ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 373. Примушування давати показання


1. Примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство,-
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою, за відсутності ознак катування,-
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
(Стаття 373 зі змінами, внесеними згідно із Законом Ns 270-VI від 15 квітня 2008 р.)
1. Згідно з Конституцією України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Кримінально-процесуальне законодавство забороняє домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. З огляду на це, факти, отримані відповідною службовою особою із вказаних в законі джерел, зокрема при допиті свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта, навіть якщо вони правильно процесуально оформлені, не можна вважати доказами у зв'язку з незаконністю способів їх одержання.
2. Основним безпосереднім об'єктом злочину є інтереси правосуддя в частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів, які встановлюються шляхом давання показань, а також конституційне право людини на те, що її обвинувачення у вчиненні злочину не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Додатковим факультативним об'єктом злочину може бути здоров'я, воля, честь і гідність особи.
3. Потерпілим від цього злочину є особа, яка згідно з КПК може давати показання при допиті під час дізнання або досудового слідства,- підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, експерт.
4. Об'єктивна сторона злочину полягає у примушуванні давати показання при допиті.
Допит - це слідча дія, яка полягає у взятті показань у певних учасників кримінального судочинства і фіксації їх у протоколі допиту. Примушування давати показання під час проведення інших слідчих дій (наприклад, обшуку, виїмки, огляду, освідування, відтворення обстановки та обставин події, пред'явлення до впізнання) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 373, і за наявності підстав може кваліфікуватися за статтями 365 або 424.
Під примушуванням у ч. 1 ст. 373 розуміється психічний вплив на особу, яку допитують, з метою отримати потрібні для особи, яка провадить допит, показання.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб - незаконні дії. Допит шляхом незаконних дій має місце, коли він провадиться з використанням шантажу, обману, гіпнозу тощо. Для кваліфікації злочину не має значення, отримав винний таким шляхом правдиві або неправдиві показання.
Вчинення особою, яка провадить допит, дій, узгоджених з чинним законодавством (наприклад, багаторазове попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, правомірне використання тактичних прийомів проведення допиту) не містить складу цього злочину. Не можуть кваліфікуватись за ст. 373 і дії, пов'язані з певним порушенням процесуального порядку проведення допиту, якщо вони не були спрямовані на примушування давати показання під час допиту.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення незаконних дій, змістом яких є примушування давати показання під час допиту.
5. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним є особа, яка провадить дізнання (начальник органу дізнання, дізнавач), або досудове слідство (слідчий, начальник слідчого підрозділу, прокурор).
Злочин, передбачений ст. 373, є спеціальним видом перевищення влади або службових повноважень, яке може бути вчинене лише точно вказаними службовими особами (спеціальними суб'єктами). Кваліфікація дій виконавців і співучасників цього злочину ще й за ст. 365 (424) можлива лише за наявності реальної сукупності.
6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
7. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 373) є вчинення його: 1) із застосуванням до потерпілої особи насильства; 2) із знущанням над нею,- якщо при цьому відсутні ознаки катування.
Під насильством у цьому випадку слід розуміти здійснення фізичного впливу на особу, яку допитують, що завдало їй фізичного болю, фізичних чи моральних страждань або спричинило тілесні ушкодження. Умисне заподіяння смерті або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 373 і відповідною частиною статей 115 або 121. Про поняття знущання див. коментар до ст. 116. Прикладами знущання, передбаченого ч. 2 ст. 373, можуть бути: багатогрдинні допити, позбавлення їжі або води, вплив шумом або світлом, глузування над фізичними вадами потерпілого, образа його релігійних або національних почуттів тощо.
8. Згідно із Законом № 270-VI від 15 квітня 2008 р. абзац перший частини другої ст. 373 доповнено словами «за відсутності ознак катування». Це означає, що побої, мучення або інші насильницькі дії, вчинені при допиті особою, яка проводить дізнання або досудове слідство, кваліфікуються за ст. 127 в усіх випадках, коли вони вчинені з метою: примусити потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у т. ч. отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання; покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним чи іншою особою або у скоєнні яких він чи інша особа підозрюється; залякати його чи інших осіб; дискримінувати його чи інших осіб.
Отже, навіть якщо особою, яка проводить дізнання чи досудове слідство, насильницькі дії щодо потерпілого вчинені з метою отримати від нього відомості чи визнання (показання), вони не можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 373. Кваліфікація за цією нормою виключається також у разі, коли примушування давати показання (відомості чи визнання) під час допиту зазначена особа поєднує зі знущанням над потерпілим, адже знущання, яке є різновидом мучення, що завдає моральних страждань, також підпадає під ознаки катування.
Конституція України (ст. 62).
КПК(н. Зет. 22).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 373. Примушування давати показання"
  1. § 4. Правомірність і допустимість методів психологічного впливу в кримінальному судочинстві
    373 КК України передбачає відповідальність за примушування давати показання. Термін «психологічний вплив» указує на його цільову спрямованість - психіку людини. У психології вплив визначається як перенесення інформації від одного учасника взаємодії (спілкування) до іншого. Причому в процесі такої взаємодії кожний учасник постійно опиняється в ролі об'єкта чи суб'єкта спілкування. У процесі
  2. Стаття 127. Катування
    статтями 127 і, відповідно, 146, 152, 153. Завдання побоїв і мордування під час катування повністю охоплюється ст. 127. Загалом поняття «інші насильницькі дії» повинно тлумачитися якомога більш широко з тим, щоб охопити собою усі можливі причини заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання. Такий підхід випливає із обов'язкових для України актів міжнародного
  3. Стаття 50. Свідок
    статті свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що мають значення для справи. Що означає «кожна особа»? Це означає, по- перше, що закон не встановлює обмежень за мотивами родинних стосунків. При оцінці доказів суд повинен враховувати стосунки між свідком і особами, що беруть участь у справі. По-друге, не існує в законі й обмежень за мотивами віку свідка, але суди по
  4. Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки
    статтяокреслюєколоосіб,які не підлягають допиту як свідки. Виходячи із змісту статті, їх можна поділити на дві групи: 1) особи, які не можуть взагалі бути допитаними (абсолютна неможливість бути свідками); 2) особи, які за певних обставин не можуть бути допитані як свідки. 2. Абсолютно неспроможні бути свідками, по-перше, недієздатні фізичні особи. Уявляється, що свідками у сенсі цієї статті
  5. Стаття 52. Особи, які мають право відмовитися від давання показань
    стаття згідно зі ст. 63 Конституції України встановлює право фізичної особи відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів і визначає коло цих осіб та близьких родичів цих осіб. Згідно зі ст. 63 Конституції України за таку відмову особа не несе відповідальності, але, згідно з частиною 2 коментованої статті, у випадку відмови давати показання особа зобов'язана повідомити
  6. Стаття 182. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків
    статті, можуть з дозволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань. 4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після
  7. Стаття 187. Дослідження речових доказів
    стаття визначає порядок дослідження у судовому засіданні речових доказів. Дослідження провадиться шляхом огляду речових доказів судом і ознайомлення з ними осіб, які беруть участь у справі. Якщо речові докази пов'язані з показаннями свідків або висновком експерта, то вони можуть пред'являтися для ознайомлення також свідкам і експертам. У ході дослідження речових доказів особи, які беруть участь у
  8. Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини
    статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного,- караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини - карається
  9. Стаття 152. Зґвалтування
    статтями 153-155 цього Кодексу,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 4. Зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього - карається позбавленням волі
  10. Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача
    статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища,- караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років. 4. Втручання службової особи з
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка