загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

РОЗДІЛ XIX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: підпункту 20.1.15.2 пункт
ту 20.1 статті 20 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року;
статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року; абзацу третього пункту 46.2 статті 46, який набирає чинності з 1 січня 2012 року;
розділу ІІІ цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011
року;
підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу в частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат та абзаців другого -четвертого пункту 167.2 статті 167 цього Кодексу у частині оподаткування процентів, які набирають чинності з 1 січня 2015 року;
підпункту 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;
підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;
статті 265 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2012 року;
пункту 276.5 статті 276 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року.
«Прикінцеві положення» є невід'ємною складовою Податкового кодексу України, де вирішується певний комплекс основних питань, пов'язаних із набранням Кодексом чинності. Крім того, «Прикінцеві положення» безпосередньо стосуються дії норм податкового законодавства України у часі.
Пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» цього Кодексу встановлює терміни набрання чинності як цього Кодексу, так і окремих його положень.
Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, тобто з моменту настання вказаного терміну (дати) положення Кодексу набувають нормативного характеру та мають враховуватися всіма суб' єктами податкових правовідносин.
Цей Кодекс, як і будь-який закон, до набрання ним чинності офіційно оприлюднений, оскільки відповідно до загальноприйнятого правила, встановленого Конституцією України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, визначеному законом (частина друга статті 57), а акти не доведені до відома населення у встановленому порядку, є нечинними (частина третя статті 57).
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування в офіційному друкованому виданні (частина п'ята статті 94 Конституції України). Такий порядок набрання чинності, згідно зі статтею 4 Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», поширюється на всі нормативно-правові акти Верховної Ради України, у тому числі й кодекси, тобто кодифіковані законодавчі акти.
Однак, відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456-VI (який набирає чинності з 1 січня 2011 року), закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
4. Окремі положення цього Кодексу набирають чинності пізніше 1 січня 2011 року, що встановлено у абзацах другому - десятому коментованого пункту.
2. Визнати такими, що втратили чинність: 1) з 1 січня 2011 року:
Закон України "Про акцизний збір" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 172);
Закон України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 2, ст. 10; 1999 р., № 41, ст. 374; 2003 р., № 23, ст. 149);
Закон України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 40, ст. 297 із наступними змінами);
Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 82 із наступними змінами);
Закон України "Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №
32, ст. 151; 1997 р., № 34, ст. 212; 1999 р., № 52, ст. 464; 2001 р., № 4, ст. 16;
2005 р., №№ 17-19, ст. 267; 2007 р., № 3, ст. 31; 2009 р., № 18, ст. 246);
Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 42, ст. 201 із наступними змінами);
Закон України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 38, ст. 360 із наступними змінами);
Закон України "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 39, ст. 510 із наступними змінами);
Закон України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156 із наступними змінами);
Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 5-6, ст. 39 із наступними змінами);
Закон України "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 8, ст. 32 із наступними змінами);
Закон України "Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 10,
ст. 78);
Закон України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 180 із наступними змінами);
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 10, ст. 44 із наступними змінами);
Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 37, ст. 308 із наступними змінами);
Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 11, ст. 150 із наступними змінами);
пункти 4, 5, 7, 8, 8 і 8 розділу ІІ "Прикінцеві положення", додатки № 1 і № 2 до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 27-28, ст. 253; 2009 р., № 16, ст. 223; 2010 р., №№ 22-25, ст. 263, № 30, ст. 398);
Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 " Про акцизний збір" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 10, ст. 82 із наступними змінами);
Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 24-93 " Про податок на промисел" (Відомості Верховної Ради України,
1993 р., № 19, ст. 208; 1995 р., № 16, ст. 111, № 30,
ст. 229; 1996 р., № 45, ст. 237);
Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 " Про місцеві податки і збори" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 30, ст. 336 із наступними змінами);
Постанова Верховної Ради УРСР від 25 червня 1991 року № 1252-XII "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про систему оподаткування" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №
39, ст. 511);
Постанова Верховної Ради України від 11 грудня 1991 року № 1964-XII "Про введення в дію Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 11, ст. 151);
Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1991 року № 1997-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про акцизний збір" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст.
