| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Договір міни |
||
|
і проблем, пов'язаних зі здійсненням бартерних операцій (див., и рема, листи Вищого арбітражного суду України від 10 травня 'ООО p. № 01-8/204 "Про деякі питання практики застосування у і.іірміїснні спорів окремих норм чинного законодавства", від 22 ве- рптія 2000 р. № 01-8/516 "Про практику вирішення окремих катерній спорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного ¦ \ т\ України по перегляду рішень, ухвал, постанов)", оглядовий шгг від 11 грудня 2000 р. № 01-8/738 "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних з вексельним обігом (за матеріалами ¦ \ ювої колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)"; див. також інформаційний лист ІВищого і псподарського суду України від 29 серпня 2001 р. № 01-8/935 "Про к'икі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів". Поняття договору міни (бартеру). Згідно зі ст. 715 ЦК за договором міни (бартеру) кожна зі сторін юбов 'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Загальне визначення бартеру міститься і в п. 1.19 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибугку підприємств", відповідно до якого партером (товарним обміном) є господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь- якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку іл погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не перед- ьачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Договір бартеру є різновидом договору міни, і на сьогодні ці правові інститути ототожнюються. Договори міни залишаються 0 іним з найпопулярніших видів господарських договорів, щоправда, шажаючи на те, що товарообмінні операції створюють реальну можливість для товаровиробника заощаджувати на податкових и іатежах, зменшуючи тим самим надходження коштів до бюджету1, ісржава активно вживає заходів щодо скорочення товарообмінних (бартерних) операцій у господарському обороті. Зокрема, "з метою подолання кризових явищ в економіці, скорочення товарообмінних (бартерних) операцій, поліпшення фінансового становища підприємств та оздоровлення фінансів держави" Кабінет Міністрів України 17 березня 1998 р. прийняв постанову Щ 333, якою затвердив заходи щодо скорочення товарообмінних (бартерних) операцій у господарському обороті України. Статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 "Про трощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу від 28 червня 1999 р. NL> 746/99) встановлено заборону суб'єктам підприємницької діяль- Див.: Луць В. Контракти у підприємницькій діяльності. - К , 10')') С II? ності - юридичним особам, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. В протоколі № 3 засідання Кабінету Міністрів України від 19 січня 2001 р. щодо товарообмінних бартерних операцій у п. 4 розділу V доручено керівникам центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій вжити вичерпних заходів для максимального зменшення товарообмінних бартерних операцій. Нарешті, ст. 66 Закону України від 20 грудня 2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік" містить положення про заборону здійснення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, в тому числі шляхом бартерних операцій. Характеристика договорів міни (бартеру). 1. Предметом договору міни (бартеру) є товар, тобто матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. Крім того, згідно із ч. 5 ст. 715 ЦК договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Базовим законодавчим застереженням щодо можливості того чи іншого майна бути предметом операцій міни (бартеру) є положення ч. 4 ст. 293 ГК, відповідно до якої не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі, якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Стосовно бартеру в зовнішньоекономічній діяльності постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" затверджені переліки товарів (робіт, послуг), з використанням яких здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності забороняється. 2. Міна (бартер) може здійснюватися як суто господарська операція (див. визначення Закону "Про оподаткування прибутку підприємств") із притаманними їй обмеженнями, зокрема, щодо її суб'єктів або як цивільно-правова, за якої таких обмежень немає. Поняття господарської операції визначене в ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якою господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (вживається термін "підприємство", оскільки дія цього Закону не поширюється на фізичних осіб). Господарські операції здійснюються в межах господарської (в тому числі підприємницької) діяльності. Підтвердження цього можна знайти в листі Міністерства юстиції України від 8 липня 1999 р. № 17-9-1413 "Стосовно операцій по проведенню взаємо- заліків", положення якого фактично ототожнюють господарські операції та господарську діяльність. Господарською діяльністю, в і ною чергу вважається будь-яка діяльність особи, направлена на "фимання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації їдкої діяльності є регулярною, постійною та сутгєвою (п. 1.32 ст. 1 > лкону "Про оподаткування прибутку підприємств"). У цьому разі учасниками бартерної операції можуть бути тільки суб'єкти госпо- іарювання, тобто зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підпри- < мницької діяльності (див. ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. lipo ліцензування певних видів господарської діяльності"). У разі, якщо міна (бартер) здійснюється у загальному цивільно- правовому порядку, її сторонами можуть бути юридичні та/або фізичні особи незалежно від наявності у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності. 3. Згідно з ч. 2 ст. 715 ЦК та ч. 2 ст. 293 ГК сторона договору міни вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. Тому до договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі- продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якшо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін (ч. 5 ст. 293 ГК). 4. Товар передається сторонами у власність, повне господарське відання чи оперативне управління. Як і у випадку з договорами купівлі-продажу, поставки, контрактації, правила щодо яких застосовуються до договорів міни, конкретний правовий режим майна, що передається та, відповідно, набувається, залежить від правового <. гатусу сторін договору міни. 5. Обмін товарами, роботами, послугами за договорами міни (бартеру) не опосередковується рухом грошових коштів, що є го- ювною відмінністю цих договорів від договору купівлі-продажу. I Іа це вказується і у визначенні бартеру, шо міститься в п. 1.19 ст. 1 іакону "Про оподаткування прибутку підприємств" - бартер "передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види і л ліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг)". 6. Обмін товарів (робіт, послуг), зазвичай, відбувається на основі еквівалентності їх вартості', що, в свою чергу, нерозривно пов'язане II визначенням ціни товарів (робіт, послуг), що обмінюються. Сторони договорів міни і бартеру мають право самостійно визначати і х вартість без обмежень. Проте за договорами бартеру податок на юдану вартість і податок на прибуток визначаються, виходячи зі звичайних цін на такі товари (роботи, послуги)2. Визначення звичайної ціни міститься в п. 1.20 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно із яким звичайною вважається ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності. У разі, коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Трохи інше визначення міститься в Указі Президента України від 23 липня 1998 р. № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", відповідно до ст. 13 якого звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України. Згідно з ч. З ст. 293 ГК за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Таке ж положення міститься у ч. З ст. 715 ЦК. 7. Строки договорів міни та бартеру в межах України законодавством не встановлені, тому в цьому питанні можливе застосування положень щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації. Щодо строків таких операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, Законом "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" встановлені певні обмеження. 8. Договір міни (бартеру) є консенсуальним, двостороннім, оп- латним договором і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "§ 6. Договір міни" |
||
|
||