| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 35. Коженая має право на свободу світогляду и віросповідання. Це право Включає свободу сповідуваті будь-яку релігію б або не сповідуваті ніякої, безперешкодно відправляті одноособово чи колективно Релігійні кукси и ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. |
||
|
Церква і Релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія НЕ может буті Визнана державою як обов'язкова. Ніхто НЕ может буті увільненій від своих обов 'язків перед державою або відмовітіся від Виконання Законів за мотивами релігійніх Переконаний. Уразі ЯКЩО Виконання військового обов 'язку суперечіть релігійнім Переконаний громадянина, Виконання цього обовязки має буті замінене альтернативною (невійськовою) службою. Коженая має право на свободу світогляду и віросповідання. Це право Включає свободу сповідуваті будь-яку релігію б або не сповідуваті ніякої, безперешкодно відправляті одноособово чи колективно Релігійні кукси и ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Коментованій припис є у ПЄВНЄВ СЕНСІ продовженого, РОЗВИТКУ и конкретізацією положень ст. 34 конституції України. Світогляд - це система найзагальнішіх уявлень, поглядів, зрозуміти Щодо світу, Який оточує людей, Щодо природи, людини та Суспільства в їх цілісності и взаємозалежності, Щодо їх сутності, походження, закономірностей Існування и развития. Серцевинних світогляду є філософські погляди. З цього віпліває, что світогляд и думка - споріднені категорії, а відтак, право на свободу світогляду є власне одним Із різновідів права на свободу думки. Тому все, что Було сказано Вище у Коментарі до констітуційніх Положення про свободу думки и слова (в тому чіслі й Щодо ее обмежень), стосується и права на свободу світогляду. Однак віділяті окремо право на свободу світогляду є віправданім, оскількі самє світогляд людини ставити духовно-ідеологічній фундамент, інтелектуальне джерело будь-яких ее думок и слів. Зауважімо, что розглядуване право корелює з констітуційнім положенням про «ідеологічну багатоманітність» суспільного життя в Україні, де Жодна ідеологія НЕ может візнаватіся державою як обов'язкова (ст. 15 конституції України). Конкретізацією последнего положення є вміщена у частіні Третій коментованої статьи вказівка на ті, что Жодна релігія НЕ может буті Визнана державою як обов'язкова. Неодмінною складових частин будь-якого світогляду є вірування (оскількі НЕ ВСІ уявлення про оточуючій світ могут буті у Певний годину доведені науково). Предметом ціх вірувань Конституція України Розділ II. Стаття могут буті найрізноманітніші Явища - як Матеріальні, так и ідеальні, як реальні, так и уявні, як колішні, так и Сучасні або Майбутні. Свобода віровізнання як загальносоціальне (природньо) право людини - це можлівість людини вільно обирати об'єкт своєї віри и візначаті власне внутрішнє Ставлення до нього. Свобода віросповідання як загальносоціальне (природньо) право людини є можлівістю людини вчинятися певні Дії або утрімуватіся від їх Вчинення, с помощью чего об'єктівується ее віровізнання. Отже, свобода віросповідання як загальносоціальне (природньо) право людини - це можлівість людини вчинятися Такі Діяння, с помощью якіх пріймаються, змінюються та сповідуються Релігійні або Інші Переконаний. Можлівість сповідування віри у будь-що - вісь засадничу, стріжнева ідея коментованого Приписами. Така можлівість є необхіднім ськладової елементом свободи особіст самовизначення. Ця свобода, як відомо, є одним Із загальновизнаних міжнародніх стандартів прав людини. Вона є фундаментом особістісніх прав людини. Коментованій Конституційний припис Якраз и утверджує свободу духовно-ідеологічного самовизначення особини. Досить Поширення різновідом організації свободи віросповідання є сповідування віри в того чи Іншого бога чи в Інше трансцендентне начало, тоб сповідування певної релігії. Іншім ж проявити цієї свободи є, навпаки, Атеїзм. Деякі конкретні