Постанова Верховної Ради України від 21 лютого 1992 року № 2148-XII "Про ставки акцизного збору на окремі товари" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст. 298; 1993 р., № 20, ст. 214);
Постанова Верховної Ради України від 3 липня 1992 року № 2536-XII "Про введення в дію Закону України "Про плату за землю" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 38, ст. 561);
Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 1994 року № 321/94-ВР "Про введення в дію Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 2, ст. 11);
Постанова Верховної Ради України від 28 грудня 1994 року № 335/94-ВР "Про введення в дію Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 4,
ст. 29, № 16, ст. 116);
Постанова Верховної Ради України від 15 вересня 1995 року № 330/95-ВР "Про порядок введення в дію Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 40, ст. 298; 1996 р., № 41, ст. 197);
Постанова Верховної Ради України від 6 лютого 1996 року № 31/96-ВР "Про введення в дію Закону України "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 8, ст. 33);
Постанова Верховної Ради України від 23 березня 1996 року № 99/96-ВР "Про введення в дію Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 20, ст. 83, № 32, ст. 153, № 38, ст. 176);
Постанова Верховної Ради України від 7 травня 1996 року № 179/96-ВР "Про введення в дію Закону України "Про ставки
акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 28, ст. 132);
Постанова Верховної Ради України від 24 травня 1996 року № 217/96-ВР "Про введення в дію Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 32, ст. 152);
з 1 квітня 2011 року:
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 4, ст. 28 із наступними змінами), крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013
року;
виключено;
з 1 січня 2018 року стаття 209 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, передбачених законом. У системному зв' язку з цією нормою перебуває і частина 1 ст. 92 Конституції України, у якій зазначається, що тільки законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Введення в дію Податкового кодексу України та існування значної кількості чинних законодавчих актів, які регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків і зборів та які прийняті у попередні роки, породжує проблему запобігання колізії норм податкового законодавства.
З цього приводу у п. 2 резолютивної частини рішення у справі від 03.10.1997 р. № 4-зп Конституційний Суд України розтлумачив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового
акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до наведеної позиції законодавець у п. 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» чітко визначив перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України. У цьому контексті потребує визначення зміст поняття «втрата чинності». Законодавчого визначення поняття «чинність», як і «втрата чинності» не розроблено. У доктрині під чинністю розуміють юридичну передумову дії закону, яка означає наявність у закону юридичної сили. Чинність закону надає йому нормативної обов'язковості в системі законодавства, юридичної властивості підпорядковувати дію відповідних нормативно-правових актів нижчого рівня та індивідуальних правових актів. Звідси втрата чинності може розумітися як припинення юридичних передумов дії закону, яке означає позбавлення його юридичної сили. Підставою для втрати чинності законом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, визнання закону, його окремих положень такими, що втратили чинність, єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України (п. 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010 р. № 20-рп/2010). Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі, а в разі припинення чинності окремих його положень не тягне за собою припинення його чинності загалом і не припиняє дії закону в чинній частині.
До переліку нормативно-правових актів, які втрачають свою чинність у зв' язку з прийняттям Податкового кодексу України, включено окремі закони та декрети КМУ, які регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків і зборів. Аналогічний підхід використано і щодо постанов Верховної Ради України, якими визначався порядок вступу в дію і особливості застосування окремих положень відповідних законів та декретів КМУ. Усі наведені нормативно-правові акти втрачають чинність повністю. Виняток становить Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування
прибутку підприємств» та Закон України від 03.06.2008 р. № 309-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Перший зі згаданих законодавчих актів не втрачає чинності, а отже, і юридичної сили в цілому до 1 квітня 2011 року, а в частині п. 1.20 ст. 1 - до 1 січня 2013 року, яким передбачається правовий режим та порядок застосування категорії «звичайна ціна» у податкових правовідносинах.
Закон України від 03.06.2008 р. № 309-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втрачає чинності в цілому, проте втрачають чинність його окремі положення, а саме: п. 4, 5, 7, 8, 8і та 8 розділу ІІ «Прикінцеві положення» та Додатки № 1 та № 2 з 1 січня 2011 року. Відповідні норми стосуються порядку сплати рентних платежів за видобуток нафти, природного газу і газового конденсату, транспортування трубопровідним транспортом природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку, нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин та нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод.
У пп. 4 п. 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» передбачається також втрата чинності з 1 січня 2018 року ст. 209 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу, яка регламентує порядок функціонування спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.
3. У зв'язку з набранням чинності цим Кодексом припиняється відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України дія:
з 1 січня 2011 року:
Указу Президента від 11 травня 1998 року № 453/98 "Про платників та порядок сплати акцизного збору";
Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 761/99 " Про впорядкування механізму сплати ринкового збору".
Кодекс є найбільш поширений вид кодифікаційних актів, що має певний пріоритет стосовно інших нормативно-правових актів, зокрема законів, постанов тощо, які регулюють відносини у цій сфері. Кодифікація вважається одним із видів (форм) систематизації нормативно-правових актів.
Конституцією України у пункті 4 Перехідних положень визначено, що Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституції України має право видавати укази з економічних питань, не врегульованих законами. Такий указ Президента України діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, із набранням чинності цього Кодексу втрачають чинність Укази Президента України:
від 11 травня 1998 року № 453/98 «Про платників та порядок сплати акцизного збору», оскільки платники та порядок сплати акцизного збору визначений розділом УІ цього Кодексу;
від 28 червня 1999 року № 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору», оскільки з дня набрання Кодексом чинності положення зазначеного Указу не застосовуються у зв' язку з тим, що ринковий збір не включений до системи оподаткування, тобто не існує такого обов'язкового платежу до бюджету.
4. Кабінету Міністрів України:
запровадити починаючи з 1 січня 2011 року механізм компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального для фізичних осіб, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см чи одного
мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см або одного човна моторного чи катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м, а саме осіб, які зазначені:
у пунктах 1 і 2 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
статтях 4-11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
статтях 6 і 8 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні";
інвалідів незалежно від групи інвалідності (у тому числі дітей-інвалідів за поданням органів соціального захисту).
Щорічно передбачати кошти на зазначені цілі у державному бюджеті на відповідний рік;
внести до 1 січня 2014 року до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу;
щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради України проект закону про внесення змін до цього Кодексу щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції з таких податків і зборів:
акцизний податок;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
екологічний податок;
плата за користування надрами для видобування корисних копалин;
плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
податок за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено;
виключено;
збір за користування радіочастотним ресурсом України;
збір за спеціальне використання води;
10) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
до 31 грудня 2011 року разом із зацікавленими релігійними організаціями розробити програму і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера (реєстраційного номерів облікової картки платника податків);
одночасно з поданням до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України на 2011 рік подати проект закону щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України з метою приведення його норм у відповідність із Податковим кодексом України, у тому числі щодо зарахування частини екологічного податку (у 2013 році - 33 відсотки, з 2014 року - 50 відсотків) до спеціального фонду Державного бюджету України із спрямуванням таких коштів на фінансування виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, що встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.
1. З метою збереження соціальної справедливості стосовно оподаткування пільгових категорій населення на Кабінет Міністрів України покладено обов' язок розробки і запровадження з 1 січня 2011 року механізму компенсації втрати частини доходів у зв' язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного збору з пального. До відповідної пільгової категорії належать:
інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (пункт 1 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження (пункт 2 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
ветерани війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) (стаття 4 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»);
учасники бойових дій (статті 5-6 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»);
інваліди війни (стаття 7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»);
учасники війни (статті 8-9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»);
особи, на яких поширюється дія Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» і регулюється статтею 10;
особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»;
ветерани праці (стаття 6 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»);
- особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Героями Соціалістичної Праці, Героями України та повні кавалери ордена Трудової Слави (стаття 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»). Відповідні кошти повинні бути передбачені в державному бюджеті.
2. У даному положенні під системою платежів за видобуток корисних копалин потрібно розуміти плату за користування надрами для видобування корисних копалин (див. коментар до пп. 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 Податкового кодексу України), які підпадають під об' єкт оподаткування даного платежу (див. коментар до пп. 263.2.2 п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України).
Цей Кодекс залишає право особам через їх релігійні або інші переконання відмовлятися від прийняття ідентифікаційного номера і реєстраційного номера облікової картки платника податків (див. коментар ст. 63.6, 63.7). Відповідно до цього Кабінет Міністрів України із зацікавленими релігійними організаціями до 31 грудня 2011 року має розробити програму і внести до Верховної Ради України пропозиції щодо альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера та реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Така норма сприятиме зменшенню шкідливого впливу підприємств на навколишнє природне середовище, оскільки з 2013 року - 33 відсотки, з 2014 року - 50 відсотків коштів від екологічного податку зараховуватимуться до спеціального фонду держбюджету з їх подальшим використанням на фінансування цільових проектів екологічної модернізації підприємств.
