| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.3. Етапи процесу планування та елементи плану розслідування |
||
|
Єдиний за своїми принципами, цілями і методами процес планування розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань може мати п'ять основних рівнів, які можна розглядати як види планування. А) складання планів окремого слідчої дії (допиту, слідчого експерименту, обшуку і т.д.); б) планування тактичної комбінації; в) формування плану тактичної операції (затримання розкрадачів на місці злочину, встановлення особи вбитого, виявлення зв'язків підозрюваного і т.д.); г) планування на окремому етапі (початковий, наступний, завершальний) розслідування; д) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі. Слід зазначити, що в цей вид (рівень) планування оптимальний, як правило, в простих, непроблемних ситуаціях, коли вже на початку розслідування слідчий з достатнім ступенем ймовірності знає подальший хід розслідування. Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні, так і специфічні риси. Найбільш повна структура процесу планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) або по одному з його етапів (мається a увазі первинний або наступний етапи, оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру планування). Розглянемо найбільш повний варіант етапної структури процесу планування. Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслідування і виділення переліку подцелей. Для цього виведені раніше з версій логічні наслідки, які і є цілями і підцілі розслідування, діляться на більш дрібні і конкретні, набуваючи зручну для планів форму питань чи обставин, що підлягають безпосередній перевірці. Другий етап полягає у виділенні общеверсіонних питань і обставин, тобто тих логічних наслідків, які повторюються при їх виведенні з різних версій, а тому, щоб уникнути шкідливого дублювання, їх необхідно виділити в самостійний розділ формованого плану. Наприклад, встановлення причин смерті при виявленні трупа. У зміст цього розділу входить і виявлення так званих вневерсіонних обставин, які, не будучи логічними наслідками версій, підлягають обов'язковому встановленню. Наприклад, встановлення здатності свідків адекватно сприймати різні явища і події, уточнення віку підозрюваних чи потерпілих, визначення осудності обвинуваченого, витребування характеристик, довідок про склад сім'ї і т.д. Третій етап складається в конкретному врахуванні всіх коштів, що у розпорядженні слідчого, і їх зіставленні із завданнями, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, часові та інші ресурси з урахуванням можливостей їх використання. У разі недостатності ресурсів він залучає додаткові сили і засоби або ставить питання про передачу частини справ, що знаходяться в його провадженні, іншим слідчим, або вдається до значної інтенсифікації діяльності, або змушений обрати небажаний варіант, пов'язаний з продовженням терміну попереднього слідства. Четвертий етап полягає в розробці варіантів (в тому числі резервних) проведення процесуальних, оперативно-розшукових та інших дій та аналізі можливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює остаточний вибір і приймає рішення. Розробляючи ці рішення, він повинен використовувати всю наявну у нього інформацію, професійний досвід і знання з тим, щоб заплановані ним дії та заходи були найбільш ефективними. При розробці варіантів майбутньої діяльності слідчий враховує протидія конфліктуючого суб'єкта і можливість настання негативного результату в ситуації тактичного ризику і відповідно до проведеного аналізу (у тому числі і рефлексивним) приймає найбільш ефективні планові рішення. П'ятий етап планування полягає у визначенні, по-перше, строків виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців. Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінській структурі розслідування та формі взаємодії (слідча група, слідча група із залученням до її роботи оперативних співробітників, тимчасове «підключення» слідчих і оперативних працівників для надання допомоги, виконання ними окремих доручень і оперативно-розшукових завдань , надання сприяння органами дізнання при виробництві процесуальних дій і т.д. Успішна реалізація всіх намічених дій і заходів багато в чому залежить від визначення їх оптимальної черговості. При цьому перевага віддається наступним заходам: а) несвоєчасне проведення яких може призвести до втрати доказів, неможливості виявлення носіїв інформації, ускладнення встановлення підозрюваних і їх затримання; б) загальним для перевірки всіх або декількох версій (епізодів); в) без здійснення яких подальша реалізація плану стає скрутної або навіть неможливою, оскільки вони служать інформаційної, організаційної або тактичної базою для проведення подальших дій, у тому числі виконуваних іншими особами (слідчі доручення, розшукові, оперативні , ревізійно-перевірочні завдання і т.п.); г) відрізняються найбільшою трудомісткістю і тривалістю проведення (будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і т.д.) з тим , щоб слідчий міг паралельно здійснювати і інші дії. Шостий етап полягає в об'єднанні окремих планів, розроблених по кожній версії (епізоду), а також планів проведення общеверсіонних (общеепізодних) заходів у єдиний план розслідування у справі. Планування на кінцевому (завершальному) етапі в ситуації, коли основні аспекти процесу доказування вже реалізовані, носить спрощений характер, оскільки розслідування набуває неверсіонний характер і здійснюється в одному напрямку. Основний зміст планування на кінцевому етапі полягає у формуванні організаційних рішень з розподілу часу і коштів, встановленню оптимального порядку проведення строго обов'язкових процесуальних дій. У плані розслідування значне місце займають встановлення раціональної послідовності в проведенні передбачених процесуальним законом дій. Процес планування тактичної операції включає: а) визначення її безпосередньої мети; б) встановлення і конкретизацію ресурсів, що знаходяться в розпорядженні слідчого і співвідношення їх з безпосередніми цілями; в) розробку варіантів проведення слідчих, організаційно-підготовчих, оперативно-розшукових та інших дій; г) визначення безпосередніх виконавців і термінів виконання. Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій: 1) визначення безпосередньої мети даної дії; 2) безпосередня розробка організаційно- тактичного змісту слідчої дії, застосовуваних тактико-психологічних і інших прийомів, визначення умов і часу їх реалізації, оцінка можливих результатів. 3) встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей, головним чином інформаційних, тактичних і тактико-психологічних, що у розпорядженні слідчого, і співвіднесення їх з визначеної раніше метою; Кінцевий підсумок всього процесу планування - готовий (сформований) план розслідування. Основними елементами сформованого плану розслідування є: 1) безпосередні цілі, тобто логічні наслідки, виведені з прийнятих до перевірки версій або конкретизовані у вигляді детальних питань, а також общевресіонние і вневерсіонних обставини, що підлягають встановленню; 2) ресурси, що знаходяться в розпорядженні слідчого. Це, перш за все виконавці - працівники слідства, дізнання, експерти, фахівці, громадські помічники і т.д. Сюди ж слід віднести матеріальні засоби - транспорт, зв'язок, криміналістичну та іншу техніку; 3) слідчі, оперативно-розшукові, організаційно-підготовчі, інші дії та заходи. При плануванні враховують можливість найбільш оптимального поєднання названих дій і заходів, їх комплексні або роздільне, послідовне або паралельне виконання, можливість і необхідність виробництва тактичних операцій і комбінацій; 4) тактичні прийоми, що складають зміст зазначених вище процесуальних і непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менше «питома вага» тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І, навпаки, по найбільш приватному варіанту планування (складання плану окремої слідчої дії) розробка тактичних рішень грає значно більшу роль, займаючи значне місце в структурі плану; 5) терміни виробництва намічених дій. Хоча при традиційній формі плану зазвичай не відбивається їх тривалість, проте, слідчий повинен враховувати цю обставину для того, щоб уникнути збігу (накладення) в часі декількох заходів, доручених одному і тому ж виконавцю, а також і шкідливою поспіху. Терміни повинні визначатися з урахуванням складності e трудомісткості майбутньої роботи, особистих якостей виконавця, можливої протидії та інших факторів; 6) результати виконання плану та його коригування. Коригування плану зазвичай відділена від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій і заходів. Аналізуючи досягнуті результати, сприятливе чи несприятливий розвиток ситуації слідчий (керівник розслідування) може замінити виконавців, змінити їх чисельність, внести корективи до складу, послідовність, зміст дію, терміни їх проведення та ін Але іноді коректування окремих параметрів плану може бути здійснена ще до реалізації намічених дій і заходів. Це відбувається у зв'язку з отриманням нової інформації, яка змінює конкретну слідчу ситуацію. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 12.3. Етапи процесу планування та елементи плану розслідування " |
||
|
||