| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Президент республіки |
||
|
Відповідно до Указу Президента Республіки "Про взаємодію Президента Республіки Казахстан з державними органами Республіки" від 12 вересня 1994 р. з Прем'єр-міністра було покладено обов'язок систематично інформувати главу держави про роботу уряду, на голову Верховного суду - про роботу судів щодо захисту прав і свобод громадян, забезпечення верховенства Конституції, законності і справедливості, на Генерального прокурора - про роботу з нагляду за виконанням законів. У 1996 р. мали відбутися чергові президентські вибори. Однак на 29 квітня 1995 Н. Назарбаєв призначив референдум, який продовжив його повноваження до грудня 2000 Нагадаємо, що через місяць була прийнята нинішня Конституція. Потім в кінці 1998 р. після конституційної реформи він ініціював дострокові президентські вибори, які пройшли 10 січня 1999 на альтернативній основі. Крім Н. Назарбаєва балотувалися: С. Абдільдін, лідер Комуністичної партії і колишній голова Верховної ради (до 1994 р.), Е. Габбасов, член комісії Верховної ради з міжнародних відносин, оборони і безпеки, що розраховував на демократичний електорат, і генерал Г. Касимов, голова Митного комітету, який висунув "патріотичну" програму і закликав до "наведення порядку". У виборах взяли участь 86,28% зареєстрованих виборців. З них за Н. Назарбаєва проголосували 81,08%, за С. Абдільдіна - 12,08%, за Г. Касимова-4,72% і за Е. Габбасова - 0,78%. Можна сказати, що перехід до президентських виборів на альтернативній основі свідчить про стабілізацію політичної ситуації в республіці і зміцненні особистого авторитету Н. Назарбаєва. Завдання і компетенція. Відповідно до ст. 40 Конституції Президент є главою держави, його вищою посадовою особою, що визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави та представляють Казахстан всередині країни і в міжнародних відносинах. Він-символ і гарант єдності народу і державної влади, непорушності Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує узгоджене функціонування всіх гілок влади і відповідальність органів влади перед народом. Такі його конституційні завдання і функції, які як би виводять його з системи поділу влади. Він являє собою центральна ланка в системі державних органів і очолює їх ієрархію. Водночас Конституція розглядає Президента і як безпосереднього лідера народу, про що свідчить положення п. 1 ст. 44, згідно з яким Президент звертається з щорічним посланням до народу Казахстану про становище в країні та основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики республіки. У ст. 46 Конституція встановила, що Президент, його честь і гідність недоторканні, забезпечення, обслуговування та охорона Президента і його сім'ї здійснюються за рахунок держави, причому ці положення поширюються і на екс-Президентів. Компетенція Президента встановлена Конституцією та Указом Президента, що має силу конституційного закону, "Про Президента Республіки Казахстан" від 26 грудня 1995 Закріплені в главі 2 Указу повноваження Президента поділяються на: зовнішньополітичні, в області обороноздатності та безпеки держави, щодо Парламенту, Уряду, Конституційного Ради, судів і суддів, органів прокуратури, Центральної виборчої комісії, Національного банку, Рахункового комітету з контролю за виконанням республіканського бюджету, республіканського референдуму, акимів, інші повноваження. Відповідно до положень ст. 44 Конституції повноваження Президента можуть бути розділені на дві групи: 1) здійснюються одноосібно; 2) здійснювані за участю інших державних органів. Звернемося спочатку до повноважень Президента по відношенню до Парламенту. У цій сфері Президент відповідно до п. 2 ст. 44 і ч. 2 ст. 45 Конституції призначає чергові і позачергові вибори до Парламенту республіки, скликає першу сесію Парламенту і приймає присягу його депутатів народу Казахстану, скликає позачергові спільні засідання палат Парламенту, підписує представлені Сенатом закони та оприлюднює їх або повертає для повторного обговорення і голосування, видає на підставі парламентського делегування повноважень закони, що діють протягом не більше одного року. Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції Президент має право визначати пріоритетність розгляду проектів законів, а також оголошувати розгляд проекту закону строковим. На підставі ст. 63 Конституції Президент має право розпустити Парламент у випадках: - вирази Парламентом вотуму недовіри Уряду, - дворазової відмови Парламенту дати згоду на призначення Прем'єр-міністра, - політичної кризи в результаті нездоланних розбіжностей між палатами Парламенту або Парламентом та іншими гілками державної влади. Парламент не може бути розпущений у період надзвичайного або воєнного стану, в останні шість місяців повноважень Президента, а також протягом одного року після попереднього розпуску. Слід зазначити, що реалізація даних повноважень Президента залежить не тільки від конституційних положень, але від цілого ряду інших чинників. Одним з них є розстановка політичних сил в Парламенті і попередня партійна приналежність Президента (відповідно до ч. 2 ст. 43 Конституції на період здійснення своїх повноважень Президент Республіки призупиняє свою діяльність в політичній партії). Наприклад, 15 червня 1999 Н. Назарбаєв після п'ятиденних гострих парламентських дискусій і демаршу з боку голови Мажилісу і опозиційних партій змушений був відкликати свій запит Мажилісу щодо розширення своїх законодавчих повноважень на період предстоявших парламентських канікул (з 1 липня по 1 вересня). Президент аргументував свою позицію тим, що зазначені повноваження йому необхідні внаслідок скупчення не розглянуті в Парламенті проектів законодавчих актів та з огляду майбутнього перерви в роботі Парламенту у зв'язку з виборами, тоді як стимулювання економіки країни вимагає прийняття нормативних актів. Голова Мажилісу М. Оспанов відхилив запит на тій підставі, що законодавчий "затор" з'явився результатом несвоєчасного подання Урядом законопроектів у порядку законодавчої ініціативи, а також у зв'язку з тим, що він та інші депутати згодні перенести свою відпустку заради схвалення зазначених законопроектів. Крім того, президентський запит був зроблений на тлі підписаного і опублікованого в кінці травня групою лідерів опозиційних партій та громадських об'єднань у щотижневій газеті "XXI століття" меморандуму. Вони закликали до висунення спільних кандидатів від опозиційних партій на майбутніх парламентських виборах в нижню палату Парламенту і звинувачували Назарбаєва в "незаконному розширенні своїх повноважень в результаті референдуму, проведеного в 1995 р., скасування Конституційного суду і порушенні принципу поділу влади" *. Після жовтневих виборів 1999 р. розстановка політичних сил в Парламенті змінилася на користь Президента, і такі демарші навряд чи тепер можливі. * Див: Keesing's Record of World Events. 1999. Vol. 45. No. 6. P. 43000. До компетенції Президента входить також прийняття рішення про проведення республіканського референдуму (п. 10 ст. 44 Конституції). У сфері виконавчої влади відповідно до п. 3 ст. 44 Конституції Президент призначає на посаду Прем'єр-міністра республіки за згодою Парламенту, але звільняє його з посади за власним розсудом. За поданням Прем'єр-міністра Президент визначає структуру Уряду республіки, призначає на посаду та звільняє з посади його членів, а також утворює, скасовує і реорганізує центральні виконавчі органи республіки, що не входять до складу Уряду. Президент приймає присягу членів Уряду, головує на її засіданнях з особливо важливих питань, доручає Уряду внесення законопроекту до Мажилісу. Крім того, Президент скасовує або зупиняє повністю або частково дію актів Уряду та акимів областей, міст республіканського значення і столиці республіки. Він затверджує державні "програми республіки, а також за поданням Прем'єр-міністра єдину систему фінансування та оплати праці працівників для всіх органів, які утримуються за рахунок державного бюджету республіки (п. 8 і 9 ст. 44). Крім того, Президент республіки має право з власної ініціативи прийняти рішення про припинення повноважень Уряду і звільнити з посади будь-якого його члена. Звільнення з посади Прем'єр-міністра означає припинення повноважень всього Уряду. При відхиленні відставки Уряду або його члена Президент доручає йому подальше здійснення його обов'язків (ч. 6, 7 ст. 70 Конституції). Президент бере участь у формуванні також деяких інших державних органів, що здійснюють переважно або частково функції виконавчого характеру. За згодою Парламенту Президент призначає голову Національного банку, за згодою Сенату - Генерального прокурора та голови Комітету національної безпеки і за своїм розсудом звільняє їх з посади (п. 4 і 5 