Головна
Головна → Конституційне, муніципальне право → Конституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Визначення
6. У постанові від 4 лютого 1992 Конституційний Суд Російської Федерації ... не виключив саму можливість встановлення вікового критерію для припинення трудових відносин, якщо це пов'язано з характером виконуваної роботи і засновано на пропонованих до неї специфічних (кваліфікаційних) вимогах. Ця правова позиція отримала подальший розвиток в постанові від 6 червня 1995 року і в ряді інших рішень.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду Російської Федерації, специфіка державної служби Російської Федерації як професійної діяльності щодо забезпечення повноважень державних органів зумовлює особливий правовий статус державних службовців у трудових відносинах.
Регламентуючи правове становище державних службовців, порядок вступу на державну службу та її проходження, держава може встановлювати в цій сфері та особливі правила. До їх числа відноситься, зокрема, введене Федеральним законом від 31 липня 1995 року "Про основи державної служби Російської Федерації" вимога про дотримання вікових критеріїв при прийомі на державну службу та звільнення з неї після досягнення граничного віку. Встановлення таких правил (спеціальних вимог), обумовлених завданнями, принципами організації та функціонування державної служби, метою підтримки її високого рівня (в тому числі за рахунок оновлення і змінюваності управлінського персоналу), специфічним характером діяльності осіб, що виконують обов'язки з державної посади державної служби, які не може розглядатися як порушення права на рівний доступ до державної служби та права вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності і занять, закріплених статтями 32 (частина 4) і 37 (частина 1) Конституції Російської Федерації, або як не погодитися з приписами її статті 55 (частина 3) обмеження цих прав (Визначення Конституційного Суду від 25 березня 1999 року N 41-О; абзац другий пункту 2 мотивувальної частини).
7. Регламентуючи реалізацію права кожного на захист від безробіття, включаючи порядок набуття статусу безробітного та отримання відповідної допомоги, законодавець вправі передбачити у федеральному законі певні організаційно-облікові правила, зокрема, з метою виключення зловживання правом. У силу цього саме по собі введення реєстрації безробітного за місцем проживання, як спрямоване на запобігання можливих зловживань з боку одержувачів допомоги та органів зайнятості, а також на захист прав і законних інтересів інших громадян, не може розглядатися як не узгоджується зі статтею 17 (частина 3) Конституції Російської Федерації або обмежує державні гарантії зайнятості громадян (Визначення Конституційного Суду від 5 жовтня 2000 року N 199-О; абзац третій пункту 3 мотивувальної частини).
8. Оскільки відповідно до пункту 2 розділу другого "Прикінцеві та перехідні положення" Конституції Російської Федерації закони та інші правові акти, що діяли на території Російської Федерації до набуття чинності Конституцією Російської Федерації, застосовуються в частині, їй не суперечить, пункт 8 частини першої статті 33 КЗпП Російської Федерації підлягає застосуванню з урахуванням зазначених положень Конституції Російської Федерації.
Отже, на всі закріплені Конституцією Російської Федерації види власності принцип рівного захисту повинен поширюватися в тій же мірі, в якій він поширювався до набуття чинності Конституцією Російської Федерації на державну і суспільну власність. Інша означало б, що право роботодавця на розірвання трудового договору з працівником / вчинили розкрадання / поставлено в залежність від того, до якої форми власності відноситься викрадене майно підприємства, що не узгоджується з приписами Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 8 лютого 2001 року N 33-О; абзац третій пункту 3 мотивувальної частини).
9. Згідно правової позиції, висловленої Конституційним Судом Російської Федерації в зазначених рішеннях / постановах від 6 червня 1995 року, 27 грудня 1999, ряді визначень / і що зберігають свою силу, специфіка державної служби Російської Федерації як професійної діяльності із забезпечення виконання повноважень державних органів зумовлює особливий правовий статус державних службовців у трудових відносинах. Регламентуючи правове становище державних службовців, порядок вступу на державну службу та її проходження, держава вправі встановлювати в цій сфері та особливі правила, зокрема вимога про дотримання вікових критеріїв при заміщенні державних посад державної служби ...
Викладена правова позиція Конституційного Суду Російської Федерації застосовна і до прокурорських працівників, оскільки служба в органах і установах прокуратури, згідно з пунктом 1 статті 40 Федерального закону "Про прокуратуру Російської Федерації", є видом федеральної державної служби, а прокурорські працівники - державними службовцями державної служби Російської Федерації, виконуючими обов'язки з державної посади федеральної державної служби з урахуванням вимог названого Закону (Визначення від 5 липня 2001 року N 134-О; абзаци третій і шостий пункту 2 мотивувальної частини).
10. ... При здійсненні правового регулювання праці (проходження служби) законодавець має право встановлювати відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за умовами і родом діяльності категоріями (в тому числі вводити правила, що стосуються умов заміщення окремих посад і підстави звільнення з посади), якщо ці відмінності є об'єктивно виправданими, обгрунтованими і відповідають конституційно значимим цілям ...
Оскільки приватна детективна і охоронна діяльність пов'язана з підвищеною небезпекою для життя і здоров'я громадян (тих, хто займається такою діяльністю, тих, в чиїх інтересах вона здійснюється, та інших громадян) і оскільки при цьому можуть порушуватися конституційні права і свободи (право на недоторканність житла і приватного життя, право на особисту і сімейну таємницю тощо), а також інші права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, законодавець - виходячи з положень Конституції Російської Федерації про гарантованості державного захисту прав і свобод людини і громадянина (статті 2 та 45, частина 1), про недопущення при реалізації прав і свобод людини і громадянина порушення прав і свобод інших осіб (стаття 17, частина 3) - вправі передбачати особливі кваліфікаційні вимоги до осіб, які претендують на заняття даним видом діяльності. Встановлення таких спеціальних вимог не суперечить і статті 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації ...
... Застосування судами загальної юрисдикції пункту 5 частини четвертої статті 6 Закону Російської Федерації "Про приватну детективну і охоронну діяльність в Російській Федерації", / згідно з якою ліцензія на право займатися приватною охоронною діяльністю не видається громадянину , звільненому з державної служби, із судових, прокурорських та інших правоохоронних органів з компрометує основи /, поза системному зв'язку з положеннями галузевого законодавства про перелік підстав звільнення з державної служби, що вважаються компрометуючими, і терміни претерпевания громадянином відповідних несприятливих правових наслідків, призводило б до такого ущемлення права особи, яка претендує на роботу в якості приватного детектива або приватного охоронця, вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності і професію (стаття 37, частина 1, Конституції Російської Федерації), яке не може бути виправдане зазначеними у статті 55 (частина 3) Конституції Російської Федерації цілями.
/ Дана норма / підлягає застосуванню відповідно до її конституційно-правовим змістом, виявленим в сьогоденні Визначенні.
Це означає, що суди загальної юрисдикції та інші правопріменітелі повинні, виходячи з фактичних обставин конкретної справи (давності звільнення за компрометує основи особи, яка претендує на отримання ліцензії, ступеня тяжкості вчиненого ним проступку, його особистих якостей і інших обставин), застосовувати дану норму в системному зв'язку з положеннями галузевого законодавства про відповідальність за вчинення конкретних правопорушень і терміни претерпевания громадянином несприятливих правових наслідків притягнення до юридичної відповідальності (Визначення Конституційного Суду від 14 січня 2003 року N 32-О; абзаци перший пункту 2, третій пункту 3, третій пункту 4, перший і другий пункту 5 мотивувальної частини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " визначення "
  1. Стаття 185. Зміст ухвали
    Коментар до статті Важливою змістовною частиною будь-якого визначення, у тому числі що виноситься в протокольній формі, є-ється зазначення в ньому мотивів, за якими арбітражний суд прийшов до своїх висновків. Стаття 185 АПК РФ, таким чином, зобов'язує суд виносити мотивовані визначення. Невиконання цієї вимоги може спричинити скасування відповідної ухвали судом вищої інстанції.