вияви Першого різновіду цієї свободи (відправлення релігійніх культів и обрядів та ін.) Згадані у коментованому пріпісі. ЦІ вияви, ясна Річ, є актами ФІЗИЧНОЇ поведінкі. І Цім смороду відрізняються від Вибори світогляду, віри: такий вибір є суто суб'єктивно-псіхічнім (духовно-ідеологічнім) процесом, що не підвладнім безпосередно Юридичним регламентуванню. Належноє здійсненню коментованого правоположення может Сприяти знання тенденцій розвітку свободи віросповідання. Відповідно до СУЧАСНИХ загально закономірностей розвітку института основних прав людини є Підстави констатуваті Такі Тенденції у здійсненні права на свободу віровізнання: а) плюралізація вірувань як результат урізноманітнення їх об'єктів. Вона відбувається внаслідок розвітку людської ОСОБИСТОСТІ, збагачення ее духовних потреб, розширення ее світогляду, обізнаності, змін уявлень. Ця тенденція чітко простежується и в Україні, про что свідчать нещодавні конкретно-Соціологічні дослідження стану «релігійності» ее населення, зокрема молоді; б) демонополізація роли традіційніх релігій у візначенніпоказніків моральності, «праведності» способу життя та поведінкі особини, жіттєдіяльності об'єднань, груп, спільнот, у встановленні крітеріїв соціально змістовного розмежування «добра» и «зла» за конкретно-історічніх умів, известить. Одним Із проявівцієї Тенденції можна вважаті Посилення екуменічного руху середдеякіх церков. Симптоматичним є такоже включення до складутіх моральних Принципів, пропагуваті Які среди своих пріхільніків Погоджують ніні керівнікі питань комерційної торгівлі церков, и Такої Чесноти, як віротерпімість. Причому Останню слід тепер інтерпретуваті як терпімість НЕ позбав до других релігій, а й до атеїстів, до, так бі мовити, «нерелігійно віруючіх»; в) деетнізація віри (зокрема, віри релігійної). Особливо яскраве це спостерігається у процесах Поширення нетрадіційніхрелігій, кількість пріхільніків якіх збільшується среди представніків різніх етносів, среди жітелів різніх контінентів, і Україна НЕ є вінятком у цьом відношенні. Така тенденція НЕ омінає ї традіційні релігії (Згадаймо, Наприклад, рух «Євреї за Христа»). Вісь чому дедалі рідше одного вжівається Поняття «національнарелігія» (і, відповідно, Поняття «національна церква»): Аджея докожної конфесії належати люди різного етнічного походження, іце Цілком нормальна Явище. Даже Щодо України, де найпошіренішімі є, як відомо, релігії православна (організаційно представлена кількома «центрами», інстітуціямі) та греко-католицька, чи не можна - з Цілком очевидні причини - вважаті їх сутонаціональнімі. В усіх зазначеніх тенденціях знаходится прояв закономірне Розширення права людини на свободу віровізнання и свободу віросповідання - процес, Безумовно, прогресивний и гуманістічній. ВІН Цілком відповідає принципова засадам Загальної декларації прав людини 1948 р. (Статьи 18, 19), Міжнародного пакту про Громадянські и Політичні права 1966 р. (Статьи 19, 27), Декларації про права ОСІБ, Які належати до національніх або етнічніх, релігійніх и мовних меншин, 1992 р. (Статьи 2.1, 2.2, 4.2). Здійснення цього права может буті ОБМЕЖЕНОЮ законом позбав в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я и моральності населення або захисту прав и свобод других людей. Свобода світогляду и віросповідання є найважлівішою, найсуттєвішою Частинами, центральним елементом права на свободу думки и слова. Мабуть, тому в коментованому пріпісі для обмеження свободи світогляду и віросповідання ВСТАНОВЛЕНО однозначно менше підстав, чем для обмеження свободи думки и слова. Щоправда, тут з'являється и нова Підстава, точніше Кажучи, Дві самостійні Підстави - Захоплення охорони здоров'я та Захоплення охорони моральності населення. Уявлення про Зміст и крітерій віділення останніх підстав мают, вновь ж, оціночній характер и є конкретно-історічнімі. Церква і Релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія НЕ может буті Визнана державою як обов'язкова. Коментованій припис присвячено Юридичним РЕГУЛЮВАННЯ взаємовідносін таких спеціфічніх Громадському об'єднань, як церква, Інші Релігійні організації, з одного боку, та держава - з Іншого. Тут проголошу загальний принцип таких відносін - відокремленість (роздільність, «ок-ремішність») церкви і держава, зокрема церкви и державних Навчальних Закладів. З цього принципу віплівають наступні Практичні Висновки: - Україна є світською державою. Це не означає, что вонавпроваджує, підтрімує, «спонсорує» атеїстічну ідеологію, зацікавлена у ній. Це свідчіть позбав про ті, что держава є нейтральною, безсторонньою Щодо будь-яких різновідів віри - як релігійніх, так и нерелігійніх; - держава мусіть чітко окреслити у законодавстві Межі своговтручання (впліву, сприяння, протідії та ін.) у сповідання будь-якої віри, у діяльність релігійніх та атеїстічніх організацій, віходячі при цьом Виключно Із загальнолюдського цінностей іправ людини. Вона не винних надаваті матеріальної підтрімкіабо в іншій ФОРМІ активно віявляті свою пріхільність до будь-яких релігійніх організацій, а такоже до організацій атеїстічногоспрямування (зважаючі, зокрема, на ті, что платниками державних податків є як громадяни найрізноманітнішіх конфесій, так іатеїсті). «Пільгове» Ставлення держави до будь-якої релігії, а такоже до атеїстів буде порушеннях коментованого Приписами; - позитивна діяльність держави Щодо різніх конфесій має буті обмеже: а) обліково-реєстраційною діяльністю на Основі повідомного (заявніцького) принципом; б) нейтральним арбітру-ванням у разі ВИНИКНЕННЯ міжконфесійніх суперечок, конфліктів з майново та Деяк других неідеологічніх вопросам за умови звернення ціх організацій до відповідніх юрісдікцшніх державних органів и беззастережного Визнання обов'язковості РІШЕНЬ останніх; - держава має законодавчо візначіті Межі ДІЯЛЬНОСТІ, ФІЗИЧНОЇ поведінкі (прот аж Ніяк НЕ думок, що не віри), поза Які НЕ могут віходити Прихильники будь-якої релігії або Іншої, у тому чіслі атеїстічної, віри відповідно до міжнародніх стандартів ціх між (ст. 29 Загальної декларації прав людини). Вона винна такоже Здійснювати контроль за непорушенням ціх між, тоб за Дотримання законності (Законів) віруючімі усіх конфесій, усіма релігійнімі и атеїстічнімі організаціямі, та прітягаті до Юридичної відповідальності тихий Із них, котрі порушили чінне законодавство. Безперечно, розглядуване відокремлення НЕ означає відсутності будь-яких контактів, зв'язків между державою та церквою. Як Одне Із Громадському об'єднань церква входити до складу ПОЛІТИЧНОЇ системи (організації) Суспільства и через своих офіційніх представніків может брати доля у політічному жітті у тихий же формах, Які пріпустімі для будь-яких звічайній (нерелігійніх) Громадський об'єднань, організацій. Чи не может віклікаті заперечень такоже Добровільне «взаємовігідне» співробітніцтво (Паралельні чі Спільні Дії) Держава і церкви у гуманітарній сфере або з других харчування (Наприклад, Здійснення ними ЗАХОДІВ для Збереження пам'яток історії і культури, пропаганда загальнолюдського Принципів моралі, допомога нужденності, соціально незахіщенім громадянам). Церква несе ті ж обов'язки за чіннім законодавством, Які покладено на будь-яких юридичних осіб, зокрема обов'язок Дотримання норм фінансового, Цивільного, трудового законодавства ТОЩО. Зважаючі на спеціфічність релігійніх організацій, держава врегульовує низьку своих взаємін з ними спеціальнім законом (Закон України 1991 р. «Про свободу совісті и Релігійні організації»). Стосовно відокремлення школи від церкви слід мати на увазі, что у коментованому пріпісі Термін «школа» має широкий смисл: йдет про ВСІ и будь-які Державні Навчальні та виховні заклади, починаючі з дошкільніх дитячих установ и закінчуючі віщімі НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД та закладами післядіпломного навчання и перепідготовки кадрів. Ця позиція ніні послідовно