ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007 - перейти к содержанию учебника

§ 1. Поняття договору

Незважаючи на те значення, яке має цивільно-правовий договір н економічній сфері, ні ЦК 1922 р., ні ЦК 1963 р., ні, навіть, ЦК '003 р. не дають його визначення та достатньо детальної харак- п ристики. Законодавець лише обмежився вказівкою на деякі ірактерні ознаки договору. Так, ст. 626 ЦК 2003 р. визначає договір ік домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встанои- н ння, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Проте слід враховувати, що договір може розглядатися як ".їїатозначне явище: як підстава виникнення правовідношення, як саме правовідношення, що виникло з цієї підстави; як форма, яку відповідне правовідношення приймає.
При цьому найбільш важливим значенням терміна "договір" є якраз розуміння його як підстави виникнення правовідношення (цивільних прав і обов'язків). Саме такий підхід дозволяє визначити суть, значення і характерні риси договору. Тому найбільш вдалим здається визначення договору як домовленості 2 або кількох суб'єктів цивільного права, спрямованої на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних правовідносин.
Звідси випливає, що характерними рисами договору як юридичного факту є те, що в ньому виражається взаємна, така, що співпадає, воля сторін, а також те, що він є узгодженими діями суб'єктів, спрямованими на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.
За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином. Категорії "правочин" і "договір" співвідносяться між собою як загальне і часткове: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво- чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також і дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини). Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені главою 16 ЦК.
Слід зазначити, що поняття "договір" використовується також в інших галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адміністративний договір тощо). Проте там договір є категорією відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання.
До деяких з таких договірних відносин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством.
Суть, а також значення цивільно-правового договору найяскравіше виявляються в функціях, що ним виконуються.
До функцій цивільно-правового договору належать: регулятивна, ініціативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна,
захисна.
Регулятивна функція договору зумовлена зростанням його значення як джерела (форми) регулювання цивільних відносин. Вона означає, що договір розцінюється як форма цивільного законодавства. Він може встановлювати права й обов'язки не лише учасників конкретних відносин, але й інших осіб, котрі вступають у відносини з учасниками цього договору.
Ініціативна функція договору полягає в тому, що він є актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності сторін.
ІІрограмно-коордннаційна функція означає, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників і засобом координації цієї поведінки.
Інформаційна функція виявляється в тому, що договір містить шину інформацію про права і обов'язки сторін.
Гарантійна функція зводиться до залучення з метою стимулю- п.пйш належного виконання договору системи забезпечувальних . к обів, які також отримують договірну форму.
Захисна функція полягає в застосуванні механізму захисту порушен их прав шляхом примусу до виконання зобов'язання в натурі, пі і шкодування збитків тощо.
Виділяють також й деякі інші функції договору. Наприклад, від- шачається роль договору як засобу, що дисциплінує цивільний обіг. І Іри цьому підкреслюється, що договірна дисципліна, тобто най- і чіоріше виконання договірних зобов'язань, є найважливішим ІС.МЄНТОМ правового механізму, що покликаний забезпечити < іабільність ринкової економіки, захист законних прав і інтересів учасників торгового обігу та інших цивільно-правових відносин.
Однією із засад договірних зобов'язань, як і засад приватного прана взагалі, є свобода договору, котра виступає неодмінною
0 такою і умовою існування ринкової економіки.
Стаття 627 ЦК визначає свободу договору як право сторін вільно \ г надати договір, обирати контрагентів та визначати умови договорів
1 урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного мконодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, свобода договору означає:
1) неприпустимість примусу вступу в договірні відносини. Учас- пики цивільного обороту мають право вільно, виходячи з власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи ні. Як щіііяток із загального правила, обов'язок вступу в договірні відно- ¦ мни може бути прямо встановлений актом цивільного законодавства і публічний договір - ст. 633 ЦК) або попередній договір (ст. 635 UK);
2) можливість вільного вибору майбутнього контрагента. Ііипятки з цього правила можуть встановлюватися лише законом. Наприклад, підприємець за публічним договором приймає на себе обов'язок продати майно, надати послуги тощо кожному, хто до нього звернеться (ст. 633 ЦК);
3) можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) договору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибором вправі укладати як договори, передбачені цивільним за- і онодавством, так і договори, що не передбачені цивільним законодавством, але не суперечать його загальним засадам (так звані ос йменні" або ж "неназвані" договори).