ст. 44 Конституції). Згідно п. 6 і 7 ст. 44 він призначає і відкликає глав дипломатичних представництв та призначає голову і двох членів Рахункового комітету з контролю за виконанням державного бюджету. Згідно п. 19 і 20 ст. 44 Конституції Президент призначає та звільняє з посади Державного секретаря республіки, визначає його статус і повноваження, формує Адміністрацію Президента. Він утворює Раду безпеки, Вища судова рада та інші консультативно-дорадчі органи. Президент наділений рядом важливих повноважень у галузі зовнішніх зносин, оборони і безпеки, передбачених п. 11, 12, 16-18 ст. 44 Конституції. Він веде переговори і підписує міжнародні договори республіки, підписує ратифікаційні грамоти; приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних та інших представників іноземних держав. Президент - за посадою Верховний головнокомандувач Збройними силами, призначає і звільняє з посади вище командування Збройних сил, у разі агресії проти республіки або безпосередньою зовнішньої загрози її безпеці вводить військовий стан на всій або частині території країни, оголошує часткову або загальну мобілізацію, негайно інформуючи про це Парламент. Коли демократичні інститути, незалежність і територіальна цілісність, політична стабільність республіки, безпека її громадян перебувають під серйозною і безпосередньою загрозою і порушено нормальне функціонування конституційних органів держави, то після офіційних консультацій з Прем'єр-міністром і головами палат Парламенту Президент вживає заходів, які диктуються названими обставинами, включаючи введення на всій території Казахстану і в окремих її місцевостях надзвичайного стану, застосування Збройних сил, з негайним інформуванням про це Парламенту. Президент також формує підпорядковані йому Службу охорони Президента республіки і Республіканську гвардію. Пунктами 13-15 ст. 44 Конституції врегульовані повноваження Президента у сфері особистого статусу - нагородження державними нагородами, присвоєння почесних, вищих військових та інших звань, класних чинів, дипломатичних рангів, кваліфікаційних класів, вирішення питань громадянства республіки і надання політичного притулку, помилування громадян. Конституція в п. 21 ст. 44 передбачила, що Президент здійснює й інші повноваження відповідно до Конституції та законів. Звичайні акти Президента - це видавані на основі та на виконання Конституції і законів укази і розпорядження, що мають силу на всій території республіки (ч. 1 ст. 45). Однак, як зазначалося, Президент може видавати тимчасові закони на підставі делегації Парламенту, а в разі нерозгляду Парламентом протягом місяця законопроекту, який Президент оголосив терміновим, Президент має право видати указ, що має силу закону, який діє до прийняття Парламентом відповідного закону. На практиці Президент видає і укази, які мають силу конституційного закону. Наприклад , ми вже згадували, що здійснення виборчих прав врегульовано має силу конституційного закону Указом Президента Республіки Казахстан "Про вибори в Республіці Казахстан" від 28 вересня 1995 т. Те ж відноситься і до здійснення права брати участь у референдумі, яке врегульовано Указом Президента, що має силу конституційного закону, "Про республіканський референдум" від 25 березня 1995 Правовий статус іноземних громадян встановлено Указом Президента, що має силу закону, "Про правове становище іноземних громадян у Республіці Казахстан" від 19 червня 1995 Іноді Президент вносить зміни в діючі закони. Наприклад, Указом Президента Республіки Казахстан, що має силу закону, від 3 жовтня 1995 було внесено зміни до Закону "Про громадянство Республіки Казахстан" від 20 грудня 1991 Акти Парламенту, що підписуються Президентом, а також акти Президента, які видаються за ініціативою Уряду, попередньо скріплюються відповідно підписом голови кожної з палат Парламенту або Прем'єр-міністра, на яких покладається юридична відповідальність за законність даних актів (ч. 3 ст. 45). Обрання, термін повноважень, несумісність і заміщення. Порядок обрання Президента визначено ст. 41 Конституції та Указом Президента Республіки, що має силу конституційного закону, "Про вибори в Республіці Казахстан" від 28 вересня 1995 р., положення яких ми розглянули вище - у п. 4 § 4 цієї глави. Конституція не вимагає, щоб вибори проводилися на альтернативній основі. Цей принцип записаний у згаданому Указі про вибори. Як зазначалося, термін повноважень Президента - сім років. Конституція не допускає обрання на посаду Президента республіки однієї особи більше двох разів поспіль. 