Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України


1. Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах,-
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб,-
караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка: 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.
2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
(Стаття 210 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 270-\/І від 15 квіт- ня 2008 р.)
І. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати виконання державними органами, органами місцевого самоврядування та бюджетними установами покладених на них завдань і функцій. Додатковим об'єктом злочину виступають, зокрема, конституційні права і законні інтереси громадян, інтереси правосуддя, порядок здійснення службовими особами покладених на них службових повноважень.
Основним нормативним актом, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин, є БК. Бюджетна система України побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устрою, урегульована правовими нормами. Доходи бюджетів відповідного рівня формуються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Розмежування загальнодержавних обов'язкових платежів між бюджетами різних рівнів здійснюється у виді процентних відрахувань, дотацій і субвенцій у порядку, встановленому бюджетним законодавством і законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Всі бюджетні установи складають кошториси доходів і витрат. Бюджетною установою визнається орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Кошторис є основним плановим документом, який надає повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Форма кошторису затверджується МФ. Невід'ємною частиною кошторису, яка затверджується разом з ним, є план асигнувань - помісячний розподіл видатків, який регламентує взяття установою (організацією) зобов'язань протягом року. Під зобов'язанням потрібно розуміти будь-яке розміщення замовлення, укладення контракту, придбання товару або іншу таку операцію протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснювати платежі з бюджету протягом цього бюджетного року або у майбутньому.
2. Предметом злочину є бюджетні кошти. Це кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Під бюджетними коштами як предметом розглядуваного злочину слід розуміти кошти, які знаходяться на єдиному казначейському рахунку, на відповідних рахунках в органах Державного казначейства України (чи на рахунках у банківських установах у випадках, передбачених законодавством) або в касах бюджетних установ. Бюджетну систему України як план формування і використання фінансових ресурсів утворюють сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів (бюджет АРК, обласні, районні, бюджети районів у містах, бюджети місцевого самоврядування - територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).
Предметом злочину виступають бюджетні кошти лише у великих або особливо великих розмірах (див. примітку до ст. 210).
Якщо використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню вчинено не у великому або особливо великому розмірі, винний згідно зі ст. 164-12 КАП має притягуватись до адміністративної відповідальності. Таким самим чином має вирішуватись питання щодо використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені норми видатків, оскільки зазначене діяння є підстави розглядати як передбачене ст. 164-12 КАП недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами.
У випадках, коли бюджетні кошти були предметом декількох різних за своїм змістом порушень законодавства про бюджетну систему, а великий розмір таких коштів утворюється лише як результат підсумовування відповідних показників цих порушень, розглядати останні як одне порушення законодавства про бюджетну систему можна тільки за наявності ознак продовжуваного злочину (див. коментар до ст. 32). Якщо умисел на вчинення того чи іншого порушення законодавства про бюджетну систему щоразу виникає у винної особи заново, підстав для підсумовування показників незаконно використаних бюджетних коштів не вбачається і особа має притягуватись до адміністративної відповідальності.
Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи: 1) плата за послуги, що надаються бюджетними установами (плата за послуги бюджетних установ згідно з їх функціональними повноваженнями; надходження бюджетних установ від господарської та (або) виробничої діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації майна); 2) інші джерела власних надходжень бюджетних установ (благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, які бюджетні установи отримують для виконання окремих доручень від підприємств, організацій, фізичних осіб тощо). Власні надходження використовуються бюджетними установами відповідно до закону про державний бюджет або рішення про місцевий бюджет за конкретними напрямами. З урахуванням того, що згідно з БК власні надходження бюджетних установ включені до відповідних бюджетів, плануються і затверджуються у їх складі, потрібно зробити висновок, що такі грошові кошти мають визнаватись бюджетними - предметом розглядуваного злочину. У зв'язку з цим, якщо службова особа здійснює нецільове використання власних надходжень бюджетної установи у великих або особливо великих розмірах, вона повинна притягуватись до відповідальності за ст. 210.
Не ст. 210, а ст. 364 або ст. 365 має застосовуватись у випадках передачі в оренду приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності, без справляння орендної плати та покриття витрат, пов'язаних з одержанням комунальних послуг, а також у випадках інших зловживань з державним і комунальним майном, оскільки предметом розглядуваного злочину є не будь-яке майно, а саме грошові кошти, включені до складу бюджетів. Разом з тим незаконне використання бюджетних коштів шляхом безпідставного проведення взаємозаліків та розрахунків векселями, надання податкових пільг або товарних кредитів за наявності всіх ознак коментованого складу злочину може кваліфікуватись за ст. 210.
