| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 151. Незаконне поміщення в психіатричний заклад |
||
|
1. Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи - карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, що спричинило тяжкі наслідки,- карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є воля, честь і гідність особи. Добровільна згода дієздатної особи (або прохання чи згода опікуна особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною) на її поміщення в психіатричний заклад виключає застосування ст. 151, адже посягання на її волю, честь і гідність за таких обставин відсутні. Додатковим факультативним об'єктом злочину може бути життя та здоров'я особи. 2. Потерпілим від цього злочину є тільки психічно здорова особа. Цей факт, що випливає із конструкції ст. 151, вимагає обов'язкового ретроспективного встановлення відсутності підстав для поміщення відповідної особи в психіатричний заклад. Не обов'язково, щоб особа була цілком психічно здоровою, тим більше, що межа між окремими психіатричними і неврологічними захворюваннями (скажімо, такими як органічне і епілептичне слабоумство, корсаковський і епілептичний психоз) є надто тонкою. Головне, щоб стан особи не вимагав поміщення її в психіатричний заклад (наприклад, за обставинами справи її обстеження та/або лікування цілком можливі були і не в стаціонарних умовах). У разі незаконного поміщення особи в інший, не психіатричний, заклад закритого типу відповідальність може настати за ст. 146 як за незаконне позбавлення волі. 3. З об'єктивної сторони злочин полягає в суспільно небезпечних діях - незаконному поміщенні в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини. Способами вчинення можуть бути: насильство, погрози, обман, фальсифікація документів тощо. Психіатричний заклад - це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Поміщення в психіатричний заклад означає поміщення у відповідний стаціонар такого закладу для здійснення обстеження стану психічного здоров'я особи, діагностики, лікування і нагляду за нею. Примусове освідування чи лікування особи у лікаря-психіатра в амбулаторних умовах за наявності відповідних ознак може бути кваліфіковане як службове зловживання (статті 364-365, 423-424) чи самоправство (ст. 356). Давання експертом-психіатром під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді завідомо неправдивого висновку, на підставі якого особа поміщена в психіатричний заклад, кваліфікується за ст. 384. Стаття 151 передбачає відповідальність не за утримання особи у психіатричному закладі (наприклад, стосовно якої відпали підстави для її подальшого знаходження у ньому), а лише за поміщення її туди. Злочин вважається закінченим з моменту такого поміщення. Відповідно до ч. 6 ст. 284 ЦК надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону. Згідно з чинними законами України жодна людина не може бути поміщена в психіатричний заклад інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, у таких випадках, як: а) за рішенням суду в порядку виконання примусового заходу медичного характеру або для примусового лікування (статті 92-96); б) за рішенням суду для лікування особи, визнаної хворою на наркоманію, яка ухиляється від добровільного лікування або продовжує після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря, та поведінка якої є небезпечною; в) за висновком меди- ко-експертної комісії для лікування у центрі медико-соціальної реабілітації неповнолітніх віком від 11 років, які вживають алкоголь чи наркотики; г) для визначення психічного стану обвинуваченого (підозрюваного) за наявності у справі даних, які викликають сумніви щодо його осудності; д) в порядку примусової госпіталізації осіб, хворих на психічні захворювання. В інших випадках поміщення людини в психіатричний заклад є незаконним. 4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути тільки лікар-психіатр, який відповідно до встановленого законодавством України порядку, одноосібно чи у складі комісії, приймає рішення про поміщення особи у психіатричний заклад. Службова особа, яка не є лікарем, якщо вона дала вказівку помістити психічно здорову людину в психіатричний заклад, повинна нести відповідальність за такі дії за ст. 365 (424), а суддя (судці), у разі винесення завідомо неправосудної постанови (ухвали) про направлення особи на примусове лікування,- за ст. 375. 5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винного до тяжких наслідків може характеризуватися тільки необережністю. Умисні вбивство потерпілого, заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження, середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчинені, наприклад, як спосіб незаконного поміщення в психіатричний заклад або з метою за вчинений під час такого поміщення опір потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 151 і, відповідно, частинами 1 або 2 ст. 115, частинами 1 або 2 ст. 119, ч. 2 ст. 122 (реальна сукупність). 6. Кваліфікованим видом розглядуваного злочину є поміщення у психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи, що спричинило тяжкі наслідки. Поняттям тяжкі наслідки у ч. 2 ст. 151 охоплюються самопокалічення особи, внаслідок якого їй були спричинені середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, її вбивство через необережність, спричинення їй великої матеріальної шкоди тощо. Незаконне поміщення в психіатричний заклад і подальше утримання людини у ньому можна розглядати як форму жорстокого поводження. Тому за відповідних обставин ці дії треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 127 і 151, а в разі самогубства або замаху на самогубство потерпілого внаслідок цих дій - за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 120, частинами 1 чи 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 151. Конституція України (статті 28-29). Конвенція про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування від 28 березня 1997 р. Ратифікована Україною 11 січня 2000 р. КПК (статті 76, 205). ЦК (статті 284, 288-289, 297, 310, 313). Основи законодавства України про охорону здоров 'я від 19 листопада 1992 р. (статті 9, ЗО, 31 і 53). Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 р. (ст. 16). Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. (ст. 9). Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. (статті 1, 3-4, 6-17, 22-23, 25-33). Резолюція 46/119 «Захист осіб з психіатричними захворюваннями і покращення психіатричної допомоги». Прийнята ГА ООН 18 лютого 1992 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 151. Незаконне поміщення в психіатричний заклад" |
||
|
||