| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборного права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. |
||
|
Розділ V. Стаття Президентом України може бути обраний громадянин України який досяг тридцяти п 'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також: займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Уразі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом. Коментована стаття закріплює вихідні положення щодо порядку заміщення посади Президента України. У частині 1 даної статті закріплено, що вибори глави Української держави здійснюються всенародно, і перелічено принципи, за якими вони проводяться. Прямий, позапарламентський спосіб обрання глави держави є загальним правилом для республік зі змішаною (напівпрезидентською) формою правління (Франція, Росія, Польща та ін.). Набуття мандата довіри безпосередньо від народу посилює легітимність президентської влади, підносячи її на один рівень з легітимністю влади парламенту, зміцнює позиції глави держави у відносинах з іншими вищими органами державної влади. Водночас всенародні вибори Президента України мають бути гарантією його незалежності, неупередженості і водночас авторитетності у відносинах з іншими органами публічної влади. Принципи, зазначені в ч. 1 коментованої статті, фактично є відтворенням загальних принципів виборчого права України, сформульованих у ч. 1 ст. 71 Конституції України. Зміст цих принципів деталізований у Законі України від 5 березня 1999 р. «Про вибори Президента України». Так, ст. 2 вказаного Закону, закріп- лккчИ зміст загального виборчого права по виборах Президента формулює, що право обирати мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними. Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, крім передбачених Конституцією України та цим Законом, забороняються. Таким чином, активне виборче право по виборах Президента України виникає у громадян України по досягненню вісімнадцяти років. Принцип рівного виборчого права стосовно виборів Президента України означає, що кожен виборець має рівну однакову кількість голосів при голосуванні, а саме - один голос. Принцип рівного виборчого права також означає, що громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, тобто їм надаються однакові умови для реалізації їх виборчого права на всіх етапах виборчого процесу. Пряме виборче право по виборах Президента України означає, що глава держави обирається безпосередньо виборцями, без будь-яких проміжних інституцій, тобто має прямий мандат, який він отримує від виборців. Такий спосіб обрання глави держави виключає викривлення істинної волі депутатського корпусу і водночас зміцнює зв'язок обраної особи з електоратом. Голосування на виборах Президента України є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється, що досягається рядом організаційних гарантій. Це важливо з точки зору єдності волі і волевиявлення виборців, захисту їх від протиправного тиску з боку інших осіб. Закон «Про вибори Президента України» закріплює, що виборчий процес здійснюється також на засадах багатопартійності, вільного і рівноправного висування кандидатів у Президенти України; гласності і відкритості, свободи агітації; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Участь громадян України у виборах Президента України є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Президент України обирається на п'ятирічний строк, відлік якого розпочинається з моменту вступу на пост (тобто з моменту складення присяги) новообраного глави держави. Такий термін повноважень є найбільш поширеним серед зарубіжних країн. Саме на такий строк обираються президенти в більш як тридцяти країнах світу, зокрема в Азербайджані, Болгарії, Бразилії, Венесуелі, Греції, Ізраїлі, Індії, Казахстані, Німеччині, Пакистані, Польщі, Португалії, Республіці Корея, Сальвадорі, Сенегалі, Чехії, Уругваї. Частина 2 коментованої статті закріплює юридичні вимоги (виборчі цензи) до кандидатів у Президенти України. Так, пасивне виборче право по виборах Президента України надається виключно громадянам України, тобто встановлюється ценз громадянства. При цьому підстава набуття громадянства та строк перебування у громадянстві України для висунення кандидатом на посаду глави держави значення не мають. Закріплення мінімального вікового цензу у тридцять п'ять років є досить помірним порівняно з іншими країнами. При цьому максимально допустимий вік для кандидатів у Президенти Конституція не встановлює. Зміст мінімального вікового цензу полягає в тому, щоб можливість керувати країною була надана громадянинові, який має життєві навички і достатні знання про навколишню дійсність, здатному на основі свого досвіду приймати відповідальні та адекватні рішення. Конституційно закріпленим є і так званий ценз осідлості, тобто вимога проживання в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років. При цьому необхідно, щоб, по-перше, кандидат безперервно проживав в Україні протягом встановленого строку, по-друге, на день виборів постійно проживав на території України. Ні Конституція, ні Закон «Про вибори Президента України» не містять легального тлумачення терміна «безперервне проживання». Однак згідно зі ст. 1 Закону України «Про громадянство України» безперервним проживанням на території України визнається проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував дев'яноста днів, а в сумі за рік - ста вісімдесяти днів. При цьому не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України. Враховуючи те, що здійснення повноважень Президента пов'язане з офіційним використанням державної мови (в текстах нормативних правових актів України, посланнях глави держави до парламенту, під час офіційних переговорів тощо) конституційно закріплюється така вимога, як володіння державною мовою. У Конституції не зазначається, який саме рівень володіння державною мовою вимагається від кандидата у Президенти України. Із цього можна зробити висновок, що він має бути таким, щоб забезпечувати належне виконання президентських повноважень. Частина третя коментованої статті містить обмеження права однієї особи обіймати посаду Президента більше двох строків підряд. Ця конституційна норма служить гарантією від авторитаризму та зловживання владою і забезпечує ротацію керівництва держави. Разом з тим Конституція не забороняє одній особі навіть після двох строків перебування на посаді Президента через деякий проміжок часу знову обійняти цю посаду. Слід зазначити, що п. 5 ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України» встановлює, що не можуть бути висунуті претендентами на кандидатів у Президенти України громадяни, які перебувають у місцях позбавлення волі або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Погоджуючись з цим положенням виборчого Закону, водночас слід мати на увазі, що Конституція України не містить таких обмежень. Дотримання вказаного положення може вважатися додатковою умовою, необхідною для обіймання посади Президента України. Конституційний Суд України у своєму рішенні по так званій «справі про вибори народних депутатів» від 26 лютого 1998 р. визнав неконституційним положення ч. 4 ст, 3 Закону «Про вибори народних депутатів України», за яким «здійснення виборчого права призупиняється для осіб, що утримуються за вироком суду в місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях» як таке, що обмежує здійснення громадянами виборчих прав. При цьому єдиний орган конституційної юрисдикції посилався на ч. 1 ст. 64 Конституції України, за якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Йдучи за логікою Конституційного Суду, положення п. 5 ст. 2 Закону «Про вибори Президента України» може бути піддане сумніву на предмет відповідності Конституції, оскільки Основний Закон містить обмеження пасивного виборчого права осіб, що мають судимість за вчинення умисного злочину, тільки відносно виборів народних депутатів України (ч. З ст. 76) і нічого не говорить про обмеження пасивного виборчого права цієї категорії осіб на президентських виборах. Вихід з такої ситуації вбачається в необхідності внесення відповідних доповнень до Конституції, обмежуючи таким чином доступ до вищої державної посади особам з кримінальним минулим. Конституція чітко закріплює умови несумісності поста Президента з іншими видами діяльності. Насамперед, особі, яка обіймає цю посаду, заборонено мати інший представницький мандат. Тлумачення терміна «представницький мандат» викладено в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови). Єдиний орган конституційної юрисдикції зазначив, що термін «представницький мандат» обов'язково пов'язаний з обранням особи на посаду, зокрема народним депутатом України чи депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради з наданням їй відповідних повноважень, в тому числі виступати від імені виборців. Згідно з Конституцією України представницький мандат мають народні депутати України (ч. 2 ст. 78), Президент України (ч. 4 ст. 103), депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також депутати сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, що прямо зумовлено представницьким характером цих органів (статті 136, 140, 141). Конституційний Суд зазначив, що сільський, селищний, міський голова є не тільки головною посадовою особою відповідної територіальної громади (ч. І ст. 12 Закону України від 25 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»), а й має представницький мандат, що зумовлено його безпосереднім обранням територіальною громадою. Таким чином, Президент України не може бути народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільським, селищним, міським головою. Глава держави не може обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до скла- пу керівного органу або наглядової ради підприємства, яке має на меті одержання прибутку, що спрямоване на недопущення зловживання главою держави своїми повноваженнями. Визначення терміна «посада» дано у ст. 2 Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу». Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло відповідних службових повноважень. Класифікація посад закріплена у ст. 25 вказаного Закону. При цьому зі змісту даного конституційного положення випливає, що вимоги несумісництва поширюються і на так звані політичні посади. Тобто Президент України не може обіймати посади Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, які за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не належать до категорій посад державних службовців, визначених Законом «Про державну службу». Коментована стаття нічого не говорить про неможливість суміщення поста Президента України з посадою в органах місцевого самоврядування. Однак у даному випадку слід застосовувати розширювальне тлумачення і під органами державної влади розуміти всі органи, що наділені публічно-владними повноваженнями, у тому числі й органи місцевого самоврядування. Частина 4 коментованої статті визначає строки проведення чергових і позачергових виборів Президента України. Проведення чергових виборів глави держави в останню неділю жовтня мало на меті максимально віддалити їх за часом від парламентських виборів і водночас надати достатньо часу для передвиборної кампанії після періоду літніх відпусток. Проведення дострокових виборів Президента України в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень попереднього глави держави має на меті забезпечити безперервність і наступництво у виконанні президентських повноважень, оскільки від цього безпосередньо залежить ступінь гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Частина 5 коментованої статті містить бланкетну норму, яка відсилає читача до спеціального закону (мається на увазі Закон України «Про вибори Президента України»), яким мають деталь- Конституція Україна Розділ V. Стаття но регламентуватися всі стадії виборчого процесу по виборах глави Української держави. Чинний Закон України «Про вибори Президента України» докладно визначає порядок і строки призначення та проведення виборів, організацію виборів, систему і компетенцію виборчих комісій, фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборів, порядок висування і реєстрації кандидатів у Президенти України, проведення передвиборної агітації, гарантії діяльності кандидатів у Президенти України та інших учасників виборів, порядок проведення голосування і визначення результатів виборів Президента України. Згідно із Законом право висування кандидатів на пост Президента належить партіям, які зареєстровані Міністерством юстиції України, і реалізується ними як безпосередньо, так і через об'єднання кількох партій у виборчий блок. Висування претендентів на кандидатів у Президенти України відбувається на з'їзді (конференції) партії чи виборчого об'єднання за сто сімдесят днів і закінчується за сто сорок днів до дня виборів. Партія чи виборче об'єднання можуть висунути лише одного кандидата, дані про якого повідомляються в Центральну виборчу комісію. Кандидат може бути висунутий також зборами виборців, якщо в них беруть участь не менше п'ятисот громадян України, що мають право голосу. Збори виборців можуть проводитися за місцем проживання або на підприємствах, в установах, організаціях. Висування претендента вимагає підтримки виборців. Партія, виборче об'єднання чи ініціативна група зобов'язані зібрати на підтримку свого претендента не менше одного мільйона підписів громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як тридцять тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів України. Заповнені підписні листи подаються безпосередньо до Центральної виборчої комісії не пізніш як за сто десять днів до виборів. Реєстрація кандидатів у Президенти України повинна бути завершена не пізніш як за дев'яносто днів до дня виборів. Вибори Президента України відбуваються по єдиному загальнодержавному виборчому округу, що включає всю територію України. Підготовку і проведення виборів здійснюють виборчі комісії, які є незалежними від органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ці комісії створюються на рівні України (Центрви-борчком), територіальних округів (225 територіальних виборчих комісій) та виборчих дільниць. Виборчі дільниці утворюються, як правило, з кількістю від двадцяти до трьох тисяч виборців, а у виняткових випадках - з меншою або більшою кількістю виборців. Голосування проводиться тільки в день виборів або в день повторного голосування з 8 годин ранку до 20 годин вечора. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня виборів, надсилаючи іменні запрошення за місцем проживання виборців. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Підрахунок голосів виборців проводиться безпосередньо членами дільничної виборчої комісії, про що складається протокол. На підставі протоколів територіальні виборчі комісії, підсумовуючи дані, що містяться в цих протоколах, встановлюють підсумки голосування і складають протокол, який передається Центральній виборчій комісії, а та, у свою чергу, підсумовує всі отримані дані. Обраним вважається кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Центрвиборч-ком визнає вибори такими, що не відбулися, в разі вибуття всіх кандидатів у Президенти України. У випадку, коли до бюлетеня було включено більше двох кандидатів і жоден з них не був обра-ний, призначається повторне голосування по двох кандидатах, які отримали найбільшу кількість голосів виборців (так званий другий тур, характерний для країн з багатопартійною системою). За підсумками повторного голосування обраним вважається кандидат, що отримав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі, коли повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він отримав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборного права шляхом таємного голосування строком на п'ять років." |
||
|
||