| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення |
||
|
Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезак- тиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,- карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є екологічна безпека в частині встановленого порядку ліквідації та усунення наслідків екологічного забруднення, а додатковим об'єктом - життя особи, власність або інші блага. У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього природного середовища, підприємства, установи, організації зобов'язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно службові особи або власники підприємств, керівники установ, організацій зобов'язані повідомляти про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, місцевим органам влади, органам охорони здоров'я, спеціально уповноваженим органам управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та населенню. Суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язаний мати план локалізації та ліквідації аварії на об'єкті, вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і навколишнього природного середовища від їх впливу. 2. Предметом злочину є території, що зазнали екологічного забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням. Територія - це частина земної кори у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами і ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами. Про поняття екологічного забруднення території див. коментар до ст. 236. Наприклад, зоною хімічного забруднення є територія, яка включає осередок хімічного забруднення, де фактично розлита небезпечна хімічна речовина, і ділянки місцевості, над якими утворилась хмара такої речовини. До небезпечних речовин належать речовини, які через свої фізико-хімічні властивості здатні негативно впливати на людей, довкілля, матеріальні цінності. Це хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі речовини, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя та здоров'я людей, довкілля, матеріальних і культурних цінностей. Наприклад, це можуть бути відходи тваринного походження. Випромінювання - це вплив на людину і довкілля з боку ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання. Під ядерними установками потрібно розуміти об'єкти з виробництва ядерного палива, ядерні реактори, які включають критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і установки по збагаченню та переробці палива, а також сховища відпрацьованого палива. Джерело іонізуючого випромінювання - це фізичний об'єкт (крім ядерних установок), що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Прикладом екологічного забруднення є радіоактивне забруднення значних територій України внаслідок Чорнобильської катастрофи. До забруднених належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань. 3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння (дія чи бездіяльність) - ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення; 2) наслідки - загибель людей або інші тяжкі наслідки; 3) причиновий зв'язок між діянням і наслідками. Наслідки екологічного забруднення - це погіршення екологічної обстановки на території, що зазнала забруднення, негативні зміни у навколишньому природному середовищі. Одним із засобів захисту населення за умов надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, здатним усунути наслідки екологічного забруднення у вигляді загибелі людей або їх захворювання, є евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей. Непроведення або несвоєчасне проведення евакуації, рішення про яку прийнято у встановленому порядку, ухилення від прийняття рішення про евакуацію населення за наявності безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей, а також ухилення від проведення або неналежне проведення дезактиваційних (заходи щодо ліквідації радіоактивного забруднення) та інших відновлювальних заходів медичного, біологічного, хімічного або іншого характеру (наприклад, вилучення з довкілля небезпечних речовин шляхом зняття і вивезення верхнього шару ґрунту, нейтралізація ртутного забруднення) можуть кваліфікуватись за ст. 237. Склад злочину побудований як матеріальний. Злочин вважається закінченим з моменту настання загибелі людей або інших тяжких наслідків (про ці поняття див. коментар до ст. 236). Невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, щодо розроблення та реалізації заходів у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі відсутності тяжких наслідків тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 188-16 КАП). 4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку покладено обов'язок здійснювати дезактиваційні й інші відновлювальні заходи щодо ліквідації чи усунення наслідків екологічного забруднення (працівник МОПС, МНС, аварійно-рятувальної служби тощо). 5. Суб'єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи до наслідків і характеризується необережною формою вини. Див. також коментар до ст. 236. Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. (статті 1, 34, 35-2). Закон України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 р. (ст. І). Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. Положення про порядок евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Затверджене постановою КМ № 1432 від 26 жовтня 2001 р. Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій. Затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України №112 від 17 червня 1999 р. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті. Затверджена наказом МНС, МАП, МЕ, МЕПР N0 73/82/64/122 від 27 березня 2001 р. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення" |
||
|
||