалися або погашалися на підставі передачі або прийняття грошей. Ведення книг мало своєю метою облік боржників і кредиторів (428). Тим часом, особливе літтеральний зобов'язання встановлювалося шляхом т. н. nomina transcripticia, або шляхом переведення зобов'язань на іншого записом у прибутково-витратну книгу. Переклад зобов'язань здійснювався або як transcriptio a re in person am, або як transcriptio a persona in personam. Transcriptio a re in personam встановлювалася в разі, коли деякі з зобов'язань bona fidei (купівля-продаж, оренда) шляхом ведення книг були перетворені в зобов'язання stricti juris, тобто в зобов'язання по точно певній сумі грошей. Це здійснювалося таким чином, що pater familias у своїх книгах сальдований товарні борги і створював нові, проголошують грошові вимоги за величиною вартості колишніх зобов'язань, якщо такий запис проводилася за згодою боржника і в його розрахункових книгах, каузальне зобов'язання bona fidei погашалося і замінювалося новим, абстрактним і Літеральна зобов'язанням. Transcriptio a persona in personam встановлювалася зміною суб'єктів зобов'язання. У цьому випадку pater familias сальдований вимоги і борги попередніх суб'єктів і за угодою з новими обличчями переносив на них або борги, або зобов'язання. Таким чином, старі зобов'язання погашалися, і встановлювалися нові літтеральние зобов'язання, для захисту яких служила condicio certae creditae pecuniae.
« Попередня		Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна " § 238. Expensilatio або nomina transcriptica "
§ 237. Поняття літтеральний договорів expensilatio або nomina transcripticia. У тодішньому розвитку римського права з'явилися ще й синграфи і хірографи, а також один вид спеціального договору при 59. Множинність осіб у зобов'язанні ілісь автоматично на частки. Часткова відповідальність діє у всіх випадках, коли вона законом або договором не усунена. Nomina ipso iure divisa. Nomen - (від лат. - «Ім'я», «запис імені боржника в книзі римського домогосподаря») - боргова вимога, борг. Солідарна відповідальність (від лат. In solidum - «цілком») наступала, якщо бажали покласти відповідальність на кожного з боржників § 75. Правоздатність римських громадян (status civitatis) або фізичні особи в положенні римських громадян (status civitatis) були однакові і рівноправні. Зміст їх прав було різним не тільки в окремі періоди розвитку Римської держави, але й залежно від місця, яке в даному громадському шарі займали окремі індивідууми. Втім, в Римі не існувало ні реальної, ні формальної демократії навіть для громадян римської держави. § 189. Роздільні сукупні зобов'язальні відносини або пасивної сторони, вовлекалось більше число осіб. У таких випадках виникали т. н. сукупні зобов'язання, або сукупні зобов'язальні відносини. У разі, коли предметом сукупних зобов'язальних відносин була делимая річ, в силу вступала правова передумова (presumptio juris), що маються на увазі роздільні сукупні зобов'язальні відносини або "obligatio plurim pro parte ПРИМІТКИ 238. D. 41, 1, 20. 239. D 41, 2, 3,3. 240. D 41, 2, 3, 1. 241. D 18, 1, 74; D 41, 2 , 1, 21; D 41, 2, 18, 2; D 51, 2, 51; I 2, 1, 45. З цієї традиції найчастіше було потрібно, щоб передача символу речі відбувалася в безпосередній близькості від самого предмета (ключі вручалися перед дверима будинку). Від символічної традиції слід відрізняти фіктивну традицію, яка виникла в постклассический

© 2014-2022 yport.inf.ua