| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
18.1. Поняття, завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення |
||
|
Процесуальні норми, що регулюють провадження у справах про адміністративні правопорушення, містяться також і в підзаконних актах: постановах Уряду, рішеннях місцевих органів влади і управління Водночас роль цих актів мінімальна, оскільки вони лише конкретизують норми законодавства та заповнюють прогалини по приватним питанням Завданнями ж даного виробництва згідно ст 24 січня КоАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, виховання громадян у дусі дотримання законів і зміцнення законності Узагальнення названих завдань свідчить, що в розглянутому виробництві вирішуються дві пов'язані між собою завдання: справедливе рішення справ про проступки і попередження нових правопорушень Виробництво по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі системи принципів, які закріплені в правових нормах і випливають із завдань юрисдикційної діяльності. Найважливішими з них є: забезпечення законності, досягнення об'єктивної істини, право на захист, презумпція невинуватості, рівність усіх перед законом, гласність і оперативність Головним у адміністративному провадженні є принцип законності. Він означає неухильне виконання вимог закону всіма учасниками адміністративно-процесуальної діяльності Зазначений принцип обумовлює захист прав громадян, а також моральну та юридичну відповідальність органу (посадової особи) за неналежне ведення процесу З'ясування об'єктивної істини у справі - найважливіша задача адміністративного провадження Даний принцип зобов'язує орган, який розглядає справу, досліджувати всі обставини та їх взаємозв'язок у тому вигляді, в якому вони існували в дійсності, і на цій основі виключити однобічний упереджений підхід до вибору рішення Право на захист реалізується за допомогою надання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, необхідних правових можливостей для доведення своєї невинності або приведення обставин, що пом'якшують його вину. Згідно ст. 25 .1 КпАП назване особа може знайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, оскаржити постанови, користуватися послугами адвоката і т д Це свідчить про демократизацію провадження у справах про адміністративні правопорушення Презумпція невинності полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки її винність не буде доведена у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 2.1 КоАП). Даний принцип передбачає також, що тягар доведення лежить на обвинувач. Притягується до відповідальності не зобов'язаний доводити свою невинуватість, хоча і має на це право. З принципу презумпції невинуватості випливає і таке важливе положення: будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Це відноситься до тих випадків, коли сумніви не були усунені у ході вирішення справи Вказана обставина є однією з підстав винесення виправдувальних постанов Принцип рівності прямо закріплений у ст. 1. 4 КпАП, згідно з якою всі громадяни рівні перед законом і органом, що розглядає справу, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин . Виробництво по справах про адміністративні проступки здійснюється гласно, відкрито. Крім того, принцип гласності полягає також і в тому, що представники громадськості у встановлених законом випадках можуть доставляти правопорушників до міліції, клопотати від імені громадських організацій про скорочення строку позбавлення водійських прав і так далі, тобто вони беруть активну участь на всіх стадіях адміністративного провадження . Оперативність як принцип адміністративного провадження проявляється насамперед у встановленні стислих термінів, що визначають проходження справи За загальним правилом (ст 29 червня КпАП) справа має бути розглянута протягом 15 днів Це обумовлено численністю і відносної несложностью адміністративних проступків Оперативність забезпечує своєчасність, виховний і попереджувальний ефект впливу , а крім того, економію часу і матеріальних ресурсів Принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення в чому схожі з принципами кримінального процесу Однак механічне перенесення останніх у адміністративне провадження невиправдано, оскільки в кожному общепроцессуальном принципі проявляється адміністративно- процесуальна специфіка Дія даних принципів у виробництві з адміністративних правопорушень інше, в ряді випадків досить обмежене і відносне Виробництво по справах про адміністративні правопорушення як процесуальна діяльність складається з дій цілого ряду органів та осіб Основними суб'єктами цієї діяльності є державні та громадські органи, їх посадові особи, які уповноважені приймати всі передбачені законом заходи з виявлення та попередження адміністративних проступків. Крім названих, у виробництві беруть участь і інші суб'єкти Одні з них захищають свої інтереси або інтереси інших осіб Деякі, не маючи особистих інтересів, залучаються лише при виробництві окремих процесуальних дій Залежно від виконуваних учасниками провадження процесуальних функцій їх можна розділити на кілька груп | Посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями (до них відносяться співробітники ОВС, прокурори, які мають право приймати владні акти, складати правові документи, що визначають рух і долю справи) | Суб'єкти, що мають особистий інтерес у справі: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий, а також їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати) Ніхто з них не користується владними повноваженнями | Особи, які сприяють здійсненню провадження: свідки, експерти, перекладачі та поняті Одні з них (свідки, експерти) є джерелами доказів, причому об'єкт дослідження становлять не самі свідки або експерти, а ті дані, які вони повідомляють повноважному посадовій особі Інші (перекладачі, поняті) потрібні для закріплення доказів або забезпечення необхідних умов адміністративного провадження Рішення задач виробництва по справах про адміністративні правопорушення здійснюється за допомогою доведення, що включає в себе виявлення, процесуальне оформлення і дослідження доказів Доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюються наявність (або відсутність) адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Від доказів як фактичних даних слід відрізняти їх джерела, що представляють собою засоби збереження та передачі інформації, за допомогою яких вона залучається до сферу процесуального доказування Носії (джерела) інформації нічого самі по собі не доводять, якщо не виявлено їх зміст - відомості про що-небудь (фактичні дані). Водночас фактичні дані не можуть існувати без певного носія (джерела). У цьому виявляється єдність докази і джерела, тобто змісту і форми Докази можуть бути використані у виробництві по справах про адміністративні правопорушення, якщо вони отримані в порядку і з джерел, передбачених законом, і мають значення для всебічного, об'єктивного розгляду справи Згідно ст 26 січня КоАП джерелами доказів є показання різних осіб (правопорушника, потерпілого, свідка), висновок експерта, матеріальні носії інформації (речові докази і документи), безпосередні спостереження повноважних осіб, наприклад виявлення порушень правил пожежної безпеки інспектором пожежного нагляду в результаті огляду підприємства Дані спостереження фіксуються безпосередньо в протоколі про адміністративне правопорушення, який виступає в якості самостійного джерела доказів |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "18.1. Поняття, завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення" |
||
|
||