Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
О.В. Волохова, Н.Н. Єгоров, М.В. Жижина. Криміналістика - М.: "Проспект", 2011, 2011 - перейти до змісту підручника

§ 2. Розвиток криміналістики в радянський період

Удосконалення криміналістики як науки в перші роки радянської влади різко загальмувався. Такі провідні вітчизняні криміналісти, як В.І. Лебедєв, С.Н. Трегубов, Б.Л. Бразоля, опинилися в еміграції, науково-судові кабінети в Києві та Одесі були розграбовані і не відразу відновили свою роботу.
У постоктябрьского період російська криміналістика продовжила свій розвиток в особливих історичних реаліях: механізм буржуазної держави був зруйнований, а органи поліції, суду і прокуратури ліквідовані. Іншими стали соціально-політичні орієнтири криміналістики, яка була звернена на службу партійно-державному апарату, використовувалася для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем. Докорінно змінилися його правова та методологічна основи, оскільки кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство було переглянуте. Все це не могло не позначитися на змісті та практичному застосуванні криміналістичних засобів, методів і прийомів.
Концепції зарубіжних криміналістів піддалися огульної критики і ревізії, а їх роботи були оголошені мають догматичний характер. І проте радянські криміналісти поступово накопичували емпіричний матеріал, вирішували завдання розвитку своєї науки, використання її рекомендацій в практиці розкриття і розслідування різних злочинних посягань.
Перший етап постоктябрьского розвитку вітчизняної криміналістики (1918-1940) характерний суто практичною спрямованістю проведених наукових досліджень. Узагальнювався досвід застосування запозичених методів і засобів, а також розроблених криміналістами самостійно. Були продовжені переклади робіт зарубіжних криміналістів.
Початковий етап радянського періоду розвитку криміналістики пов'язаний з науковою і практичною діяльністю І.М. Якимова, В.І. Громова, П.С. Семенівського, С.М. Потапова, С.А. Голунского та ін Вони прийшли в науку, добре знаючи практику боротьби з злочинністю, узагальнюючи її досягнення з метою вдосконалення засобів і методів розслідування злочинів.
У 1935-1936 рр.. вийшов у світ перший вітчизняний підручник з криміналістики, в якому були розділи по кримінальної техніці і тактиці, а також методиці розслідування злочинів. У ньому був сконцентрований і узагальнено досягнутий до того часу рівень розвитку науки. У 1938-1939 рр.. його перевидали з деякими виправленнями та доповненнями.
Хоча в підручнику і в інших криміналістичних роботах цього етапу підкреслювалося, що всі наукові засоби і методи повинні застосовуватися у повній відповідності з нормами чинних законів і забезпечувати встановлення істини у кримінальних справах, практика органів НКВС і МГБ нерідко йшла по іншому шляху.
У 1932 р. при МУРі почав працювати кабінет експертизи, перетворений в 1935 р. в науково-технічне відділення московської міліції. У тому ж році відкрилася криміналістична лабораторія при Московському правовому інституті. Аналогічні лабораторії були організовані при Ленінградському, Свердловському, Саратовському, Іркутськом, Казанському, Ташкентському та інших юридичних вузах. Лабораторії створювалися як науково-технічні бази для навчання студентів, проте в них проводилися також експертні та науково-дослідні роботи.
Узагальнення багатого емпіричного матеріалу послужило базою для формування в 1940-1960 рр.. (Другий етап) ряду криміналістичних теорій і навчань. У ці роки закладалися методологічні основи криміналістики, розроблялася наукова база її складових частин. Було сформульовано вчення про предмет криміналістики як юридичної науки про технічні засоби і тактичні прийоми роботи з судовими доказами з метою розкриття і запобігання злочинів, закладені основи теорії криміналістичної ідентифікації та встановлення групової приналежності.
Велика увага приділялася розробці проблем трасології та балістики, які отримали оригінальне дозвіл в працях Б.М. Комаринця і Б.І. Шевченко. З цих та інших проблем криміналістики вони опублікували свої монографії, які стали настільними книгами слідчих та експертів. Велика увага приділялася вдосконаленню запечатлевающих і дослідницьких методів і засобів судової фотографії, розроблялися теорія і методики криміналістичного дослідження рукописних і машинописних документів. Подальший розвиток отримали кримінальна реєстрація, вчення про слідчу версію і планування розслідування. Велися дослідження і в області тактики окремих слідчих дій: огляду, обшуку, допиту, очної ставки та ін
Важкі військові умови 1941-1945 рр.. поставили перед вітчизняними криміналістами нові складні завдання. Загострилася проблема розробки способів виявлення фальшивих документів, що виготовляються фашистськими спецслужбами для своїх агентів, засилаються в тил. З цим питанням тісно переплітався іншого - експертиза відбитків печаток і штампів, машинописних і рукописних текстів, оскільки всі документи мали такі відбитки, заповнювалися від руки або за допомогою машинопису. Чималі труднощі викликали дослідження підроблених продуктових карток та інших документів, що регулюють розподіл продовольства серед населення.
Особливої ??актуальності набула розробка методик розслідування різних військових злочинів, таких як дезертирство, непокору командиру, членоушкодження з метою ухилення від участі в бойових діях і ін Підвищені вимоги пред'являлися до судової балістики, оскільки багато злочини скоювалися з застосуванням вогнепальної зброї, яке стало широко доступним. Ідентифікація зброї по стріляних кулям і гільзах залишилася з тих пір однією з найактуальніших завдань судово-балістичної експертизи.
У 1941 р. вийшов у світ перекладений з французької мови капітальна праця Е. Локара "Керівництво з криміналістики", в якому детально розглядалися питання дактилоскопії, Пальма-і плантоскопіі, графометріі, дослідження пилу, а також документів, віддрукованих на друкарських машинках.
У воєнні роки криміналістам-практикам дуже допомогла робота Б.М. Комаринця про дактилоскопічної реєстрації на відстані, що вийшла в 1937 р. Вона виявилася вельми корисною, оскільки Центральне кримінально-реєстраційне бюро з усіма картотеками перебазувалося до Уфи, а наведення довідок здійснювалося в основному по телефону або телеграфом. Автор пропонував не передавати зображення дактилоскопічних узорів, що на ті часи було дуже складно і дорого, а описувати їх за певною системою - кодувати особливості папілярних візерунків.
У 1946 р. вийшло в світ перше видання монографії П.І. Тарасова-Родіонова "Попереднє слідство". У ній розглядалося широке коло проблем, але особливо організаційні і тактичні основи, принципи та методи ведення слідства, тактика слідчих дій, питання, які вирішуються в ході судових експертиз. Більше уваги приділялося і методикам розслідування окремих видів злочинів: розкрадань, вбивств, пожеж і підпалів, транспортних пригод.
У 1948-1951 рр.. були створені науково-дослідні криміналістичні лабораторії Міністерства юстиції СРСР у Ленінграді, Ростові-на-Дону, Хабаровську, Саратові, Свердловську, Новосибірську, Мінську. У 1962 р. відкрився Центральний НДІ судових експертиз. У лютому 1949 р. був заснований ВНДІ криміналістики Прокуратури СРСР, який узагальнював слідчу та експертну практику, займався вдосконаленням науково-технічних засобів і методів боротьби зі злочинністю. У 1963 р. він був переорієнтований на вивчення причин і розробку заходів попередження злочинності, а в 1989 р. - на вирішення проблем зміцнення законності та правопорядку. Подальший розвиток отримали експертні криміналістичні установи в системі МВС.
Третій етап, що у 1960-і рр.., Характерний наростанням інтенсивності формування загальної теорії вітчизняної криміналістики. До цього часу був накопичений багатий емпіричний матеріал, що послужив основою для поглиблених наукознавчих вишукувань. Загальна теорія стала тією базою, яка забезпечила зростання значущості криміналістики, сприяла всебічному дослідженню сутності попереднього розслідування, оперативно-розшукової, судової та експертної діяльності, подальшої розробки і вдосконалення засобів, методів і прийомів боротьби зі злочинністю. Всі напрямки криміналістичної науки, її приватні теорії і вчення збагачувалися завдяки зверненню до психології, соціології, теорії ймовірностей, логіці, прогностиці, кібернетиці, моделюванню, інформатики, іншим передовим напрямам розвитку наукової думки.
Поступальний розвиток російської криміналістики призвело до виділення з неї в якості самостійних галузей знань теорії оперативно-розшукової діяльності та судової психології. Виникли нові напрямки, пов'язані із застосуванням в криміналістиці положень кібернетики, психолінгвістики, теорії ігор, інформатики, теорії моделювання. Стали розвиватися нові види криміналістичних експертиз, розроблятися прийоми і методи використання в розслідуванні злочинів спеціальних знань самого широкого спектру.
Загальна теорія криміналістики сприяла подальшому розвитку вчення про планування розслідування і висунення криміналістичних версій. Об'єктом вивчення стала природа слідчих дій, почав розроблятися ряд нових перспективних напрямків: вчення про слідчі ситуаціях, криміналістичних операціях, тактичних комбінаціях, програмуванні розслідування.
Методика розслідування окремих видів злочинів також поглибила і розширила свої основи, повніше визначила вихідні положення, в тому числі предмет, систему, принципи і завдання, місце в структурі науки. Детально розроблені методики розслідування посадових розкрадань, вбивств, згвалтувань, розбоїв, крадіжок, ДТП та ін У стадії завершення формування знаходяться методики розслідування замовних вбивств, злочинів, скоєних неповнолітніми, особами, які відбувають покарання, рецидивістами, групових злочинів та ін Розробляються інформаційні моделі злочинів , алгоритми слідчої діяльності, комп'ютеризовані методики розслідування.
Криміналістична методика розвивається завдяки вивченню сучасних способів вчинення злочинів, що утворюються при цьому слідів; розробці систем типових слідчих ситуацій і версій; вдосконалення криміналістичного аналізу вчиненого і особи винного; узагальненню передового досвіду розкриття і розслідування злочинів, особливо скоєних організованими групами та спільнотами, в сфері реформ російської економіки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 2. Розвиток криміналістики в радянський період "
  1. Система криміналістики
    Система криміналістики - комплекс частин (розділів), виділених за певними історично сформованим підстав, що характеризується наявністю внутрішніх закономірних зв'язків між структурними елементами, а також зовнішніх стійких зв'язків між частинами, що охоплює: 1) теоретичні (методологічні) основи криміналістики, 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4)
  2. Глава 2. Історія розвитку криміналістики
    Глава 2. Історія розвитку
  3. Об'єкт науки криміналістики
    Об'єкт науки криміналістики - злочинна діяльність і діяльність з розкриття, розслідування та попередження злочинів у всьому різноманітті складових їх процесів, відносин, властивостей і
  4. Криміналістика
    Криміналістика - наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про нього і його учасників, закономірності збирання, дослідження і використання цієї криміналістично значимої інформації і заснованих на пізнанні даних закономірностей засобах, прийоми і методи розслідування та попередження
  5. Зброя (з позицій криміналістики)
    Зброя (з позицій криміналістики) - це вид техногенних джерел підвищеної небезпеки, конструктивно і функціонально призначений для нанесення летальних ушкоджень живому організму і (або) руйнування перешкод, що є предметом або знаряддям кримінальної діяльності і об'єктом пошуку, огляду, фіксації, вилучення, попереднього і судово-експертного дослідження в кримінальному
  6. Криміналістика: основні поняття
    Криміналістика: основні
  7. Розділ I. Загальна теорія криміналістики
    Розділ I. Загальна теорія
  8. Глава 1. Предмет, методи і система криміналістики
    Глава 1. Предмет, методи і система
  9. О.В. Волохова, Н.Н. Єгоров, М.В. Жижина. Криміналістика - М.: "Проспект", 2011, 2011

  10. Контрольні питання
    : 1. Назвати основні етапи входження Радянської Білорусі в Радянський Союз. Договір про утворення СРСР 2. Реформування адміністративно-територіального поділу БССР в 20-30 роки 3. Основні періоди політики білорусизації в 20-30 роки. Репресивна
  11. Вибуховий пристрій
    Вибуховий пристрій (з позицій криміналістики) - це вид зброї одноразової дії, конструктивно призначений для виробництва хімічного вибуху в певних умовах і володіє достатнім вражаючим
  12. Додаткова література
    Брагінський М.І. Участь радянської держави в цивільних правовідносинах. - М., 1981. 2. Радянське цивільне право: Суб'єкти цивільного права / Под ред. З Н. Братуся. - М., 1984. - С. 269-285. 3. Міцкевич A.B. Суб'єкти радянського права. - М., 1962. - С.
