Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 244* Порушення законодавства про континентальний шельф України


1. Порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей,-
караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої.
2. Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку,-
караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, з конфіскацією обладнання.
1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок використання, освоєння й охорони континентального шельфу України та його природних багатств (останні є об'єктом права власності українського народу). Додатковим об'єктом визнаються безпека морського судноплавства, екологічна безпека (у разі забруднення моря над континентальним шельфом).
2. Предметом злочину є континентальний шельф та його природні багатства.
Під континентальним шельфом розуміють прибережне морське (океанічне) мілководдя, яке визначається внутрішньою і зовнішньою межею, має аналогічну сусідньому суходолу геологічну будову, є найбільш продуктивним для господарського використання і населене живими організмами. Континентальний шельф України - це поверхня і надра морського дна підводних районів, прилеглих до узбережжя і островів України, але які розташовані поза зоною територіального моря, до глибини 200 м або за цими межами до такого місця, де глибина покриваючих вод дає змогу вести розробку природних багатств. Поверхня і надра морського дна впадин, розташованих у суцільному масиві континентального шельфу, незалежно від глибини, є частиною континентального шельфу України. Якщо встановлення меж континентального шельфу відповідно до наведених ознак суперечить юрисдикції суміжних прибережних держав, межі шельфу визначаються спеціальними міждержавними угодами. Прибережна держава здає на зберігання Генеральному секретареві ООН карту і відповідну інформацію, включаючи геодезичні дані, які описують зовнішню межу її континентального шельфу.
Природні багатства континентального шельфу - це мінеральні та інші неживі ресурси поверхні і надр морського дна (руди, мінерали, нафта, газ тощо), а також живі організми «сидячих видів». Це організми, які в період, коли можливий їх розвиток, перебувають у нерухомому стані на морському дні чи під ним або не здатні пересуватись інакше, ніж перебуваючи у постійному фізичному контакті з морським дном або надрами (краби, мідії, трепанги, морські зірки тощо).
3. З об'єктивної сторони злочин може набувати однієї з трьох форм, дві з яких передбачені ч. 1, а третя - ч. 2 ст. 244, а саме:
1) порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду;
2) невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей;
3) дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, якщо це не передбачено відповідним договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.
Порушення законодавства про континентальний шельф України може виражатися у діях або в бездіяльності і полягати, зокрема, у: будівництві споруд та інших установок (штучні острови, бурові установки, стаціонарні платформи, інші об'єкти, у т. ч. закріплені на морському дні для розвідки чи розробки природних ресурсів або інших економічних цілей) на континентальному шельфі України, а також створенні навколо них зон безпеки без належного дозволу або з недотриманням вимог, зазначених у дозволі, порушенні правил їх експлуатації, охорони та ліквідації. Наприклад, незабезпечення вказаних об'єктів засобами попередження суден може викликати катастрофу судна у разі зіткнення його з буровою установкою. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони складу злочину у першій формі є настання наслідків у виді істотної шкоди, а також причиновий зв'язок між зазначеними порушенням і наслідками.
Дослідження, розвідування, розробка природних багатств та інші роботи (товарне вирощування продукції, її обробка, транспортування, будівництво, реконструкція або ремонт установок і споруд тощо) на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, за умови, що це не передбачено договором України з іноземною державою або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку. Рішення про надання у користування за контрактом окремих ділянок, у т. ч. континентального шельфу, для геологічного вивчення, дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, їх видобування, інших цілей приймає КМ на підставі результатів тендера.
Злочин визнається закінченим: 1) з моменту заподіяння істотної шкоди - у разі порушення законодавства про континентальний шельф (матеріальний склад злочину);
2) з моменту створення небезпеки загибелі живих організмів або загрози життю чи здоров'ю людей - у разі неприйняття відповідною особою заходів захисту (матеріальний склад злочину); 3) з моменту проведення іноземцем недозволених робіт на континентальному шельфі України (формальний склад злочину).
Якщо в результаті невжиття певних заходів суб'єктом, відповідальним за експлуатацію джерел небезпеки, сталася смерть людини або заподіяні тілесні ушкодження, діяння винного потребує додаткової кваліфікації за статтями Особливої частини КК про відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є місце його вчинення - певна ділянка (район) континентального шельфу України.
