Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві


1. Опір представникові влади під час виконання ним службових обов'язків -
карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з примушенням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій,-
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину виступає нормальна діяльність правоохоронних органів та інших органів державної влади, громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та законних військових формувань на території України. Додатковим об'єктом може бути особиста недоторканність особи.
2. Потерпілими від злочину є: 1) представник влади (ч. 1 ст. 342); 2) працівник правоохоронного органу; 3) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону; 4) військовослужбовець (ч. 2 ст. 342).
Про поняття представника влади див. Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.
Посягання підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 342, якщо воно вчинене щодо потерпілого, який є представником влади, але не є працівником правоохоронного органу, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем.
До працівників правоохоронних органів слід відносити працівників органів: прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митної служби, охорони державного кордону, державної податкової служби, виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, АК, розвідувальних органів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України та інших органів, які здійснюють право- застосовні або правоохоронні функції.
Відмітною ознакою вказаних працівників як працівників саме правоохоронних органів є те, що вони беруть безпосередню участь у: а) розгляді судових справ у всіх інстанціях; б) провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення; в) оперативно-розшуковій та розвідувальній діяльності; г) охороні громадського порядку і громадської безпеки; д) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства; е) контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордони України; є) нагляді і контролі за виконанням законів.
Особи, які уклали трудовий договір із СБ, ДПС, ДЦПВП тощо і не є атестованими службовими особами цих органів, а становлять їх технічний, допоміжний персонал, не визнаються потерпілими від цього злочину. Так само не виступають потерпілими у складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 342, особи, які здійснюють функції з охорони і захисту лісів і є працівниками недержавних органів чи організацій. Адже органи лісової охорони недержавних постійних лісокористувачів хоч і наділені повноваженнями з охорони і захисту лісів на території України, але не названі у переліку правоохоронних органів, що закріплений у законі.
Представники влади та працівники правоохоронних органів можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов'язки, перебуваючи безпосередньо на службі, діючи за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони діяли в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, припиняли правопорушення у неробочий час).
Член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону - громадянин України, який відповідно до закону є членом зареєстрованого у встановленому порядку громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Такими формуваннями виступають зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції та ДПС, асоціації громадських формувань тощо, має посвідчення члена такого формування і відповідну нарукавну пов'язку. Член громадського формування може виступати потерпілим від цього злочину лише під час здійснення ним функцій по забезпеченню охорони громадського порядку чи державного кордону.
Військовослужбовець виступає потерпілим від цього злочину лише під час виконання обов'язків по охороні громадського порядку. Про поняття військовослужбовців див. коментар до ст. 401, а про поняття громадського порядку - коментар до ст. 1.
3. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену відповідного громадського формування або військовослужбовцю; 2) часом вчинення злочину - під час виконання представником влади, у т. ч. працівником правоохоронного органу, службових обов'язків; членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем - покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку.
Опір - це активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов'язків. Коло обов'язків, здійсненню яких вчиняється опір, залежить від виду потерпілого, якому вчиняється опір.
Опір потрібно відрізняти від злісної непокори. Злісною непокорою (ст. 185 КАП) є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Адміністративна відповідальність за вказані дії настає за відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. Опір, на відміну від злісної непокори, може полягати в таких, наприклад, діях, як спроба вирватися при затриманні, перешкодження законному застосуванню сили. Ознаками опору є такі: а) він полягає в активних діях; б) дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили; в) дії винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень; г) дії винного вчинено під час виконання потерпілим своїх службових або громадських обов'язків.
Вчинення злочину під час виконання представником влади, у т. ч. працівником правоохоронного органу, службових обов'язків означає, що посягання має місце під час реалізації ним наданих йому прав та виконання обов'язків, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність представника влади або органу, в якому він працює.
Член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовець можуть виступати потерпілими у складі злочину, що аналізується, лише під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку. Злочин матиме місце у разі опору цим особам як при виконанні покладених на них обов'язків, так і при реалізації прав, наданих їм у зв'язку з виконанням їх завдань.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє незаконні дії щодо представника влади, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону і бажає так вчинити. Якщо ж особа не усвідомлює, кому саме вона вчиняє опір, то склад злочину, передбачений ст. 342, відсутній.
6. Кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 342) має місце при поєднанні опору з примушенням потерпілого шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій.
Під насильством у складі злочину, передбаченого ч. З ст. 342, розуміється будь-яке фізичне насильство - тілесні ушкодження, незаконне позбавлення волі, зв'язування або інші насильницькі дії. Заподіяння потерпілому при вчиненні опору тяжкого тілесного ушкодження або смерті за наявності підстав потребує додаткової кваліфікації залежно від виду потерпілого та тяжкості наслідків, що настали, відповідно, за ч. З ст. 345, ч. З ст. 350, ст. 348 чи п. 8 ч. 2 ст. 115. Поняттям погрози охоплюється залякування потерпілого будь-яким фізичним насильством.
ЛК (статті 87, 88).
Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (статті 2, 10, 11).
Закон України «Про держаний кордон України» від 4 листопада 1991 р.
Закон України «Про державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р.
Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (статті 5, 17, 20, 56).
Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26 березня 1992 р. (статті 1, 2).
Закон України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. (статті 19, 24, 25).
Закон України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992р.
Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. (статті 9, 16).
Закон України «Про Антимонопольний комітет» від 26 листопада 1993 р.
Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. (статті 1, 2).
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24 грудня 1993 р.
Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000р.
Положення про Державний департамент з питань виконання покарань. Затверджене Указом Президента України від 31 липня 1998 р.
Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства. Затверджений постановою КМ№ 1192 від 28 вересня 1996 р. (п. 38).
Постанова ПВС «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26 квітня
2002 p. (п. 1).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві"
  1. Стаття 338. Наруга над державними символами
    статті 8, 20). Закон України «Прорекламу» від 3 липня 1996р. (статті 8, 27). Закон України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р. (ст. 7). Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 р. Постанова ВР «Про Державний Прапор України» від 28 січня 1992 р. Постанова ВР «Про Державний Герб України» від 19 лютого 1992 р. Положення про дипломатичні
  2. § 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
    статті і 2 розділи більше, ніж союзний закон. Ці кількісні дані мають не лише формальне, а й змістовне значення. Справа в тому, що в Законі України "Про власність" відносини власності, у тому числі і громадян, повніше регламентовано. Звертає на себе увагу і той факт, що в українському законі застосовується поняття "право власності", а в союзному - просто "власність". Відповідно названо і розділи:
  3. Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків
    статті, якщо вони були вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,- караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років. 4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, якщо вони були пов'язані з умисним вбивством начальника або іншої особи, яка виконує обов'язки з військової служби,- караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти
  4. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    статті 176 цього розділу щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи в установленому цим розділом порядку. Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного
  5. § 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
    стаття міститься і в Законі України "Про охорону прав на промислові зразки" (ст. 10; далі - Закон про промислові зразки). У названих законах йдеться про дату подання заявки до патентного відомства і просто про пріоритет. Під пріоритетом закони розуміють так званий конвенційний пріоритет. Проте слід зазначити, що в нашій практиці усталилося поняття пріоритету (національного пріоритету) як дати
  6. § 1. Поняття та структура цивільного законодавства
    статтях 13, 14 і 41. Статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайно-вих відносин з приводу таких особистих благ, як життя, здоров'я, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденцій та ін. Конституцію України можна розглядати як центр всієї структури українського законодавства, в тому
  7. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ
    статтями 116-118 цього Кодексу; 14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості,- карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. (Стаття 115 зі змінами, внесеними згідно із законами № 270-\/І від 15.04.2008 р. і N9 1 707-VI від 05.11.2009
  8. Стаття 127. Катування
    статтями 127 і, відповідно, 146, 152, 153. Завдання побоїв і мордування під час катування повністю охоплюється ст. 127. Загалом поняття «інші насильницькі дії» повинно тлумачитися якомога більш широко з тим, щоб охопити собою усі можливі причини заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання. Такий підхід випливає із обов'язкових для України актів міжнародного
  9. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства,-
  10. Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача
    статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища,- караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років. 4. Втручання службової особи з