Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
B.I. Тертишніков. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2007 - перейти к содержанию учебника

Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача

Позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання.
2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцез-находженням.
1. Коментована стаття, а також статті 110 - 114 цього Кодексу встановлюють правила територіальної підсудності, яка необхідна у цивільному судочинстві для того, щоб розділити підвідомчі судам справи між окремими судами усередині кожної ланки судової сис теми залежно від території, на яку поширюється юрисдикція кож ного з цих судів. Визначити територіальну підсудність - це означає встановити, в якому конкретно суді має бути розглянута і вирішена дана цивільна справа. Ця підсудність визначає територіальну ком петенцію кожного суду з вирішення цивільних справ.
Цивільне процесуальне законодавство розрізняє кілька видів територіальної підсудності залежно від місця проживання сторін, характеру спірного правовідношення, угоди між сторонами, наявності зв'язку між справами. Такими видами підсудності є: загальна територіальна підсудність, альтернативна, за ухвалою суду, договірна, виключна і підсудність по зв'язку справ. Установлення цивільним процесуальним законодавством цих видів підсудності означає в одних випадках надання сторонам пільги при виборі суду, а в інших -створення для суду та учасників справи найбільш сприятливих умов щодо вирішення цивільної справи.
2. Даною статтею встановлено правила загальної територіальної підсудності. Хоча процесуальне законодавство прямо не застосовує такого поняття, але у судовій практиці і юридичній науці воно широко використовується, тому що за правилами цієї статті розглядається більшість цивільних справ.
3. У частині першій коментованої статті встановлено правило, відповідно до якого позови пред'являються в суді за місцем проживання відповідача. Відповідно до цивільного законодавства України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, 130
готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, встановлених законом. Місцем проживання особи від десяти до чотирнадцяти років є, як правило, місце проживання її батьків (усиновлювачів), опікуна. Таким же чином, але без застережень, ст. 29 ЦК визначає і місце проживання фізичних осіб, які не досягай десяти років. Місцем проживання фізичної особи, яка є недієздатною, буде місце проживання її опікуна або місце знаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Таке досить демократичне визначення місця проживання фізичної особи, як: уявляється, тягне значні ускладнення у повідомленні учасників справи, у забезпеченні їх явки у судове засідання, у визначенні причин і наслідків їх неявки і т. ін.
4. Відповідно до частини 2 коментованої статті позови до юридичних осіб пред'являються до суду за місцем їх знаходження. Згідно ст. 93 ЦК місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
5. Місце проживання громадянина або місце перебування органу юридичної особи зобов'язаний вказувати у позовній заяві позивач (ст. 119 цього Кодексу).
Загальна територіальна підсудність є гарантією захисту інтересів відповідача. Це цілком виправдано, тому що саме по собі пред'явлення до нього позову ще не свідчить про те, що відповідач вчинив цивільне правопорушення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням відповідача"
  1. Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача
    статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 08.09.2005p. N 287S-IV, від 15.03.2006р. N3538-IV) 132 1. Коментована стаття встановлює правила підсудності на вибір позивача - альтернативної підсудності. Сутність цієї підсудності полягає у тому, що вона не виключає
  2. Стаття 414. Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б одна із сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном
    стаття є відсилочним правилом до законів України, які визначають підсудність судам України цивільних справ, в яких беруть участь іноземні особи. Підстави визначення справ з іноземним елементом визначаються Законом України № 2709-IV від 23 06.05 р. "Про міжнародне приватне право". 2. Суди України можуть приймати справи до свого провадження у наступних випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю
  3. Стаття 36. Порядок залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог
    стаття визначає порядок залучення та вступу до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Із змісту даної статті та ст. 35 цього Кодексу випливає, що ініціаторами залучення або вступу третьої особи можуть бути: сама третя особа, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, і сам суд. Якщо ініціатором вступу до справи є сама третя особа, їй необхідно
  4. Стаття 74. Судові повістки
    статті. 10. Друкований орган, у якому розмішуються оголошення про виклик відповідача протягом наступного року, визначається не піз ніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 1. Коментована стаття зовсім по-іншому вирішила питання про суб'єктів викликів і повідомлень у цивільному судочинстві. За ЦПК 1963 р. повідомлялись про можливість участі у
  5. Стаття 77. Обов'язок осіб, які беруть участь у справі, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання
    статті встановлює ще один обов'язок сторін та інших осіб, які беруть участь у справі: вони зобов'язані повідомляти суд ще й про причини неявки їх у судове засідання. Якщо вони не виконали цей обов'язок, то суд повинен вважати, що 97 сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних
  6. Стаття 114. Виключна підсудність
    стаття встановлює правила про виключну підсудність. По зазначених у ній категоріях цивільних справ процесуальний закон встановлює тільки один певний суд. Стаття 114 ЦПК передбачає чотири випадки виключної підсудності. 2. Першим із цих випадків є позови, що виникають з приводу нерухомого майна, які пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Згідно з частиною 1 ст. 181
  7. Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого
    статті, справа передається до суду, найбільш територіально наближе ного до цього суду. 3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення. 4. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим
  8. Стаття 119. Форма і зміст позовної заяви
    статті, відомості про забезпечення доказів або позову. 1. Новий ЦПК містить норми про право на позов і норми про порядок здійснення цього права у зворотній послідовності, ніж ЦПК 1963 року. Уявляється, що така послідовність є необгрунтованою як з теоретичних, так і з практичних підходів. При вирішенні питання про прийняття заяви головними та першочерговими є вимоги закону, які визначають, чи
  9. Стаття 236. Підсудність
    стаття встановлює правило про підсудність зазначених справ: за загальним правилом заяви по них подаються до суду за місцем проживання фізичної особи, відносно якої порушується питання, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцем знаходження відповідного
  10. Стаття 260. Підсудність
    справ про відновлення права на втрачені цінні папери на пред'явника або векселі після їх втрати та визнання їх недійсними. Раніше це провадження називалося викличним, тобто сутність цих справ полягає у тому, що суд за заявою особи, яка втратила цінний папір на пред'явника або вексель, викликає його держателя до суду. 2. Заявниками по цих справах є особи, які втратили документи про вклад ча
© 2014-2022  yport.inf.ua