|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 25. Одношлюбність
|
|
1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
1. В коментованій статті закріплюється принцип одношлюбності (моногамії), який полягає у тому, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому шлюбі. Таким чином, шлюб не може бути укладений, якщо жінка або чоловік перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі. При вирішенні цього питання закон закріплює суто формальний підхід - значення має лише факт існування зареєстрованого шлюбу, а не реальні стосунки подружжя. Цілком ймовірною є ситуація, коли сторони проживають окремо багато років, не мають спільних інтересів і не підтримують зв'язок між собою. Незважаючи на це, наявність зареєстрованого шлюбу є перепоною для укладення нового.
Якщо особа перебуває у фактичних шлюбних відносинах, тобто проживає однією сім'єю з іншою особою без реєстрації шлюбу, то цей факт не слугує перешкодою для реєстрації нею шлюбу з іншою особою в органах реєстрації актів цивільного стану. Іншими словами, перебування у фактичних шлюбних відносинах, згідно із законом, не є перебуванням у шлюбі. Тому тут не виникає «двох шлюбів». Шлюбом є лише той, що зареєстрований в державних органах РАЦС. У свою чергу, фактичним подружжям закон визнає лише осіб, жодна з яких не перебуває з іншою особою у зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 74 СК України).
2. Одночасне перебування у шлюбі з двома або більше особами (полігамія) в Україні на рівні закону не визнається. Сімейне законодавство містить загальні правила щодо реєстрації шлюбу для усіх громадян України, незалежно від їх віросповідання. Особи, релігія яких допускає полігамію, мають можливість проживати за правилами своєї віри. Однак державна реєстрація шлюбу здійснюється за світськими, а не релігійними принципами, одним з яких і є одношлюбність.
3. В ч. 2 коментованої статті визначається, що особи мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу (ст. 25 СК). Вказане положення закону деталізується в Правилах реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (у редакції наказу Мін'юсту 18.11.2003 р.). В п. 4.1. Правил вказане наступне. Особи, які раніше перебували в шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб тільки при пред'явленні документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя, судове рішення про визнання шлюбу недійсним). Для громадян України, шлюб яких припинено за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства таким документом може бути рішення суду про розірвання шлюбу, якщо за законодавством цієї іноземної держави воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу або смерть другого з подружжя чи інші документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави, видані компетентним органом та відповідним чином легалізовані, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Информация, релевантная "Стаття 25. Одношлюбність" |
- 3.1. Цивільний кодекс УСРР 1922 р.
статті були скасовані, а замість них введено ряд норм, що закріпляли право безстрокового користування земельними ділянками для зведення на них будівель на праві власності житлово-будівельного кооперативу. Застава майна не могла не бути обмеженою в зв'язку із звуженням кола об'єктів приватних прав. Тому іпотека не передбачалася. Існував також ряд обмежень щодо предмета застави (ст. 87). Поза
- 3.2. ЦК УРСР 1963 р
статті. Назви розділів: І - "Загальні положення"; II - "Право власності"; ЦІ - "Зобов'язальне право"; IV - "Авторське право"; V - "Право на відкриття"; VI - "Винахідницьке право"; VII - "Спадкове право"; VIII - "Правоздатність іноземців і осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і угод". Говорячи про найбільш характерні моменти, що
- § 4. Засади цивільного права
Засади цивільного права - це фундаментальні ідеї, згідно з якими здійснюється регулювання відносин, що складають предмет цивільного права. Слід зазначити, що незалежно від того, чи йдеться про особи приватного, чи про особи публічного права, їхня участь у цивільних відносинах регулюється цивільним законодавством на однакових засадах, вказаних у ст. З ЦК. У кожній із вказаних тут засад
- 5.1. Поняття юридичного факту. Юридична сукупність
Юридичні факти у цивільному праві - це обставини, наявність яких тягне встановлення, зміну, припинення або інші трансформації цивільних прав і обов'язків (цивільних правовідносин). Від юридичних фактів відрізняють так звані "юридичні умови" - обставини, що мають юридичне значення для настання правових наслідків, але пов'язані з ними не прямо, а через проміжні ланки (С. !саков). Наприклад,
- § 4. Ім'я фізичної особи
При реалізації правоздатності, набутті і захисті суб'єктивних прав істотне значення має ім'я фізичної особи, під яким вона набуває прав та обов'язків і здійснює їх, а також місце проживання фізичної особи. Наприклад, місце прожинання враховується при визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні її померлою, визначенні місця розгляду позову тощо. Право на ім'я належить до особистих
- § 5. Місце проживання фізичної особи
Місце проживання має істотне значення для здійснення і захисту прав фізичної особи, забезпечення стабільності цивільних відносин. Так, місце проживання боржника або кредитора може мати значення для встановлення місця виконання зобов'язань, якщо воно не передбачено законом чи договором (ст. 532 ЦК), місця відкриття спадщини (ст. 1221 ЦК), для визнання особи безвісно відсутньою і оголошення її
- § 7. Диференціація дієздатності фізичної особи
На відміну від правоздатності дієздатність пов'язана зі здійсненням громадянином вольових дій, що припускає досягнення певного рівня психічної зрілості. Критеріями є вік, а також стан психічного здоров'я. З урахуванням цих критеріїв можна виокремити декілька видів дієздатності фізичних осіб: 1) повну дієздатність; 2) часткову дієздатність; 3) неповну дієздатність. Повна дієздатність
- § 1. Поняття і ознаки юридичної особи
ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи", містить вказівку на деякі характерні риси цього поняття, зазначаючи, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем У суді. Таким чином, маємо
- § 5. Види (форми) юридичних осіб приватного права
Юридичні особи можуть створюватись у будь-якій формі, яка передбачена законом. Стаття 83 ЦК передбачає такі форми юридичних осіб: а) товариства; б) установи. Крім того, у цій нормі йдеться про допустимість створення юридичних осіб у інших формах, "встановлених законом". Враховуючи особливості методу цивільно-правового регулювання, про які йшлося у перших главах цієї книги, це положення
- § 6. Виникнення та припинення юридичних осіб
Традиційно у радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і дозвільний. Розпорядчий порядок виникнення юридичної особи має місце в тому випадку, коли вона створюється внаслідок розпорядження (вираження волі) власника майна або його представника. Це було характерним способом створення державних юридичних осіб.
|