3.3 об'єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних формах:
1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню;
2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків;
3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету;
4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.
Перші дві форми вчинюються шляхом дій. Недотримання встановлених бюджетним
законодавством вимог (третя і четверта форми злочину) може виражатись як у діях, так і у бездіяльності службової особи.
Під використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню потрібно розуміти витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим для цих коштів щорічним законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторисам доходів і витрат. Це може бути, зокрема: 1) фінансування за рахунок бюджетних коштів тих видатків, які не передбачені видатковими статтями затвердженого бюджету відповідного рівня (наприклад, спрямування бюджетних коштів на банківські депозити, придбання різноманітних активів - валюти, цінностей, іншого майна з метою отримання прибутків та (або) наступного продажу, здійснення за рахунок бюджетних коштів внесків до статутних фондів комерційних юридичних осіб або надання благодійної допомоги, спрямування коштів місцевого бюджету на матеріально-технічне забезпечення місцевого суду); 2) використання бюджетних коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою, тобто фінансування одних видатків за рахунок інших статей видатків (скажімо, фінансування виробництва за рахунок коштів, призначених для виплати заробітної плати; використання на утримання державних органів коштів, виділених на фінансування заходів у сфері освіти; витрачання бюджетних коштів, виділених для усунення аварії на шахті та надання допомоги сім'ям загиблих, на погашення банківських кредитів та заборгованості з виплати заробітної плати).
Поняттям нецільового використання бюджетних коштів охоплюється також спрямування їх на такі видатки, фінансувати які за рахунок бюджетних коштів заборонено (наприклад, законодавство забороняє використання бюджетних коштів для фінансування різноманітних позабюджетних фондів; крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України, бюджетні установи не мають права надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам; крім випадків, встановлених законами, бюджетні кошти забороняється використовувати для формування статутних фондів господарських товариств).
За ст. 210 як нецільове використання бюджетних коштів може кваліфікуватись порушення службовою особою встановленого законодавством порядку використання коштів резервного фонду державного або місцевого бюджетів, а саме фінансування заходів, які не дозволяється фінансувати за рахунок таких коштів (капітальний ремонт або реконструкція, придбання житла, обслуговування та погашення державного боргу, боргу АРК чи боргу місцевого самоврядування тощо).
Поняттям нецільового використання коштів охоплюються і випадки, коли: 1) з відповідного місцевого бюджету здійснюються видатки, які згідно з БК мають проводитися з іншого бюджету; 2) бюджетні кошти, отримані як субвенції, використовуються не за цільовим призначенням; 3) бюджетні кошти витрачаються за кодами економічної класифікації видатків, що не відповідають змісту проведеної операції.
Про можливість кваліфікації вчиненого за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 210 і ч. 2 ст. 175, див. п. 5 коментарю до ст. 175.
Під видатками бюджету потрібно розуміти кошти, які спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (наприклад, видатки на здійснення загальних функцій держави); 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (поточні, капітальні та видатки на кредитування); 3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків); 4) бюджетними програмами.
Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатківце фінансування видатків у сумах, які перевищують розміри, затверджені у відповідних бюджетах і кошторисах. Особа, яка має право розпоряджатись бюджетними коштами, перевищує або загальний обсяг затверджених видатків, або обсяг видатків на конкретні заходи, передбачені у встановленому порядку (наприклад, завищуються обсяг і вартість проведених робіт або придбаних товарно-матеріальних цінностей). Інкримінування ст. 210 не повинне виключатись і у разі перевиконання доходної частини Державного бюджету або загального фонду місцевого бюджету - коли службова особа фінансує видатки того чи іншого бюджету, перевищуючи при цьому параметри, затверджені у встановленому порядку. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, здійснювані КМ щомісячні видатки бюджетних коштів, за загальним правилом, не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період. Недотримання цього обмеження також може бути підставою для застосування ст. 210.
Якщо понаднормативне фінансування здійснюється за рахунок бюджетних коштів, призначених для фінансування інших видатків, у діях винної особи вбачається одночасно використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню. Зазначена обставина, впливаючи не на кваліфікацію, а на обсяг обвинувачення, має бути відображена у процесуальних документах.