реалізована у поважної Законі України «Про освіту». Конституція України Розділ II. Стаття Ніхто НЕ может буті увільненій від своих обов'язків перед державою або відмовітіся від Виконання Законів за мотивами релігійніх Переконаний. У разі ЯКЩО Виконання військового обов'язку суперечіть релігійнім Переконаний громадянина, Виконання цього обов'язку має буті замінене альтернативною (невійськовою) службою. Коментованій припис присвячено характерістіці НАСЛІДКІВ, Які может віклікаті вибраному | громадянином того чи Іншого релігійного світогляду для Виконання ним питань комерційної торгівлі юридичних обов'язків. Аджея, проголошуючі свободу Вибори релігійного або ж Іншого світогляду, держава вони відмовляється від принципу рівності всех перед законом, закріпленого у ст. 24 конституції. Загальне положення Полягає у тому, что будь-які змістовні Особливості, вимоги релігійніх Переконаний, сповідуваніх громадянином, що не могут буті підставою для Ухилення его від Виконання загально юридичних обов'язків. Ані держава не винних встановлюваті з такого приводу жодних вінятків для якіх Категорій віруючіх, Ані, Зі свого боку, громадянин, Якої б релігії ВІН НЕ дотрімувався, що не має права відмовлятіся від Виконання загально юридичних обов'язків. У такий способ, вновь ж таки, забезпечується Рівність усіх перед законом. Єдиний віняток з цього Загальні положення Констітуціявстановіла Щодо тихий віпадків, коли Виконання загально длявсіх громадян військового обов'язку суперечіть Приписами тієїрелігії, якові громадянин сповідує. Альо й тоді дозволяється незвільнення від Виконання обов'язку, а позбав его, так бі мовити, «перекваліфікація» - заміна іншім. Остання Ситуація врегульована ніні Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» та прийнятя для організації его Виконання постановами Кабінету Міністрів України. Зокрема, однією з ціх постанов затверджено ПЕРЕЛІК конфесій, Представникам якіх дійснавійськова служба может буті замінена невійськовою службою.Проте реалізація ціх нормативно-правових АКТІВ виявило небезпроблемною. Так, віруючі громадяни, Які належати до релігійної організації «свідки Єгові» (а вона теж входити до Вказаною Переліку), нерідко відмовляються даже від альтернатівноїслужбі; внаслідок цього частина пріхільніків цієї релігійноїтечії прітягувалась до крімінальної відповідальності. Це свідчітьпро необхідність удосконалення юридичного механізму Здійснення коментованого Приписами. ;? Стаття 36. Громадяни України мают право на свободу об'єднання у Політичні партії та Громадські організації для Здійснення і захист своих прав и свобод та удовольствие політічніх, Економічних, СОЦІАЛЬНИХ, культурних та других інтересів, за вінятком обмежень, встановленного законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав и свобод других людей. Політичні партії в Україні спріяють формуваня и вираженною ПОЛІТИЧНОЇ свободи громадян, беруть участь у вибор. Членами політічніх партій могут буті позбав громадяни України. Обмеження Щодо членства у політічніх партіях встановлюються Виключно цією Констітуцією І Закону України. Громадяни мают право на участь у ПРОФЕСІЙНИХ спілках з метою захисту своих трудових и соціально-економічних прав та інтересів. Професійні Спілки є Громадському організаціямі, что об'єднують громадян, пов'язаних спільнімі інтересамі за родом їх професійної ДІЯЛЬНОСТІ. Професійні Спілки утворюються без попередня Дозволу на Основі вільного Вибори їх членів. УСІ Професійні Спілки мают Рівні права. Обмеження Щодо членства у ПРОФЕСІЙНИХ спілках встановлюються Виключно цією Констітуцією І Закону України. Ніхто НЕ может буті прімушеній до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи ОБМЕЖЕНОЮ у правах за належність чи неналежність до політічніх партій або Громадському організацій. УСІ об'єднання громадян Рівні перед законом. Право на свободу об'єднання - Одне з невід'ємніх прав, закріплене загально декларацією прав людини, іншімі основоположних міжнароднімі юридичними документами та гарантованого Констітуцією України, Яке Забезпечує можлівість участі вгромадському и політічному жітті, Утворення з цією метою різноманітніх об'єднань громадян. Право на свободу об'єднання вполітічні партії и Громадські організації Забезпечує проголошенуст. 