| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 24. Добровільність шлюбу |
||
|
1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. 2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу. 1. Однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Це поняття є достатньо широким і має кілька складових. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. В ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. В юридичному розумінні вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу означає, що кожен з них розуміє значення своїх дій та їхні наслідки і свідомо приймає рішення утворити сім'ю. Для того, щоб особа могла сформувати своє внутрішнє бажання щодо укладення шлюбу та свідомо і чітко висловити його зовні, вона має досягти певного рівня психічної та вольової зрілості. Саме з цим пов'язана вимога закону щодо досягнення особою шлюбного віку (див. ст. ст. 22, 23 СК України та коментар до них). Свою вільну згоду на шлюб сторони оприлюднюють під час реєстрації шлюбу. У зв'язку з цим закон передбачає обов'язкову присутність наречених в момент реєстрації шлюбу (див. ст. 34 СК України та коментар до неї). 2. Будь-який тиск на свідомість людини, примушування жінки та чоловіка до шлюбу у будь-якій формі (загроза, обман, психічний тиск тощо) не допускаються. Члени сім'ї та родичі можуть надавати поради або висловлювати свою думку щодо майбутнього шлюбу та особистих якостей нареченої (нареченого). Проте такі поради не можуть набувати характеру примусу. При аналізі ч. 1 коментованої статті звертає на себе увагу одна неточність. В ній не міститься посилання на відповідні норми СК України, які передбачають наслідки шлюбу, укладеного без вільної згоди або під примусом. Про недійсність шлюбу (ст. ст. 38 - 40 СК України) йдеться лише в ч. 2 коментованої статті, хоча вона передбачає інші «вади шлюбу» - недієздатність особи або нездатність її усвідомлювати свої дії. Незважаючи на таку неточність, в спеціальних статтях СК України наслідки шлюбу, укладеного без вільної згоди сторін або під примусом, все ж таки визначені (ч. 1 3. У ч. 2 коментованої статті визначаються вимоги до психічного стану особи, яка укладає шлюб. У зв'язку з тим, що шлюб грунтується саме на вільній згоді жінки та чоловіка, не допускається реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. Згідно із ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Така особа не може самостійно здійснювати дій, які мають юридичний характер. За неї діє її опікун. Однак за допомогою опікуна шлюб укладатися не може, оскільки це дія, яка має суто особистий характер. Таким чином, особа, яка в судовому порядку була визнана недієздатною, шлюб укладати не може. Якщо шлюб все ж таки було укладено, то він в силу прямого припису закону вважається недійсним (ч. 3 ст. 39 СК України). Особа може і не бути визнана судом недієздатною, однак під час укладення шлюбу мати проблеми психічного та вольового характеру - страждати тяжким психічним розладом, перебувати у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння. В такому стані особа не може усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Шлюб, укладений за таких умов, визнається судом недійсним (абз. 2 ч. 1 ст. 40 СК України). 4. З загального аналізу норм СК України можна зробити висновок щодо прояву принципу добровільності шлюбу та наслідків його порушення. Так, принцип добровільності шлюбу полягає у тому, що: 1) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (абз. 1 ч. 1 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї вимоги закону є визнання шлюбу недійсним (абз. 1 ст. 40 СК); 2) примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (абз. 2 ч. 1 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї вимоги є визнання шлюбу недійсним (абз. 2 ст. 40 СК); 3) не допускається реєстрація шлюбу з особою, яка визнана судом недієздатною (ч. 2 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї норми є недійсність шлюбу (ч. 3 ст. 39 СК); 4) не допускається реєстрація шлюбу з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними (ч. 2 ст. 24 СК); наслідком порушення цієї вимоги закону є визнання шлюбу недійсним (абз. 2 ч. 1 ст. 40). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "Стаття 24. Добровільність шлюбу" |
||
|
||