Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток


1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.
1. Право на вільний розвиток своєї особистості є конституційним правом кожного громадянина (ст. 23 Конституції). Коментована стаття є втіленням на галузевому рівні тендерної рівності кожного з подружжя. Крім того, вона є гарантією для подружжя конституційного принципу рівності усіх громадян перед законом незалежно від того, знаходяться вони у шлюбі чи ні.
2. Будь-який розвиток особистості є зміною її якісних та кількісних якостей. Це розвиток світогляду, самопочуття, відношення до дійсності, характеру, здібностей, психічних процесів, накопичення досвіду особистістю. Таким чином, розвиток особистості може бути фізичним, психічним та духовним. Цивільне та сімейне право охороняє як самостійні права право фізичної особи на духовний та фізичний розвиток. Право на психічний розвиток є частиною права особи на охорону здоров'я.
3. Фізичний розвиток особистості полягає у розвитку всіх органів та тканин людського організму, досягненні ними такого рівня зрілості, який має забезпечити людині нормальну життєдіяльність. Такий розвиток може відбуватися завдяки заняттям фізичною культурою та спортом, гігієні праці та побуту тощо.
Постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку фізичної особи є основними завданнями фізичної культури. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.
Право дружини та чоловіка на фізичний розвиток полягає у їх праві на здійснення ними всіх можливих дій, спрямованих на підтримання та зміцнення свого здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей. Це має бути не тільки заняття спортом, а й дотримання чистоти в оселі, удосконалення знарядь праці і побуту, спрямування зусиль на позбавлення від негативних звичок, здійснення інших заходів щодо зміцнення фізичного розвитку кожного з подружжя. При цьому кожний з подружжя має створювати належні умови в сім'ї для такого розвитку.
4. Поняття духовного розвитку особистості може бути визначене через поняття духовності та духовної культури.
Поняття «духовність» має багато значень. Відповідно до сучасних положень антропології та культурології духовність розкривається у взаємовідносинах двох «суб'єктів» - особистості та соціума. Якщо особистість характеризується живою індивідуалізованою духовністю, то суспільство постає як духовність, об'єктивована системою знань (наук), традицій, ритуалів, норм, соціальних інститутів, елементами матеріальної культури. У коментованій статті мається на увазі саме духовність як духовний світ окремої особи, особистості.
У психології духовність визначається як специфічна якість людської психіки, що характеризується системою величних потреб індивіда, його самореалізація на засадах вищих соціальних цінностей. Важливими аспектами духовності є: моральна єдність засобів та мети; надання можливостей для повного розвитку всіх здібностей індивіда; оцінка оточуючого світу з позиції інтересів людини.
Сукупність всіх аспектів духовності особистості складають її духовну культуру. Духовна культура - це складова загальної системи культури, яка включає в себе духовну діяльність та її продукти. Характеризується внутрішнім багатством свідомості, ступенем розвитку особистості на основі вищих соціальних цінностей. До складу духовної культури входять пізнання, мораль, виховання, освіта, право, політика, філософія, етика, естетика, наука, мистецтво, література, міфологія, релігія.
Таким чином, духовний розвиток полягає у розширенні духовного світу особи шляхом пізнання всіх сфер оточуючої дійсності та свого внутрішнього світу всіма доступними для конкретної людини законними засобами: навчання, ставлення дослідів, спостереження, читання, малювання, створення всіх видів об'єктів інтелектуальної власності тощо. З цього випливає, що право дружини та чоловіка на духовний розвиток у контексті коментованої статті складають: право на освіту; право на прояв своїх здібностей; право на свободу світогляду і віросповідання; право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
5. Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
В сім'ї мають бути створені кожному з подружжя умови для навчання та підвищення свого освітньо-кваліфікаційного рівня. Основною гарантією здійснення кожним з подружжя свого права на освіту є закріплення за одним з подружжя, який у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, не мав можливості одержати освіту, права на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо він є працездатним, за умови, що він потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу (ч. 4 ст. 76 СК).
6. Відповідно до ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії (ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
7. Стаття 54 Конституції України гарантує кожному громадянинові свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Під поняттям свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості слід розуміти можливість особи на власний розсуд і відповідно до своїх можливостей визначати сферу, зміст та форму творчості1.
8. У психології під здібностями розуміють такі особливості особи, які дозволяють їй успішно оволодівати тим чи іншим видом діяльності, професією, удосконалюватися в них, ефективно виконувати функціональні обов'язки у складних ситуаціях2. Виходячи з цього, під правом дружини та чоловіка на прояв своїх здібностей слід розуміти право кожного з них реалізувати себе у будь-якому, не забороненому законом, виді діяльності, право на вдосконалення своєї майстерності, підвищення кваліфікації, яке можна розглядати як право на вільний вибір занять і професії, яке містилося у ст. 21 КпШС України.
Чоловік та дружина мають право обирати для себе вид трудової або іншої діяльності, керуючись своїми інтересами, здібностями, нахилами, творчими можливостями. Можливі лише обмеження загальноприйнятого характеру, які пов'язані з особистими якостями, здібностями, обдарованістю і ступенем кваліфікації громадянина, який претендує на заняття тим чи іншим видом діяльності. Будь-які заперечення іншого з подружжя, пов'язані з таким вибором, ніякого правового значення не мають.
Право жінки та чоловіка на вибір професії та занять як вияв права на прояв своїх здібностей, передбачає вибір особою не тільки професії, але й іншого виду діяльності, який обумовлений її схильностями та сприяє збереженню її індивідуальності. Такими заняттями може бути будь-яка діяльність, яка задовольняє емоційні, духовні інтереси людини, наприклад, спорт, музика, рукоділля, садівництво, громадська діяльність, участь у самодіяльних драматичних та музичних колективах тощо.
Здійснення особистого права одного з подружжя на вибір роду занять та професії тією чи іншою мірою може зачіпати інтереси іншого з подружжя або сім'ї в цілому, це передбачає спільне обговорення дружиною та чоловіком цього питання. Але вплинути на вибір виду діяльності іншим з подружжя можна лише порадами та рекомендаціями. Право на прийняття остаточного рішення належить чоловікові та жінці окремо.
9. Статті 43 та 45 Конституції закріплюють право кожного громадянина на працю та право громадян, які працюють, на відпочинок. Право громадян України, які працюють, на відпочинок полягає у праві на одержання днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленні скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Оскільки праця покликана сприяти виконанню кожним з подружжя свого обов'язку дбати про матеріальне забезпечення сім'ї (див. коментар до ст. 55 СК), то подружжя має створювати один одному сприятливі умови для ефективного виконання покладених на них посадових (службових) обов'язків.
Права, закріплені у ст. ст. 43, 45 Конституції, гарантуються та забезпечуються державою громадянам України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Але робота, яку виконує жінка та чоловік щодня по веденню домашнього господарства, виходячи зі змісту сімейного законодавства, також прирівнюється законодавцем до праці за трудовим договором (контрактом) (див. коментар до ст. 60 СК). Отже, через це подружжя мають створити один одному належні умови і для виконання такої праці, а також для відпочинку.
10. Коментована норма є скоріше моральною, яка лежить в основі взаємовідносин між подружжям, ніж юридичною. Виконання вказаної норми не забезпечене санкцією, але перешкоджання одним з подружжя здійсненню закріплених у цій нормі прав іншому з подружжя може тягнути за собою розірвання шлюбу. Крім того, чинна Конституція України передбачає й певні межі здійснення кожним громадянином права на особистий розвиток своєї особистості. Стаття 23 Конституції передбачає, що вільний розвиток особистості має здійснюватися такими шляхами, щоб при цьому не порушувалися права і свободи інших людей. Таким чином, не тільки на дружині (чоловікові) лежить обов'язок не перешкоджати іншому з подружжя здійснювати своє право на духовний та фізичний розвиток, а й той з подружжя, який вчиняє певні дії по здійсненню вказаного права, зобов'язаний при цьому утримуватися від дій, які порушують права дружини (чоловіка).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток"
  1. Стаття 21. Поняття шлюбу
    статті ознак шлюбу дві - мають формальний зміст (суб'єктний склад шлюбних правовідносин та вимога щодо державної реєстрації шлюбу). Ознака, згідно з якою шлюб - це сімейний союз чоловіка та жінки, не відзначається чіткістю і не репрезентується через юридичні терміни. 3. При визначенні сутності шлюбу треба враховувати ту обставину, що юридичний аналіз соціальних явищ має свої особливості. Для
  2. Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна
    статті встановлюється порядок визначення часток подружжя у праві власності на майно у разі його поділу. Дружина та чоловік можуть визначити свої частки з метою перетворення права спільної сумісної власності у право спільної часткової власності подружжя (без подальшого його поділу). Проте визначення часток подружжя не є зазвичай тим правовим результатом, для досягнення якого сторони діють. Як
  3. Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей
    статті визначається порядок розірвання шлюбу за згодою подружжя, яке має дітей. Законодавство, що діяло раніше (КпШС України 1969 p.), передбачало виключно позовний порядок розгляду справ про розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей (ст. ст. 39 - 41). Це означало, що дружина та чоловік мали виступати в суді як позивач та відповідач, тобто особи, між якими виник спір. Таке правило діяло і у тому
  4. Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном
    статті визначаються загальні правила щодо користування батьками та дітьми належним їм майном, зокрема житлом. В житті батьки та діти нерідко користуються майном, що є власністю когось з них і яке не належить до їхнього спільного майна. При цьому сторони зазвичай не усвідомлюють юридичну складову таких відносин. Проте такі відносини мають і правове визначення. В СК України вперше закріплено
  5. Стаття 232. Правові наслідки усиновлення
    право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку. Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини. 3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і
  6. § 2. Дієздатність громадян
    статті 17 і 18 Закону України "Про власність"); - право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян"). Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності. Мінімальна дієздатність складається з
  7. Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
    статтями 155 і 156. Добровільні статеві зносини неприродним способом з особою, яка не досягла статевої зрілості, за наявності підстав можуть бути кваліфіковані за ст. 156. За загальним правилом, розглядуваний склад злочину передбачає згоду потерпілого на вчинення статевого акту з ним. У разі, коли статевим зносинам з особою, яка не досягла статевої зрілості, передувало примушування жінки або
  8. Стаття 3. Сім'я
    стаття, яка має назву «Сім'я». Етимологічно слово «сім'я» походить від слова «сьемь», що означає «робітник, слуга, домочадець». Таким чином в первісному розумінні сім'я - це коло осіб, які визначаються як робітники, слуги та домочадці, тобто особи, які об'єднані певними економічними зв'язками. Сучасне розуміння поняття сім'ї є більш складним і неоднозначним. Це пояснюється тим, що сім'я як
  9. Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
    статті визначаються загальні правила щодо судового захисту сімейних прав та інтересів. В цьому знаходить свій прояв конституційний принцип, згідно з яким права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України). Серед основних засад регулювання сімейних відносин зазначено, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 СК України).
  10. Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
    стаття містить здебільшого моральні норми, які покликані зміцнити сім'ю та сприяти взаємній підтримці та взаємодопомозі подружжя один одному. Проте вказана стаття закріплює повну рівність чоловіка та жінки при вирішенні найважливіших питань життя сім'ї. Принцип рівності чоловіка та дружини є одним з основних принципів регулювання сімейних відносин, що базується на визнанні їх однакової соціальної