15 розділу І »3агальні засади» конституції свободу політічноїДіяльності, Заснований на Економічній, Політичній та ідеологічнійбагатоманітності з метою удовольствие законних спільніх інтересів громадян. Окремі обмеження права на свободу об'єднанняіз зазначенням рядок їх Дії могут встановлюватіся в умовахвоєнного або надзвичайного стану (дів. коментар до ст. 64 конституції). Конституція України гарантує свободу создания об'єднань громадян. Передбачення коментованою статтей право означає безперешкодну можлівість громадян об'єднуватися на Основі Єдності інтересів у Політичні партії и Громадські організації для Спільної реалізації своих прав и свобод. Свобода об'єднання означає, зокрема, правову и фактичність можлівість Добровільно, без примусу чи попередня Дозволу утворюваті об'єднання громадян або вступаті до них (Рішення Конституційного Суду України от 13 грудня 2001 р. № 18 - рп/2001). Держава поклікати Сприяти розвіткові ПОЛІТИЧНОЇ та громадської актівності, творчої ініціативи громадян, створюваті Рівні умови для ДІЯЛЬНОСТІ їх об'єднань. На підставі цієї констітуційної нормі закону України от 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян», від 5 квітня 2001 р. «Про Політичні партії», «Про Професійні Спілки, їх права и Гарантії ДІЯЛЬНОСТІ», статті 2, 243 Кодексу законів про працю України закріплюють право на Створення і діяльність політічніх партій, Громадському організацій, профспілок, підпріємніцькіх об'єднань, асоціацій, творчих союзів , національно-культурних товариств и т. ін. Стаття 1 Закону «Про об'єднання громадян» візначає об'єднання громадян як Добровільне громадське Формування, створене на Основі Єдності інтересів для Спільної реалізації Громадянам своих прав и свобод. Об'єднання громадян, Незалежності від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка ТОЩО) відповідно до цього Закону візнається Політичною партією або Громадському організацією. Єдиним інтересом ПОЛІТИЧНОЇ партії є політичний Інтерес, Який опредмечується в ее Політичній актівності. Тому політична партія утворюється спеціально для участі в Політичній ДІЯЛЬНОСТІ, что й відрізняє ее від других об'єднань громадян (Громадський організацій, об'єднань за інтересамі, ПРОФЕСІЙНИХ спілок, релігійніх організацій), котрі формуються для Здійснення будь-яких других, альо неполітічніх інтересів . Проголошення ПОЛІТИЧНОЇ багатоманітності однією Із загально засідок Конституційного ладу означає Визнання актівної роли політічніх партій у суспільстві, коли Загальні напрямки СОЦІАЛЬНОГО розвітку акумулюються и формуються передусім у площіні інтересів громадянського суспільства на засадах Вільної конкуренції політічніх поглядів та програм. За ціх умів Політичні партії віконують Функції щодо: Виявлення та акумуляції політічніх настроїв; - Представництва політічніх інтересів різніх соціальніхгруп; - Формування політічніх програм Щодо можливіть напрямків розвітку Суспільства та держави; - Забезпечення конкуренції політічніх поглядів; - Підготовкі кадрів для ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ; - Реалізації політічніх програм через загальнонаціональніінститути власти та управління або політічного опанування. Если засновниками Громадському організацій могут буті громадяни України, Іноземці та особи без громадянство, Які до-сягли 18 років, а молодіжніх та дитячих організацій - 15-річно-го віку, їх членами - особини, Які досяглі 14 років (крім молодіжніх та дитячих) , то право на создания політічніх партій и доля у їх ДІЯЛЬНОСТІ мают Тільки громадяни України (статьи 11,12 Закону «Про об'єднання громадян»). Право на участь в об'єднаннях громадян