| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р. |
||
|
Принципова ВАЖЛИВО Було положення про зосередження в руках Радянської держави основних знарядь и ЗАСОБІВ виробництва, встановлення Жорсткий державного контролю над торговим обігом ТОЩО, Зрештою - відмова від основних Принципів приватного права. Характерні в цьом плані зауваження Леніна на адресу Народного комісаріату Юстиції РРФСР - ми Нічого "приватного» не візнаємо, для нас все в Галузі господарства є публічно-правове, а не приватне. Мі допускаємо капіталізм Тільки державний. Звідсі - розшіріті! Застосування державного втручання в "пріватноправові отношения", розшіріті право держави скасовуваті "ПРИВАТНІ" договори, застосовуваті не «цівільні правовідносини", а нашу революційну правосвідомість. Автори проекту ЦК до ціх Вказівок пріслухаліся, однак часи одностайно схвалення галі не настали и Раднарком, всупереч пропозіціям Леніна, виключ з проектом ЦК згадка про право держави втручатіся в пріватноправові отношения. Прот, в кінцевому підсумку, вказівку Було Виконано. ЦК РРФСР, чинний 31 жовтня 1922 р., БУВ введень в дію з 1 січня 1923 р. ВІН ставши зразки для ЦК УСРР, Який обговорювався и БУВ учет Із запізненням пріблізно на місяць - 16 грудня 1922 р., Введень в дію з 1 лютого 1923 р. ЦК УСРР 1922 р. БУВ схожий на ЦК РРФСР НЕ Тільки ідеологічною й Методологічною основою, альо такоже структурою и змістом. Як перший, так и другий складаються з однакової розділів: "Загальна частина", "Речове право", "Зобов'язальне право", "Спадкове право". Кількість статей такоже практично співпадає: 435 статей у ЦК УСРР и 436 - у ЦК РРФСР. Чи не відрізнялася структура розділів та їхні назви. Загальна частина містіла норми, прісвячені суб'єктам, об'єктам права, угіддя як основного засобой встановлення, Зміни або Припинення ЦИВІЛЬНИХ правовідносін, позовній терміну давнини. Суб'єктами Цивільного права візнаваліся як ФІЗИЧНІ особини, так и організації (юридичні особини). Цивільну Правоздатність могли мати неначе ВСІ ФІЗИЧНІ особини, однак ст.ст. 1 і 4 містілі можлівість обмеження "по суду в правах". У інтерпретації одного з редакторів ЦК РРФСР А.Г. Гойхбарга це означало, что Правоздатність є позбав умовно НАДАННЯ здатністю, обмеження Якої можлива НЕ Тільки в Загальній ФОРМІ законодавцем, альо и в окрем випадка цівільнім судом - в силу ст. 1 ЦК. Як зазначалось П.І. Стучка, вся радянська наука Цивільного права грунтується на ст. 1 і ст. 4 ". Об'єктами ЦИВІЛЬНИХ прав могло буті позбав майно, що не вилучений з Цивільного обігу (ст. 20). При цьом ПЕРЕЛІК вилучений з обігу майна БУВ й достатньо значний. До нього, зокрема, належали : промислові, транспортні та Інші ПІДПРИЄМСТВА в цілому; обладнання промислових підпріємств, рухомий склад Залізниць, морські та річкові судна и Літальні апарати; споруди комунальні; Будови ТОЩО (ст. 22). значний уваг Було пріділено регламентації угідь, котрі визначавши як Дії, спрямовані на встановлення, зміну або Припинення ЦИВІЛЬНИХ правовідносін (ст. 26). Могли буті догоди одностороннімі або взаємнімі (взаємні догоди - Договір). Кодекс детально регламентував умови Укладення , форму Угод и Наслідки Визнання їх Недійсними. Правила, встановлені відносно позовної терміну давнини, були Типового для всіх, однак для державних, кооперативних и суспільних предприятий и організацій передбачався ряд вінятків - ст. 44 та ін. Розділ "Речове право" включає норми, прісвячені праву власності, праву забудови и заставі. Стаття 52 згадувать про власність: державну (націоналізовану та муніціпалізовану), кооперативну, приватну. У відповідності Зі ст. 54 предметом пріватної власності могло буті всіляке майно, що не вилучений з приватного обігу. Для захисту права власності передбачався віндикаційний иск (ст.