  13. Тактичний прийом
      Тактичний прийом - рекомендований криміналістикою найбільш ефективний в даній ситуації спосіб дії (лінія поведінки) особи, яка здійснює доказування, спрямований на оптимізацію розслідування (судового слідства) і (або) виробництва окремих процесуальних
  14. Тема 3. Історія порівняльного правознавства
      Виникнення і основні етапи розвитку порівняльного правознавства. Загальна характеристика порівняльного правознавства XIX в. Історико-філософський напрямок порівняльного правознавства в Німеччині. Французька школа порівняльного законодавства. Розвиток порівняльного правознавства в Росії. Особливості еволюції порівняльного правознавства в Англії та США. Порівняльне правознавство в
  15. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
      Веберс Я.Р. Правосуб'єктність громадян у радянському цивільному і сімейному праві. Рига, 1975. Невзгодіна Е.Л. Представництво по радянському цивільному праву. Томськ, 1980. Нерсесов Н.О. Представництво і цінні папери в цивільному праві. М., 1998. Рясенцев В.А. Підстави представництва в радянському цивільному праві / / Праці ВЮЗИ. Вип. 1. М.,
  16. Література
      Перетерский І.С., Крилов С.Б. Міжнародне приватне право, М., 1959; Лунц Л.А., Міжнародне приватне право. М., 1970; Лунц Л.А., Маришева Н.І., Садиков О.Н. Міжнародне приватне право. М., 1984; Міжнародне приватне право. Під загальною ред. Г.К. Матвєєва. Київ, 1985; Madl F., Vekas, The Law of Conflicts and Foreign Trade. Bud., 1987; Іссад М. Міжнародне приватне право. М., 1989; Маковський
  17. § 3. Система криміналістики
      Система криміналістики (як науки і навчальної дисципліни) являє собою комплекс частин (розділів), виділених за певними, історично сформованим підстав, що характеризується наявністю внутрішніх закономірних зв'язків між структурними елементами, а також зовнішніх стійких зв'язків між частинами. Сучасні уявлення про зміст криміналістики дозволяють виділити в її системі чотири
  18. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
      Іоффе О.С. Вибрані праці з цивільного права: Правовідносини по радянському цивільному праву. М., 2000. Ісаков В.Б. Юридичні факти в радянському праві. М., 1984. Красавчиков О.А. Юридичні факти в радянському цивільному праві. М., 1958. Халфіна Р.О. Загальне вчення про правовідносинах. М.,
  19. Список літератури
      1. Абдулаєв М.І. Міжнародне право і внутрішньодержавне законодавство (Питання теорії). СПб., 1994. 2. Агарков М.М. Цінність приватного права / / Правознавство. 1992. N 1, 2. 3. Алексєєв С.С. Право і правова система / / Правознавство. 1980. N 1. 4. Баранов В.М., Поленіна С.В. Система права, система законодавства і правова система. Н. Новгород, 1999. 5. Бобильов А.І. Сучасне
  20. Передмова
      Світ, в якому ми живемо, стрімко змінюється. З одного боку - в кращу сторону. Рівень технічного, економічного, соціально-культурного розвитку Росії сьогодні у багато разів вище, ніж якісь 15-20 років тому. З іншого боку, злочинність як соціальне явище в останні роки також зазнала ряд змін. Вона стала транснаціональною. Якісний стрибок у розвитку цивілізації
© 2014-2020  yport.inf.ua