Головна
ГоловнаКримінальне, кримінально-процесуальне правоКримінально-процесуальне право → 
« Попередня Наступна »
А. Гетьман. Науково-практичний коментар нового Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 № 4651-VI., 2012 - перейти к содержанию учебника

Стаття Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
2. Заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
1. Заявник як суб'єкт кримінального провадження є новелою нового КПК. У КПК 1960 року не було передбачено такого суб'єкта кримінально-процесуальних правовідносин.
1. Фізична особа-заявник - людина, яка є дієздатною особою, досягла 16 років, тобто віку, з якого настає кримінальна відповідальність згідно зі ст. 383 КК за завідо- мо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, і не є потерпілим.
Різниця між потерпілим і заявником згідно з положеннями статей 55 та 60 КПК полягає в тому, що потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або залучена до провадження як потерпіла, або подала заяву про визнання її потерпілою після початку кримінального провадження.
Заявник - це особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, але це кримінальне правопорушення скоєно не стосовно неї, а іншої особи.
Основним критерієм розмежування заявника від потерпілого є фактор заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди. Така шкода заподіюється виключно потерпілій стороні.
Заяви та повідомлення про кримінальне правопорушення подаються до прокуратури, органів досудового розслідування, оперативних підрозділів як в усній, так і в письмовій формі (наприклад, заява про зловживання посадовими особами контролюючих органів під час перевірки юридичної особи, заява про факт вчинення ДТП, про пожежу, про виявлення трупа людини, про факт розбійного нападу або грабежу тощо).
Такі заяви можуть подавати як представник юридичної особи, так і фізична особа, але вони повинні стосуватися вчинення кримінального правопорушення не стосовно їх, а інших юридичних або фізичних осіб.
Заявник може звернутися із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, про будь-які факти кримінального правопорушення, крім викладених у гл. 36 КПК (Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).
Заявником виступає не лише фізична, а й юридична особа. Юридична особа також може бути потерпілим у кримінальному провадженні, якщо кримінальним правопорушенням їй завдано майнової шкоди. Заявнику - юридичній особі такої шкоди кримінальним правопорушенням не завдається.
КПК (ст. 3) не містить визначення терміна «юридична особа» як учасника кримінального провадження, тому слід звернутися до інших галузей права з метою визначення даного поняття.
Відповідно до ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Загальні положення про юридичну особу зазначені в главі 7 ЦК і можуть бути використані у КПК.
2. Частина друга закріплює права заявника, до яких, зокрема, віднесено: право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Відповідно до норм КПК документом, який би підтверджував прийняття і реєстрацію від заявника заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення, слід розуміти копію витягу з ЄРДР у порядку, передбаченому ст. 214 КПК.
Ця стаття КПК не містить визначення строків, у які заявник повинен отримати від органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію. Тому слід керуватися ст. 28 КПК, яка передбачає проведення процесуальних слідчих дій у розумні строки.
Речі і документи, що підтверджують заяву або повідомлення заявника про кримінальне правопорушення, він може подавати разом з письмовою заявою про кримінальне правопорушення або безпосередньо службовій особі органу державної влади, уповноваженому розпочати досудове розслідування. (Поняття «речі» див. ст. 98 КПК, «документи» - ст. 99 КПК.)
Інформація про надання речей та документів повинні заноситися до ЄРДР, про що повідомляється заявник у відповідному документі, який би підтверджував прийняття і реєстрацію від заявника заяви (ст. 214 КПК).
Інформація про закінчення досудового розслідування заявнику повинна направлятись з дотриманням вимог глави 6 КПК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "Стаття Заявник"
  1. Стаття 409. Звільнення заявника від судових витрат
    стаття вирішує питання про судові витрати по даних справах. За загальним правилом заявник по таких справах судових витрат не несе, їх відносять на рахунок держави. Однак у разі, коли заявник поводився несумлінно, звернувся до суду із завідомо неправдивою заявою, суд покладає судові витрати саме на
  2. Стаття 60. Заявник
    1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. 2. Заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і
  3. Стаття 527. Зміст заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження
    заявник, чи був ухвалений вирок, в якому процесуальному статусі перебував заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у судовому розгляді, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати матеріалів кримінального провадження, про місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник
  4. Стаття 277. Розгляд справи
    заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. 1. Стаття, що коментується, встановлює лише дві особливості розгляду в суді справ про визнання спадщини відумерлою, що стосуються повідомлення та участі суб'єктів процесу у розгляді справи. Перша вимога полягає у тому, що заявник та заінтересовані особи обов'язково повідомляються про час і місце розгляду справи. Друга вимога
  5. Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу
    статті 121 цього Кодексу. 1. Коментована стаття встановлює форму (письмову) та зміст заяви про видачу судового наказу у вигляді переліку обов'язкових її реквізитів. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; найменування заявника та їх підстави, вартість майна у разі його витребування; перелік доданих документів; підпис заявника та додані документи. 2. Якщо
  6. Стаття 134. Заява про забезпечення доказів
    статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 121 цього Кодексу. 1. Коментована стаття перелічує обов'язкові реквізити заяви про забезпечення доказів. Заява повинна містити вказівку судді чи суду, яким вона адресована, бути датована і підписана, в ній треба зазначити, яких конкретно дій щодо забезпечення доказів просить від суду (судді) заявник. 2. Хоча дана стаття і передбачає
  7. Стаття 157. Строки розгляду справ
    стаття встановлює строки розгляду цивільних справ. Частина перша статті передбачає, що суд розглядає справи протягом розумного строку, тобто вводить оціночну категорію. Згідно з рішенням Європейського суду від 27 червня 2000 року по справі Нуутінен проти Фінляндії розумність тривалості проваджень треба оцінювати у світлі критеріїв, встановлених прецедентною практикою суду, до яких належить,
  8. Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги
    стаття вирішує питання про розподіл судових витрат по справах даної категорії. До складу судових витрат по цих справах, як і по інших, включаються й витрати по наданню юридичної допомоги, а також пов'язані з поїздками. Ідея цієї статті в тому, шо судові витрати повинна нести та особа або орган, через дії якого виникла справа в суді і витрати в справі зокрема. Тому судові витрати покладаються на
  9. Стаття 389. Виконання ухвали суду
    стаття встановлює також обов'язок органу державної виконавчої служби не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду про задоволення скарги повідомити суд і заявника про виконання цієї ухвали. Таким чином, суд не тільки захищає порушені права і свободи осіб, які оскаржили рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а й
  10. Стаття 240. Розгляд справ
    стаття регулює деякі особливості розгляду зазначених категорій цивільних справ. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за загальними правилами. Особливістю процедури є те, що ці справи розглядаються за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, відносно якої відкрито
  11. Стаття 258. Зміст заяви
    стаття встановлює особливості змісту заяв у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Окрім загальних для всіх заяв реквізитів, тут передбачаються деякі особливості заяв даної категорії цивільних справ. 2. Особливе значення має вимога цієї статті про вказівку в заяві на мету встановлення факту. Саме мета дозволяє оцінити факт із огляду на те, чи має він юридичне значення. У
  12. Стаття 405. Зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження
    заявник, чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей
© 2014-2022  yport.inf.ua