| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Стаття 16. Обов'язковість судових актів |
||
|
Необхідно враховувати, що поряд з названими в ч. 1 ст. 15 АПК 2002 рішеннями, постановами, визначеннями арбітражних судів до судових актів, обов'язковим до виконання, відносяться також інші акти суду, необхідні для здійснення правосуддя. Згідно ст. 6 Закону про судову систему законні розпорядження, вимоги, доручення, виклики та інші звернення є обов'язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, посадових осіб, інших фізичних і юридичних осіб і підлягають неухильному виконанню на всій території Російської Федерації . До числа актів, обов'язкових до виконання, відносяться: - розпорядження суду (наприклад, про дотримання порядку в залі судового засідання); - вимоги (наприклад, запит на отримання доказів, передбачений ч. 4 ст. 66 АПК 2002 р.); - доручення (відповідно до ч. 1 ст. 73 АПК 2002 арбітражний суд, який розглядає справу, в разі неможливості отримання доказів, що знаходяться на території іншого суб'єкта РФ, в порядку, передбаченому ст. 66 цього Кодексу, має право доручити відповідному арбітражному суду провести певні процесуальні дії); - виклики (такі передбачені ст. 121 АПК 2002 р.); - інші звернення. 2. Виконання судових актів обов'язково для всіх громадян і організацій незалежно від будь-яких факторів. Ця вимога діє також стосовно державних і муніципальних органів, посадових осіб. Ні для кого не повинно бути винятків. За невиконання судового постанови законодавством передбачена відповідальність, в тому числі кримінальна. Відповідно до ст. 315 КК РФ злісне невиконання представником влади, державним службовцям, службовцям органу місцевого самоврядування, а також службовцям державного або муніципального установи, комерційної або іншої організації вступили в законну силу рішення суду або іншого судового акта, а також перешкоджання їх виконанню караються штрафом у розмірі до 200 тис. руб. або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 18 місяців, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обов'язковими роботами на строк від 180 до 240 годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до двох років. Згідно ст. 17.3 КоАП невиконання законного розпорядження судді про припинення дій, що порушують встановлені в суді правила, тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від 500 до 1 тис. руб. або адміністративний арешт на строк до 15 діб. 3. Законодавством передбачена відповідальність за невиконання та інших обов'язкових судових актів. Так, відповідно до ст. 332 АПК 2002 р. за невиконання судового акта арбітражного суду про стягнення грошових коштів з боржника за наявності грошових коштів на його рахунках на банк або на іншу кредитну організацію, що здійснюють обслуговування рахунків цього боржника і яким стягувачем або судовим приставом-виконавцем пред'явлений до виконання виконавчий лист, арбітражним судом може бути накладено судовий штраф за правилами гл. 11 цього Кодексу в розмірі, встановленому федеральним законом. За невиконання зазначених у виконавчому листі дій особою, на яку покладено вчинення цих дій, на це обличчя арбітражним судом, який видав виконавчий лист, може бути накладено судовий штраф у порядку та в розмірі, які встановлені в гол. 11 цього Кодексу. Згідно ч. 9 ст. 66 АПК 2002 р. у разі невиконання обов'язку подати истребуемое судом доказ з причин, визнаних арбітражним судом неповажними, або неизвещения суду про неможливість подання доказу взагалі або у встановлений термін на обличчя, від якого витребується доказ, судом накладається судовий штраф у порядку та в розмірі , які встановлені в гол. 11 цього Кодексу. Частина 2 ст. 96 АПК 2002 встановлює відповідальність у вигляді штрафу за невиконання ухвали про забезпечення позову особою, на яку судом покладено обов'язки по виконанню забезпечувальних заходів. Частина 5 ст. 154 АПК 2002 говорить про відповідальність особи, що порушує порядок у судовому засіданні чи що не підкоряється законним розпорядженням головуючого. 4. Прийняте арбітражним судом рішення може побічно зачіпати права і законні інтереси третіх осіб, які не брали участь у справі. У цьому випадку вони можуть звернутися до суду із заявою про захист порушених прав згідно з ч. 3 коментованої статті. Відповідно до ст. 42 АПК 2002 особи, які не брали участі у справі, про права й про обов'язки яких арбітражний суд прийняв судовий акт, має право оскаржити цей судовий акт, а також оскаржити його в порядку нагляду за правилами, встановленими цим Кодексом. Такі особи користуються правами і несуть обов'язки осіб, що у справі. 5. Рішення іноземних судів та іноземних третейських судів (арбітражів) не у всіх випадках підлягають виконанню на території Росії. До способів приведення у виконання іноземних судових рішень відносяться: 1) перевірка правильності рішення з формальної точки зору, встановлення відсутності протиріч рішення публічному порядку; 2) видача екзекватури < 1> - прийняття судом постанови, яка санкціонує виконання іноземного судового рішення, надаючи йому примусову силу. Видача екзекватури застосовується в більшості країн континентальної Європи (Франція, Бельгія та ін.) --- (1) Екзекватура (від лат. exsequare) - приведення у виконання в даній країні судового рішення, винесеного в іншій країні (Юридична енциклопедія. М., 1997. С. 496). Законодавство різних країн передбачає різні вимоги до рішення для того, щоб воно було виконано. Основна вимога більшості країн - це взаємність виконання судового рішення. У деяких країнах можлива перевірка рішення по суті, якщо воно прийнято проти інтересів громадянина даної країни (наприклад, у Франції). Підстави для відмови у визнанні та приведення у виконання рішення іноземного суду та іноземного арбітражного рішення передбачені в ст. 244 АПК 2002 Російська Федерація бере участь у ряді міжнародних договорів, які передбачають примусове виконання рішень іноземних судів, наприклад в Угоді країн СНД "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" (Київ, 1992 р.) (1), в Конвенції країн СНД "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах" (Мінськ, 1993 р.), в якій передбачено взаємне виконання рішень судів країн СНД, в Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень" (Нью-Йорк, 1958 р.) (2), в Угоді між Російською Федерацією і Республікою Білорусь від 17 січня 2001 р. "Про порядок взаємного виконання судових актів арбітражних судів Російської Федерації та господарських судів Республіки Білорусь "(3). Відповідні норми є у двосторонніх договорах про правову допомогу та правові відносини з цілою низкою держав (з Італією, Іспанією, Польщею та ін.) --- (1) Інформаційний вісник Ради глав держав і Ради глав урядів СНД "Співдружність". 1992. N 4. (2) Вісник ВАС РФ. 1993. N 8. (3) Бюлетень міжнародних договорів. 2003. N 3. Визнання і приведення у виконання рішень іноземних судів та іноземних арбітражних рішень присвячена гл. 31 АПК 2002 р. (див. відповідні коментарі). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Стаття 16. Обов'язковість судових актів " |
||
|
||