|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Стаття 407. Судові доручення
|
|
Коментар до статті Коментар до частини 1.
§ 1. Питання. У якому порядку повинні виконуватися судові доручення іноземних судів про вручення повідомлень та інших документів в тому випадку, якщо особа, якій такі документи повинні бути вручені, ухиляється від їх отримання? Чи вправі суд не виконувати судове доручення, якщо подані документи не переведені на російську мову?
Відповідь. Відповідно до п. 3 ст. 407 ЦПК РФ виконання доручень іноземних судів проводиться в порядку, встановленому російським правом, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації.
Отже, питання вручення судових та позасудових документів вирішуються на підставі російського і міжнародного права.
Порядок вручення таких документів встановлено ст. ст. 3 - 6 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 р., до якої Російська Федерація приєдналася в 2001 р.
Указом Президента Російської Федерації від 24 серпня 2004 р. N 1101 "Про центральному органі Російської Федерації з Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" Міністерство юстиції Російської Федерації призначено центральним органом для цілей отримання та організації виконання запитів компетентних органів іноземних держав про вручення документів на території Російської Федерації.
Конвенцією встановлено, що центральний орган запитуваної держави вручає або доставляє документ самостійно або іншим чином забезпечує його вручення або відповідно до порядку, передбаченого законодавством цієї держави для вручення або доставки скоєних у ньому документів особам, що знаходяться на його території, або, за клопотанням заявника, в особливому порядку, якщо такий порядок не є несумісним з російським законодавством (ст. 5 Конвенції).
Згідно Заяви Російської Федерації з Конвенції підтвердження про вручення документів, передбачені ст. 6 цієї Конвенції, складаються і завіряються судами Російської Федерації, безпосередньо виконуючими запити про вручення документів.
Таким чином, для організації виконання судового доручення іноземного суду центральний орган - Міністерство юстиції Російської Федерації направляє російському суду за місцем проживання адресата для вручення йому документів іноземного суду. Оскільки виконання даного доручення покладено на суд, оформлення доручення повинно проводитися суддею.
Для вручення документів суддя повинен викликати даного громадянина до суду шляхом направлення повідомлення згідно з положеннями ст. ст. 113 - 117 ЦПК РФ.
Стаття 6 Конвенції зобов'язує уповноважений на вчинення даної дії орган вказати причини невручення документів, які можуть бути з'ясовані суддею при сповіщенні особи відповідно до вимог ст. ст. 113 - 117 ЦПК РФ. Після виконання вищевказаних дій суддя оформляє свідоцтво за зразком, що додається до Конвенції. У свідоцтві підтверджується, що документи вручені, і наводяться спосіб, місце та дату вручення, а також особа, якій вони вручені. Якщо вручити документ не представляється можливим, то на підставі відомостей, отриманих при сповіщенні особи, суддя викладає причини його невручення.
Документи, що підлягають врученню на території Росії, відповідно до ч. 2 ст. 408 ЦПК РФ повинні супроводжуватися перекладом на російську мову. Таким чином, у разі якщо документи подані без перекладу, суд вправі відмовити у виконанні такого судового доручення.
Разом з тим деякі міжнародні договори про правову допомогу (наприклад, Договір між СРСР та Угорською Народною Республікою про надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 1958 р.) допускають можливість вручення документів без їх перекладу з добровільної згоди адресата, якщо особа в достатній мірі володіє мовою, на якому складено підлягають врученню документи. У цьому випадку суд не може відмовити у виконанні такого судового доручення (Питання 8 Постанови Президії ВР РФ від 1 березня 2006 р. "Огляд законодавства та судової практики ЗС РФ за четвертий квартал 2005 р.").
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Стаття 407. Судові доручення " |
- Стаття 63. Порядок виконання судового доручення
1. При виконанні судового доручення суд застосовує відповідні правила, передбачені гол. 15 ЦПК для судового розгляду. Усі сформульовані у визначенні про доручення питання з'ясовуються в судовому засіданні з складанням протоколу (ст. 230 ЦПК). У разі неможливості або затруднительности доставки в суд письмових або речових доказів вони можуть бути оглянуті і
- Стаття 974. Обов'язки повіреного
Повірений зобов'язаний: особисто виконувати дане йому доручення, за винятком випадків, зазначених у статті 976 цього Кодексу; повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; передавати довірителю без зволікання все отримане за угодами, здійсненим на виконання доручення; по виконанні доручення або при припиненні договору доручення до його виконання без
- Стаття 865. Виконання доручення
1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, зобов'язаний перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача коштів для її зарахування на рахунок особи, зазначеного в дорученні, у строк, встановлений пунктом 1 статті 863 цього Кодексу. 2. Банк має право залучати інші банки для виконання операцій по перерахуванню грошових коштів на рахунок, вказаний у дорученні клієнта. 3. Банк
- Стаття 977. Припинення договору доручення
1. Договір доручення припиняється внаслідок: скасування доручення довірителем; відмови повіреного; смерті довірителя або повіреного, визнання будь-кого з них недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. 2. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від нього повсякчас. Угода про відмову від цього права є нікчемною. 3. Сторона,
- Стаття 978. Наслідки припинення договору доручення
1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повіреним повністю, довіритель зобов'язаний відшкодувати повіреному понесені при виконанні доручення витрати, а коли повіреному належало винагороду, також сплатити йому винагороду пропорційно виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався або повинен був
- Стаття 864. Умови виконання банком платіжного доручення
1. Зміст платіжного доручення та подаються разом з ним розрахункових документів та їх форма повинні відповідати вимогам, передбаченим законом і встановленими згідно з ним банківськими правилами. 2. При невідповідності платіжного доручення вимогам, зазначеним у пункті 1 цієї статті, банк може уточнити зміст доручення. Такий запит повинен бути зроблений
- Стаття 971. Договір доручення
1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Права і обов'язки по угоді, зробленої повіреним, виникають безпосередньо у довірителя. 2. Договір доручення може бути укладений із зазначенням строку, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя, або без такого
- Поняття договору доручення
. Доручення - це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (п. 1 ст. 971 ЦК). У цьому договорі повірений виступає як представник, а довіритель - як представник. Тому договір доручення можна охарактеризувати як договір про представництво. Оскільки договір
- Стаття 972. Винагорода повіреного
1. Довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено законом, іншими правовими актами або договором доручення. У випадках, коли договір доручення пов'язаний зі здійсненням обома сторонами або однією з них підприємницької діяльності, довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду, якщо договором не передбачено інше. 2. При відсутності в безкоштовне
- Стаття 975. Обов'язки довірителя
1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність (доручення) на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення, за винятком випадків, передбачених абзацом другим пункту 1 статті 182 цього Кодексу. 2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором: відшкодовувати повіреному понесені витрати; забезпечувати повіреного засобами, необхідними для
|