| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Розділ другий Пристрій держави |
||
|
2. Народ Росії здійснює свою суверенну владу безпосередньо або через своїх представників. 3. Для виявлення волі народу закони та інші питання державного життя можуть бути поставлені на референдум. Підстави та порядок проведення референдуму встановлюються Конституцією та органічним законом. 4. Громадяни обирають Президента Російської Федерації, депутатів Федерального законодавчих зборів і інших своїх представників у державних органах, передбачених Конституцією. Вибори є вільними, проводяться загальним, таємним, прямим, рівним голосуванням. У них можуть брати участь всі громадяни, які досягли повноліття. Стаття 1. Помірність, впорядкованість і дієвість державної влади в Російській Федерації забезпечується поділом законодавчої, виконавчої та судової влади, федеративною побудовою держави, поділом державної влади та муніципального самоврядування, а також всенародним обранням глави держави - Президента Російської Федерації, який втілює єдність російської державності і забезпечує непорушність конституційного ладу , узгоджену діяльність всіх підрозділів держави. 2. Державну владу в Російській Федерації представляють і здійснюють: законодавчу владу - Федеральне законодавчі збори; виконавчу владу - Уряд Російської Федерації; судову владу - Верховний Суд Федерації, суди і судді системи правосуддя Російської Федерації. 3. Державну владу в республіках реалізують утворені ними органи республіканської влади і управління, в губерніях - губернські органи влади і управління. 4. За межами державної влади та автономно від неї діє муніципальне самоврядування. Стаття 1. Російська Федерація як світська держава не сприймає підпорядкування державній діяльності ідеологічним принципам і інститутам. 2. Церква, всі конфесії відділені від держави. Гарантується невтручання держави у внутрішні справи конфесій. 3. Політичні партії можуть брати участь у державних справах тільки у передбачених Конституцією формах: висувати своїх кандидатів для обрання до представницьких органів влади, на державні та муніципальні посади, формувати фракції у представницьких органах влади, вносити законодавчі пропозиції. Злиття державних і партійних інститутів, а також прийняття державними органами партійних цілей і програм, не допускається. 4. Забороняється утворення і діяльність партійних організацій в державних установах і організаціях. Державні службовці мають право здійснювати партійну діяльність поза робочий час і за межами відповідних державних установ та організацій. 5. Державні службовці, в тому числі військовослужбовці, працівники органів охорони громадського порядку та безпеки, судді, повинні утримуватися від членства в партіях і виступи на підтримку жодної політичної партії. Стаття 1. Російська Федерація не має ніяких цілей експансії, агресії і месіанства. Вона відкидає яку б то не було мілітаризацію державного життя, підпорядкування держави, його діяльності завданням ведення війни. Збройні сили Росії будуються відповідно до принципу оборонної достатності. 2. Право ведення війни, за винятком випадків агресії проти Російської Федерації та інших випадків, передбачених міжнародно-правовими нормами, за державою не визнається. Ратифікація міжнародних договорів і угод, за якими виявляється можливим участь Збройних сил Російської Федерації в обороні інших держав, а також дозвіл на кожен випадок переходу стройових частин Збройних сил за межі території Російської Федерації здійснюються рішенням Федерального законодавчих зборів , прийнятим більшістю не менше двох третин від загального числа депутатів. 3. Використання Збройних сил для вирішення внутрішньодержавних політичних питань забороняється. Військовослужбовці можуть бути використані для ліквідації наслідків стихійних лих і в інших аналогічних обставинах, прямо передбачених органічним законом. Не допускається введення стройових частин збройних сил в міста, інші населені пункти, якщо вони не є місцем їх постійної дислокації. Стаття 1. Надзвичайний стан в Російській Федерації може бути введено тільки в разі агресії проти Російської Федерації, стихійного лиха, прямої загрози вільному демократичному конституційному ладу і масових заворушень, пов'язаних з насильством і загрозою життю людей, і за обставин, зазначених в органічному законі. Термін надзвичайного стану не може перевищувати 30 днів. 2. Надзвичайний стан на території всієї Російської Федерації може ввести тільки Федеральне законодавчі збори, а щодо окремих місцевостей за обставин, що вимагають невідкладних заходів, - Президентом Російської Федерації з негайним, в той же день повідомленням про це Федеральному законодавчим зборам, яка повинна підтвердити акт Президента в протягом трьох днів. За відсутності такого підтвердження у вказаний термін надзвичайний стан припиняється. 3. Не допускається перерва сесії Федерального законодавчих зборів під час надзвичайного стану. У разі, коли сесія не проводиться, а надзвичайний стан введено Президентом Російської Федерації, Федеральне законодавчі збори збирається без оголошення скликання не пізніше наступного дня введення надзвичайного стану. Федеральне законодавчі збори утворює парламентську комісію зі спостереження за надзвичайним станом. 4. Під час надзвичайного стану не допускаються які-небудь зміни в структурі, функціях і повноваженнях державних органів, встановлених Конституцією. Основні права і свободи громадян можуть бути обмежені в умовах надзвичайного стану в межах та в порядку, передбачених пунктом 4 статті 21 Конституції. 5. Порядок введення та здійснення надзвичайного стану регулюється органічним законом. 6. Військове (стан облоги) стан може бути введено Федеральним законодавчим зборами або Президентом Російської Федерації. Правила введення та здійснення військового (осадного) положення встановлюються органічним законом, який, однак, не може ввести обмеження основних прав і свобод громадян понад тих, які передбачені в пункті 4 статті 21 Конституції. Стаття 1. Російська Федерація, республіки, губернії, автономні національні спільноти, муніципальні утворення мають на праві публічної власності бюджетними коштами та іншим майном. Публічна власність призначена для забезпечення державних і муніципальних потреб. Порядок і межі використання публічної власності встановлюються органічним законом. Публічна власність, що виходить за межі державних і муніципальних потреб і утворює державну та іншу публічну монополію, підлягає приватизації відповідно до закону. 2. Єдиною грошовою одиницею на всій території Російської Федерації є рубль. Встановлення і емісія інших грошей в Росії не допускаються. 3. Система податків, що стягуються у федеральний, республіканські, губернські та місцеві бюджети встановлюється федеральним законом. Встановлення обтяжливого податку, що робить для платника податків неможливим отримання нормального доходу від діяльності або утримання належного йому майна, є підставою для вимоги про визнання акта, який встановив такий податок, що не відповідає Конституції. 4. Державні позики здійснюються на підставі органічних законів і не можуть бути примусово встановлені для населення та інших кредиторів. У суперечності з Конституцією знаходяться припинення і відстрочка на невизначений термін виплати державного боргу. Стаття 1. Чинним правом в Російській Федерації є Конституція, прийняті і вступили в дію відповідно з нею органічні закони, інші закони і законодавчі акти Російської Федерації і республік, судові встановлення Верховного Суду Російської Федерації. Загальновизнані норми міжнародного права є складовою і безпосередньо діючою частиною права Російської Федерації. Чинне право утворюють також суперечать Конституції, законам і судовим звичаями ділові звичаї і звичаї, загальновизнані на всій території Росії, республік у її складі або в її окремих місцевостях. 2. Конституція має вищу юридичну силу і пряму дію в Російській Федерації. 3. Органічні закони мають силу конституційних встановлень і приймаються, змінюються і скасовуються більшістю не менше двох третин від загального числа депутатів Федерального законодавчих зборів. 4. У Російській Федерації приймаються кодекси, основи законодавства та інші кодифіковані закони, що мають силу загальних і основних почав для законів та інших нормативних юридичних зльотів. 5. Федеративний договір має конституційне значення для Російської Федерації і уклала його республіки. У Федеративній договорі можуть бути встановлені не передбачені цією статтею положення про право, чинному в республіці. 6. Всі закони публікуються. Опублікування законів, так само як і інших правових актів, що стосуються прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, є обов'язковою умовою їх застосування. Стаття В ім'я інтересів багатонаціонального народу Російської Федерації, міжнародного співробітництва та безпеки, економічної, політичної і правової інтеграції народів Землі і в регіональних співдружностях, Російська Федерація може передавати за відповідними договорами та угодами частину своїх суверенних прав Співдружності , співтовариствам, спілкам та іншим об'єднанням держав. Ці договори та угоди не повинні зачіпати основні права і свободи громадян, основи демократичного конституційного ладу; вони повинні будуватися і здійснюватися на основі принципу рівності і при дотриманні взаємності. Ратифікація таких договорів і угод провадиться рішенням Федерального законодавчих зборів, прийнятим більшістю не менше двох третин від загального числа депутатів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Розділ другий Пристрій держави " |
||
|
||