4) можливість учасників договору вільно визначати його зміст.
Разом з тим, принцип свободи договору логічно доповнюється
иимогою обов'язковості його виконання сторонами (ст. 629 ЦК), і .ікий принцип має тисячолітню історію, спираючись у його сучасному вигляді на сентенцію римського приватного права "Pacta sunt servanda". Такий підхід пояснюється тим, що сторони договору, вільно прийнявши на себе певні права та обов'язки, після цього перетворюються на учасників зобов'язання, а, відтак, перебувають у становищі "юридичної пов'язаності" своїм же рішенням про укладення договору на певних умовах.
Загальні вимоги щодо виконання зобов'язань встановлені главою 48 ЦК. Відмова від виконання договору можлива лише у випадках і з підстав, встановлених самим договором або законом (ст. 651 ЦК).
Невиконання або неналежне виконання сторонами договору тягне наслідки, встановлені главою 51 ЦК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "§ 1. Поняття договору"
  1. § 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
    поняття. Разом з тим, можливий і відступ від цього принципу для більш докладних класифікацій. 1. Залежно від підстав виникнення зобов'язання прийнято ділити на договірні і недоговірні. Договірні зобов'язання виникають на підставі домовленості його учасників (дво- або багатосторонній договір). Недоговірні зобов'язання виникають внаслідок інших юридичних фактів (одностороннього лравочину,
  2. § 6. Припинення зобов'язань
    поняття договору як такого і суперечить його визначенню як двосторонього правочину (угоди сторін). Слід взяти до уваги, що припинення зобов'язання тягне лише належне його виконання (ст.ст. 526, 599 ЦК). 2. Передання відступного припиняє зобов'язання, якщо на те є згода сторін. Відступне - це певне майно, що передається замість виконання зобов'язання. Саме передання боржником кредиторові
  3. § 1. Договір купівлі-продажу
    поняття "майно" наводиться у ст. 190 ЦК, згідно з якою майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тлумачення категорії "майно (товар)" як предмету договору купівлі- продажу наводиться в ст. 656 ЦК. Так, предметом договору купівлі- продажу може бути: 1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений
  4. § 2. Договір роздрібної купівлі-продажу
    договору. Специфіка договору роздрібної купівлі-продажу обумовлена специфікою, власне, роздрібної торгівлі, відносини у сфері якої він опосередковує. За визначенням роздрібної торгівлі, наведеним у листі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25 лютого 2002 р. № 56-38/87 "Щодо тлумачення термінів "оптова торгівля" та "роздрібна торгівля", нею вважається сфера
  5. § 3. Договір поставки
    поняття "продукція" дається в Законі України від 14 січня 2000 р. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції". Згідно зі ст. 2 цього Закону продукцією вважається будь- яка продукція (товари) вітчизняного виробництва або імпортована на митну територію України, призначена для споживання та (або) виробництва іншої продукції, у
  6. § 4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції
    договору контрактації сільськогосподарської продукції присвячений § 4 гл. 54 ЦК та § 2 гл. ЗО ГК; крім того, у ч. 2 ст. 713 ЦК прямо зазначено, шо до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Опосередковано процес укладення відповідних договорів регулюється досить великою кількістю
  7. § 5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
    поняттям, що вживається частіше - "енергоносії", до яких традиційно належать електроенергія, нафта сира, нафтопродукти, газ природний, а також продукти їх переробки. До "інших ресурсів" належать, зокрема, теплоносії - рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках; питна вода
  8. § 6. Договір міни
    договору міни (бартеру). Згідно зі ст. 715 ЦК за договором міни (бартеру) кожна зі сторін юбов 'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Загальне визначення бартеру міститься і в п. 1.19 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибугку підприємств", відповідно до якого партером (товарним обміном) є господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за
  9. § 1. Договір дарування
    договору дарування є норми ЦК (гл. 55); відповідні правові норми щодо безповоротної фінансової допомоги і а безоплатного надання товарів (робіт, послуг) містяться в Законі І Іро оподаткування прибутку підприємств". Додатково особливості інституту пожертви як різновиду дарування визначені законами » країни від 16 вересня 1997 р. "Про благодійництво та благодійні іріанізації" та від 22 жовтня 1999
  10. § 2. Договір ренти
    договору ренти. Згідно зі ст. 73 і ЦК за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Характеристика договору ренти. 1. Сторонами договору ренти є одержувач ренти і платник ренти, якими згідно із
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка