загрузка...

трусы женские х/б
« Попередня Наступна »

Стаття Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні

1. Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.
2. Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов 'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
3. Уразі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов 'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з 'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.
4. Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора.
5. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов 'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.
1. Під результатом негласних слідчих (розшукових) дій слід розуміти сукупність отриманих внаслідок їх проведення відомостей, що вказують на ознаки вчинення злочину, осіб, що їх вчинили, а також інформацію щодо осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності, органів досудового розслідування чи суду або від кримінального покарання. У ході здійснення негласних слідчих (розшукових) дій відповідно можуть бути здобуті документи (копії), які містять фактичні дані про злочинні діяння окремих осіб і груп, об'єкти матеріального світу (речі й предмети), властивості, якості й стан яких об'єктивно пов'язані зі злочинною діяльністю, або такі, що були знаряддям злочину, й усі інші матеріальні об' єкти, які можуть бути засобами виявлення, розкриття та розслідування злочину і використані як приводи та підстави для початку кримінального провадження, прийняття інших процесуальних рішень, а також для отримання фактичних даних, що можуть використовуватись у доказуванні.
2. Частина 2 коментованої статті забороняє використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, не пов'язаних з кримінальним провадженням або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.
Як правило, не всі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій мають бути використані в доказуванні на досудових та судових стадіях кримінального провадження. Отримані за результатами їх провадження відомості можуть використовуватись у кримінальному провадженні з урахуванням належності та допустимості та достовірності фактичних даних, що закріплені матеріалами документування негласних слідчих (розшукових) дій (статті 85, 86 КПК). Таким чином, у разі прийняття прокурором рішення про недоцільність використання у кримінальному провадженні виділених з-поміж інших матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, він приймає рішення про невідкладне знищення таких матеріалів (речей, документів тощо).
3. Якщо прокурору стало відомо про зацікавленість власника цих речей або документів у їх поверненні, прокурор вирішує дане питання у порядку, встановленому ст. 100, ч. 3 ст. 255 КПК, та може повернути ці речі або документи зацікавленій особі. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначається прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав і законних інтересів осіб, а також запобігання завданняю шкоди для кримінального провадження.
У випадках якщо речі, отримані в результаті проведення негласних слідчих (роз- шукових) дій, обмежені в обігу та прокурор не вважає за доцільне використовувати у кримінальному провадженні, з метою їх повернення власник має представити прокурору документи, на підставі яких ці речі могли в нього перебувати.
Прийнявши рішення про недоцільність використання у кримінальному провадженні предметів, документів та речей, що були вилучені в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та повернення їх власнику, прокурор зобов'язаний здійснити це на тому етапі кримінального провадження, що не зашкодить охоронюваним законним правам та інтересам осіб, що були задіяні або обізнані в проведенні цих дій, організаційно-тактичним цілям кримінального провадження, а також гарантуватиме недопущення розголошення факту та методів провадження негласних слідчих (роз- шукових) дій
У разі відсутності власника або його відмови в поверненні йому матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, відомості, а також речі, предмети та документи, що не мають особливої цінності, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення. Цінні речі, предмети, документи, отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, за умови, що власник їх невідомий або відмовляється їх прийняти, у встановленому законом порядку звертаються у дохід держави.
4. Відповідно до ч. 4 коментованої статті на прокурора покладається обов'язок контролю за знищенням відомостей, речей та документів, отриманих за результатами проведення негласних слідчих дій. Це не означає, що прокурор зобов'язаний безпосередньо виконувати дії, направлені на знищення матеріалів негласних слідчих (роз- шукових) дій, а також предметів і документів, отриманих за результатами їх проведення. Проте прокурор зобов'язаний контролювати такі дії, доручивши їх безпосереднє виконання слідчому, оперативному підрозділові. Знищення документів, речей, предметів, речовин, отриманих внаслідок провадження негласних слідчих (розшуко- вих) дій, оформлюється актом, який підписується учасниками цієї дії та затверджується прокурором.
5. Частина 5 коментованої статті покладає на прокурора обов'язок письмового повідомлення осіб про проведення щодо них негласних слідчих (розшукових) дій, навіть якщо такі матеріали знищено. Строки повідомлення визначені ст. 253 КПК з урахуванням наявності або відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров'я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної дії повинні бути здійснені протягом 12 місяців після її припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні"
  1. Стаття 43. Виправданий, засуджений
    статтею 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового
  2. Стаття 255. Заходи щодо захисту інформації, яка не використовується у кримінальному провадженні
    статті та статтею 256 цього Кодексу. 2. Забороняється використання зазначених у частині першій цієї статті матеріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб. 3. У разі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений
  3. Стаття 257. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації
    інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення. 2. Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через
  4. Стаття 254. Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій
    статтею 290 цього Кодексу. 2. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб. 3. Виготовлення копій протоколів про
  5. Стаття 111. Поняття повідомлення у кримінальному провадженні
    щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття
  6. Стаття 518. Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю
    щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації
  7. Стаття 501. Ухвали суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру
    статті, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження. 3. При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на кримінальну міліцію у справах дітей покладається обов'язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного
  8. Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
    заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. 3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого
  9. Стаття 468. Угоди в кримінальному провадженні
    кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання
  10. Стаття 91. Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні
    кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних
  11. Стаття 324. Наслідки неприбуття прокурора і захисника
    статтею 37 цього Кодексу. 3. Якщо подальша участь у судовому провадженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для
  12. Стаття 504. Порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб
    заходів медичного характеру здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. 2. Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан
загрузка...

загрузка...
енциклопедія  бешбармак  яловичина  кабачки  начинка