Головна
ГоловнаЦивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне правоСімейне право → 
« Попередня Наступна »
Е.М. Багач, Ю.В. Білоусов. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою


1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.
2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними е брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.
4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.
5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.
Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.
1. В коментованій статті встановлюються перешкоди до укладення шлюбу. Такі перешкоди пов'язані з наявністю одного з двох факторів: а) факту споріднення (ч. ч. 1-3 ст. 26 СК України); б) факту усиновлення дитини (ч. 4, ч. 5 ст. 26 СК України). Вважається, що особи, які пов'язані між собою близьким ступенем споріднення або фактом усиновлення дитини, не можуть укладати шлюб, враховуючи біологічні або соціальні чинники.
2. В першу чергу право на шлюб не мають особи, пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Спорідненість - це кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого пов'язане виникнення, зміна чи припинення їх прав та обов'язків. Спорідненість у своїй основі має біологічний фактор, а саме - фактор походження однієї особи від іншої або від їхнього спільного предка. Тому не є родичами подружжя або усиновлювач і та усиновлені особи, оскільки їх пов'язує не кровний зв'язок, а інші підстави - реєстрація шлюбу та факт усиновлення дитини.
Родичами визнаються особи, які походять один після одного або від спільного предка. В залежності від цього розрізняють прямі та побічні лінії родинних зв'язків. Пряма лінія спорідненості визначається щодо осіб, які послідовно походять один після одного. Така лінія може бути висхідною або спадною. Висхідна пряма лінія спорідненості встановлюється від нащадків до предків (син - батько, внучка - дід), спадна - від предків до нащадків (батько - син, дід - внучка).
Побічними є родинні зв'язки, коли родичі походять не один від одного, а від спільного предка. Так, два брати є родичами побічної лінії споріднення, оскільки вони походять від однієї матері (батька). Рідні брати та сестри, які мають спільних батьків (матір та батька), називаються повнорідними; ті, які мають спільну матір і різних батьків, - єдиноутробними; спільного батька і різних матерів - єдинокровними.
Не є родичами діти кожного з батьків - зведені брати та сестри. До них належать син (дочка) чоловіка від попереднього шлюбу та син (дочка) дружини від попереднього шлюбу. Цих осіб не пов'язує походження від спільного предка, тобто кровний родинний зв'язок.
У праві велике значення має близькість спорідненості. Вона визначається шляхом встановлення ступеня спорідненості - тобто числа народжень, що пов'язують двох родичів (як прямих, так і побічних споріднених зв'язків) між собою. При цьому береться до уваги кількість народжень за винятком народження самого спільного предка. Рідні брат і сестра перебувають у другому ступені спорідненості, бо їх пов'язує два народження - народження брата та сестри (народження їх спільного предка, тобто матері (батька) до уваги не береться). Дід з внуком також перебувають у другому ступені спорідненості. їх пов'язує народження дочки (сина), а потім і самого внука.
3. Спорідненість є юридичним фактом, з яким сімейний закон пов'язує настання важливих юридичних наслідків. Так, особи, які перебувають у спорідненості в передбачених законом випадках, не можуть взяти між собою шлюб.
В СК України закріплено, що в шлюбі не можуть перебувати чотири категорії родичів, тобто осіб, пов'язаних між собою кровним зв'язком. До них зокрема належать:
а) особи, які є родичами прямої висхідної та спадної лінії спорідненості (мати-син, дід-внучка тощо);
б) рідні (повнорідні та неповнорідні) брат та сестра;
в) двоюрідні брат та сестра;
г) рідні тітка, дядько та племінник, племінниця (рідна сестра (брат) матері або батька дитини та дитина рідної сестри (брата).
Коло родичів, шлюб між якими заборонено нормами нового СК України, у порівнянні із КпШС України 1969 р. суттєво розширився. Зокрема він доповнився забороною шлюбів між двоюрідними братом та сестрою, а також між рідною тіткою, дядьком та племінником, племінницею.
В реальному житті родинні та міжособисті зв'язки можуть набувати таких складних конфігурацій, що жоден закон не в змозі їх передбачити та попередити настання можливих негативних наслідків. Мова йде про неспівпадіння легального та фактичного стану особи. Так, особи, які є біологічними родичами близького ступеня спорідненості, можуть не знати про існування цієї обставини та відповідно - про перешкоди до укладення шлюбу. Це можливо, коли чоловік, який є біологічним батьком дитини, не записаний батьком в актовому записі про народження дитини і замість нього як батько дитини фігурує інша особа. Проблеми можуть виникати у випадку усиновлення дитини при збереженні тайни усиновлення, зокрема, якщо усиновлювачі записані батьками дитини (ст. 229 СК України). Біологічне споріднення може виникати без відома сторін у разі застосування сучасних допоміжних репродуктивних технологій (ст. 123 СК України) тощо.
4. СК України передбачає різні правові наслідки реєстрації шлюбу між родичами залежно від ступеня їх спорідненості. Зокрема шлюб, укладений між:
а) особами, які є родичами прямої висхідної та спадної лінії спорідненості, є недійсним (ч. 2 ст. 39 СК);
б) рідними (повнорідними та неповнорідними) братом та сестрою є недійсним (ч. 2 ст. 39 СК);
в) двоюрідним братом та сестрою може бути визнаний недійсним за рішенням суду (п. 2. ч. 1 ст. 41 СК);
г) рідною тіткою, дядьком та племінником, племінницею може бути визнаний недійсним за рішенням суду (п. 2. ч. 1 ст. 41 СК).
