Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоЦивільне право → 
« Попередня Наступна »
М.І.Панченко. Цивільне право України, 2005 - перейти к содержанию учебника

Що означає здійснення цивільних прав?

Зміст суб'єктивного цивільного права становлять можливі дії уповноваженої особи. Таким чином, суб'єкт правовідносин шляхом здійснення певної поведінки задовольняє свої потреби та інтереси. Наприклад, зміст права власності полягає в тому, що власник здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном, а в разі порушення цих прав може звернутися за захистом до суду. Дії, які здійснює уповноважена особа, називають способами здійснення суб'єктивного права. Отже, здійснення суб'єктивного цивільного права --це реалізація його змісту через вчинення уповноваженою особою дій, що визначають можливість певної поведінки. Цивільні права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими актами цивільного законодавства та договорами. Здійснення тієї чи іншої дії залежить насамперед від характеру правової норми. Наприклад, згідно з Цивільним кодексом України покупець, при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: а) заміни на аналогічний товар належної якості; б) відповідного зменшення купівельної ціни; в) безоплатного усунення недоліків товару; г) заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни; д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав. У цьому разі уповноважена особа може обрати один із варіантів поведінки, передбаченої законом. У деяких випадках здійснення суб'єктивного права можливе лише за згодою особи, інтереси якої можуть бути порушені. Наприклад, для продажу частки у спільній власності продавець зобов'язаний повідомити у письмовій формі решту Учасників спільної власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілейованої купівлі, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі. Вибір способу здійснення суб'єктивного права залежить також від мети, яку ставить уповноважена особа. Наприклад, якщо ця особа хоче передати своє майно безоплатно, то робить це шляхом дарування. У разі одержання грошового еквівалента особа укладає договір купівлі-продажу, а в разі отримання іншого майна - міни. Особа може також відмовитися від свого майнового права. Але відмова від права власності на транспортні засоби, нерухомі речі повинна бути здійснена у порядку, встановленому законом. Вибір способу здійснення права виявляється також у вчиненні дій особисто або через представника. Так, за договором доручення, одна сторона (повірений) вчиняє від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. При цьому треба мати на увазі, що деякі дії можуть бути вчинені лише уповноваженою особою безпосередньо (наприклад, складання заповіту через представника не допускається). Цивільний кодекс України зазначає, що особи здійснюють свої цивільні права на власний розсуд. При цьому відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не буде підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом. Необхідно звернути увагу й на те, що особа, здійснюючи свої цивільні права, повинна додержуватися певних принципів, закріплених у цивільному законодавстві. Межі вільного здійснення цивільних прав передбачають можливість діяти так, як це визначено особі законами та договором. Неприпустимими є дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку. В умовах ринкової економіки важливе значення має належне здійснення права на підприємницьку діяльність. Отже, межею здійснення суб'єктивного права може бути: - порушення прав та інтересів інших осіб і держави; - заподіяння шкоди навколишньому середовищу; - дотримання моральних засад суспільства; - порушення чинного законодавства. Зловживання правом, - це особливе цивільне правопорушення, специфіка якого полягає в тому, що дії порушника випливають з належних йому прав, але при цьому порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб. Відомі випадки, коли особа використовує свої права виключно з метою заподіяння шкоди іншій особі (такі дії порушника називаються шиканою). Шикана може мати як матеріальний, так і процесуальний характер. Навмисне знищення власником належного йому майна з тим, щоб таким чином отримати вигідні страхові виплати, - це шикана в матеріальному розумінні. Наприклад, позивач, аби "допекти" відповідачеві, звертається до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, наперед знаючи про безперспективність такого позову. Адже доводити свою невинність повинен відповідач, а це, як відомо, несе для нього багато незручностей майнового й морального характеру. Це приклад процесуальної шикани. Цивільний кодекс України встановлює, що не допускаються дії осіб, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в Інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав цих вимог суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами та застосувати інші наслідки, передбачені законом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Що означає здійснення цивільних прав?"
  1. § 1. Дихотомія "приватне право - публічне право" як підґрунтя характеристики становища приватної особи у суспільстві
    означає, що кожна правова норма стає нормою саме публічного права. По-друге, "право" і "сукупність актів законодавства" - поняття не тотожні. Як згадувалося вище, право - категорія ширша. Цим поняттям охоплюються усі загальнообов'язкові норми, що існують у суспільстві, утому числі ті, Що грунтуються на приписах природного права, звичаях, домовленості сторін тощо. Оскільки право не може бути
  2. § 12. Опіка та піклування
    означає це положення СК, що опіка над недієздатним має бути оплатною). Як здається, принциповий висновок має ґрунтуватися на врахуванні оцінки ЦК як основного акту цивільного законодавства (ст. 4 ЦК). Отже при вирішенні цього норми ЦК переважають над положеннями СК. Звільнення опікуна та піклувальника від виконання їхніх обов'язків можливе за однією з 2 підстав: 1) за заявою опікуна або
  3. § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
    означає, що учасник товариства має право оскаржити будь-яке рішення, навіть таке, яке не стосується безпосередньо його, але може порушувати його майнові і немайнові права як учасника товариства. 2. Майнова самостійність юридичної особи припускає наявність у юридичної особи майна, що виділене і враховується окремо від майна засновників цієї юридичної особи та від майна інших власників. Для
  4. § 3. Цінні папери як об'єкти цивільних правовідносин
    означає перехід виражених в ньому прав від індосанта до індосата. Індосат набуває прав на ордерний папір і права, що слідують з ордерного паперу, якщо він набув права власності на папір, що дійшов до нього внаслідок безперервного ряду передавальних написів. У його особі тоді сполучаються матеріальний і формальний кредитор. Набуте ним право є автономним і не залежить від прав його попередників.
  5. § 1. Поняття цивільного права, цивільного інтересу та цивільного обов'язку
    означає наявність конкретних правомочностей стосовно цілком певних благ; 2) правоздатність невідчужувана, а суб'єктивне право може передаватися іншій особі; 3) правоздатність є невід'ємною властивістю учасника цивільних відносин, а суб'єктивне право виникає, змінюється або припиняється за наявності певних обставин (юридичних фактів). Традиційно суб'єктивне цивільне право характеризується
  6. § 2. Здійснення цивільних прав
    означає, що хтось може вирішувати за неї питання про недоцільність її володіння цим правом. Винятки складають випадки, прямо передбачені законом. Наприклад, ст. 352 ЦК передбачає викуп пам'ятки історії та культури, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки історії та культури їй загрожує пошкодження або знищення. Слід звернути увагу на те, що у ч. 2 ст. 12 ЦК вживається термін
  7. § 2. Види правочинів
    означає, що потенційний позичальник набуває права вимагати виконання цієї обіцянки. Потрібно звернути увагу на те, що оскільки в консенсуальних правочинах момент укладення і момент виконання не співпадають, а в реальних - співпадають, то консенсуальні договори завжди є взаємними, а реальні - односторонніми. 4. Залежно від значення підстав (цілей) правочину для його дійсності вони поділяються
  8. § 3. Форми правочинів
    означає, що його зміст, час і місце здійснення, наміри суб'єктів правочину, його відповідність закону та інші обставини перевірені та офіційно зафіксовані нотаріусом, а тому розглядаються як встановлені і достовірні. Нотаріальне посвідчення правочину здійснює нотаріус. У разі відсутності в населеному пункті нотаріуса необхідні дії здійснюють уповноважені на це службові особи органів місцевого
  9. § 1. Поняття представництва
    означає, що опікун, призначений малолітньому може вчиняти лише дрібні побутові правочини. Він ніби доповнює недостатню дієздатність малолітнього, а тому може вчиняти за останнього будь-які правочини, крім тих, що заборонені законом. Крім того, не допускається укладення через представника правочину, який за своїм характером може вчинятися тільки особисто, а також інших правочинів, вказаних в
  10. § 1. Право власності в системі речових прав
    означає, що всі інші особи зобов'язані визнавати цю належність і не порушувати її. Тому речово-правовий захист ще називають абсолютним, підкреслюючи цим, що володілець речового права може отримати захист від порушень з боку "всіх і кожного". Особливості речово-правового захисту полягають, насамперед, у тому, що він забезпечується за допомогою так званих речових позовів. Слід зазначити, що ці