З урахуванням того, що платіжні доручення, котрі подаються до органів Державного казначейства, не є розрахунковими документами як засобами доступу до банківських рахунків, їх підроблення за ст. 200 кваліфікуватись не повинне. Водночас поєднане із службовим підробленням використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 210, 366. До документів, які підтверджують належне спрямування коштів, відносяться рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконання робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт, послуг за державні кошти тощо.
Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету може виражатись, наприклад, у неприйнятті уповноваженою особою рішення про пропорційне скорочення видатків бюджету у разі зменшення надходжень коштів до нього, у прийнятті рішення поширити пропорційне скорочення на всі видаткові статті бюджету, у т. ч. захищені (перелік захищених статей визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік), у неподанні керівником місцевого фінансового органу місцевій раді офіційного висновку про недовиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету, у неприйнятті керівником бюджетної установи рішення про внесення змін до кошторису і плану асигнувань.
Під недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів потрібно розуміти, зокрема, фінансування у повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при їх повному нефінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з виплати пенсій, заробітних плат, соціальної допомоги, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення одного з чотирьох діянь, передбачених ст. 210. При цьому потрібно мати на увазі те, що описані у диспозиції цієї статті форми порушення бюджетного законодавства пов'язані між собою, а також те, що розмір незаконно використаних або витрачених бюджетних коштів має бути не меншим за 1000 нмдг.
Здійснення видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів проводиться органами Державного казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів) шляхом проведення платежів з цих рахунків. Органи Державного казначейства, виконуючи роль своєрідних касирів бюджетних установ, попередньо (на підставі наданих їм підтверджу вальних документів) контролюють цільове направлення бюджетних коштів. Якщо службовій особі не вдалося використати бюджетні кошти усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, через те, що орган Державного казначейства, перевіривши платіжне доручення і підтвердні документи, відмовився оплатити рахунок розпорядника або одержувача бюджетних коштів, вчинене за спрямованістю умислу треба кваліфікувати за відповідними частинами ст. 15, ст. 210 як замах на злочин.
З урахуванням того, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного і місцевого бюджетів, видання керівником бюджетної установи наказу про використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, не виходить за рамки умисного створення умов для вчинення злочинів, а тому має розглядатись не як замах, а як готування до злочину, передбаченого ч. 2 ст. 210. Це саме стосується і таких дій, як оформлення необхідних документів - платіжного доручення і підтверджувальних документів. За готування до злочину, передбаченого ч. 1 ст. 210, кримінальна відповідальність не настає.
Шкідливі наслідки, не впливаючи на кваліфікацію за ст. 210, можуть бути враховані при призначенні покарання. За наявності до цього підстав спричинення внаслідок порушення бюджетного законодавства суспільно небезпечних наслідків має отримувати самостійну кримінально-правову оцінку (наприклад, за статтями 191, 364, 365).
Недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, здійснене у формах, які у статтях 210, 211 прямо не передбачені, має розцінюватись як адміністративний проступок (статті 164-12, 164-14 КАП) або як відповідний злочин у сфері службової діяльності (наприклад, статті 364, 366 або 367). Зокрема, це стосується: 1) неефективного використання державних капіталовкладень; 2) закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти без застосування визначених законом процедур або з порушенням порядку їх проведення; 3) порушення заборони авансувати за рахунок бюджетних коштів оплату товарів, робіт, послуг більш як на один місяць (фактично йдеться про приховане кредитування суб'єктів підприємництва). Водночас якщо внаслідок закупівлі товарів (робіт, послуг) внаслідок порушення встановленого порядку допущено невідповідність використання бюджетних коштів кошторисним призначенням, вчинене може кваліфікуватись за ст. 210.
4. Суб'єкт злочину спеціальний. Насамперед це службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на одержання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.
Суб'єктом цього злочину визнаються відповідні службові особи органів виконавчої влади від Прем'єр-міністра України до сільських, селищних і міських голів, а також: керівники бюджетних установ, які розпоряджаються бюджетними коштами відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань; службові особи юридичних осіб не- бюджетної сфери, яким згідно з чинним законодавством делеговано право розпоряджатися бюджетними коштами (наприклад, службові особи недержавних підприємств, які надають житлово-комунальні послуги і на рахунки яких перераховуються бюджетні кошти у вигляді нарахованих населенню житлових субсидій); керівники підприємств, установ, організацій, які не мають статусу бюджетних, однак у встановленому порядку отримують бюджетні кошти не на своє утримання, а на окремі програми, а також фінансову допомогу за рахунок бюджетних коштів у формі дотацій, субвенцій, субсидій (див. також коментар до ст. 222).