5. Відносини між усиновлювачем та усиновленою дитиною за своєю суттю прирівнюються до відносин батьків та дітей. В ч. 1 ст. 207 СК України вказано, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина. На цій підставі закон забороняє шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною. Між цими особами шлюб може бути зареєстрований лише в разі скасування усиновлення. Втім, у ч. 1 ст. 238 СК України не передбачено в якості самостійної підстави скасування усиновлення такої обставини, як виникнення сімейних відносин між усиновлювачем і усиновленою дитиною. Треба також враховувати, що згідно із ч. 2 ст. 238 СК України скасування усиновлення після досягнення дитиною повноліття за загальним правилом не допускається. Це можливо лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 238 СК України, серед яких виникнення шлюбних за своєю природою відносин між усиновленою особою та усиновлювачем теж не передбачено. За будь-яких обставин, якщо усиновлення неповнолітньої або повнолітньої особи не скасовано, шлюб між ними не може бути зареєстрований.
6. Окрім відносин між усиновленою дитиною та усиновлювачем, в сім'ї можуть також виникати відносини між: а) рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною; б) усиновленими дітьми, якщо було усиновлено дві або більше дитини. В СК України вперше вводиться правило щодо можливості укладення шлюбу між цими особами. Свого часу КпШС України 1969 р. не вирішував безпосередньо цього питання. Оскільки рідна дитина усиновлювача та усиновлена ним дитина не є кровними родичами, шлюби між ними не заборонялися. Аналогічно вирішувалося питання щодо шлюбів між усиновленими дітьми.
За новим СК України право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, може бути надане лише за рішенням суду (ч. 4 ст. 26 СК України). Не викликає сумніву, що це можливо лише у випадку, коли виконані усі вимоги закону і для шлюбу немає перешкод. І, навпаки, передбачені законом перешкоди до укладення шлюбу можуть бути підставою для відмови в наданні права на шлюб. В першу чергу, не може бути надане право на шлюб усиновленим дітям, якщо вони є рідними братом та сестрою.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою"
  1. Стаття 25. Одношлюбність
    статті закріплюється принцип одношлюбності (моногамії), який полягає у тому, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому шлюбі. Таким чином, шлюб не може бути укладений, якщо жінка або чоловік перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі. При вирішенні цього питання закон закріплює суто формальний підхід - значення має лише факт існування зареєстрованого шлюбу, а
  2. Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
    статті визначаються об'єкти права спільної сумісної власності подружжя. До таких об'єктів належить будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно із ч. 2 ст. 178 ЦК України види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту) мають бути прямо встановлені у законі. Сьогодні ще зберігає чинність постанова
  3. Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою
    стаття СК України вперше за багато років надає правову оболонку відносинам, які зазвичай характеризуються як «фактичні шлюбні відносини» або «фактичний шлюб». При цьому закон уникає вказаних словосполучень і застосовує таке визначення, як «жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі». Логіка такого підходу зрозуміла лише після
  4. Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
    статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. 2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. 3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує
  5. 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
    особи, усиновлення, встановлення опіки тощо. Стаття 49 ЦК. визначає акти цивільного стану як події та дії, котрі нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його
  6. § 4. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад
    особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями, відповідно, держави. Автономної Республіки Крим, територіальних громад. У другому випадку має місце розмежування відповідальності держави, Автономної Республіки Крим та територіальних громад між собою. Забезпечуючи реалізацію нього прояву принципу персоналізації
  7. 2.3. Загальна характеристика батьківських прав та обов'язків.
    статті 20, 21 КпШС України). Всі питання сім'ї вирішуються подружжям спільно, на основі взаємної згоди, повної рівності та виходячи з інтересів сім'ї в цілому та інтересів неповнолітніх дітей особисто. Особлива увага повинна виявлятися до охорони та забезпечення інтересів вагітної жінки. При відсутності згоди у вирішенні деяких питань спільного життя кожний з подружжя або двоє разом мають право
  8. Стаття 180. Порядок допиту свідків
    статті глибоко і, в цілому, чітко визначено порядок допиту свідків. Важливим є правило статті про недопустимість спілкування між собою допитаних і недопитаних свідків, а також про недопустимість перебування недопитаних свідків у залі судового засідання. Це виключає вплив інших джерел, відомостей про обставини справи, на їх показання. 2. Кожен свідок допитується окремо. Першими звичайно
  9. Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
    стаття містить приблизний перелік фактів, які можна .встановлювати в судовому порядку. 1) Факт родинних відносин. У заяві слід вказати мету встановлення факту, який орган державної реєстрації актів цивільного стану і коли відмовив у видачі відповідного документа. Просити можна про підтвердження такого ступеня спорідненості, який може спричинити правові наслідки для заявника (одержання спадщини,
  10. Стаття 144. Об'єкти амортизації
    статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.
© 2014-2022  yport.inf.ua