  2. Стаття 49. Визначення про введення спостереження
    1. Визначення про введення спостереження виноситься суддею арбітражного суду одноосібно. 2. У визначенні арбітражного суду про введення спостереження повинні міститися вказівки на: визнання заяви про визнання боржника банкрутом обгрунтованим і введення спостереження; твердження тимчасового керуючого; абзац втратив чинність. - Федеральний закон від 19.07.2009 N 195 ФЗ. 3. У разі, якщо при
  3. § 193. Індивідуально і генетично певні зобов'язання
    Індивідуально певними зобов'язаннями були ті, престаціі яких стосувалися індивідуально визначених речей (res non fungibiles) або речей, визначених in specia. Навпаки, зобов'язання, престаціі яких стосувалися генетично певних речей (res fungibiles), називалися генетично певними, або певними in genere. Розподіл зобов'язань на певні in specie і
  4. Стаття 187. Виконання ухвали
    Коментар до статті На інший порядок виконання ухвали фактично вказується в ч. 3 ст. 39 АПК РФ, що передбачає направлення справи за підсудністю до відповідного арбітражного суду на виконання ухвали про це після закінчення строку на оскарження цієї ухвали (10 днів), а в разі подання скарги - після прийняття постанови суду про залишення скарги без задоволення. Див:
  5. Стаття 186. Напрямок визначення
    Коментар до статті Інший термін направлення копії ухвали встановлений, наприклад, у ч. 6 ст. 93 АПК РФ, згідно з якою копія ухвали про забезпечення позову надсилається особам, які беруть участь у справі, та іншим особам не пізніше наступного дня після дня його винесення. Див: коментар до ст. 93 АПК
  6. Стаття 290. Касаційні скарги на визначення арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій
    Коментар до статті Стаття, що встановлює правила перевірки законності визначень арбітражного суду першої та апеляційної інстанцій, поширюючи на них той же порядок, який встановлений для розгляду касаційних скарг на рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій. З положень ст. 290 АПК РФ виходять суди касаційної інстанції і при визначенні терміну
  7. Стаття 187. Виконання ухвали
    Коментар до статті Оскільки у визначенні арбітражного суду найчастіше вирішуються окремі процесуальні питання, спрямовані на забезпечення справедливого судового розгляду у встановлений законом строк або на забезпечення можливості виконання майбутнього судового рішення, ухвали виконуються негайно. Винятки із загального правила можуть бути передбачені АПК 2002 або
  8. Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
    Підсумковим процесуальним документом, що приймається судом за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, є визначення. Порядок винесення даного визначення, вимоги, пропоновані до нього, правові наслідки його прийняття, порядок оскарження ухвали й інші положення, передбачені статтею коментарів, в
  9. Стаття 120. Наслідки винесення ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами
    1. Винесення арбітражним судом ухвали про перехід до розрахунків з кредиторами є підставою для початку розрахунків з усіма кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів. 2. У визначенні про перехід до розрахунків з кредиторами встановлюється термін закінчення розрахунків з кредиторами, який не може перевищувати шість місяців з дати винесення зазначеного визначення. Після закінчення
  10. Стаття 218. Оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі
    Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку будь-якою особою, бере участі у справі. Що стосується ухвал про відмову у зупиненні провадження у справі або про його відновлення (ст. 219 ЦПК), то на них не може бути подана скарга або подання прокурора, а заперечення щодо цих визначень можуть бути
  11. Стаття 17.4. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи за поданням судді
    Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або подання судді чи невжиття заходів щодо усунення зазначених у визначенні або поданні порушень закону - тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від п'яти до десяти мінімальних розмірів оплати
  12. Стаття 38. Відповідальність за невиконання при-говору суду про позбавлення права займати певні повинно-сті або займатися певною діяльністю
      Представники влади, державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування, службовці державних або муніципальних установ, комерційних чи інших організацій, злісно не виконують набрали законної сили вирок суду, рішення суду або іншої судовий акт про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, а також засуджені,
  13. Стаття 227. Висилка особам, бере участі у справі, копій ухвали суду
      Коментована стаття встановлює процесуальні строки висилки особам, бере участі у справі, які не з'явилися в судове засідання, копій визначень про призупинення або припинення провадження у справі або про залишення заяви без розгляду. Оскільки в силу ст. 331 і 371 ЦПК названі визначення можуть бути оскаржені до вищестоящого суду, а згідно ст. 332 і 372 ЦПК скарга або
  14. Стаття 391. Вступ ухвали або постанов-лення суду законної сили і звернення його до виконання
      (В ред. Федерального закону від 29.12.2010 N 433-ФЗ) 1. Визначення або постанова суду першої інстанції набирає законної сили і звертається до виконання після закінчення строку його оскарження в апеляційному порядку або в день винесення судом апеляційної інстанції ухвали або постанови. 2. Визначення або постанова суду, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, набирає
  15. Стаття 29.12. Визначення у справі про адміністративне правопорушення
      1. У визначенні у справі про адміністративне правопорушення зазначаються: 1) посаду, прізвище, ініціали судді, посадової особи, найменування і склад колегіального органу, які винесли ухвалу; 2) дата та місце розгляду заяви, клопотання, матеріалів справи; 3) відомості про особу, яка подало заяву, клопотання або стосовно якого розглянуто матеріали справи; 4)
© 2014-2022  yport.inf.ua