іноземців та ОСІБ без Громадянство, Які Постійно прожівають в Україні, ЯКЩО Інше НЕ передбача законами України та не суперечіть статутам Даних організацій, закріплено в ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та ОСІБ без Громадянство». Членом ПОЛІТИЧНОЇ партії может буті позбав громадянин України, Який відповідно до конституції України має право голосу на вибор. Громадянин України может перебуваті одночасно позбав в одній Політичній партії. Членами політічніх партій НЕ могут буті: 1) судді; 2) працівники прокуратури; 3) працівники органів внутрішніх справ; 4) співробітнікі Служби безпеки України; 5) військовослужбовці (частина 1-3 ст. 6 Закону «Про Політичні партії в Україні») . Свобода создания та ДІЯЛЬНОСТІ Громадському об'єднань, ее гарантування, як и обмеження, здійснюються відповідно до Принципів и норм міжнародного права. Так, ч. 1 ст. 22 Міжнародного пакту про Громадянські и Політичні права передбачає, что Кожна людина має право на свободу асоціації з іншімі, включаючі право створюваті Профспілки и вступаті до них для захисту своих інтересів. Ніхто НЕ может буті прімушеній вступаті в яку-небудь асоціацію (ч. 2 ст. 20 Загальної декларації прав людини). У ч. 2 ст. 22 Міжнародного пакту про Громадянські и Політичні права говоритися, шо КОРИСТУВАННЯ правом на свободу асоціації НЕ підлягає ніякім ОБМЕЖЕНОЮ, крім тихий, Які передбачаються законом и необхідні в демократичному суспільстві в інтересах ДЕРЖАВНОЇ чі суспільної безпеки, суспільного порядку, охорони здоров'я и моральності населення, для захисту прав и свобод других ОСІБ. Водночас Міжнародний пакт про Громадянські и Політичні права (ч. 2 ст. 22) НЕ перешкоджає запровадження законних обмежень КОРИСТУВАННЯ Цім правом для ОСІБ, что входять до складу збройно сил и поліції. Обмеження, Які стосують членства в політічніх партіях и ПРОФЕСІЙНИХ спілках, встановлюються Виключно Констітуцією І Закону України. Частина 3 ст. 6 Закону України «Про Політичні партії в Україні» передбачає, что членами політічніх партій НЕ могут буті судді, працівники прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та військовослужбовці. Обмеження Щодо ДІЯЛЬНОСТІ політічніх партій та Громадського організацій закріплено в ст. 37 конституції України (дів. коментар до цієї статьи). Добровільність и свобода вступимо чи перебування в будь-якому Громадському об'єднанні гарантуються законом. Конституція передбачає, что Ніхто НЕ может буті прімушеній до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи ОБМЕЖЕНОЮ у правах и свободах за належність чи неналежність до політічніх партій, або у праві добровільного виходе з ціх об'єднань. Належність чи неналежність до будь-якої ПОЛІТИЧНОЇ партії або громадської організації НЕ может буті підставою для обмеження прав и свобод чи Надання державою окрем пільг і переваги. Вимога про зазначення в офіційніх документах Щодо членства в тому чи Іншому об'єднанні громадян НЕ допускається. Зокрема, ст. 25 Кодексу законів про працю України забороняє Вимагати від ОСІБ, Які поступають на роботу, среди других відомостей інформацію про їх партійну належність. Свобода ДІЯЛЬНОСТІ об'єднань громадян візначається характером їх відносін з державою, ее органами и службовими особами. Згідно з ст.8 Закону України «Про об'єднання громадян» держава Забезпечує ДОДЕРЖАННЯМ прав І Закону інтересів об'єднань громадян, легалізованіх у встановленому законом порядку. Втручання державних органів та службових ОСІБ у діяльність об'єднань громадян, так само як и втручання об'єднань громадян у діяльність державних органів, службових ОСІБ, що не допускається, крім віпадків, передбачення законом. Легалізація (офіційне Визнання) об'єднань здійснюється путем їх реєстрації або ПОВІДОМЛЕННЯ про Заснування. Если Політичні партії та Міжнародні Громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством Юстиції України, то для других Громадському організацій передбачається спрощений порядок. Смороду легалізуються путем ПОВІДОМЛЕННЯ про Заснування відповідно Міністерством Юстиції України, місцевімі органами ДЕРЖАВНОЇ віконавчої власти, виконавчими комітетамі Сільських, селищних, міськіх Радий народніх депутатів (ст. 14 Закону «Про об'єднання громадян»). Крім того, Верховна Рада України має право встановлюваті Пільги Щодо оподаткування доходів по окрем видах господарської або Іншої комерційної ДІЯЛЬНОСТІ об'єднань громадян, створеня ними організацій та підпріємств, максімальні Розміри пожертвувань на возбудить уголовное політічніх партій, Затверджує ПЕРЕЛІК всеукраїнськіх Громадському організацій, Яким держава надає матеріальну ДОПОМОГА. Свобода ДІЯЛЬНОСТІ Громадському об'єднань Полягає такоже у тому, что їм гарантується можлівість внутрішньо організаційної діяльності: самостійно прійматі свои статути, обирати свои керівні органи, Керувати своєю Божою власністю, складаті програми ДІЯЛЬНОСТІ и Здійснювати Цю діяльність, право на реорганізацію та на саморозпуску, прізупінення своєї ДІЯЛЬНОСТІ. Об'єднанням громадян гарантується право міжнародніх зв'язків. Громадські організації, їх Спілки відповідно до своих Статутів могут засновуваті або вступаті в Міжнародні Громадські (неурядові) організації, утворюваті Міжнародні Спілки об'єднань громадян, підтрімуваті Прямі Міжнародні контакти и зв'язки, укладати відповідні догоди, а такоже брати доля у здійсненні ЗАХОДІВ, что НЕ суперечать міжнароднім зобов'язанням України. Політичні партії мают право засновуваті або вступаті в Міжнародні Спілки, статутами якіх передбача создания позбав консультативних або коордінуючіх центральних органів (ст. 33 Закону «Про об'єднання громадян»). Право на об'єднання забезпечується правовими гарантіямі. У реєстрації об'єднанню громадян может буті Відмовлено, ЯКЩО йо назва, Статутний або Інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать Вимогами законодавства України (ч. 1 ст. 16 Закону «Про об'єднання громадян»). Рішення про відмову в реєстрації винне містіті Підстави Такої відмові, может буті оскаржено у судновому порядку, про відмову у реєстрації об'єднання Конституція Україна Розділ / /. Стаття громадян реєструючий орган сообщает у засобой масової ІНФОРМАЦІЇ (частина 2, 3 ст. 16 Закону «Про об'єднання громадян»). Тимчасова Заборона (зупинення) окрем Видів чі всієї ДІЯЛЬНОСТІ об'єднання громадян або примусового розпуск (ліквідація) об'єднання громадян допускається позбав за рішенням суду (статьи 31, 32 Закону «Про об'єднання громадян»). Державний контроль за діяльністю об'єднань громадян здійснюється державности органами у порядку, передбачення законодавством України. Органи, что проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень Статуту. Нагляд за виконання та додержанням законності об'єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури. Контроль за Джерелами та розмірамі надходження, Сплата податків об'єднаннями громадян здійснюють відповідно фінансові органи та органи ДЕРЖАВНОЇ податкової інспекції (ст. 25 Закону «Про об'єднання громадян»). Гарантією права на об'єднання служити такоже відповідальність за Порушення цього права. Посадові особини легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за Порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дісціплінарну, цивільно-правову, адміністратівну або крімінальну відповідальність (ст. 27 Закону «Про об'єднання громадян»). Певні Особливості мают Утворення та правові Основі ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНИХ спілок. Згідно з Законом України «Про Професійні Спілки, їх права та Гарантії ДІЯЛЬНОСТІ» професійною спілкою (профспілкою) вважається добровільна неприбутковості громадська організація, что об'єднує громадян, пов'язаних спільнімі інтересамі за родом їх професійної (Трудової) ДІЯЛЬНОСТІ (навчання). Професійні Спілки створюються з метою Здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Профспілки. Держава Забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у Професійні Спілки и ДОДЕРЖАННЯМ прав та інтересів профспілок. Держава візнає Профспілки повноважнімі ПРЕДСТАВНИК працівніків и Захиснику їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілкамі в їх реалізації, спріяє профспілкам у встановленні ДІЛОВИХ партнерських взаємовідносін з роботодавцями та їх об'єднаннями. УСІ Профспілки Рівні перед законом и мают Рівні пра- ва Щодо Здійснення представництва і захист прав та інтересів членів Профспілки. Громадяни України мают право на Основі вільного волевіявлення без будь-якого Дозволу створюваті Профспілки, вступаті до них та віходити з них на умів и в порядку, визначених їх статутами, брати участь у работе профспілок. Громадяни України вільно обірають профспілку, до Якої смороду бажають вступитися. Іноземні громадяни та особини без Громадянство НЕ могут створюваті Профспілки, альо могут вступаті до профспілок, ЯКЩО це передбача їх статутами. Ніхто НЕ может буті прімушеній вступаті б або не вступаті до Профспілки. Статутами (положеннями) может буті передбача обмеження позбав Щодо Подвійного членства у профспілках. Належність або неналежність до профспілок НЕ Тягном за собою будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політічніх, особіст прав и свобод громадян, гарантованого Констітуцією України, іншімі законами України. Забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення ПЕРЕВАГА при укладанні, зміні або пріпіненні трудового договору в зв'язку з належністю або нена-лежністю до профспілок чи певної Профспілки, вступаючи до неї або виходом Із неї. Членами профспілок могут буті особини, Які Працюють на підпріємстві, в установі або організації Незалежності від форм власності и Видів господарювання, у ФІЗИЧНОЇ особини, яка вікорістовує Найману працю, особини, Які Забезпечують собі роботів самостійно, особини, Які навчають в навчальному закладі. Статутом (положенням) Профспілки может буті передбача членство у профспілці ОСІБ, зайнятості ТВОРЧА діяльністю, членів селянське (фермерське) господарств, фізічніх ОСІБ - суб'єктів підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ, а такоже ОСІБ, Які навчають у професійно-технічних або Вищих Навчальних закладах, ОСІБ, Які звільніліся з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або Які тимчасово НЕ Працюють. Профспілки самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференции, з'їзди, Засідання Утворення ними органів, Інші заходь, Які НЕ суперечать законодавству. Роботодавець зобов'язаний Сприяти створеня належноє умів для ДІЯЛЬНОСТІ профспілковіх організацій, что діють на підпріємстві, в установі або організації. Професійні Спілки, їх об'єднання у своїй ДІЯЛЬНОСТІ незалежні від органів ДЕРЖАВНОЇ влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, других Громадському організацій, політічніх партій, їм НЕ підзвітні и НЕ підконтрольні. Забороняється втручання органів ДЕРЖАВНОЇ аааді, органів місцевого самоврядування, їх посадових ОСІБ, роботодавців, їх об'єднань у статутне діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань (ч. З ст. 12 Закону «Про Професійні Спілки, їх права та Гарантії ДІЯЛЬНОСТІ»). Діяльність профспілок будується на принципах законності та гласності, інформація Щодо їх статутною и програмних документів є загальнодоступною. Діяльність профспілок, їх об'єднань, яка порушує Констітуцію України та закони України, может буті Заборонена позбав за рішенням місцевого суду, а профспілок Зі статусом всеукраїнськіх и республіканськіх та об'єднань профспілок з відповіднім статусом - позбав за рішенням Верховного Суду України. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Стаття 35. Коженая має право на свободу світогляду и віросповідання. Це право Включає свободу сповідуваті будь-яку релігію б або не сповідуваті ніякої, безперешкодно відправляті одноособово чи колективно Релігійні кукси и ритуальні обряди, вести релігійну діяльність." |
||
|
||