Органам місцевого самоврядування забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.
У разі невстановлення місцевих податків і зборів, передбачених пунктом 10.3 статті 10 цього Кодексу, рішеннями місцевого самоврядування такі податки і збори сплачуються платниками у порядку, встановленому цим Кодексом за мінімальними ставками та без застосування відповідних коефіцієнтів.
Ураховуючи практику застосування термінів, слів і словосполучень у юриспруденції та статтю 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування - це передбачена Конституцією та іншими законами України система установ, через які територіальні громади - жителі села (чи добровільні об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл), селища, міста, органи самоорганізації населення, окремі громадяни реалізують гарантоване державою право вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські, районні та обласні ради (далі - місцеві ради) наділені повноваженнями щодо: встановлення місцевих податків (перелік яких передбачено пунктом 10.1 статті 10 розділу І цього Кодексу) і зборів (перелік яких передбачено пунктом 10.2 статті 10 розділу І цього Кодексу), що сплачуються (справляються) на території відповідної громади, закріпленої адміністративно-територіальним поділом; визначення розміру їх ставок; застосування податкових пільг та інших преференцій до них.
Повноваження з питань місцевих податків і зборів реалізовуються місцевою радою шляхом прийняття рішень на пленарному засіданні її сесії.
Рішення про встановлення місцевих податків і зборів підлягають скасуванню та припиняють діяти з моменту набрання цим Кодексом чинності, тобто з 1 січня 2011 року.
Не скасовані рішення про встановлення місцевих податків і зборів вважаються такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, оскільки не відповідають нормам цього Кодексу.
Протягом одномісячного строку з моменту набрання чинності цим Кодексом, тобто 1-31 січня 2011 року, місцеві ради мають прийняти рішення про встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 цього Кодексу.
Порядок та умови нарахування і сплати (справляння) місцевих податків та зборів передбачені розділом ХІІ «Місцеві податки і збори» цього Кодексу (див. коментар розділу ХІІ).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності сплачуються платниками у розмірах та на умовах, визначених рішенням про їх встановлення, лише з моменту набрання чинності (вступу в дію) цими рішеннями.
Сплата (справляння) збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору можлива тільки з прийняттям місцевою радою рішення про встановлення цих місцевих зборів та з моменту набрання чинності (вступу в дію) цими рішеннями.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "РОЗДІЛ XIX. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ"
  1. Стаття 200. Порядок складання та оформлення протоколів про окремі процесуальні дії
    Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засі-данням складається протокол. При його складанні можуть застосовуватися технічні засоби. 2. У протоколі вчинення окремої процесуальної дії зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; 2) час початку вчинення процесуальної дії; 3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та
  2. Розділ XI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
    1. Цей Кодекс набирає чинності 1 січня 2005 року, але не раніше набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства Украї ни. (пункт І розділу XI Ь мінами, внесеними згідно s Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005р. N2747-IV) 2. Частина друга статті 84 цього Кодексу набирає чинності з момен ту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний
  3. Стаття 98. Порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу у разі реорганізації платника податків
    98.1. Під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: 98.1.1. зміна найменування платника податків, а для господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну їх коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України та/або
  4. Стаття 141. Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями
    141.1. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням
  5. Стаття 168. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету
    168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього розділу. 168.1.2 Податок сплачується
  6. Стаття 198. Податковий кредит
    198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням
  7. М. Я. Азаров. Науково - практичний коментар до Податкового кодексу УКРАЇНИ. Том 3, 2010
    У том ІІІ Науково-практичних коментарів до Податкового кодексу України увійшли інші вісімнадцять податків, зборів та платежів, передбачених статтями 9, 10, 11 Розділу І Податкового кодексу України. У томі ІІІ Коментарів висвітлено особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції (Розділ ХУШ), прикінцеві положення (Розділ ХІХ) та перехідні положення (Розділ
  8. Стаття 215. Підакцизні товари та ставки податку
    До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли. Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок: ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій
  9. Стаття 276. Особливості встановлення ставок земельного податку
    Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб
  10. Підрозділ 10. Інші перехідні положення
    1. Встановити, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню)
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка