Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Визначення

21. У сфері / відносин власності на землю нормою прямої дії / є стаття 9 (частина 2) Конституції Російської Федерації, згідно з якою "земля та інші природні ресурси можуть перебувати у приватній, державної, муніципальної та інших формах власності". Дана норма застосовується безпосередньо, крім випадків, коли її реалізація пов'язана з законом, передбаченим статтею 36 (частина 3) Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 4 листопада 1996 року N 109-О; абзац п'ятий пункту 2 мотивувальної частини).
22. ... Заборона здійснювати права та обов'язки довірчих керуючих, встановлений оспорюваними нормами / ЦК Російської Федерації, пункти 1 і 2 статті 1015 / для публічно-правових утворень, державних органів та органів місцевого самоврядування, не є порушенням або обмеженням конституційного права приватної власності. Конституція Російської Федерації встановлює межі цього права, межі якого в даному випадку визначаються низкою конституційних положень, зокрема положенням про неприпустимість суміщення владної діяльності у сфері державного та муніципального управління та підприємницької діяльності / стаття 34, частина 1, Конституції Російської Федерації / (Визначення Конституційного Суду від 1 жовтня 1998 року N 168-О; пункт 4 мотивувальної частини).
23. Висновок Конституційного Суду Російської Федерації, який визнав, що явний порядок стягнення з юридичних осіб сум штрафів та інших санкцій без їх згоди, тобто при запереченнях проти зазначених стягнень, є неконституційним незалежно від того, яким органом - податковою поліцією або податковою службою - приймається рішення про виробництво стягнення і яким нормативним актом (або окремими його положеннями) таке право йому надано, поширюється на всі інші органи, в тому числі державні служби та фіскальні органи, оскільки ними можуть застосовуватися аналогічні санкції.
... За наявності валютного правопорушення орган валютного контролю мають право прийняти рішення про стягнення штрафу з юридичної особи. Однак це рішення може бути в установленому порядку оскаржена юридичною особою у вищестоящий орган валютного контролю та (або) до суду. У разі такого оскарження стягнення штрафу в безспірному порядку не може проводитися, а має бути призупинено до винесення судом рішення за скаргою юридичної особи (Визначення Конституційного Суду від 4 березня 1999 року N 50-О; пункт 3 мотивувальної частини).
24. Надалі до законодавчого врегулювання виниклого правового питання юридичній особі - платнику штрафу за порушення валютного законодавства повинен надаватися строк, протягом якого він має право оскаржити до вищестоящого органу та (або) до суду рішення органу валютного контролю про стягнення штрафу. Якщо це рішення у зазначений строк не оскаржується, воно приводиться у виконання без застосування судової процедури.
Термін, форма, порядок висловлення незгоди юридичної особи з рішенням органу валютного контролю про стягнення штрафу за порушення валютного законодавства можуть визначатися правозастосувальними органами на основі аналогії закону (статті 268 і 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення) ( Визначення Конституційного Суду від 14 січня 2000 року N 4-О; пункти 1 і 2 резолютивної частини).
25. У постановах від 20 травня 1997 ... і від 11 березня 1998 ... Конституційним Судом Російської Федерації сформульована правова позиція, відповідно до якої арешт і вилучення майна, що представляють собою процесуальні заходи забезпечувального характеру, які не породжують перехід права власності до держави, є допустимими за наявності гарантії подальшого судового контролю. / Ця правова позиція поширюється і на положення КПК РРФСР про арешт майна / (Визначення Конституційного Суду від 17 лютого 2000 року N 107-О; абзац перший пункту 3 мотивувальної частини).
26. Державна реєстрація - як формальна умова забезпечення державної, в тому числі судової, захисту прав особи, що виникають з договірних відносин, об'єктом яких є нерухоме майно, - покликана лише засвідчити з боку держави юридичну силу відповідних правовстановлюючих документів. Тим самим державна реєстрація створює гарантії належного виконання сторонами зобов'язань і, отже, сприяє зміцненню і стабільності цивільного обороту в цілому. Вона не зачіпає самого змісту зазначеного цивільного права (на нерухоме майно та угод з ним), не обмежує свободу договорів, юридична рівність сторін, автономію їхньої волі і майнову самостійність і тому не може розглядатися як неприпустиме довільне втручання держави у приватні справи або обмеження прав людини і громадянина, в тому числі гарантованих Конституцією України права володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що перебуває у особи на законних підставах, а також свободи економічної діяльності (Визначення Конституційного Суду від 5 липня 2001 року N 132-О; абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини ).
27. Положення частини першої статті 247 Митного кодексу Російської Федерації, як дозволяє накладати фізичних осіб стягнення, передбачені пунктами 1-3 статті 242 цього Кодексу, незалежно від часу вчинення порушення митних правил, по суті є таким же, як положення, які раніше вже були предметом звернення до Конституційного Суду Російської Федерації і за якими їм винесено постанову, що зберігає свою силу.
В силу статей 6, 79 і 87 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" дане положення підлягає застосуванню судами, іншими органами та посадовими особами з урахуванням Постанови Конституційного Суду Російської Федерації від 27 квітня 2001 по справі про перевірку конституційності ряду положень Митного кодексу Російської Федерації і справжнього Визначення, а саме: стягнення, передбачені пунктами 1-3 статті 242 Митного кодексу Російської Федерації, можуть бути накладені на фізичних осіб за закінчений митне правопорушення не пізніше двох місяців з моменту його вчинення , а при триваючому правопорушенні - не пізніше двох місяців з дня його виявлення (Визначення Конституційного Суду від 4 жовтня 2001 року N 181-О; пункт 1 резолютивної частини).
28. Положення частини першої статті 380 Митного кодексу Російської Федерації в його конституційно-правовому сенсі, виявленому Конституційним Судом Російської Федерації в Постанові від 14 травня 1999 року, означає, що товари і транспортні засоби, ввезені на митну територію Російської Федерації з порушенням митних правил, що передбачають можливість конфіскації, не можуть бути конфісковані в осіб, які придбали їх у ході обороту на території Російської Федерації (при тому, що таке майно не підлягає конфіскації або поверненню у власність держави іншим чином згідно з правовими приписами в разі заборони федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації ввезення , вивезення або обороту на території Російської Федерації або обмеження вчинення відносно нього зазначених дій), якщо ці особи не могли будь-яким чином впливати на дотримання необхідних при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон митних формальностей, оскільки не були в той період учасниками яких відносин, включаючи митні відносини, з приводу такого майна, і якщо, купуючи його, вони не знали і не повинні були знати про незаконність ввезення.
Положення частини першої статті 131 Митного кодексу Російської Федерації в його конституційно-правовому сенсі, виявленому Конституційним Судом Російської Федерації в Постанові від 14 травня 1999 року, не означає, що обов'язок виконати вимоги з митного оформлення товарів і транспортних засобів, в тому числі зі сплати митних платежів, може бути покладена на осіб, які не могли будь-яким чином впливати на дотримання необхідних при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон митних формальностей, оскільки не були в той період учасниками будь-яких відносин, включаючи митні відносини, з приводу такого майна, і якщо, купуючи його, вони не знали і не повинні були знати про незаконність ввезення.
При розгляді справ про порушення митних правил, в яких передбачається в якості санкції конфіскація товарів і транспортних засобів у набувача або покладання на нього обов'язки щодо сплати митних платежів, доказування вини особи здійснюється відповідно до митного законодавства з урахуванням Постанови Конституційного Суду Російської Федерації від 27 квітня 2001 року по справі про перевірку конституційності ряду положень Митного кодексу Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 27 листопада 2001 року N 202-О; пункти 1-3 резолютивної частини).
29. З правових позицій, сформульованих Конституційним Судом Російської Федерації у ряді рішень, випливає неприпустимість односторонньої зміни державою умов виконання договірних зобов'язань перед громадянами, в тому числі з погашення боргових товарних зобов'язань. Однак цим не виключається - відповідно до статті 17 (частина 3) Конституції Російської Федерації - можливість встановлення, виходячи з конституційно значимих цілей і цінностей, балансу між правами і законними інтересами осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах з державою, і всіх інших осіб (Постанови Конституційного Суду від 9 червня 1992 року і від 23 грудня 1997 роки) (Визначення Конституційного Суду від 20 грудня 2001 року N 266-О; абзац перший пункту 2 мотивувальної частини).
30. Правове регулювання відносин, що виникають при здійсненні підприємницької діяльності, у тому числі носить особливо ризиковий характер, покликана гарантувати свободу економічної діяльності (стаття 8, частина 1, Конституції Російської Федерації), вільне використання кожним своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законом економічної діяльності (стаття 34, частина 1, Конституції Російської Федерації) і, отже, - свободу договору в якості одного з основних засад цивільного законодавства.
Тому при здійсненні подальшого регулювання відповідних відносин федеральному законодавцеві надолужити - виходячи з рівня розвитку фінансового ринку, стану контролю держави за ним, значення розрахункових форвардних контрактів / один з різновидів угод з відкладеним виконанням, наприклад, ігрові угоди і парі / для формування оподатковуваних доходів, впливу їх виконання на стійкість рубля - встановити створюють передумови організованого ринку таких контрактів правила доступу учасників на ринок термінових зобов'язань, форми і методи контролю за ними, систему гарантій і страхових механізмів (Визначення Конституційного Суду від 16 грудня 2002 року N 282-О; пункт 4 мотивувальної частини).