Якщо зловживання бюджетними коштами вчинено службовою особою установи, яка не є розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, дії винного мають розцінюватись як злочин у сфері службової діяльності і кваліфікуватись з урахуванням обставин справи за статтею 364 або 365. Така сама кримінально-правова оцінка має даватись (за наявності до цього підстав) діям службових осіб тих підприємств, установ, організацій, які відповідно до укладених угод виконують роботи тощо для бюджетних установ або одержувачів бюджетних коштів, оскільки перераховані на банківські рахунки юридичних осіб - виконавців гроші втрачають статус бюджетних коштів як предмета розглядуваного злочину. Наприклад, це стосується виконавців державного замовлення - суб'єктів господарювання усіх форм власності, які виготовляють чи поставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб.
Службові особи органів Державного казначейства, які сприяли використанню бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, мають притягуватись до кримінальної відповідальності як пособники за ч. 5 ст. 27, ст. 210, а за наявності підстав - і за вчинення злочину у сфері службової діяльності (наприклад, за одержання хабара).
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо службова особа порушує приписи бюджетного законодавства необережно - через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків, вчинене за наявності до цього підстав має кваліфікуватись за ст. 367 як службова недбалість.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 210) є вчинення його: 1) в особливо великих розмірах (див. примітку до ст. 210); 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб.
Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб - ст. 28 і коментар до неї.
Конституція України (статті 85, 92, 95-98, 116, 142, 143).
БК.
Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996р.
Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997р.
Закон України «Про джерела фінансування органів державної влади» від ЗО червня 1999 р.
Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» від 15 грудня 2005 р.
Рішення КС у справі про зміни до закону про бюджет N9 1-12/2001 від 17 травня 2001 р.
Рішення КС у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. N21222» № 28-рп/2009 від 28 жовтня 2009 р.
Постанова ВР «Про структуру бюджетної класифікації України» від 12 липня 1996р.
Указ Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі» № 41 від 21 січня 1998 р.
Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 липня 2007р. «Про заходи щодо підвищення ефективності системи закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» N9 642/2007 від 12 липня 2007р.
Положення про Міністерство фінансів України. Затверджене Указом Президента України N21081/99 від 26 серпня 1999 р.
Указ Президента України «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері» N9 1251 від 25 грудня 2001 р.
Постанова КМ і НБ «Про введення казначейської системи виконання державного бюджету» N9 13 від 14 січня 1997р.
Постанова КМ «Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України» N2 68 від 21 січня 1998 р.
Постанова КМ «Про вдосконалення системи головних розпорядників коштів державного бюджету» № 13 від 8 січня 2000 р.
Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. Затверджений постановою КМ№ 228 від 28 лютого 2002 р.
Порядок використання коштів резервного фонду бюджету. Затверджений постановою КМ N.2 415 від 29 березня 2002 р.
Постанова КМ «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» N2 659 від 17 травня 2002 р.
Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту ефективності виконання бюджетних програм. Затверджений постановою КМ N9 1017 від 10 серпня 2004 р.
Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ. Затверджений постановою КМ № 1777 від 31 грудня 2004 р.
Положення про Державне казначейство. Затверджене постановою КМ№ 1232 від 21 грудня 2005 р.
Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою. Затверджений постановою КМ N9 550 від 20 квітня 2006р.
Постанова КМ «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, які закуповуються за бюджетні кошти» № 1404 від 9 жовтня 2006р.
Постанова КМ «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» N2 1673 від 29 листопада 2006р.
Положення про Головне контрольно-ревізійне управління. Затверджене постановою КМ N2 884 від 27 червня 2007р.
Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Затверджене постановою КМ №921 від 17 жовтня 2008р.
Постанова КМ «Деякі питання врегулювання міжбюджетних відносин» № 995 від 12 вересня 2009 р.
Постанова КМ «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році» № 414 від
29 грудня 2009 р.
Інструкція про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України. Затверджена наказом ДК № 32 від 9 квітня 1997р.
Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно- ревізійної служби в Україні. Затверджена наказом ГоловКРУ № 121 від 3 жовтня 1997р.
Механізм обмеження витрачання коштів розпорядниками коштів Державного бюджету України. Затверджений наказом МФ № 45 від 27 лютого 1998 р.
