Головна
Головна → Конституційне, муніципальне право → Конституційне право → 
« Попередня Наступна »
Л.В. Лазарєв. Правові позиції Конституційного Суду Росії, 2003 - перейти до змісту підручника

Постанови
1. Законодавчий орган / суб'єкта Російської Федерації / в межах своїх повноважень не зобов'язаний приймати закони, повністю збігаються з федеральними законами (Постанова Конституційного Суду від 13 березня 1992 року N 3 -П у справі про перевірку конституційності Декларації про державний суверенітет Татарської РСР від 30 серпня 1990 року і низки законодавчих актів Республіки Татарстан про проведення референдуму; абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини).
2. Поширення дії федеральних законів на території / суб'єктів Російської Федерації / спеціальними законодавчими актами / суб'єктів Російської Федерації / суперечить поняттю виключно федерального ведення і, крім того, зайво з точки зору економії законодавчих зусиль і законодавчої техніки (Постанова Конституційного Суду від 30 вересня 1993 року N 18-П по справі про перевірку конституційності ряду правових актів Кабардино-Балкарської Республіки, що стосуються статусу суддів; абзац шостий пункту 1 мотивувальної частини).
3. Відсутність відповідного федерального закону з питань спільного ведення саме по собі не перешкоджає / суб'єкту Російської Федерації / прийняти власний нормативний акт, що випливає зі змісту статей 72, 76 (частина 2) і 77 (частина 1) Конституції Російської Федерації і випливає з природи спільної компетенції. Однак з предметів спільного ведення той чи інший питання має бути вирішене відповідно з главою 1 Конституції Російської Федерації, яка закріплює основи конституційного ладу, іншими положеннями Конституції Російської Федерації і базується на них системою федеральних правових актів, в яких ці положення відтворюються і конкретизуються (Постанова Конституційного Суду від 30 листопада 1995 року N 16-П у справі про перевірку конституційності статей 23 і 24 Тимчасового положення про забезпечення діяльності депутатів Калінінградської обласної Думи, затвердженого постановою Калінінградської обласної Думи від 8 липня 1994 роки; абзаци другий і третій пункту 3 мотивувальної частини).
4. За змістом статей 72, 76 (частина 2) і 77 (частина 1) Конституції Російської Федерації відсутність відповідного федерального закону з питань спільного ведення саме по собі не перешкоджає / суб'єкту Російської Федерації / прийняти власний нормативний акт, що випливає з природи спільної компетенції. При цьому після видання федерального закону акт / суб'єкта Російської Федерації / повинен бути приведений у відповідність з ним, що випливає зі статті 76 (частина 5) Конституції Російської Федерації (Ухвала Конституційного Суду від 1 лютого 1996 року N 3-П у справі про перевірку конституційності ряду положень Статуту - Основного Закону Читинської області; абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
5. Якщо суб'єкт Російської Федерації не прийняв закону з питання, віднесені до його компетенції федеральним законодавцем в порядку здійснення повноважень, закріплених статтями 72 (пункт "н" частини 1) і 76 (частина 2) Конституції Російської Федерації, то федеральний законодавець у разі потреби сам може здійснити правове регулювання в цій сфері (Ухвала Конституційного Суду від 3 листопада 1997 року N 15-П у справі про перевірку конституційності пункту 1 статті 2 Федерального закону від 26 листопада 1996 року "Про забезпечення конституційних прав громадян України обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування" у зв'язку із запитом Тульського обласного суду; абзац четвертий пункту 2 мотивувальної частини).
6. Конституція Російської Федерації здійснює розмежування нормотворчих повноважень федерального законодавця і законодавців суб'єктів Російської Федерації з предметів спільного ведення. Причому, за змістом статей 72 (частини 2 і 5) Конституції Російської Федерації, до видання федерального закону з того чи іншого предмету спільного ведення суб'єкт Російської Федерації має право прийняти власний закон та інші нормативні правові акти. Але після видання федерального закону такі акти мають бути приведені у відповідність з федеральним законом.
Федеральний закон як нормативний правовий акт загальної дії, що регулює ті чи інші питання (предмети) спільного ведення, визначає права та обов'язки учасників правовідносин, в тому числі повноваження органів державної влади, і тим самим здійснює розмежування цих повноважень. Зі статей 11 (частина 3), 72 (пункти "в", "г", " д "і" до "частини 1), 76 (частини 2 і 5) і 94 Конституції Російської Федерації слід, що Федеральне Збори вправі здійснювати законодавче регулювання питань, що відносяться до даних предметів спільного ведення, визначати відповідні конкретні повноваження і компетенцію органів державної влади Російської Федерації органів державної влади суб'єктів Російської Федерації ...
... З прийняттям Конституції Російської Федерації / положення / Федеративного договору ... можуть застосовуватися лише з урахуванням вимог Конституції Російської Федерації, в тому числі її статей 15 (частина 1) і 4 (частина 2), а також абзацу четвертого пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень ...
Таким чином, дійсний сенс положення частини 2 статті 76 Конституції Російської Федерації не може бути зрозумілий у відриві про інших конституційних положень. Дана стаття регулює не питання про те, чи вправі федеральні органи державної влади видавати нормативні акти підзаконного характеру, а питання про те, як діє федеральний закон і як співвідноситься з актами, прийнятими суб'єктами Російської Федерації .. .