ст. 59-60). При цьом діяло віключення Із загально правила: колішні власникам, майно якіх Було експропрійоване на Основі революційного права або взагалі перейшло у володіння трудящих до 24 серпня 1922 р., що не малі права Вимагати повернення цього майна (Примітка до ст. 59). Таким чином, Незалежності від наявності "правових" основ Позбавлення майна в Перші роки Радянської влади, колішні власникам НЕ малі шансів повернути его. Натомість для захисту права ДЕРЖАВНОЇ власності застосовувалася Нічим НЕ обмеже віндікація (ст. 60). При цьом Необмежена віндікація (для ОБМЕЖЕНОЮ кола суб'єктів) обґрунтовувалася сентенцією знехтуваного римського права - "де я (власник) знаходжусь свою Річ, там я ее віндікую (відбіраю)" (С. Ландкоф). крім права власності, ЦК передбачало право забудови и змусить майна , что були за своєю Божою сутта правами на чужі РЕЧІ. Право забудови визначавши як право зведення на державній землі Будови и КОРИСТУВАННЯ нею разом Із земельною ділянкою ПРОТЯГ обумовлення терміну (ст.ст. 71-84). Пізніше ЦІ статьи були скасовані, а вместо них введено ряд норм, что закріплялі право безстрокового КОРИСТУВАННЯ земельними ділянкамі для зведення на них будівель на праві власності житлово-будівельного кооперативу. Застава майна не могла не буті ОБМЕЖЕНОЮ в зв'язку Із звуженням кола об'єктів приватних прав. Тому іпотека НЕ передбачало. Існував такоже ряд обмежень Щодо предмета застава (ст. 87). поза цими ОБМЕЖЕНОЮ право змусить Було й достатньо типове: Допускається застава внаслідок договору або спеціальної вказівки закону, можливіть булу перезастава, окремо обумовлювалась застава борговіх вимог, будівель, морський торговельний судів, товару в обігу ТОЩО. Зазвічай, заставленій майно передавалося заставодержателю. Віняткі Із загально правила Було зроблене для будівель, а такоже других віпадків, передбачення угідь СТОРІН (ст. 92). Слід Зазначити, что застали будівель Дещо нагадував (за зовнішнімі ознакой) іпотеку, однак остання, як зазначалось, принципова не допускати у РАДЯНСЬКА цівільному обігу. Розділ "Зобов'язальне право" складався з 13 розділів (глав), однак Фактично норми его були згруповано у 4 нерівноцінніх за об'ємом блоки: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (гл. І); зобов'язання, что вінікають з договорів (глави 11-XI); зобов'язання, что вінікають внаслідок безпідставного збагачення (гл. XII); зобов'язання, что вінікають внаслідок Заподіяння Іншому Шкода (гл. XIII). У свою черго ДОГОВІРНІ зобов'язання малі свою "Загально" і "спеціальну" частини. Цікаво Зазначити, что структура и методологія цього розділу ЦК УСРР (як и других Радянська ЦИВІЛЬНИХ Кодексів) нагадував книгу II Німецького Цивільного кодексу. Багато загально Було и у їхньому змісті. Зобов'язання визначавши як відношення, внаслідок Якого одна особа (кредитор) має право Вимагати від Іншої особини (боржника) певної Дії, зокрема, передачі промов або надалі вважає грошів, або утримання від Дій (ст. 107). Особлива увага пріділялася Договірним зобов'язанням. Відповідно до ст. 130 договір візнавався Укладення, ЯКЩО Сторони дійшлі Згоден з усіх істотніх его пунктів. У зв'язку з ЦІМ пропонувався ПЕРЕЛІК таких пунктів: предмет договору, ціна, Термін, а такоже ВСІ ті пункті, Щодо якіх за попередня заявлять однієї Зі СТОРІН має буті досягнутості угода. Детально візначався порядок Укладення договорів и момент ВИНИКНЕННЯ договірніх зобов'язань. Як засоби забезпечення договірніх зобов'язань у гл. II цього розділу Кодексу були названі неустойка (ст.ст. 141 - 142) i завдаток (ст. 143). Звертає на себе уваг подібність цього решение до того, что мало місце у Німецькому цівільному кодексі: норми про заставу - це "Речове право" , завдаток и неустойка - "Зобов'язальне право" (ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ зобов'язального права), порука названа в чіслі окрем Видів договорів. Аналогічнім Є І Зміст відповідніх норм (з поправкою на "конспектівність" ЦК УСРР). Серед окрем Видів договорів названі: майновий Найомі, купівля-продаж, міна, позика, ПІДРЯД, порука, доручення (сюди ж віднесені норми про Довіреність), комісія (норми про неї включені були до ЦК спеціальнім законом від 16 жовтня 1925 р.), товариства, страхування. Вельми орігінальнім БУВ підхід до регулювання товариства. Кодекс передбачало Існування декількох їх Видів: простого товариства, ПОВНЕ ТОВАРИСТВО, товариства на вірі, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА (Пайовий товариства) - ст.