27 червня 2000 Парламент ухвалив Закон "Про перший Президентові Республіки Казахстан", згідно з яким Н. Назарбаєву після того, як в 2006 р. закінчиться другий термін його повноважень, будуть надані довічно такі повноваження: - Звертатися до народу, державним органам та посадовим особам з ініціативами з найважливіших питань розвитку казахстанського суспільства; - Виступати перед Парламентом і на засіданнях Уряду, коли там обговорюються найбільш суттєві питання, очолювати Асамблею народів Казахстану, входити до складу Ради безпеки; - Щорічно присуджувати премії миру і прогресу; - Давати рекомендації чинному Президенту з питань кадрової політики, введення надзвичайного стану та оголошення війни *. * Див: Известия. 2000. 17 і 28 червня. Президент вступає на посаду з моменту складення народу присяги. Присяга приноситься в точно позначену дату - в другу середу січня о присутності депутатів Парламенту, членів Конституційної ради, суддів Верховного суду, а також усіх колишніх президентів республіки. Повноваження Президента припиняються з моменту вступу на посаду новообраного Президента, а також у разі дострокового звільнення або відмови від посади або його кончини. Екс-президентами вважаються всі колишні президенти, крім відсторонених від посади. Якщо Президент вибув достроково, особа, яка прийняла на себе його повноваження, складає присягу протягом місяця (ст. 42 Конституції). Згідно ст. 43 Президент не має права бути депутатом представницького органу, займати інші оплачувані посади і здійснювати підприємницьку діяльність. На період своїх повноважень він призупиняє діяльність у політичній партії. На підставі ч. 1 ст. 47 Конституції Президент може бути достроково звільнений з посади у силу стійкої нездатності виконувати обов'язки внаслідок хвороби. У цьому випадку Парламент утворює комісію, що складається з рівної від кожної палати числа депутатів та фахівців у відповідних областях медицини. Рішення про дострокове звільнення приймається на спільному засіданні палат більшістю не менше 3/4 від загальної кількості депутатів кожної з палат на підставі висновку комісії і висновки Конституційного ради про дотримання встановлених конституційних процедур. У разі дострокового звільнення або відмови від посади Президента, а також його кончини виконання його обов'язків на строк, що залишився переходить до голови Сенату. При неможливості для нього прийняти на себе обов'язки Президента вони переходять до голови Мажилісу, а в разі неможливості і для нього - до Прем'єр-міністра республіки. Особа, яка прийняла на себе повноваження Президента, покидає свою колишню посаду, яка заміщується в установленому порядку. Воно, однак, не має права ініціювати зміни і доповнення Конституції (ст. 48 Конституції). Відповідальність. Як зазначено в ч. 2 ст. 47 Конституції, Президент республіки несе відповідальність за дії, вчинені при виконанні своїх обов'язків, тільки у випадку державної зради і може бути за це усунутий з посади Парламентом. Рішення про висунення обвинувачення та його розслідуванні може бути прийняте більшістю від загальної кількості депутатів Мажилісу за ініціативою не менш ніж 1/3 його депутатів. Розслідування звинувачення організовується Сенатом, і його результати більшістю голосів від загального числа депутатів Сенату передаються на розгляд спільного засідання палат Парламенту. Остаточне рішення з даного питання приймається на спільному засіданні палат більшістю не менше 3/4 від загальної кількості голосів депутатів кожної з палат за наявності висновку Верховного суду про обгрунтованість обвинувачення і висновки Конституційного ради про дотримання встановлених конституційних процедур. Неприйняття остаточного рішення протягом двох місяців з моменту пред'явлення обвинувачення тягне за собою визнання звинувачення проти Президента відхиленим. Відхилення звинувачення на будь-якій його стадії спричиняє дострокове припинення повноважень депутатів Мажилісу, що ініціювали розгляд даного питання. Згідно ч. 3 зазначеної статті питання про відмові від посади не може бути порушений в період розгляду ним питання про дострокове припинення повноважень Парламенту. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Президент республіки" |
||
|
||