4. Суб'єкт злочину у формі порушення законодавства про континентальний шельф України загальний. Суб'єкт невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань - спеціальний: це особа, яка відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки у зонах безпеки на континентальному шельфі. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, є осудний громадянин іноземної держави, якому виповнилось 16 років.
5. Суб'єктивна сторона злочину залежно від характеру діяння характеризується умисною або необережною формою вини. Наприклад, розвідування і розробка природних багатств, якщо це не передбачено договором чи дозволом, вчинюються умисно, а невжиття відповідною особою заходів захисту живих організмів моря може бути вчинено як умисно, так і необережно.
Конституція України (ст. 13).
Конвенція ООН про континентальний шельф від 29 квітня 1958 р. Ратифікована СРСР 20 жовтня 1960 р.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ст. 39).
Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про континентальний шельф Союзу РСР» від б лютого 1968 р.
Постанова Ради Міністрів СРСР «Про порядок проведення робіт на континентальному шельфі СРСР і охорони його природних багатств» N2 564 від 18 липня 1969 р.
Положення про охорону континентального шельфу СРСР. Затверджене постановою Ради Міністрів СРСР № 24 від 11 січня 1974р.
Положення про порядок організації та проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування надрами. Затверджений постановою КМ N2 841 від
8 червня 1998 р.
Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення. Затверджені постановою КМ N2 431 від 29 березня 2002 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 244* Порушення законодавства про континентальний шельф України"
  1. § 1. Загальні положення
    статтях закону (статті 17, 18, 25, 60 та ін.) ці права конкретизовано. Серед них, зокрема: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об^єктів комунальної власності; вирішення питань про
  2. Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території' України
    статтях 7 і 8. 3. Згідно з ч. 2 ст. 6 для того, щоб злочин вважався вчиненим на території України, достатньо, щоб його було: 1) почато і закінчено на території України; 2) почато, продовжено і закінчено або припинено на території України; 3) почато на території України, а продовжено, закінчено або припинено за її межами; 4) почато і продовжено на території України, а закінчено або
  3. Стаття 248. Незаконне полювання
    статтею,- караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого. Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається шкода, яка у двісті п'ятдесят і більше
  4. § 5. Поняття і система господарського законодавства
    стаття закріплює положення, відповідно до якого правопорядок у сфері господарювання формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання і державного регулювання макроекономічних процесів та ґрунтується на відповідних положеннях Конституції України щодо: ­ забезпечення державою соціальної спрямованості економіки України (ст. 13);
  5. § 1. Загальні положення про право власності та інші речові права суб'єктів господарювання
    порушення іншими особами) повноваження. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК основу правового регулювання майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становить право власності та інші речові права право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права
  6. Стаття 154. Звільнення від оподаткування
    статті 151 цього Кодексу. Дія цього пункту не поширюється на суб'єктів господарювання, які: 1) утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації; 2) здійснюють: 2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу І; 2.2) виробництво,
  7. Стаття 161. Спеціальні правила
    законодавством іноземних держав. 161.7. Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів. 161.1. У даному підпункті визначається, що підприємствам забороняється
  8. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  9. Стаття 240. Платники податку
    статті 240 дається детальніше визначення, в якому окреслюється коло платників цього податку та наведені ознаки, набуваючи яких суб'єкт певної організаційно-правової форми господарювання ним стає. 240.1. У даній статті ПК України конкретизуються суб'єкти, яких саме організаційно-правових форм господарювання є платниками екологічного податку. Далі в пп. 240.1.1, 240.1.2, 240.1.3 розкривається,
  10. Стаття 263. Плата за користування надрами для видобування корисних копалин
    статті. 263.5.3. Для видів корисних копалин, для яких у таблиці пункту 263.9 цієї статті затверджено абсолютні ставки плати (Сазн) у вартісному (грошовому) вираженні, база оподаткування тотожна об'єкту оподаткування. 263.6. Визначення вартості одиниці видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) Вартість відповідного виду видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини