Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 3. Використання методу тестування в юридичній практиці |
||
Термін «тест» походить від англійського test, що означає випробування. Тест - це певне завдання (система завдань), що дає змогу визначати рівень розвитку тієї чи іншої психологічної властивості (якості) особистості. У психології використовується також термін «тестування», що означає проведення перевірки або випробувань із використанням стандартизованих завдань (тестів), які відрізняються відповідною шкалою значень. Тестування застосовується з метою вимірювання індивідуальних відмінностей. У психології розрізняють тести інтелекту (для виявлення розумового потенціалу індивіда), тести особистісні (вимірюються різні сторони особистості: настанови, цінності, відносини, емоційні властивості й ін.), тести креативні (для вивчення творчих здібностей особистості), тести досягнень (визначають ступінь володіння конкретними знаннями, вміннями, навичками), тести проективні (для цілісного вивчення особистості, заснованого на психологічній інтерпретації результатів проекції (перенесення суб'єктом власних властивостей чи станів на зовнішні об'єкти)) тощо. З метою дослідження пізнавальної сфери, наприклад сприйняття, може використовуватися, зокрема, метод пояснення сюжетних картин, що полягає в пред'явленні випробовуваному тих чи інших малюнків: веселих, сумних, зі складним сюжетом. При цьому враховується активність і бажання випробовуваного розглядати малюнок, витрачений час. Внаслідок тестування можуть бути отримані дані про кмітливість особи, вміння виділити істотне, емоційне відображення (відгук). Для дослідження сприйняття випробовуваного результативним є метод відшукування чисел за допомогою таблиць Шульте. Суть тесту полягає в такому: на п'яти планшетах написані в різному порядку цифри від 1 до 25. На кожному планшеті вони написані по-різному. Випробовуваному пропонується відшукати, показати і назвати вголос всі цифри підряд і зробити це якомога швидше. При оцінці результатів враховується різниця в кількості часу, витраченого на кожний планшет. Збільшення його на останніх планшетах свідчить про стомлюваність, прискорення - про повільне входження в роботу. У нормі на кожний планшет має витрачатися однаковий час (від 30 до 50 с). Для дослідження пізнавальної сфери може бути застосований метод заучування десяти слів. Випробовуваному зачитують десять слів і пропонують повторити в будь-якому порядку. Дослід повторюється п'ять разів, через годину - ще раз. Крива запам'ятовування може вказувати на послаблення активної уваги, стомлюваність, «застрявання» на помилці. Деяка модифікація розглянутого тесту у вигляді методу заучування десяти чисел застосовувалася у військах спеціального призначення для визначення особливостей запам'ятовування випробовуваними в екстремальних умовах (пропонувалося десять різних двозначних чисел). Зорово-моторний тест «форм Бендера» спрямований на виявлення мозкових поразок, визначення емоційних розладів. Дев'ять простих фігур подаються одразу на одній картці. Усього карток вісім. Випробовуваного просять скопіювати кожне зображення зі зразка перед ним. При оцінці підраховується час і аналізується характер виконання кожного завдання. Використання тестових методик не припускає спрощеного підходу. Історія юридичної психології знає періоди, коли з метою визначення причетності до вчиненого злочину пропонувалося використовувати тестування. Зокрема, мала місце рекомендація про використання тесту «плями» (у психології - тест Роршаха) для «діагностики» причетності. Якщо випробовуваний у чорнильних плямах Роршаха бачив схожість зі слідами крові, робився висновок про причетність до вчинення злочину (рис. 1).
Водночас введення в психологічну практику тесту Роршаха стало одним із великих досягнень психології ХХ ст. Даний тест призначений для діагностики прихованих настанов, спонукань, властивостей характеру. Основні теоретичні настанови Роршаха полягали в такому. Якщо людина оперує всією плямою, то означає, що вона здатна сприймати основні взаємозв'язки і схильна до систематизованого мислення. Якщо увага зосереджується на дрібних деталях, то означає, що вона уїдлива і дріб'язкова, якщо на рідкісних - схильна до «надзвичайного» і здатна до загостреної спостережливості. Відповіді на білий фон, на думку Роршаха, свідчать про наявність опозиційної настанови: у здорових людей - про схильність до дискусій, упертість і свавілля, а у психічно хворих - про негативізм і відхилення у поведінці4 . Тест руки (Hand Test) - проективна методика дослідження особи, що призначена для діагностування відкритої агресивної поведінки. Стимульний матеріал тесту руки - стандартні 9 зображень кистей рук (рис. 2) і одна порожня таблиця, при показі якої просять представити кисть руки й описати її уявлювані дії. Зображення подаються у певній послідовності й положенні. Обстежуваний має відповісти на запитання про те, яку, на його думку, дію виконує нарисована рука (або сказати, що здатна виконувати людина з такою рукою). Крім запису відповідей реєструється положення, у якому обстежуваний тримає таблицю, а також час із моменту пред'явлення стимулу до початку відповіді.
Оцінка отриманих даних здійснюється за 11 категоріями: 1) агресія - рука сприймається як домінуюча, яка наносить ушкодження, активно захоплює який-небудь предмет; 2) вказівки - рука ведуча, направляюча, перешкоджаюча, пануюча над іншими людьми; 3) страх - рука виступає у відповідях як жертва агресивних проявів іншої особи або прагне відгородити кого-небудь від фізичних впливів, а також сприймається як така, що завдає ушкоджень сама собі; 4) прихильність - рука виражає любов, позитивні емоційні настанови до інших людей; 5) комунікація - відповіді, у яких рука «спілкується» або прагне встановити контакти; 6) залежність - рука виражає підпорядкування іншим особам; 7) ексгібіціонізм - рука різними способами виставляє себе напоказ; 8) покаліченість- рука деформована, хвора, нездатна до яких-небудь дій; 9) активна безособовість - відповіді, у яких рука виявляє тенденцію до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини чи людей, однак рука повинна змінити своє фізичне місце розташування, докласти зусиль; 10) пасивна безособовість- прояв тенденції до дії, завершення якої не вимагає присутності іншої людини, але при цьому рука не змінює свого фізичного положення; 11) опис - відповіді, в яких рука тільки описується, тенденція до дії відсутня. Відповіді, які належать до перших двох категорій, розглядаються авторами як пов'язані з готовністю обстежуваного до зовнішнього прояву агресивності, небажанням пристосуватися до оточення. Чотири наступні категорії відповідей відображають тенденцію до дій, спрямованих на пристосування до соціального середовища, ймовірність агресивної поведінки незначна. Кількісний показник відкритої агресивної поведінки розраховується шляхом віднімання суми «адаптивних» відповідей від суми відповідей за першими двома категоріями, тобто S («агресія» + «вказівки») - S («страх» + + «прихильність» + «комунікація» + «залежність»). Відповіді, які підпадають під категорії «ексгібіціонізм» і «покаліченість», при оцінці ймовірності агресивних проявів не враховуються, тому що їхня роль у даній галузі поведінки непостійна. Ці відповіді можуть лише уточнити мотиви агресивної поведінки5 . У практиці визначення професійної придатності і при провадженні судово-психологічних експертиз ефективними є стандартизовані особистісні опитувальники. За своєю сутністю опитувальник є певним набором запитань, кожне з яких логічно пов'язане з основною проблемою дослідження і призначене для вивчення й оцінки певних властивостей і проявів особистості. Найвідомішими опитувальниками є: Опитувальник PEN (Ганс і Сибілла Айзенк); Опитувальник міні-мульт (скорочений варіант міннесотського особистісного переліку MMPI); характерологічний опитувальник К. Леонгарда; тест Кеттела (16PF-опитувальник); патохарактерологічний діагностичний опитувальник Лічка та ін. Так, опитувальник PEN містить 101 запитання, на які випробовувані мали відповісти «так», або «ні» (у бланку для відповідей проставити відповідно знаки «+» чи «-»). Опитувальник визначає такі психічні властивості, як нейропсихічна лабільність, екстраверсія і психотизм. Вторинно можна вивести наявність таких рис особистості, як емоційно-вольова стабільність і віднесення темпераментів до класичних типів: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Опитувальник показує зв'язок між цими чотирма типами темпераментів і результатами факторно-аналітичного описування особистості. Час відповідей не обмежується, хоча не рекомендується затягувати процедуру опитування. Перед обстеженням випробовуваному видається бланк для відповідей і зачитується інструкція. Інструкція: «Вам будуть запропоновані твердження, що стосуються Вашого характеру і здоров'я. Якщо Ви згодні з твердженням, поруч із його номером поставте «+» («так»), якщо ні - знак «-» («ні»), довго не замислюйтесь, тут правильних і неправильних відповідей немає». |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Информация, релевантная "§ 3. Використання методу тестування в юридичній практиці" |
||
|