| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. ПОНЯТТЯ |
||
|
Правда, до президентських республікам, та й до деяких дуалістичної монархії це визначення підходить не цілком. Адміністрація із загальною компетенцією очолюється там немає колегіальним органом, а одноосібно президентом або монархом. Тому, наприклад, в США ми навряд чи можемо говорити про наявність уряду, бо кожен з міністрів підпорядкований тільки Президенту. Кабінет ж, який би їх усіх, колегіальним органом не є, рішень не приймає, а тільки їх обговорює. Рішення центральної виконавчої влади загальної компетенції приймаються тільки Президентом. Краще тому не повторювати твердження деяких підручників, що Президент США - глава держави і глава уряду. Правильніше сказати, що він - глава держави і глава виконавчої влади (чи адміністрації). Іноді, втім, і при цій формі правління конституції передбачають уряд як колегіальний орган зі своєю компетенцією (наприклад, в Колумбії). Уряд у різних країнах носить різні конституційні найменування: Уряд - у Чехії, Колумбії, Кабінет - в Японії, Рада міністрів - в Індії, Рада міністрів (Уряд) - у Франції, на Кубі, Державна рада - у Китаї, Федеральний уряд - у Німеччині, Федеральна рада - у Швейцарії, Адміністративна рада - в КНДР і т. д. Всередині уряду можуть створюватися більш вузькі органи загальнополітичного характеру - Кабінет у Великобританії, Постійне бюро в Китаї, Президія в Італії та т . п., а також різного роду між - відомчі структури - комітети у Великобританії, делеговані комісії в Іспанії та ін У Франції засідання уряду іменуються Радою міністрів, коли проходять під головуванням Президента, і Радою кабінету, коли головує Прем'єр-міністр; під другому випадку основоположні урядові документи прийматися не можуть і лише обговорюються. У Данії, як зазначалося, уряд під головуванням Королеви і за участю престолонаслідника іменується Державним радою, а під головуванням Прем'єр-міністра - Радою міністрів. Слід ще раз застерегти, що вживається в англомовних конституціях термін Government, перекладається зазвичай як «уряд», підчас означає не уряд, як воно розглядається тут, а більш широке поняття - правління або взагалі систему законодавчих і виконавчих органів, включаючи главу держави, хоча іноді значить саме «уряд». Тому, читаючи переклади таких конституцій, а тим більше конституції в оригіналі слід особливо вдумуватися в значення даного терміну в даному контексті. З точки зору свого політичного складу уряд буває однопартійною, коаліційним і безпартійним. Однопартійний уряд в демократичній державі буває при парламентарної або змішаній формі правління в тому випадку, коли одна з політичних партій отримала в результаті виборів абсолютну або близьке до нього більшість місць в парламенті чи його нижній палаті. Так зазвичай буває у Великобританії. У президентських республіках, де є уряд, президент зазвичай формує його з представників своєї партії, хоча іноді в тих чи інших політичних цілях включає в нього окремих вихідців з інших партій. При тоталітарних політичних режимах уряд зазвичай повністю складається з членів керівної комуністичної партії (можливо, правда, мінімальне представництво в ньому партій-сателітів, якщо такі є). Коаліційний уряд зазвичай буває при парламентарної або змішаній формі правління, коли жодної з партій у результаті виборів не вдалося отримати в парламенті (його нижній палаті) такої більшості, яке б дозволило сформувати уряд однопартійний. Іншими словами, коаліційний уряд - це результат угоди між партіями про загальну урядовій програмі. Урядові партії, що утворили коаліцію, повинні спиратися на парламентську більшість, до складу якого можуть входити і партії або незалежні депутати, в коаліції не складаються, але її підтримують. Коаліційні уряди створюються зазвичай в Німеччині, Італії. У кризові моменти (наприклад, у випадку війни) можливе об'єднання в рамках уряди всіх парламентських партій, створення уряду національної єдності, що знаменує об'єднання зусиль всього суспільства на подолання загальної небезпеки. Можливе створення й уряду меншості, що спирається на вибіркову підтримку неурядових партій. Воно може бути однопартійною або коаліційним, але в будь-якому випадку партії, що склали уряд, більшості в парламенті (нижній палаті) не мають. Такий уряд нерідко зустрічається у Скандинавських країнах. Йому важко приймати радикальні рішення, і воно зазвичай обмежується вирішенням поточних питань. Нарешті, безпартійне уряд утворюється у випадку, якщо партіям у парламенті не вдалося домовитися про створення коаліції, а розпускати парламент (нижню палату) небажано. Це уряд зазвичай називається службовим, діловим або чиновницьким. Воно включає фахівців, які можуть належати до тієї чи іншої партії, але їх партійна приналежність в даному випадку значення не має. Тривалість існування такого уряду часто невелика, воно веде поточні справи доти, поки не вдасться сформувати уряд на партійній основі. Буває, що службове уряд створюється для того, щоб вивести країну з кризового стану; ворогуючі партії погоджуються терпіти його на цей час. Важливо підкреслити, що в демократичних країнах представники тієї чи іншої партії в уряді не слідують вказівкам центральних органів партії, що знаходяться поза парламентом. Навпаки, саме керівні діячі парламентської фракції або її представники в уряді є головними лідерами партії. Уряд, утворене відповідно до конституції, вважається постійним, хоча зміна складу парламенту чи обрання нового президента призводять до його відставки. При парламентарних і змішаних формах правління до цього призводить і вотум недовіри або відмова в довірі з боку парламенту (палати). Уряду, утворені неконституційним або не цілком конституційним шляхом при зміні режиму, що супроводжується до того ж зміною конституції, зазвичай вважаються тимчасовими. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. ПОНЯТТЯ " |
||
|
||