/ Положення частин 1 і 2 статті 76 Конституції Російської Федерації не можуть розглядатися як виключають прийняття Російською Федерацією в сферах свого виняткового і спільного ведення підзаконних нормативних правових актів / (Постанова Конституційного Суду від 9 січня 1998 N 1-П у справі про перевірку конституційності Лісового кодексу Російської Федерації; абзаци п'ятий і шостий пункту 4, третій пункту 5, сьомий пункту 6 мотивувальної частини).
7. Пріоритет положень Конституції Російської Федерації має місце при визначенні як статусу суб'єктів Російської Федерації, так і предметів ведення і повноважень органів державної влади Російської Федерації органів державної влади її суб'єктів. Отже, що міститься в статті 11 (частина 3) Конституції Російської Федерації положення про те, що розмежування предметів ведення і повноважень між органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади її суб'єктів здійснюється на основі Конституції Російської Федерації, Федеративного та інших договорів про розмежування предметів ведення і повноважень, передбачає, що всі зазначені договори повинні відповідати Конституції Російської Федерації, і тому будь-яке допускалося ними обмеження або поділ суверенітету Російської Федерації виключається ...
... За змістом статті 73 Конституції Російської Федерації у взаємозв'язку з її статтями 3, 4, 5, 11, 71, 72 і 76, вся повнота державної влади республіки як суб'єкта Російської Федерації в зазначених межах / поза межами ведення Російської Федерації і повноважень Російської Федерації з предметів спільного ведення / не означає, що таку владу вона здійснює в якості суверенної держави, оскільки відповідні повноваження і предмети ведення, у сфері яких вони реалізуються, виникають не з волевиявлення республік, а з Конституції Російської Федерації як вищого акту суверенної влади всього багатонаціонального народу Росії (Постанова Конституційного Суду від 7 червня 2000 року N 10-П у справі про перевірку конституційності окремих положень Конституції Республіки Алтай і Федерального закону "Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації "; абзац десятий підпункту 2.1, підпункт 2.3 мотивувальної частини).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Постанови"
  1. Стаття 169. Виклад рішення
    Коментар до статті Непідписання рішення, ухвали суддею або одним із суддів, що розглядали справу, або підписання рішення, постанови не тими суддями, що зазначені в рішенні, постанові, є підставою для скасування рішення, поста-новлення в будь-якому випадку. Див, наприклад: Постанова Президії ВАС РФ від 19.04.2011 N
  2. Стаття 31.4. Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
    1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на то органом, посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  3. Стаття 31.6 . Зупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала, яка при необхідності негайно направляється
  4. Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
    Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього
  5. Стаття 31.6. Зупинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    1. Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови в разі приношення протесту на вступило в законну силу постанова у справі про адміністративне правопорушення до розгляду протесту. Про зупинення виконання постанови виноситься ухвала , яке при необхідності негайно направляється
  6. Стаття 307. Набрання законної сили постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації та його опублікування
    Коментар до статті Постанова Президії ВАС РФ підлягає опублікуванню в журналі "Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації" і розміщується на сайті ВАС РФ. При цьому арбітражним судам слід мати на увазі, що з дня розміщення Постанови Президії ВАС РФ в повному обсязі на сайті ВАС РФ практика застосування законодавства, на положеннях якого заснована дане
  7. Стаття 306. Зміст постанови Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації
    Коментар до статті Дотримання вимог до оформлення постанов Президії ВАС РФ забезпечує його законність, обгрунтованість і вмотивованість, які є умовами обов'язковості судових актів (ст. ст. 15, 16 АПК РФ). При цьому особливе значення мають мотиви прийнятого постанови (п. 9 ст. 306 АПК РФ) і висновки і рішення за результатами роз-гляду заяви (п. 10 ст. 306 АПК РФ),
  8. Стаття 31.4. Приведення у виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення
    1. Постанова по справі про адміністративне правопорушення приводиться у виконання уповноваженими на те органом, посадовою особою в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду Російської Федерації. 2. У разі винесення кількох постанов про призначення адміністративного покарання щодо
  9. Стаття 32.1. Виконання постанови про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження
    Постанова про призначення адміністративного покарання у вигляді попередження виконується суддею, органом, посадовою особою, які винесли постанову, шляхом вручення або направлення копії постанови відповідно до статті 29.11 справжнього Кодексу. В Відповідно до Федерального закону від 27.06.2011 N 162-ФЗ з 1 січня 2013 року статтю 32.2 буде доповнена частиною
  10. Стаття 31.7. Припинення виконання постанови про призначення адміністративного покарання
    Суддя, орган, посадова особа, які винесли постанову про призначення адміністративного покарання, припиняють виконання постанови у разі: 1) видання акта амністії, якщо такий акт усуває застосування адміністративного покарання; 2) скасування або визнання такими, що втратили силу закону або його положення, що встановлюють адміністративну відповідальність за скоєне; 3) смерті особи, залученого
  11. Коментар до статті 30.8
    Див п. 1 коментаря до ст. 30.7. Рішення за скаргою на постанову (рішення) про призначення адміністративного покарання, рішення за скаргою на постанову про припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення оголошуються які винесли їх суддею, посадовою особою негайно після їх винесення. Про осіб, які вправі подавати скаргу (заяву) на постанову (рішення) по справі,
© 2014-2022  yport.inf.ua