Головна
Головна → Цивільне, підприємницьке, сімейне, міжнародне приватне право → Цивільне право → 
« Попередня Наступна »
Е. Л. Забарчук. Коментар до Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації, 2009 - перейти до змісту підручника

Стаття 212. Право суду звернути рішення до негайного виконання
Коментар до статті § 1.
1. Громадянин В.Н. Синцов оскаржує конституційність положення п. 6 ст. 24 Федерального закону від 12 червня 2002 р. "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації", згідно з яким число членів виборчої комісії муніципального освіти з правом вирішального голосу встановлюється законом суб'єкта Російської Федерації або статутом муніципального освіти, а також п. 7 ст. 22 того ж Закону в частині, що встановлює, що, якщо уповноважені на те даним Федеральним законом органи місцевого самоврядування, комісії не призначать складу або частина складу комісії у строк, встановлений законом, або якщо на відповідній території відсутня зазначений орган місцевого самоврядування, або якщо відповідна комісія не сформована, склад або частина складу виборчої комісії муніципального освіти призначається виборчою комісією суб'єкта Російської Федерації з дотриманням вимог, встановлених цим Федеральним законом, іншим законом.
У скарзі оскаржується також конституційність положень законів Самарської області від 10 грудня 2003 р. "Про вибори глави муніципального освіти, іншого виборного посадової особи місцевого самоврядування" в редакції від 23 березня 2004 р. (п. 2 ст. 11), від 9 березня 2004 р. "Про вибори депутатів представницького органу муніципального утворення" (п. 2 ст. 11) і від 11 лютого 2004 р. "Про місцевий референдум в Самарській області" в редакції від 30 квітня 2004 р . (п. 2 ст. 11), що закріплюють, що виборча комісія муніципального освіти (муніципальна комісія референдуму) формується у складі 9 членів виборчої комісії (комісії референдуму) з правом вирішального голосу.
На думку заявника, зазначені законоположення, допускаючи можливість встановлення конкретного числа членів виборчої комісії муніципального освіти з правом вирішального голосу актом органу державної влади суб'єкта Російської Федерації, а не представницького органу місцевого самоврядування, і формування складу виборчої комісії муніципального освіти виборчою комісією суб'єкта Російської Федерації, а не представницьким органом місцевого самоврядування, порушують його конституційне право на участь у здійсненні місцевого самоврядування, самостійність визначення населенням структури органів місцевого самоврядування і не відповідають ст. ст. 3 (ч. 3), 12, 13 (ч. ч. 3 та 4), 17 (ч. 1), 18, 19, 30, 32 (ч. ч. 1 і 2), 45 (ч. 1) , 55 (ч. ч. 2 і 3), 72 (п. "н" ч. 1), 76 (ч. 2), 130, 131 (ч. 1) і 132 (ч. 1) Конституції Російської Федерації.
Крім того, заявник оскаржує конституційність п. 1 ст. 212 ЦПК Російської Федерації, згідно з яким суд може на прохання позивача звернути до негайного виконання рішення, якщо внаслідок особливих обставин уповільнення його виконання може призвести до значної шкоди для стягувача або виконання може виявитися неможливим. У скарзі стверджується, що невизначеність змісту положення про особливі обставин допускає можливість їх суб'єктивної оцінки в процесі правозастосування і дозволяє суду звертати будь-які свої рішення у виборчих спорах до негайного виконання, що може призвести до порушення конституційного права на судовий захист і не відповідає ст. ст. 2, 3 (ч. 3), 4 (ч. 2), 17 (ч. 3), 18, 19, 32 (ч. ч. 1, 2 і 3), 46 (ч. 1), 53, 55 (ч. ч. 2 і 3), 120 і 123 (ч. 3) Конституції Російської Федерації.
Як випливає з представлених матеріалів, рішенням Ленінського районного суду міста Самари від 16 квітня 2004 р., залишеним без зміни Ухвалою судової колегії в цивільних справах Самарського обласного суду від 12 травня 2004 р., були визнані незаконними і недіючими постанову Самарської міської Думи від 29 березня 2004 р. N 308 "Про кількісний склад членів Самарської міської виборчої комісії на 2004 - 2008 рр..", яким встановлювався кількісний склад членів Самарської міської виборчої комісії (виборчої комісії муніципального освіти, муніципальної комісії референдуму) з правом вирішального голосу - 11 осіб, а також постанови Самарської міської Думи від 29 березня 2004 р. N 309 - 319 про призначення 11 членів Самарської міської виборчої комісії, у тому числі громадянина В.Н. Синцова. Суди вказали, що виборчі закони Самарської області за відсутності в Статуті міста Самари відповідного регулювання встановлюють склад виборчої комісії муніципального освіти в кількості 9 чоловік.
Рішення Ленінського районного суду міста Самари від 16 квітня 2004 звернено до негайного виконання, оскільки були призначені вибори депутатів Самарської міської Думи. Ухвалою від 27 серпня 2004 р. по наглядової скарзі Самарської міської Думи в передачі справи для розгляду по суті до суду наглядової інстанції відмовлено.
З урахуванням закінчення терміну формування Самарської міської виборчої комісії Самарської міської Думою рішеннями виборчої комісії Самарської області від 17 квітня 2004 р. N 110 - 118-III був призначений склад Самарської міської виборчої комісії у кількості 9 членів з правом вирішального голосу. Постановою Центральної виборчої комісії Російської Федерації від 18 травня 2004 залишена без задоволення скарга колишніх членів Самарської міської виборчої комісії, у тому числі В.Н. Синцова, на рішення виборчої комісії Самарської області від 17 квітня 2004
Секретаріат Конституційного Суду Російської Федерації в порядку ч. 2 ст. 40 Федерального конституційного закону "Про Конституційний Суд Російської Федерації" раніше повідомляв заявника про те, що його скарга не відповідає вимогам названого Закону.
2. Оспорюване положення п. 6 ст. 24 Федерального закону від 12 червня 2002 р. "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" (в первісній редакції) не перешкоджав муніципальних утворень самостійно встановлювати число членів виборчої комісії муніципального освіти з правом вирішального голосу, оскільки передбачало можливість вирішення цього питання або законом суб'єкта Російської Федерації, або статутом муніципального освіти. При цьому закон суб'єкта Російської Федерації не міг обмежити самостійність муніципальних утворень у вирішенні цього питання як питання місцевого значення. За змістом названого положення від самого муніципального освіти залежало, врегулювати чи дане питання безпосередньо в своєму статуті або робити відсилання до закону суб'єкта Російської Федерації, що регламентує порядок формування виборчих комісій. Статут міста Самари число членів міської виборчої комісії з правом вирішального голосу не встановлював.
Таким чином, оспорюване положення само по собі які-небудь конституційні права заявника не порушило.
Федеральним законом від 22 серпня 2004 р. N 122-ФЗ "Про внесення змін до законодавчих актів Російської Федерації та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів Російської Федерації у зв'язку з прийняттям Федеральних законів" Про внесення змін і доповнень до Федерального закону "Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації" і Федеральний закон "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" були внесені зміни до п. 6 ст. 24 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації", з якого виключені слова "законом суб'єкта Російської Федерації або" (п. 3 ст. 142). З моменту набрання чинності названого Федерального закону (1 січня 2005 р.) число членів виборчої комісії муніципального освіти з правом вирішального голосу підлягає встановленню тільки статутом муніципального освіти.
3. Положення п. 7 ст. 22 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" заявник вважає неконституційним в тій мірі, в якій воно, за змістом, надавало йому склалася правозастосовча практика, спрощує загальний порядок формування виборчих комісій - без прийому пропозицій політичних партій та інших повноважних учасників виборчого процесу та дотримання встановлених термінів.
Однак дане твердження носить довільний характер і не грунтується на нормах цього Федерального закону, п. 7 ст. 22 якого, передбачаючи можливість за певних умов призначення складу виборчої комісії муніципального освіти виборчою комісією суб'єкта Російської Федерації, визначає, що таке призначення здійснюється з дотриманням вимог, встановлених цим Федеральним законом, іншим законом, до яких належить і вимога формування виборчої комісії муніципального освіти на основі пропозицій політичних партій, виборчих об'єднань, виборчих блоків, громадських об'єднань, зборів виборців за місцем проживання, роботи, служби, навчання, пропозицій виборчої комісії муніципального освіти попереднього скликання, виборчої комісії суб'єкта Російської Федерації (п. п. 1 і 2 ст. 22, п. 7 ст. 24). Таким чином, положення п. 7 ст. 22 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" само по собі якісь конституційні права заявника не порушує.
Що стосується питання про недотримання зазначених вимог правопріменітелямі, то його дозвіл не належить до компетенції Конституційного Суду Російської Федерації, а є прерогативою Центральної виборчої комісії Російської Федерації і судів загальної юрисдикції.
Водночас зі змісту п. 7 ст. 22 Федерального закону "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації" не випливає, що містяться в ньому положення поширюються на випадки, коли представницький орган муніципального освіти сформував склад виборчої комісії муніципального освіти чисельністю, що перевищує встановлену законом суб'єкта Російської Федерації (у період до 1 січня 2005 р.). Визнання судом такого рішення представницького органу муніципального утворення незаконним тягло за собою обов'язок представницького органу привести чисельний склад виборчої комісії муніципального освіти у відповідність до вимог закону.
4. Положення ст. 212 ЦПК Російської Федерації про можливість звернення до негайного виконання судового рішення, застосоване в стосується заявника справі, не може розглядатися як порушує його конституційне право на судовий захист, оскільки не перешкоджає зверненню до вищих судових інстанцій - касаційну і наглядову за захистом виборчих прав. Як видно з представлених матеріалів, прийняте по справі судове рішення було предметом розгляду і в касаційній, і в наглядовій інстанціях, правомочних приймати рішення з метою виправлення судової помилки (Визначення КС РФ від 24 травня 2005 р. N 250-О).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стаття 212. Право суду звернути рішення до негайного виконання "
  1. Стаття 211. Рішення суду, що підлягають негайному виконанню
    212 ЦПК РФ, можливо тільки на прохання позивача. У таких випадках висновки суду про необхідність звернення рішення до негайного виконання повинні бути обгрунтовані достовірними і достатніми даними про наявність особливих обставин, внаслідок яких уповільнення виконання рішення може привести до значної шкоди для стягувача або неможливості його виконання. Звертаючи на прохання позивача рішення до
  2. Стаття 212. Право суду звернути рішення до негайного виконання
    стаття передбачає застосування такого порядку виконання з будь-якого іншого рішення. Проте суд має право зробити це тільки з ініціативи позивача і лише за наявності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 212 ЦПК. Ці ж правила за аналогією (ч. 4 ст. 1 ЦПК) можуть бути застосовані і щодо судового наказу. Позивач зобов'язаний представити суду докази, що підтверджують наявність особливих обставин,
  3. Стаття 204. Визначення порядку і строку виконання рішення суду, забезпечення його виконання
    стаття на додаток до загальних вимог, що пред'являються до змісту резолютивної частини рішення, формулює правила, якими повинен керуватися суд, якщо в результаті судового розгляду він приходить до висновків про необхідність встановлення певного порядку і строку виконання рішення, звернення рішення до негайного виконання, вжиття заходів до забезпечення його виконання. Ці висновки
  4. Стаття 211. Рішення суду, що підлягають негайному виконанню
    рішень це можуть бути судові накази, які по перерахованих у ст. 211 ЦПК категоріях справ видаються за вимогами про стягнення аліментів та про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати (абз. 5, 7 ст. 122 ЦПК). За загальним правилом рішення приводяться у виконання після набрання ними законної сили (див. коментар до ст. 209, 210 ЦПК). Судові накази видаються
  5. Стаття 73. Невиконання рішення Третейського суду Організації
    суду Організації не раніше ніж після закінчення одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення Третейського суду, якщо жодна зі сторін третейського спору не вернулась до арбітражного суду із заявою про примусове виконання відповідного рішення третейського суду, і якщо справа не було повернуто арбітражним судом до Третейського суду Організації на нове
  6. Стаття 142. Виконання ухвали суду про забезпечення позову
      суду розд. VII ЦПК і Федеральним законом від 2 жовтня 2007 р. "Про виконавче провадження" * (178). 2. Суд видає особі, за клопотанням якої було допущено забезпечення позову, виконавчий лист негайно після прийняття відповідної ухвали або на прохання цієї особи надсилає виконавчий лист для виконання (ч. 1 ст. 428 ЦПК), а відповідачу направляє копію ухвали про
  7. Стаття 210. Виконання рішення суду
      212 ЦПК). 2. Примусове виконання рішень допускається у разі, якщо вони не виконані добровільно. Здійснюється воно в порядку, передбаченому Федеральним законом від 2 жовтня 2007 р. "Про виконавче провадження" * (198). Правила примусового виконання рішень містяться також в розд. VII ЦПК. 3. У примусовому порядку виконуються рішення про присудження. Рішення про визнання та
  8. Стаття 213. Забезпечення виконання рішення суду
      рішення, але і його виконання. Якщо затримка виконання рішення до його вступу в законну силу може утруднити виконання або зробити його неможливим, а рішення не звертається до негайного виконання, суд має право за заявою беруть участь у справі застосувати заходи щодо забезпечення виконання рішення (див. коментар до ст. 139, 140 ЦПК). 2. При розгляді заяви про застосування заходів щодо
  9. Стаття 425. Порядок розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
      стаття виходячи з зв'язку даних виробництв надає право суду, що розглядає заяву про видачу виконавчого листа, відкласти розгляд справи. За своєю правовою природою дане процесуальне дію подібно з відкладенням розгляду справи судом першої інстанції (див. коментар до ст. 169 ЦПК). За таких обставин суд за клопотанням сторони, що звернулася із заявою про видачу
  10. Стаття 428. Видача судом виконавчого листа
      статтями). Про вступ судових постанов в законну силу див. коментарі до ст. 209, 244, 329, 367, 391 ЦПК. Найчастіше виконавчі листи видаються судами для виконання вступили в законну силу рішень суду першої інстанції у цивільних справах. Однак вони можуть бути видані для виконання інших судових постанов, зокрема вироків суду по кримінальних справах у частині, що стосується
  11. Стаття 79. Виконання рішень суду у справах, пов'язаних з вихованням дітей
      стаття 155.1 цього Кодексу). (В ред. Федерального закону від 24.04.2008 N
  12. Стаття 444. Порядок повороту виконання рішення суду судом першої інстанції
      правом направлення справи на новий розгляд, а сама змінює або скасовує рішення мирового судді та приймає нове рішення (див. коментар до ст. 328 ЦПК). Якщо при новому розгляді раніше прийнятий судовий акт буде скасований і по справі винесено протилежне йому рішення або прийнято постанову про закінчення провадження у справі, то одночасно суд також повинен вирішити питання про поворот
  13. Стаття 52. Повноваження арбітражного суду
      суду підлягають негайному виконанню, якщо інше не встановлено цим
  14.  Стаття 427. Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
      суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського
  15. Стаття 144. Звільнення конкурсного керуючого
      суду про звільнення конкурсного керуючого від виконання обов'язків конкурсного керуючого підлягає негайному виконанню і може бути
  16. Стаття 414. Відмова у визнанні рішення іноземного суду
      стаття, відсилаючи до положень пп. 1-5 ч. 1 ст. 412 ЦПК і діючи у взаємозв'язку з нею, встановлює підстави для відмови у визнанні рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання на території Російської Федерації (див. коментар до цієї статті). Процедура, в якій здійснюється винесення ухвали про відмову у визнанні рішення іноземного суду, регулюється ст.
  17. Стаття 124. Загальні положення про конкурсний виробництві
      суду про продовження терміну конкурсного виробництва підлягає негайному виконанню і може бути оскаржене в порядку, встановленому пунктом 3 статті 61 цього Федерального
© 2014-2022  yport.inf.ua