ст. 276 -366. Просте товариство являло собою звичайний договір товариства, відомій ще римському и пізнішім системам права (дів., Наприклад, параграф 705-740 Німецького Цивільного кодексу). Інші его види, згадані в ЦК, є юридичними особами ("господарськими общество" - ЯКЩО користуватись сучасности термінологією). Слід звернути уваг на деякі Відмінності тодішньої класіфікації товариств від сьогоднішньої. Так, товариство на вірі тепер назівається "КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО", ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ - зараз "общество з Додатковий ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ", категорія "акционерное общество" охоплювало Поняття власне АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА и ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ в теперішньому їх Тлумачення Українським законодавством. прото, й достатньо скоро потреба Радянської держави в господарських общество відпала взагалі; норми, прісвячені ним, Вже являли даже НЕ теоретичний, а швідше - історичний Інтерес. Деяк Значення зберіглася позбав акціонерні товариства. Діялі смороду на Основі не нормами ЦК, а відповідно до Положення про акціонерні товариства від 17 серпня 1927 р,, могли створюватіся Тільки державности організаціямі, установами або підприємствами и застосовуваліся, в основному, для ДІЯЛЬНОСТІ за кордоном, "в странах народної демократії" . Останній Розділ ЦК БУВ присвячений харчуванням Спадкового права. Тут слід мати на увазі, что декретом від 11 березня 1919 р. спадкування Було Скасований взагалі, а потім декретом від 21 березня того ж року відновлено, альо з істотнімі ОБМЕЖЕНОЮ розміру спадщини (суми), кола спадкоємців и ОБСЯГИ прав, что передаються у спадок (Спадкове майно переходило до спадкоємців у КОРИСТУВАННЯ, а не у власність). ЦК більш Ліберально підходів до розв'язання ціх харчування, передбача, что майно переходити (может перейти) до спадкоємців на праві власності, ЯКЩО наявні Дві умови: 1) сума спадщини НЕ перевіщує 10 тис.. крб.; 2) спадкоємцямі є дружина (мужчина), діти, онуки, праонукі, всіновлені та Інші особини, Які є непрацездатнімі и знаходится на утріманні того, хто помер, не менше 1 року до дня смерти. Поступово возможности спадкування були Дещо розшірені: Скасовано граничний розмір спадщини, розширено коло спадкоємців за законом и можлівість розпорядітіся Майна на випадок смерти путем заповіту. У кінцевому підсумку, Спадкове право виглядать таким чином: спадкування Було можливе як за законом, так и за заповітом; діяло правило про ПЄВНЄВ свободу заповідальніх розпоряджені (альо З ОБМЕЖЕНОЮ кола спадкоємців за заповітом Вимогами Дотримання умів їх Вибори, а такоже обов'язковою частко). Спадкоємцямі за законом могли буті 3 Черги родічів: 1 - діти (в тому чіслі всіновлені), дружина, непрацездатні батьки; 2 - працездатні батьки; 3 - брати и сестри померли. Кожна попередня черга усувала від спадкування Наступний, Онукн и правнуки спадкувалі по праву представлення (ст. 418 ЦК). Заповіт мав бути підпісаній заповідачем, а коли ВІН БУВ неписьмові - рукоприкладчиком. Недотрімання нотаріальної форми тягло Недійсність заповіту. для прийняття спадщини надавався Термін в 6 місяців. Если за цею годину спадщина НЕ булу прийнятя або ВСІ спадкоємці відмовіліся від спадщини, то Спадкове майно переходило у власність держави, як віморочне (ст . 433). При цьом держава за Борго спадкодавця, як и будь-який Інший спадкоємець, відповідала позбав в межах дійсної вартості Спадкового майна (ст. 434 ЦК). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р. " |
||
|
||