Головна
ГоловнаКримінальну , кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
HB Лясс. Проблеми вини і кримінальної відповідальності в сучасних буржуазних теоріях, 1977 - перейти до змісту підручника

Поняття злочину

У вступному розділі Кодексу є ряд норм, які визначають ознаки протиправної поведінки, званого в Примірному кримінальному кодексі «посяганням». Найважливішою ознакою такої поведінки є протиправність. Стаття 1.05 встановлює, що всі посягання повинні бути визначені в статутах, «ніяке поведінка не становить посягання, якщо воно не є злочином або порушенням по справжньому Кодексу чи іншому статуту».
У статті 1.05 таким чином закріплений найважливіший прогресивний принцип кримінальної відповідальності - немає злочину без вказівки на те в законі (nullum crimen sine lege). Він був виритий на прапорі йшла до влади революційної буржуазії в боротьбі з беззаконням феодальної юстиції.
Цей принцип зберігає своє прогресивне значення і в сучасних капіталістичних державах, так як є важливою гарантією захисту прав громадян. Закріплення його в Примірному кримінальному кодексі свідчить про прагнення його укладачів забезпечити дотримання законності при відправленні правосуддя, зокрема, шляхом точного визначення кола кримінально караних діянь.
Термін «посягання», що вживається в Кодексі, є більш широким, ніж поняття злочину, і включає в себе і такий вид протиправної поведінки, як порушення. Порушення не є злочином і не тягне правових наслідків злочину. Згідно з Кодексом посягання є порушенням, якщо воно таким образам позначено в законі і за нього може бути призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі (штраф, штраф з конфіскацією майна), або цивільно-правове стягнення.
Посягання згідно ст. 1.04 є злочином, якщо за нього може бути винесено вирок до тюремного ув'язнення. У Кодексі залежно від тяжкості правових наслідків діяння визначені різні категорії злочинів. Правовим наслідком діяння, віднесеного до розряду злочинів, є розмір встановленого в законі покарання. Відповідно до цього критерію передбачаються три категорії злочинів: фелония (трьох ступенів) - діяння, засудження за яке може тягти покарання у вигляді тюремного ув'язнення на термін більше одного року; мисдиминор і невеликий мисдиминор.
З викладеного видно, що визначення посягання взагалі і категорій злочинів зокрема носить чисто нормативний характер. Критерієм віднесення протиправного діяння до числа злочинів і визначення категорії злочину є не небезпека діяння - первинна ознака, що розкриває соціальну сутність протиправної поведінки, а вторинний ознака - правові наслідки діяння, встановлені в законі, тобто розмір покарання, до якого може бути засуджений винний.
Примірний кодекс не містить спеціальної норми, в якій розкривалася б сутність посягання на основі соціальної характеристики дії, його утворює. Проте спроба дати матеріальне визначення посягання зроблена авторами Кодексу в ст. 1.02 у зв'язку з встановленням завдань кримінального законодавства. Вони, як уже зазначалося, полягають у тому, щоб «заборонити або попередити поведінку, невиправдано і неізвінітельним причиняющее істотної шкоди інтересам
особистості або суспільства або загрозливе заподіянням такої шкоди» (підкреслено мною. - Н. Л .). На підставі ст. 1.02 можна зробити висновок, що укладачі Кодексу під посяганням розуміють протиправну поведінку, що заподіює істотну шкоду інтересам особистості або суспільства або загрозливе заподіянням такої шкоди.
Дане визначення матеріальним, тобто розкриває соціальну сутність злочинної поведінки, можна назвати тільки умовно. Насправді воно не розкриває справжньої спрямованості діянь проти певних суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом в інтересах пануючого класу.
Навпаки, бажання підкреслити надкласовий характер кримінального права змусило авторів Кодексу повторити традиційну в науці буржуазного кримінального права абстрактну формулу про охорону та захист істотних інтересів особистості і суспільства.
Наведене вище визначення посягання не розкриває дійсної сутності злочинної поведінки ще й тому, що, як уже зазначалося, Кодекс до посягань відносить і злочину, і порушення. Останні не тягнуть кримінального покарання, ступінь небезпеки їх набагато нижче. Оскільки, однак, заподіяння або можливість заподіяння істотної шкоди розглядається в якості основного матеріального ознаки будь-якого посягання (тобто і злочини, і порушення), остільки специфіка посягання, яке визнається законом злочином, залишається абсолютно невиділеної.
При всіх недоліках і класової обмеженості визначення посягання в Примірному кримінальному кодексі включення його в норми закону (зазвичай таке визначення дається в кримінально-правовій літературі) свідчить про прагнення авторів Кодексу вийти за межі суто правових ознак діяння і пов'язати кримінальну відповідальність з об'єктивною небезпекою поведінки особи, що, безумовно, є позитивним моментом.
Критерій небезпеки діяння використовується і в ряді інших статей Кодексу для характеристики посягання і вирішення питань кримінальної відповідальності. Відзначимо деякі з них.
Так, наприклад, встановлено, що суд припиняє кримінальне переслідування, якщо поведінка підсудного фактично не завдало або не загрожувало спричиненням шкоди, передбаченого в законі, або це мало місце «в ступені занадто малозначної, щоб обгрунтувати пов'язане із засудженням осуд »(ст. 2.12, п. 2).
