| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.3. Позовна давність |
||
|
Позовна давність - це встановлений законом строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено. Необхідно розрізняти два поняття позову: позов у матеріальному і позов у процесуальному сенсах. Можливість примусового здійснення порушеного суб'єктивного цивільного права називається правом на позов у матеріальному сенсі. Це право пов'язане з термінами позовної давності, із закінченням яких за заявою відповідача втрачається можливість примусового здійснення суб'єктивного права. Право звернутися до суду за захистом порушеного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу називається правом на позов у процесуальному сенсі. На це право позовна давність не поширюється, і подача позовної заяви жодними термінами не обмежена. Відсутність права на позов в матеріальному сенсі може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, але не для відмови в прийнятті позовної заяви. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від строку позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки. Для окремих видів вимог законом можуть встановлюватися спеціальні строки позовної давності, скорочені або більш тривалі порівняно із загальним строком. Строки позовної давності та порядок їх обчислення не можуть бути змінені угодою сторін. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення. Закінчення строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою до винесення судом рішення про відмову в позові. Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається після закінчення терміну виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з моменту, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги , обчислення позовної давності починається після закінчення зазначеного терміну. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається з моменту виконання основного зобов'язання. Зміна осіб у зобов'язанні не тягне зміни строку позовної давності та порядку його обчислення. Перебіг строку позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил, переведених на воєнний стан; 3) в силу встановленої на підставі закону Урядом Російської Федерації відстрочки виконання зобов'язань (мораторій); 4) в силу призупинення дії закону чи іншого правового акту, що регулює відповідне ставлення (ст. 202 ЦК РФ). Перебіг строку позовної давності зупиняється за умови, якщо зазначені обставини виникли або продовжували існувати в останні шість місяців строку давності, а якщо цей термін дорівнює шести місяцям або менше шести місяців - протягом строку давності. З дня припинення обставини, була підставою для зупинення давності, перебіг строку давності продовжується. Частина строку подовжується до шести місяців, а якщо строк позовної давності дорівнює шести місяцям або менше шести місяців - до строку давності. Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку, а також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Після перерви протягом терміну позовної давності починається заново; час, що минув до перерви, не зараховується у новий термін (ст. 203 ГК РФ). Якщо позов залишено судом без розгляду, то започаткували до пред'явлення позову протягом строку позовної давності продовжується в загальному порядку. Якщо судом залишений без розгляду позов, пред'явлений у кримінальній справі, то започаткували до пред'явлення позову протягом строку позовної давності зупиняється до набрання законної сили вироком, яким позов залишено без розгляду; час, протягом якого давність була припинена, не зараховується в строк позовної давності. При цьому якщо частина строку менше шести місяців, вона подовжується до шести місяців (ст. 204 ГК РФ). У виняткових випадках, коли суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності щодо обставин, пов'язаних з особистістю позивача (важка хвороба, безпорадне стан, неграмотність і т.п.), порушене право громадянина підлягає захисту. Причини пропуску строку позовної давності можуть визнаватися поважними, якщо вони мали місце в останні шість місяців строку давності, а якщо цей термін дорівнює шести місяцям або менше шести місяців - протягом строку давності (ст. 205 ЦК РФ). Боржник або інше зобов'язане особа, яка виконала обов'язок після закінчення терміну позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоч би в момент виконання зазначена особа і не знало про закінчення строку давності. Із закінченням строку позовної давності по головній вимозі минає термін позовної давності і з додатковим вимогам (неустойка, застава, порука тощо). Позовна давність не поширюється на: 1) вимоги про захист особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ, крім випадків, передбачених законом; 2) вимоги вкладників до банку про видачу вкладів; 3) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина. Однак вимоги, пред'явлені після закінчення трьох років з моменту виникнення права на відшкодування такої шкоди, задовольняються за минулий час не більш ніж за три роки, що передували пред'явленню позову; 4) вимоги власника або іншого власника про усунення яких порушень його права, хоча б ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння; 5) інші вимоги у випадках, встановлених законом (ст. 208 ЦК РФ). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 10.3. Позовна давність " |
||
|
||