Наказ МФ «Про порядок укладення угод щодо надання послуг (виконання робіт) та придбання матеріальних цінностей у суб 'єктів господарювання, оплата яких проводиться за рахунок бюджетних коштів» № 83 від б квітня 1998 р.
Перелік власних надходжень бюджетних установ та організацій. Затверджений наказом МФ в редакції наказу №347 від 25 грудня 2000 р.
Наказ МФ «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» № 6 від 9 січня 2001 р.
Порядок касового виконання державного бюджету за видатками. Затверджений наказом ДК № 3 від 22 січня 2001 р.
Порядок виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи. Затверджений наказом ДК № 140 від 10 серпня 2001 р.
Інструкція про порядок складання і виконання розпису Державного бюджету України. Затверджена наказом МФ№ 57 від 28 січня 2002 р.
Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів. Затверджений наказом ДК№ 17 від 31 січня 2002 р.
Порядок казначейського обслуговування місг\евих бюджетів. Затверджений наказом ДК № 205 від 4 листопада 2002 р.
Інструкція з обліку коштів, рахунків та інших активів бюджетних установ. Затверджена наказом ДК № 242 від 26 грудня 2003 р.
Порядок передачі бюджетних призначень від одного головного розпорядника коштів державного бюджету іншому головному розпоряднику коштів державного бюджету. Затверджений наказом МФ № 7 від 14 січня 2004 р.
Порядок складання та передачі за належністю довідки щодо бюджетного правопорушення. Затверджений наказом МФ № 238 від 31 березня 2004 р.
Порядок обліку зобов 'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України. Затверджений наказом ДК № 136 від 9 серпня 2004 р.
Положення про порядок проведення перевірок щодо дотримання розпорядниками державних коштів вимог законодавства у сфері державних закупівель. Затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України № 214-р від 20 червня 2006р.
Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків з бюджету. Затверджена наказом ДК № 495 від 25 листопада 2008 р.
Наказ МЕ «Про затвердження форм документів у сфері державних закупівель» № 61 від
30 січня 2009 р.
Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо державних закупівель. Затверджений наказом МЕ № 63 від ЗО січня 2009 р.
Порядок погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника. Затверджений наказом МЕ № 64 від ЗО січня 2009 р.
Порядок оформлення органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні матеріалів про адміністративні правопорушення. Затверджений наказом ГоловКРУ № 52 від 12 березня 2009 р.
Порядок взяття бюджетних зобов 'язань та проведення розпорядниками коштів державного бюджету витрат із загального фонду державного бюджету у разі невиконання показників надходжень за відповідний період. Затверджений наказом МФ № 455 від 25 березня 2009 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України"
  1. § 2. Особливості договору оренди державного та комунального майна
    статті, сторонам договору оренди дозволяється встановити ставку оренди із визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. При цьому, виходячи з вимог ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" про те, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та
  2. Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України
    порушення податкового законодавства; 4.1.4. презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість
  3. Стаття 49. Подання податкової декларації до органів державної податкової служби
    статті 154 цього Кодексу, подають органам державної податкової служби декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом. 49.3. Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або
  4. Стаття 177. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування
    статті 167 цього розділу. 177.2. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. 177.3. Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість,
  5. Стаття 183. Порядок реєстрації платників податку
    статті 181 цього розділу. 183.3. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. 183.4. Особи, що переходять на загальну
  6. Підрозділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість
    статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", на території України; б) імпорту за кодами УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України "Про альтернативні види палива", техніки, обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції існуючих і будівництва нових підприємств з виробництва біопалива і для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з
  7. Стаття 211. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку
    статтею випадків видання службовими особами будь-яких нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють лише доходи бюджету у бік їх заниження або завищення. Адже зазначені дії стосуються коштів, які на момент видання того чи іншого акта ще не зараховані до бюджету і які у зв'язку з цим необгрунтовано визнавати бюджетними. З тим, щоб усунути ґрунт для суперечливого тлумачення КК і подолати
  8. Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)
    статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з
  9. Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами
    статтями 212 і 222. Належними адресатами надання завідомо неправдивої інформації з точки зору отримання пільг щодо податків виступають не лише податкові органи, а й, зокрема, МЕ, міжвідомча Комісія з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, Комісія з питань гуманітарної допомоги при КМ, митні органи. Надання завідомо неправдивої інформації - це обман
  10. § 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
    порушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності (ст. 22 Закону "Про судоустрій України"). Загальним територіальним судами підвідомчі: справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних,