Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 232. Правові наслідки усиновлення


1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
2. Якщо після смерті одного з батьків або розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.
Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.
3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 232 СК з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Тобто акт усиновлення змінює суб'єктний склад батьківських правовідносин. Юридично біологічні батьки усиновленого, як і він сам, перестають бути суб'єктами батьківських прав та обов'язків.
При цьому слід відзначити, що втрата правових зв'язків не означає втрати кровної спорідненості з батьками та іншими родичами за походженням і одночасно не створює кровноспоріднених відносин з усиновлювачем та його родичами.
Оскільки усиновлення являє собою юридичний акт, який не може скасувати біологічну природу людини, усиновлений, наприклад, не може вступити до шлюбу ані з своїми рідними батьками, ані іншими кровними родичами прямої лінії споріднення. Усиновлення, як і будь-який інший правовий акт, не скасовує біологічних законів генетики, тому при втраті правових зв'язків з кровними родичами не розривається біологічна спорідненість.
2. Усиновлення встановлює між усиновлювачем та усиновленим правові відносини, які існують між батьками та дітьми. Інакше кажучи, між особами, які до того не були пов'язані правовими відносинами спорідненості, встановлюються такі правовідносини. Усиновлений стосовно усиновлювача, так само, як і усиновлювач щодо усиновленого, набуває статусу родича за походженням, причому не лише у сімейних відносинах, а й у цивільних, трудових, житлових, пенсійних тощо. Вказані наслідки настають незалежно від того, усиновлена дитина подружжям чи однією особою, а також чи записані усиновлювачі в якості батьків дитини.
Так, усиновлювач зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, захищати права та інтереси дитини, управляти належним їй майном, надавати матеріальну та моральну підтримку (допомогу), сплачувати аліменти на її утримання, брати участь у додаткових витратах по утриманню усиновленого та виконувати інші обов'язки, передбачені законом. Усиновлені діти спадкують після усиновлювача, як і його рідні діти (ст. 1260 ЦК України), усиновлювач може вселити неповнолітнього усиновленого у займане житлове приміщення без згоди інших членів сім'ї (ст. 65 ЖК України), при призначенні державної допомоги багатодітним матерям враховуються усиновлені діти і т.д. Усиновлювачі стають законними представниками дитини і виступають на захист її прав та інтересів (див. ст. 154 СК та коментар до неї).
У той же час усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків: повнолітній усиновлений може бути зобов'язаний до надання утримання усиновлювачів, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги за правилами гл. 17 СК України.
3. Через усиновленого у правовий родинний зв'язок втягуються і нащадки усиновленої особи: діти усиновленого набувають правового статусу внуків усиновлювача, внуки усиновленого набувають правового статусу правнуків усиновлювача тощо. Тобто між нащадками усиновленого та усиновлювачем і його родичами виникає правовий зв'язок, аналогічний за правами та обов'язками кровноспорідненого зв'язку. Такий же зв'язок виникає між дітьми різних батьків, які усиновлені одним усиновлювачем.
4. При усиновленні дитини однією особою особисті немайнові та майнові права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка. Наприклад,якщо батько дитини позбавлений батьківських прав і чоловік матері у другому шлюбі усиновив дитину, мати має право дати згоду на усиновлення її дитини за умови збереження за нею у повному обсязі батьківських прав та обов'язків щодо дитини. Стосовно того, чи повинен усиновлювач також виразити згоду на збереження відносин дитини з одним із батьків, вказівки у законі немає. Очевидно, що у випадку, коли мати (батько) дитини виразили бажання зберегти батьківські права та обов'язки, усиновлювач заперечувати не може. Якщо ж згода на усиновлення надана без будь-яких умов, питання про збереження правовідносин з одним із батьків повинне вирішуватися судом, виходячи з інтересів дитини, із урахуванням думки усиновлювача та самої дитини.
Правило ст. 232 СК про збереження правовідносин між усиновленою дитиною та її батьками повинне виконуватися і в інших випадках усиновлення дитини однією особою, причому незалежно від того, чи перебуває усиновлювач у шлюбі з батьком (матір'ю) дитини. Разом з тим його дотримання не є обов'язковим для батьків усиновлюваної дитини і залежить від їх бажання.
Якщо при усиновленні дитини однією особою зберігаються права та обов'язки дитини щодо батька (матері), то вони вважаються збереженими й для родичів цього батька (матері).
