Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 338. Наруга над державними символами


1. Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України-
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років.
(Стаття 338 із змінами, внесеними згідно із Законом N9 1441-\/і від
04.06.2009 р.)
1. Об'єктом злочину є авторитет Української держави, який підривається у разі посягання на державні символи як України, так і іноземної держави. В останньому випадку авторитет України у світі страждає тому, що представники української влади начебто не спромоглися політичними та іншими засобами попередити демонстрацію неповаги до державних символів певної іноземної держави, а тим самим і до неї самої.
2. Стаття 338 містить два простих склади злочину, кожен з яких має свій предмет.
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 338, є державні символи України - Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України - прямокутний стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється законом з урахуванням малого Державного Герба України (тризуб) та герба Війська Запорізького (козак з мушкетом). Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Оскільки вказаний закон на сьогодні не прийнято, то Державним Гербом України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб).
Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського у редакції, встановленій Законом України «Про Державний Гімн України».
Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 338, є офіційно встановлені або підняті державний прапор і державний герб будь-якої іншої держави, незалежно від того, чи визнана вона Україною і чи підтримує Україна з нею дипломатичні відносини. Прапор та герб іноземної держави - це її офіційні символи. Дипломатичне представництво та глава дипломатичного представництва мають право встановлювати Державний прапор та Державний герб акредитуючої держави на приміщеннях дипломатичного представництва в Україні, а також на резиденції та засобах пересування глави дипломатичного представництва. Державний прапор та Державний герб акредитуючої держави може вивішуватися (встановлюватися) також на приміщенні консульської установи, на резиденції глави консульської установи і, коли це пов'язано з виконанням службових обов'язків, на засобах пересування глави консульської установи. У цих випадках вони вважаються офіційно встановленими або піднятими.
До предмета цього злочину не належать: а) прапори і герби, які не є символами іноземних держав (наприклад, прапор суб'єкта федерації, або полотнище, лише схоже на прапор іноземної держави); б) прапори і герби міжнародних організацій (скажімо, прапор ООН); в) прапори і герби іноземних держав, які не були офіційно встановлені або підняті.
Знищення чи пошкодження прапора (герба) іноземної держави, який не був офіційно піднятий (встановлений), інша публічна наруга над ним або над прапором (гербом) міжнародної організації, якщо це було поєднано з порушенням громадського порядку і супроводжувалось особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, можуть бути кваліфіковані за ст. 296.
3. З об'єктивної сторони злочини, передбачені частинами 1 і 2 ст. 338, полягають у публічній нарузі (про її поняття див. коментар до ст. 297).
Способами наруги можуть бути знищення чи пошкодження прапора (герба) шляхом його спалення, ламання, розмальовування, нанесення на прапор образливих написів, зле шаржування герба чи гімну тощо.
Наруга над державними символами тягне відповідальність за ст. 338 лише у разі, якщо вона була публічною (спрямованою на публіку). При цьому винна особа може, скажімо, розмалювати прапор як у присутності інших людей, так і без їх присутності, але з наступним винесенням такого прапора на людські очі.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст. 338 дій.
Публічна наруга над державними символами, поєднана з опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, потребує додаткової кваліфікації за частинами 1, 2 або 3 ст. 342.
Імітація зображення Державного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав у рекламній діяльності не тягне відповідальності за ст. 338, але створює підстави для притягнення суб'єктів підприємницької діяльності до фінансової відповідальності.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Мотив злочину не має значення для кваліфікації. Тому публічна наруга над державними символами, вчинена з хуліганських мотивів, кваліфікується тільки за частинами 1 або 2 ст. 338. Якщо такий злочин вчинено групою осіб за попередньою змовою чи організованою групою, це може бути враховано судом при призначенні покарання відповідно до ст. 67.
Конституція України (статті 8, 20).
Закон України «Прорекламу» від 3 липня 1996р. (статті 8, 27).
Закон України «Про Автономну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р. (ст. 7).
Закон України «Про Державний Гімн України» від 6 березня 2003 р.
Постанова ВР «Про Державний Прапор України» від 28 січня 1992 р.
Постанова ВР «Про Державний Герб України» від 19 лютого 1992 р.
Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затверджене указом Президента України N2 198/93 від 10 червня 1993 р. (пункти 7, 22).
Постанова ПВС № 3 від 28 червня 1991 р. «Про судову практику в справах про хуліганство» (п. 11).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 338. Наруга над державними символами"
  1. Стаття 243. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення
    Назва забруднюючої речовини Ставка податку, гривень за тонну Спирт н-бутиловий 1221 Стирол 8916 Фенол 5542 Формальдегід 3023 Хром та його сполуки 32779 243.2. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 243.1 та на які встановлено клас небезпечності: Клас небезпечності Ставка податку, гривень
  2. § 2. Право на знаки для товарів і послуг
    Значення знаків для товарів і послуг. В умовах ринкової економіки істотно зростає значення знаків для розрізнення одних і тих самих товарів, що виробляються різними виробниками, чи послуг, що надаються різними особами. При перевищенні виробництва товарів і наданні послуг над попитом споживачів гостро постає питання певної індивідуалізації їх. Товари і послуги, що виробляються (надаються)
  3. Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань
    1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,
  4. Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
    1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало
  5. Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна
    1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна - караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, або
  6. Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
    1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. 2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. 3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. 1. Завдяки природній близькості між батьками та дітьми, тому
  7. 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
    Підготовка проекту ЦК УСРР 1922 р. відбувалася в умовах і на засадах, загальних для більшості тодішніх радянських республік. Тому, природно, що вказівки і зауваження В.І. Леніна відносно ЦК РРФСР слугували орієнтиром і для розробників проекту ЦК УСРР (Української Соціалістичної Радянської Республіки). Принципово важливим було положення про зосередження в руках радянської держави основних
  8. 3.2. ЦК УРСР 1963 р
    ЦК УРСР був прийнятий 18 липня 1963 р. і введений в дію з 1 січня 1964 р. ЦК складався з преамбули і 8 розділів, що містять 572 статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II - "Право власності"; ЦІ - "Зобов'язальне право"; IV - "Авторське право"; V - "Право на відкриття"; VI - "Винахідницьке право"; VII - "Спадкове право"; VIII - "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства.
  9. 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
    Юридичні факти у цивільному праві - це обставини, наявність яких тягне встановлення, зміну, припинення або інші трансформації цивільних прав і обов'язків (цивільних правовідносин). Від юридичних фактів відрізняють так звані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С. !саков). Наприклад,
  10. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем У суді. Таким чином, маємо