| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.3.2. Радянський період розвитку науки адміністративного права |
||
|
за нової влади адміністративне право двічі забороняється як галузь правознавства та навчальна дисципліна: вперше в 1917-1921 рр., вдруге - в 1928-1937 рр.. Воно вважається притаманним лише буржуазному суспільству, в якому існують поліцейські відносини і суперечності між владою і населенням. У 1928 році адміністративне право вилучається з навчальних програм, згортаються наукові дослідження, постійним репресіям піддаються вчені-адміністратівісти. У 1936-1937 рр.. репресується велика група вчених-юристів Інституту радянського будівництва на чолі з його директором П.М. Пашуканіс. Наслідком цього є політизація, надмірна ідеологізація адміністративного права, в якому панівною стає політична доктрина радянської державності, що виявляється у всій системі заходів, що використовуються радянською владою для зміцнення своїх позицій. З самого початку свого існування влада створює систему органів, які забезпечують її існування. Адміністративне законодавство враховує всі директиви партії. Так, в 1921-1922 рр.. розширюється фактична свобода засобів масової інформації, совісті, спілок, яка регламентується Конституцією, а порядок здійснення визначений поруч декретів. Це, природно, зумовило підйом масової свідомості, поява у пресі публікацій, які відображають дійсний стан речей у суспільстві. Це не могло тривати довго і вже в 1922 році проходить XII партійна конференція, яка в своїй резолюції «Про антирадянські партіях і течіях» вказує на необхідність посилення ідеологічної боротьби проти антисоціалістичних сил. Насамперед, мова йде про контроль за засобами масової інформації, посилення впливу комуністичної партії у вищих навчальних закладах, про застосування до цих сил адміністративних і кримінально-правових засобів1. Адміністративне законодавство, прийняте в 1922-1923 рр., враховує вказівки XII партконференції. Постановою ВЦВК і РНК створюється Головне управління у справах літератури та видавництва (Головліт), яке здійснює нагляд за всіма видами друкованої продукції. До його складу входили представники ГПУ і Реввійськради, що не потребує їхніх коментарях. Декретом РНК в 1923 р. при Головліт створюється Комітет з контролю за репертуаром. У 1922 р. з'являється також ряд декретів про союзи і суспільствах. За перші роки радянської влади накопичилася велика кількість нормативних актів, що послужило поштовхом для здійснення 1 Куріцин В. М. З історії радянського адміністративного права / / Рад. держ. і право. - 1981. - № 10. - С. 130. Ня, зокрема, кодифікації адміністративного права. Кофікаційні роботи починаються в 1922 році, коли і була детально розроблена зразкова схема Кодексу адміністративного права УРСР. У жовтні-листопаді 1924 року проект Адміністративного кодексу УРСР був внесений до комісії з розгляду законодавчих пропозицій. До її складу входили керівні працівники НКВС, ВРНГ, НКЮ, ГПУ, прокуратури, політконтроля Державного політичного управління республіки і т. п. Доопрацьований проект 12 жовтня 1927 був затверджений в якості кодексу і введений в дію з 1 лютого 1928 року 1. Адміністративний кодекс містив 528 статей, об'єднаних предметом ведення в 15 розділів, які, в свою чергу, ділилися на глави і статті. Перший розділ «Загальні положення» визначав основи діяльності адміністративних органів республіки: класовий підхід, дотримання революційної законності, демократичні принципи і зв'язок з масами, профілактична діяльність, дотримання культурних та побутових прав меншин і т. п. Наступні розділи були розташовані в такій послідовності: II - «Адміністративні акти», III - «Кошти адміністративного впливу», IV - «Інші адміністративні заходи примусового характеру», V - «Трудова повинність з попередження стихійних лих та боротьби з ними», VI - «Обов'язки населення по охороні громадського порядку», VII - «Громадянство УРСР, порядок його набуття і втрати», VIII - «Реєстрація та облік руху населення», IX - «Товариства, спілки, клуби, з'їзди, зібрання, маніфестації», X - «Правила про культи», XI - « Публічні заходи », XII -« Використання державного прапора УРСР і печаток », XIII -« Нагляд адміністративних органів у сфері промисловості », XIV -« Нагляд адміністративних органів у сфері торгівлі », XV -« Порядок оскарження дій адміністративних органів ». Цей кодекс був необхідний свого часу і дозволяв регулювати все розмаїття суспільних відносин, що виникають у зв'язку з організацією та діяльністю адміністративних органів. Наступний етап у розвитку адміністративного права почався після відомого Першого наради з питань науки радянського права і держави в липні 1938 Головним доповідачем на цій нараді був Г. Я. Вишинський, основну увагу у своєму виступі приділив адміністративному праву, наголошуючи на тому, що воно може зайняти центральне місце в системі радянського права, але за умови, що воно не буде розділяти керуючих і керованих. Фактично реабілітувавши 1 Михайленко В.П. До історії створення першого радянського Адміністративного кодексу / / Рад. держ. і право. - 1984. - № 12. - С. 111. Адміністративне право, Вишинський поставив умовою його подальший розвиток на основі марксистсько-ленінської ідеології з обов'язковою критикою буржуазного адміністративного права1. Внаслідок цього дисципліна «адміністративне право» з нового навчального року вводиться як обов'язкова у всіх юридичних навчальних закладах країни. Наукова дискусія, що почалася після цього і тривала після Другої світової війни, заклала основи для формування визначення предмета адміністративного права, методу, основних інститутів галузі. На цьому етапі необхідно згадати таких вчених, як С.С. Студеникин, М. І. Еропкин, І. І. Евтихиев, В. О. Власов, О. О. Луньов, Г. І. Петров, І. М. Ананов та ін З'являється ряд підручників з адміністративного права, які об'єднує коло розглянутих проблем, з'єднання Загальної та Особливої частин, але відрізняє розуміння обсягу державного управління. Продовжувачем кращих традицій радянських Администрато-вістів був С. С. Студенікін (1905-1957). Підручник «Радянське адміністративне право» С. С. Студеникина, що вийшов друком у другому виданні, продовжив і розвинув традиції цієї науки. Вчений критично поставився до викладання цього курсу в вузах СРСР в 1930-1937 рр.. Його внесок в адміністративно-правову системологія був унікальний. Наступні радянські підручники зберегли основи структурної побудови праці С. С. Студеникина: розподіл розділів Особливої частини на три основні компоненти: управління в галузі адміністративно-політичної діяльності, народного господарства та соціально-культурної діяльності. Поза цією основною тріади розглядалося управління в галузі оборони, а також фінансів і кредиту. Не можна не згадати таких вчених, як І. Н. Пахомов, А. С. Васильєв, Ю. А. Тихомиров, та ін Дуже плідним, самобутнім і ерудованим админис-тратівістом радянської школи був А. А. Луньов (1910-1983), який назавжди залишиться в анналах радянської адміністративно-правової науки як теоретик кодифікації діючих в цій сфері норм, а також проблем адміністративно-процесуального права. Вчений теоретично обгрунтував систему і види адміністративних стягнень, поняття заходів адміністративного припинення, а також галузеву специфіку державних санкцій за адміністративні проступки. Хотілося б відзначити, що традиції радянської адміністративно-правової деліктологіі тривають і нині Є. В. Додіним, Д. Н. Бахраха, Ю. М. Козловим, Л. Л. Поповим, М. С. Студенкіним, Г. А. Кузьмичова і іншими. 1 Вельський К. С. До питання про предмет адміністративного права / / Держ. і право. - 1997. - № 11. - С. 18. У цей період поступово формується уявлення про Загальної частини адміністративного права, паралельно формується і новий напрям у науці «теорія державного управління». Окремо слід відзначити, що адміністративне право радянського періоду грунтувалося на безвідносності догматів, які не вимагають творчого розвитку. Його основні інститути досліджувалися в академічній науці, на них спиралася і радянська школа викладання. Вчення про суб'єктів та нормах адміністративного права, методи адміністративного впливу, форми, методи і, особливо, сутність управління не переглядалися десятиліттями і відтворювалися в доктринально-незмінному вигляді у всіх наступних підручниках та наукових монографіях1. Традиціоналізм наукової думки, укорінений в академічній науці та її вузівському викладанні, негативно відбивався на якості навчального процесу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1.3.2. Радянський період розвитку науки адміністративного права " |
||
|
||