Так і при замаху, підбурюванні, змові, якщо «ні сама поведінка, ні діяч не уявляють суспільної небезпеки, що обгрунтовує кваліфікацію такого роду посягань-
тва відповідно до законом », суд може пом'якшити відповідальність або у винятковому випадку припинити кримінальне переслідування (ст. 5.05, п. 2).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Поняття злочину "
  1. Глава V. Поняття злочину і види злочинів
    злочину і види
  2. Закінчений злочин. Встановлення моменту його закінчення. Кримінально-правова характеристика злочинів з усіченим складом і складом небезпеки
    поняттям "попередня злочинна діяльність", оскільки вони мають місце до закінчення злочину, тобто передують його вчинення і здійснюються не як самоціль, а для його успішного завершення. Виявлення конкретної стадії злочину має дуже важливе значення. Насамперед стадія визначає ступінь небезпеки скоєного. За загальним правилом, замах небезпечніше приготування, а
  3. ГЛАВА VIII КВАЛІФІКАЦІЯ кілька злочинів
    поняття одиничного
  4. Стаття 327.1. Виготовлення, збут підроблених марок акцизного збору, спеціальних марок або знаків відповідності або їх використання Коментар до статті 327.1
    поняттями, зазначеним у коментарі до ст. 327. Злочин вважається закінченим, коли виконана одна з названих дій. 3. З суб'єктивної сторони злочин скоюється з прямим умислом. При цьому особа повинна усвідомлювати, що виготовляє або збуває підроблені марки акцизного збору, спеціальні марки або знаки відповідності, захищені від підробок, і бажати вчинити ці дії.
  5. Стаття 27. Відповідальність за злочин, вчинений з двома формами вини Коментар до статті 27
    поняття злочину з подвійною формою вини. Подвійна форма вини - це різне психічне ставлення у формі умислу і необережності по відношенню до діяння і його наслідків при вчиненні особою одного злочину. 2. Подвійна форма вини може виступати, по-перше, кваліфікуючою ознакою низки злочинів, в яких умисел винного спрямований на заподіяння наслідків, які є ознакою
  6. Виготовлення, збут підроблених марок акцизного збору, спеціальних марок або знаків відповідності або їх викорис-тання (ст. 327? КК).
    Понять розкрито при описі складу, передбаченого ст. 171? КК. Об'єктивна сторона злочину характеризується вдосконалення-шением однієї з таких дій: виготовлення або збут перерахованих предметів (ч. 1) або їх використання (ч. 2). Під виготовленням слід розуміти створення марок або знаків за допомогою копіювальних, розмножувальних чи інших техниче-ських засобів, якщо при цьому
  7. Контрольні питання
    злочину як підставу кримінальної відповідальності. 8. Вина - необхідна умова юридичної
  8. Стаття 18. Рецидив злочинів Коментар до статті 18
    злочинів визнається вчинення умисного злочину особою, яка має судимість за раніше скоєний умисний злочин, не утворюють рецидиву погашення судимості, а також судимості за злочини, вчинені з необережності. При цьому враховуються набрали законної сили вироки, які були на момент скоєння злочину. 2. Частина 4 коментованої статті містить
  9. Стаття 323. Протиправне зміна Державного кордону Російської Федерації Коментар до статті 323
    поняття тяжких наслідків є оціночною категорією і визначається в кожному конкретному випадку, наприклад ускладнення міждержавних відносин з прикордонним
  10. Стаття 15. Категорії злочинів Коментар до статті 15
    злочину в залежності від ступеня суспільної небезпеки на чотири категорії: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. Ступінь суспільної небезпеки визначається характером посягання і розміром шкоди, яка заподіяна або міг бути заподіяна охоронюваному законом об'єкту. На цих підставах класифікація злочинів дана законодавцем залежно від
  11. Стаття 279. Озброєний заколот Коментар до статті 279
    понятті конституційного ладу Російської Федерації див. коментар до ст. 275). 7. Злочини, що посягають на економічну безпеку і обороноздатність. Під економічною безпекою як безпосереднім об'єктом даної групи злочинів розуміється безпеку держави в економічній сфері. Диверсійні акти можуть вплинути на різкий спад виробництва або видобуток енергоресурсів,
  12. ГЛАВА III СКЛАД ЗЛОЧИНУ-юридичних підстав КВАЛІФІКАЦІЇ
    поняттям складу
  13. Стаття 327.1. Виготовлення, збут підроблених марок акцизного збору, спеціальних марок або знаків відповідності або їх використання Коментар до статті 327.1
    злочину є встановлений порядок використання марок акцизного збору, спеціальних марок і знаків відповідності. Предмет злочину - марки акцизного збору, спеціальні марки або знаки відповідності, захищені від підробок. Поняття предмета злочину розглянуто при аналізі складу злочину, передбаченого ст. 325 КК РФ. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1
  14. § 1. Поняття і значення суб'єкта
    поняттю «суб'єкт злочину», використовуючи як синонім термін «особа, яка вчинила злочин». Водночас саме в ст. 19 КК називаються необхідні ознаки, ха-теризується те чи інше обличчя як суб'єкта злочину. Суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа. Слід зазначити, що в кримінальному законодавстві ряду зару-бажаних країн передбачається можливість