Головна
ГоловнаКонституційне, муніципальне правоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
О. В. Петришин и др.. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ. Науково-практичний коментар, 2003 - перейти к содержанию учебника

Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України,

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі сво'Счи вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
Конституція України
Уразі якщо Президент України протягом встановленого строк не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схва леним Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Коментована стаття у цілому присвячена питанням конституційного регулювання взаємовідносин між Верховною Радою України і Президентом України на заключній стадії законодавчого процесу, яка в світовій теорії і практиці позначається термінами «королівська санкція» (у монархічних державах), «промульгація» - у країнах із республіканською формою правління. В Україні ця стадія іменується стадією «підписання та оприлюднення». Зміст даної стадії полягає в офіційному засвідченні того факту, що закон прийнятий належним чином, з дотриманням встановленої процедури його підписання та опублікування в офіційних джерелах.
Частина 1 коментованої статті закріплює необхідність підписання закону Головою Верховної Ради України і невідкладне направлення його Президентові України. Світова конституційна доктрина і практика виходить з того, що з прийняттям законопроекту парламентом закінчується тільки розгляд конкретного нормативно-правового акта. Останнє підтверджується підписом Голови парламенту. Але цим не завершується законодавча процедура, оскільки для надання законопроекту юридичної сили закону необхідне його остаточне оформлення - підписання главою держави, а також видання розпорядження про його опублікування.
Відповідно до Регламенту Верховної Ради України текст законів, прийнятих Верховною Радою, оформлюється Секретаріатом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписується Головою Верховної Ради України, після чого закони (разом з постановами про порядок введення їх в дію) передаються на підпис Президенту України. Конституція України чітко не закріплює конкретний строк, протягом якого підписаний закон направ-Розділ /V. Стаття яється Президентові, використовуючи термін «невідкладно», тіпя забезпечення термінового направлення закону главі держави відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України БІД 25 березня 2002 р. № 153 підписані Головою Верховної Ради України закони протокольний відділ парламентського апарату невідкладно фельдзв'язком надсилає до Адміністрації Президента України на підпис Президентові України.
Норми, що містяться в ч. 2 коментованої статті, визначають дії Президента України після отримання закону. Глава держави може підписати отриманий закон і тим самим взяти його до виконання та офіційного оприлюднення, або повернути його до Верховної Ради України для повторного розгляду. Підписуючи закон, Президент констатує, що він прийнятий належним чином і підлягає виконанню після опублікування і набрання чинності. При цьому конституційно закріплюється п'ятнадцятиденний строк, протягом якого Президент має визначити подальшу долю закону. Цей строк необхідний для того, щоб глава держави та його апарат могли ретельно проаналізувати закон, провести необхідні консультації, юридичну експертизу, залучаючи до цього вчених і
фахівців.
На сьогодні питання порядку роботи із законами, які надійшли на підпис Президентові, регулюється розпорядженням Президента України «Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президентові України законів України» від 30 травня 1997 р.№ 221 /97-рп та розділом VIII Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 5 червня 2000 р. № 915. Відповідно до вказаних актів закон, що офіційно надійшов на підпис, у той самий день доповідається Главі Адміністрації Президента України і його копія надсилається до Кабінету Міністрів України для вивчення і візування. Одночасно такий закон передається для експертизи ДО Головного державно-правового управління Адміністрації Президента та іншого підрозділу Адміністрації, до компетенції якого належать питання, що регулюються цим законом.
Кабінет Міністрів України повинен у семиденний строк повернути копію закону, завізовану Прем'єр-міністром України, а в разі його відсутності - Першим віце-прем'єр-міністром України, а також міністром, до компетенції якого належать питання, Що регулюються цим законом, і Міністром юстиції України та
Конституція України
повідомити про зауваження і пропозиції, якщо буде визнано з доцільне застосувати до цього закону право вето Президента Ук раїни. Пропозиції про застосування права вето мають бути вмотивованими, в разі потреби економічно обгрунтованими і містити нову редакцію відповідної законодавчої норми.
Головне Державно-правове управління Адміністрації Президента України здійснює правову експертизу закону, перевіряє відповідність його положень Конституції, іншим законам України, узагальнює пропозиції і зауваження, висловлені Кабінетом Міністрів України, структурними підрозділами президентського апарату та готує остаточний текст пропозицій і зауважень до закону. Про підготовлені пропозиції і зауваження до закону повідомляється Постійному представникові Президента України у Верховній Раді України.
У разі коли зауважень до закону немає, його оригінал візується Главою Адміністрації Президента України, Керівником Головного державно-правового управління і разом з копією закону, завізованою Прем'єр-міністром України і міністром, до компетенції якого належать питання, що регулюються цим законом, і Міністром юстиції України, передається на підпис главі держави.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 7 липня 1998 р. № 11-рп / 98 (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) визначив, що перебіг п'ятнадцятиденного строку, передбаченого ч. 2, а також десятиденного строку, передбаченого ч. 4 коментованої статті, слід обчислювати в календарних днях. Вказані строки починаються з наступного дня після отримання закону Президентом України. Якщо закінчення п'ятнадцятиденного строку, передбаченого ч. 2 коментованої статті, а також десятиденного строку, передбаченого ч. 4 статті, припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення цього строку є наступний робочий день.
Президент України може відмовитися від підписання закону, повернувши його до парламенту, скориставшись тим самим правом відкладального вето. Конституція України термін «вето» не застосовує, але за змістом повноважень Президента, закріплених ч. 2 коментованої статті, можна застосувати даний термін, який традиційно застосовується конституційним правом і державною практикою зарубіжних країн. Право вето закріплюється у консти-
Розділ IV. Стаття
туціях багатьох країн світу як традиційне повноваження глави держави і розглядається як один з елементів системи стримувань і противаг, необхідних для реалізації принципу поділу влади. Використання цього права є досить сильним і ефективним засобом впливу на парламентську діяльність.
При цьому Конституція України не закріплює перелік підстав повернення Президентом закону для повторного розгляду Верховною Радою України, лише зазначаючи, що таке повернення можливе тільки разом із вмотивованими і сформульованими главою держави пропозиціями. Тобто у разі відхилення закону Президент України повинен повернути його до парламенту, а також викласти і направити до Верховної Ради свої зауваження та пропозиції, які можуть стосуватися закону в цілому або його окремих розділів, підрозділів, статей. Таккм чином мотиви відмови глави держави від підписання закону можуть бути різні - наприклад, суперечність прийнятого закону з точки зору Президента Конституції України, можливість обмеження даним законом прав і свобод людини і громадянина, можливість негативно вплинути на обороноздатність, стан національної безпеки України, на взаємовідносини з іншими державами і суб'єктами міжнародного
права і т.п.
Частина 3 коментованої статті встановлює, що у разі неповернення Президентом України протягом п'ятнадцятиденного строку закону для повторного розгляду Верховною Радою України він вважається схваленим главою держави і тому має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
У частині 4 коментованої статті містяться норми, що регламентують дії Верховної Ради України і Президента України під час повторного розгляду закону, тобто після того, як глава держави скористався правом вето. Для подолання президентського вето необхідно, щоб під час повторного розгляду закону Верховною Радою України він був знову прийнятий не менш як двома третинами голосів народних депутатів від конституційного складу парламенту, тобто не менше 300 народними обранцями. У такому разі глава держави зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.
При цьому, як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 1998 р. № П-рп / 9$ (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою
Конституція України
України), встановлена вимога шодо повторного прийняття закону Верховною Радою України не менш як двома третинами від д конституційного складу поширюється лише на закони, пропозиції Президента України до яких повністю або частково відхилені. Ця вимога стосується прийняття закону в цілому. Якщо пропозиції Президента України до закону у пропонованій ним редакції враховано повністю, повторного прийняття закону не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України не вимагається. У разі прийняття Верховною Радою України закону після повторного розгляду з урахуванням пропозицій Президента України глава держави зобов'язаний підписати його та офіційно оприлюднити у десятиденний строк. Якщо під час розгляду пропозицій Президента України до закону будуть внесені зміни, не передбачені цими пропозиціями, Президент України діє відповідно до ч. 2 коментованої статті Конституції України.
Частина 5 коментованої статті встановлює норму, що визначає момент набуття чинності законом, відповідно до якої через десять днів з дня офіційного оприлюднення закону цей акт набирає чинності, якщо інше не передбачено самим законом. Тобто передбачається виняток із загального правила набуття законом чинності, коли цим актом встановлюється якийсь інший варіант вступу в силу (наприклад, вказана календарна дата, з якої закон набуває чинності, або передбачено настання інших обставин, з якими пов'язується набуття чинності). Але при цьому чітко закріплено, що у будь-якому випадку закон не може набрати чинності раніше дня його опублікування.
Коментована стаття містить два взаємопов'язаних терміни - «оприлюднення» і «опублікування». Оприлюднення закону означає офіційне доведення його до відома населення, яке може проводитися за допомогою різних засобів - шляхом опублікування, обнародування по телебаченню, радіо, передачі по каналах зв'язку, безпосереднього направлення виконавцям та зацікавленим суб'єктам і т.п. Опублікування - це один із сучасних засобів оголошення закону, акт його офіціалізації і надання публічного характеру.
Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503/97 було встановлено, що закони України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх
Розділ IV. Стаття прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають прилюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Відповідно до зазначеного Указу офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газета «Урядовий кур'єр». Акти Верховної ради України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо. Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів і з зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду. Указом Президента також зазначено, що нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до розділу 6 Регламенту Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. офіційною публікацією законів вважається публікація у «Відомостях Верховної Ради України, а також у газеті «Голос України».
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття 94. Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України,"
  1. Стаття 67. Звільнення від митного огляду
    Митному огляду не підлягає ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які
  2. Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.
    Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово. Коментована стаття визначає коло суб'єктів законодавчої ініціативи в парламенті України. Право законодавчої ініціативи - це право на подання до Верховної Ради України на обов'язковий розгляд нею законодавчої пропозиції, законопроекту чи поправки до законопроекту. Процедура здійснення
  3. Стаття 480. Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження
    1. Особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно: 1) народного депутата України; 2) судді Конституційного Суду України, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя; 3) кандидата у Президенти України; 4) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 5) Голови Рахункової палати, його першого заступника,
  4. Стаття 481. Повідомлення про підозру
    1. Письмове повідомлення про підозру здійснюється: 1) адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові - Генеральним прокурором України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень; 2) народному депутату України, кандидату у Президенти України,
  5. Розділ І
    1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року. 2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність: Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 p., № 2, ст. 14) із змінами, внесеними до нього, крім Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком (Додаток до цього Кодексу); Закон Української РСР «Про затвердження
  6. Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.
    Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом. Стаття містить основні положення щодо завершальної стадії процесу формування суддівського корпусу - стадії призначення (обрання) на посаду судці. Норма містить розмежування компетенції глави держави й вищого законодавчого
  7. Стаття 83. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.
    Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України. Уразі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання. Уразі закінчення
  8. Стаття 482. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу
    1. Затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України. 2. Притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього
  9. Розділ XXI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
    1. Митний кодекс України набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім частини тринадцятої статті 71, яка набирає чинності з 1 січня 2005 року. (пункт 1 розділу XXI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 348-IV, у редакції Закону України від 27.11.2003 р. N 1344-IV) 2. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом чинні
  10. Стаття 87. Верховна Рада України за пропозицією не д,Єй як однієї третини народних депутатів України від її конституції ного складу може розглянути питання про відповідальність Кабі нету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри КабіНе, тові Міністрів України більшістю від конституційного складу Ben. ховної Ради України.
    Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схва. лення Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Коментована стаття визначає загальний порядок дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів України за ініціативою Верховної Ради України. Частина 1
  11. Стаття 155. Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України», попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
    Коментована стаття Конституції України присвячена порядку внесення змін до Конституції України, крім розділів І, III, XIII Основного Закону, процедура внесення змін до яких є більш ускладненою, порівняно з іншими розділами Конституції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України має виключне повноваження щодо внесення змін до Конституції України в межах і в порядку,