| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.5. Медичний експеримент |
||
|
У медицині кожне нове відкриття знаменує якщо не збереження життя, то хоча б полегшення тяжких недуг для безлічі людей. Однак при вивченні кожного нового відкриття на певній стадії дослідження виникає необхідність перевірити на людині засіб або метод, результати дії яких неможливо з достовірністю передбачити, тобто свідомо піддати людини або навіть групу людей невідомим, можливо, небезпечним впливам. Повністю позбавитися від ризику в такому медичному дослідженні неможливо. Тому правові норми покликані послідовно охороняти людини, на якому випробовуються нові засоби або методи лікування, відповідним чином знизити ризик і обгрунтувати його, щоб людина не стала об'єктом недостатньо підготовлених дослідів або занадто довгої перевірки методів з більш шкідливими наслідками, ніж спочатку передбачалося. Медичний експеримент включає цілеспрямовану медичну діяльність, в завдання якої входить верифікація заздалегідь розробленої гіпотези, предметом якої є живий людський організм. Метою або однією з цілей цієї діяльності є отримання нових відомостей, призначених для медичної теорії або для профілактики, діагностики і терапії, нових методів медичної науки. Медичний експеримент зачіпає охоронювані законом інтереси громадян; насамперед у зв'язку з можливим ризиком для здоров'я особи або її нащадків. Обов'язковою ознакою медичного експерименту є його невизнаність. Невизнаними в установленому порядку не вважаються: методи, які склалися у вітчизняній клінічній практиці; методи, які склалися в клінічній практиці зарубіжних установ охорони здоров'я, але не введені в Росії ; дрібні модифікації вже відомих методів, застосування яких не викликає несприятливих наслідків. З правової точки зору медичний експеримент можна охарактеризувати як втручання в особисті права людини, скоєне у зв'язку з дослідженням в галузі медицини. Класифікація медичного експерименту можлива на підставі різних критеріїв. 1. За цільовим призначенням: а) медичний експеримент, який переслідує дослідницьку мету, а одночасно і цілі в галузі профілактики, лікування, діагностики або реабілітації (клінічний або терапевтичний експеримент); б) медичний експеримент, який переслідує виключно науково-дослідницьку мету (біологічний або загальний експеримент). 2. За видами медичної діяльності: а) профілактика; б) діагностика; в) лікування; г) реабілітація. Відповідно до ст. 43 Основ законодавства про охорону здоров'я громадян до необхідних умов біомедичного та клінічного експериментів відносяться: повна попередня інформація про майбутній експерименті; вільне письмову згоду громадянина - об'єкта дослідження; здійснення експерименту в установі державної або муніципальної систем охорони здоров'я; попереднє проведення лабораторного експерименту. Громадянину - об'єкту дослідження повинна бути представлена повна інформація про цілі, методи, тривалості експерименту, очікуваному результаті, побічні ефекти та іншому можливий ризик. Учасник інформується перед початком експерименту, а також в період його проведення, якщо необхідна коригування попередньої інформації. Громадянин обов'язково повинен бути повідомлений також про те, що він має право відмовитися від участі в дослідженні в будь-який час до його початку або вимагати припинення експерименту в процесі його здійснення. Обов'язковою умовою проведення біомедичного експерименту є добровільна згода випробуваного, закріплене в письмовій формі. Добровільність згоди полягає в тому, що воно дається не під впливом обману, психічного чи фізичного насильства або в умовах несвободи випробуваного. Прикладом недобровільних, злочинних медичних експериментів є досліди на військовополонених. З метою виключення прихованих форм примусу в ст. 29 Основ законодавства про охорону здоров'я громадян вводиться заборона на проведення експериментів на затриманих, взятих під варту, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі або адміністративний арешт. У разі якщо згода особи на проведення над ним експерименту отримано вимушеним збігом тяжких життєвих обставин (через нестачу матеріальних засобів) або обумовлено небудь залежністю випробуваного від експериментатора (по службі, навчанню і т. п.), то його не можна вважати добровільною, а що проводиться експеримент - правомірним. Неповнолітні пацієнти до 15 років можуть бути піддослідними тільки при безпосередній загрозі їх життю і з письмової згоди їх законних представників. Біомедичні дослідження на здоровій людині-добровольці повинен передувати лабораторний експеримент, а клінічний експеримент, як правило, передує також і біомедичне дослідження. Крім того, експеримент повинен бути науково обгрунтований, здійснюватися відповідно до розробленої методики, оформлятися протоколом (іншим документом), реєструватися технікою, іноді проводитися в присутності свідків. Медичний експеримент повинен проводитися в установах державної або муніципальної системи охорони здоров'я. При проведенні експерименту має бути забезпечений пріоритет інтересів досліджуваних перед інтересами науки і суспільства. Експеримент необхідно припинити, якщо в ході його проведення збільшився ризик загибелі випробуваного або стійкого незворотного погіршення його здоров'я. Життя і здоров'я людини можуть піддаватися ризику в ході клінічного експерименту лише у випадках, коли всі інші вже відомі апробовані методи лікування не дають позитивного результату, а ступінь ризику відповідає стану здоров'я. Наукова обгрунтованість експерименту повинна визначатися інтересами випробуваного хворого, але не досягненням запланованого наукового результату будь-яким способом. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 11.5. Медичний експеримент " |
||
|
||