Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінальне право → 
« Попередня Наступна »
М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України, 2010 - перейти к содержанию учебника

Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк


1. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
2. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
(Стаття 63 зі змінами, внесеними згідно із законами № 270Л/1 від 15.04.2008 р., № 1254^1 від 14.04.2009 р.)
1. Позбавлення волі на певний строк - це один із видів основних покарань, який полягає в примусовій ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу (тобто виправної колонії).
Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки, а виправні колонії мінімального рівня безпеки, у свою чергу,- на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.
Це покарання може застосовуватися лише тоді, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також коли суд дійде висновку про можливість незастосування довічного позбавлення волі (ст. 64). Відбування засудженими покарання у виді позбавлення волі на певний строк здійснюється у виправно-трудових установах. Вид виправно-трудової установи, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається спеціальними комісіями Державного департаменту України з питань виконання покарань.
При позбавленні волі засуджений обмежується в праві вільного пересування і користування своїм часом, вибору місця проживання та місця і часу праці, на відпочинок, освіту тощо. При цьому засуджений піддається виправно-трудовому впливу, поєднаному з проведенням з ним виховної роботи. Його життя і діяльність підпорядковані установленому режиму відбування цього покарання.
2. Стаття 63 встановлює строки позбавлення волі - від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених відповідними статтями Загальної частини цього Кодексу (ч. 2 ст. 71, ч. 5 ст. 80, ч. 2 ст. 87, ст. 102). Суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначає такий строк позбавлення волі, необхідний і достатній для досягнення мети покарання.
Позбавлення волі на певний строк може застосовуватись і на строк, більший п'ятнадцяти років (ч. 2 ст. 71, ч. 2 ст. 87).
3. Звільнення від відбування позбавлення волі з випробуванням може застосовуватися лише тоді, коли воно призначене на строк не більше п'яти років (ст. 75). Особа, засуджена до позбавлення волі на певний строк, може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання (ст. 81). Невідбута частина цього покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням (ст. 82). Ця особа може бути повністю або частково звільнена від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85).
4. До неповнолітніх позбавлення волі на певний строк застосовується у порядку, передбаченому ст. 102.
5. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності за ст. 393.
Конституція України (статті 29, 63).
КВК (статті 11, 86-101).
КПК (статті 334, 410-411).
Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Затверджені наказом ДДПВП N2 261 від 16 грудня 2003 р.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк"
  1. Відмінність адміністративного правопорушення від злочину
    З урахуванням суспільної небезпеки правопорушення прийнято поділяти на двох груп: злочини й інших правопорушення ( проступки, делікти) - адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові. У зв'язку з цим поділом встає проблема розмежування кримінальних злочинів і адміністративних проступків, оскільки провести границю між ними дуже і дуже не просто. Ця проблема здобуває найбільшу
  2. Стаття 76. Порядок вручення судових повісток
    Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. 2. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вру-чення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. 3. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під
  3. Стаття 159. Безнадійна та сумнівна заборгованість
    159.1. Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості. 159.1.1. Платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником
  4. Стаття 170. Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів
    170.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). 170.1.1. Податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в
  5. Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
    1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. 2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. 3. Часом вчинення злочину
  6. Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
    1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. 2. Закон про кримінальну
  7. Стаття 12. Класифікація злочинів
    1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. 2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання. 3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не
  8. Стаття 25. Необережність та її види
    1. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. 2. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. 3. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно
  9. Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
    1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення
  10. Стаття 50. Поняття покарання та його мета
    1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 3. Покарання не має на меті завдати