5. Ще один виняток стосується тих випадків, коли один з батьків усиновленої дитини помер або шлюб між ними був розірваний як з особою, визнаною судом недієздатною, і другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину. Тоді, на прохання батьків померлого батька (матері), тобто баби, діда з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідних братів, сестер дитини суд у своєму рішенні може зберегти особисті немайнові та майнові правовідносини стосовно померлого (визнаного недієздатним) родича, якщо це відповідає інтересам дитини.
Порядок спілкування усиновленої дитини з родичами її померлого батька (матері) встановлюється за домовленістю між усиновлювачем та родичами дитини, а якщо такої згоди не буде досягнуто - згідно з правилами ст. 257 СК.
Однак, як відзначається в юридичній літературі, незважаючи на гуманність цього правила, при його застосуванні таємницю усиновлення зберегти неможливо, а тому воно можливе лише при усиновленні, в якому не змінюється прізвище, ім'я та по батькові усиновленого.
6. Дозвіл суду на збереження правових зв'язків усиновлюваного з родичами або одним з батьків повинен бути відображений у рішенні суду про усиновлення. Такий дозвіл надасть батькові (матері) чи родичам померлого батька (матері) окрім іншого й право на спілкування з усиновленою дитиною відповідно до ст. ст. 153, 257 СК України. Відсутність вказівки про збереження правових зв'язків означає, що правовідносини усиновлюваного з обома батьками є припиненими, навіть якщо усиновлювачем є одна особа.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 232. Правові наслідки усиновлення"
  1. 3.2. ЦК УРСР 1963 р
    статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II - "Право власності"; ЦІ - "Зобов'язальне право"; IV - "Авторське право"; V - "Право на відкриття"; VI - "Винахідницьке право"; VII - "Спадкове право"; VIII - "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і угод". Говорячи про найбільш характерні моменти, що
  2. 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
    правовідносин). Від юридичних фактів відрізняють так звані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С. !саков). Наприклад, підставою цивільно-правової відповідальності є правопорушення. Але для її застосування за загальним правилом необхідна наявність таких умов: протиправність дій,
  3. Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
    стаття містить приблизний перелік фактів, які можна .встановлювати в судовому порядку. 1) Факт родинних відносин. У заяві слід вказати мету встановлення факту, який орган державної реєстрації актів цивільного стану і коли відмовив у видачі відповідного документа. Просити можна про підтвердження такого ступеня спорідненості, який може спричинити правові наслідки для заявника (одержання спадщини,
  4. § 2. Види особистих немайнових прав, не пов'язаних з майновими
    статтях 31, 34 і 63. Особисті немайнові інтереси громадян визначаються їх множинністю, що, в свою чергу, породжує різні цивільно-правові форми їх регулювання. Тому охорона особистих немайнових прав повинна здійснюватися шляхом визнання за суб'єктами окремих видів особистих немайнових прав, кожному з яких притаманні свої специфічні засоби захисту. Індивідуалізація особистості - ще одна важлива
  5. Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
    статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства,-
  6. Стаття 3. Сім'я
    стаття, яка має назву «Сім'я». Етимологічно слово «сім'я» походить від слова «сьемь», що означає «робітник, слуга, домочадець». Таким чином в первісному розумінні сім'я - це коло осіб, які визначаються як робітники, слуги та домочадці, тобто особи, які об'єднані певними економічними зв'язками. Сучасне розуміння поняття сім'ї є більш складним і неоднозначним. Це пояснюється тим, що сім'я як
  7. Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
    стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах. Коментована стаття значною мірою
  8. Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
    стаття має відсильний характер і спрямовує до ЦК України. Такий прийом юридичної техніки є цілком виправданим, оскільки він забезпечує економію нормативного матеріалу та усунення дублювання правових норм. В сімейному праві застосовується встановлене в ЦК України подвійне визначення часу - строк та термін. Строком є певний періоду часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне
  9. Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
    статті встановлюються перешкоди до укладення шлюбу. Такі перешкоди пов'язані з наявністю одного з двох факторів: а) факту споріднення (ч. ч. 1-3 ст. 26 СК України); б) факту усиновлення дитини (ч. 4, ч. 5 ст. 26 СК України). Вважається, що особи, які пов'язані між собою близьким ступенем споріднення або фактом усиновлення дитини, не можуть укладати шлюб, враховуючи біологічні або соціальні
  10. Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
    статтями 22, 24-26 цього Кодексу. 1. В СК України закріплено новий підхід до визначення умов недійсності шлюбу та видів недійсних шлюбів. Зокрема вперше встановлюється три види недійсних шлюбів: - шлюб, який є недійсним (ст. 39 СК України); - шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду (ст. 40 ЦК України); - шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК
© 2014-2020  yport.inf.ua