31. ... Суди загальної юрисдикції, розглядаючи справи у спорах, пов'язаних з погашенням державних боргових товарних зобов'язань, мають право і зобов'язані тлумачити положення законодавства в їх системному зв'язку в інтересах особи (статті 2 і 18 Конституції Російської Федерації), в тому числі керуватися положеннями статті 2 Федерального закону "Про державні боргових товарних зобов'язання", які встановлюють, що боргові товарні зобов'язання підлягають виконанню належним чином відповідно до норм Цивільного кодексу Російської Федерації, а також самостійно здійснювати вибір закону, що підлягає застосуванню в конкретній справі залежно від встановлення і дослідження фактичних обставин спору (Визначення Конституційного Суду від 8 квітня 2003 року N 111-О; абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " визначення "
  1. Стаття 185. Зміст ухвали
    Коментар до статті Важливою змістовною частиною будь-якого визначення, у тому числі що виноситься в протокольній формі, є-ється зазначення в ньому мотивів, за якими арбітражний суд прийшов до своїх висновків. Стаття 185 АПК РФ, таким чином, зобов'язує суд виносити мотивовані визначення. Невиконання цієї вимоги може спричинити скасування відповідної ухвали судом вищої інстанції.
  2. Стаття 49. Визначення про введення спостереження
    1. Визначення про введення спостереження виноситься суддею арбітражного суду одноосібно. 2. У визначенні арбітражного суду про введення спостереження повинні міститися вказівки на: визнання заяви про визнання боржника банкрутом обгрунтованим і введення спостереження; твердження тимчасового керуючого; абзац втратив чинність. - Федеральний закон від 19.07.2009 N 195 ФЗ. 3. У разі, якщо при
  3. § 193. Індивідуально і генетично певні зобов'язання
    Індивідуально певними зобов'язаннями були ті, престаціі яких стосувалися індивідуально визначених речей (res non fungibiles) або речей, визначених in specia. Навпаки, зобов'язання, престаціі яких стосувалися генетично певних речей (res fungibiles), називалися генетично певними, або певними in genere. Розподіл зобов'язань на певні in specie і
  4. Стаття 187. Виконання ухвали
    Коментар до статті На інший порядок виконання ухвали фактично вказується в ч. 3 ст. 39 АПК РФ, що передбачає направлення справи за підсудністю до відповідного арбітражного суду на виконання ухвали про це після закінчення строку на оскарження цієї ухвали (10 днів), а в разі подання скарги - після прийняття постанови суду про залишення скарги без задоволення. Див:
  5.  Стаття 186. Напрямок визначення
      Коментар до статті Інший термін направлення копії ухвали встановлений, наприклад, у ч. 6 ст. 93 АПК РФ, згідно з якою копія ухвали про забезпечення позову надсилається особам, які беруть участь у справі, та іншим особам не пізніше наступного дня після дня його винесення. Див: коментар до ст. 93 АПК
  6.  Стаття 290. Касаційні скарги на визначення арбітражного суду першої і апеляційної інстанцій
      Коментар до статті Стаття, що встановлює правила перевірки законності визначень арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій, поширюючи на них той же порядок, який встановлений для розгляду касаційних скарг на рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій. З положень ст. 290 АПК РФ виходять суди касаційної інстанції і при визначенні терміну
  7.  Стаття 187. Виконання ухвали
      Коментар до статті Оскільки у визначенні арбітражного суду найчастіше вирішуються окремі процесуальні питання, спрямовані на забезпечення справедливого судового розгляду у встановлений законом строк або на забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення, ухвали виконуються негайно. Винятки із загального правила можуть бути передбачені АПК 2002 р. або
  8.  Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
      Підсумковим процесуальним документом, що приймається судом за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, є визначення. Порядок винесення даного визначення, вимоги, пропоновані до нього, правові наслідки його прийняття, порядок оскарження ухвали й інші положення, передбачені статтею коментарів, в
  9.  Стаття 120. Наслідки винесення ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами
      1. Винесення арбітражним судом ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами є підставою для початку розрахунків з усіма кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів. 2. У визначенні про перехід до розрахунків з кредиторами встановлюється термін закінчення розрахунків з кредиторами, який не може перевищувати шість місяців з дати винесення зазначеного визначення. Після закінчення
  10.  Стаття 218. Оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі
      Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку будь-якою особою, бере участі у справі. Що стосується ухвал про відмову у зупиненні провадження у справі або про його відновлення (ст. 219 ЦПК), то на них не може бути подана скарга або подання прокурора, а заперечення щодо цих визначень можуть бути
  11.  Стаття 17.4. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи за поданням судді
      Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або подання судді чи невжиття заходів щодо усунення зазначених у визначенні або поданні порушень закону - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати
  12.  Стаття 38. Відповідальність за невиконання при-говору суду про позбавлення права займати певні повинно-сті або займатися певною діяльністю
      Представники влади, державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, службовці державних або муніципальних установ, комерційних чи інших організацій, злісно не виконують набрали законної сили вирок суду, рішення суду або іншої судовий акт про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також засуджені,
  13.  Стаття 227. Висилка особам, бере участі у справі, копій ухвали суду
      Коментована стаття встановлює процесуальні строки висилки особам, бере участі у справі, які не з'явилися в судове засідання, копій визначень про призупинення або припинення провадження у справі або про залишення заяви без розгляду. Оскільки в силу ст. 331 і 371 ЦПК названі визначення можуть бути оскаржені до вищестоящого суду, а згідно ст. 332 і 372 ЦПК скарга або