|
Тлумачення - це з'ясування і роз'яснення значення і змісту нормативно-правових актів.
Мета тлумачення - однакове розуміння і застосування правових норм.
В результаті тлумачення права відбувається з'ясування, пізнання змісту норми права і виклад його для решти осіб. Результат тлумачення викладається в акті тлумачення - документ, що містить роз'яснення нормативно-правового акту. Даний документ має юридичну силу тільки у взаємозв'язку з норою права.
Розрізняють такі види актів тлумачення в залежності від:
- органів, які виконали тлумачення:
а) акти судових органів;
б) акти органів виконавчої влади та інші;
- від галузі:
а) кримінально-правові;
б) цивільно-правові та інші;
- за формою вираження:
а) укази;
б) інструкції і т. д.
При виконанні тлумачення використовується ряд прийомів і правил, а саме:
1) з метою тлумачення термінів, словосполучень, використовуваних при створенні норми права, застосовують мовної спосіб;
2) для встановлення зв'язку між нормами застосовують систематичний спосіб, при цьому визначають місце коментованої норми в ієрархії правових норм;
3) для додання коментованій нормі конкретного сенсу використовують логічний спосіб;
4) при з'ясуванні умов, що сприяли появі правової норми, застосовується історичний спосіб тлумачення;
5) спеціально-юридичний спосіб дозволяє дати визначення правовим термінам, поняттям і категоріям.
Зазначені способи підлягають обов'язковому застосуванню в комплексі, в єдиній системі.
Тлумачення може бути офіційним і неофіційним:
- офіційне - роз'яснення державних органів, що володіють відповідними повноваженнями. Виділяють два види:
а) нормативне - має загальний характер, результат застосовується в необмеженій кількості випадків. Наприклад, роз'яснення Пленуму Верховного Суду. Нормативне тлумачення підрозділяється на автентичне (коли тлумачення дає автор нормативного акта) і легальне (нормативний акт коментує орган, уповноважений на виконання даної функції);
б) казуальне - роз'яснення, дане по конкретному випадку (казусу) , не тягне правових наслідків для інших справ.
- неофіційне - роз'яснення правових норм, яке робиться іншими, не уповноваженими особами і не має офіційного характеру. Значення даного тлумачення в тому, що вони дозволяють зрозуміти коментований матеріал. Виділяють повсякденне (яке виконує будь-якою особою), професійне (яке виконується вченим), доктринальне (здійснюється професіоналами, відміну від професійного тлумачення в тому, що доктринальне тлумачення впливає на реалізацію права) неофіційне тлумачення.
|
- § 1. Цивільне законодавство в системі нормативного (публічного) регулювання цивільних відносин
права. Одним із специфічних ознак норм права в системі соціально-нормативного регулювання суспільних відносин є їх формальна визначеність, тобто зовнішня вираженість (закріпленість) в тих чи інших формах (джерелах) права. До числа таких у загальній теорії права прийнято відносити: а) нормативний правовий акт; б) нормативний договір; в) правовий звичай; г) судовий
- Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
права 18. DE LEGE LATA [де леге лата] - з точки зору існуючого закону 19. ERGA OMNES [ерга омнес] - отже, все; зобов'язання перед людством 20. EX AEQUO ET BONO [екс АКВО пов боно] - по справедливості і доброї совісті 21. EX OFFICIO [екс оффіцій] - за посадою, з обов'язку 22. EX SITU [екс ситу] - поза місцем знаходження 23. HABEAS CORPUS [хабеас корпус] -
- § 1. Предмет теорії держави і права
права, необхідно хоча б кілька слів сказати про те, що таке наука і що її відрізняє від буденного пізнання. Наука - це сфера людської діяльності, в якій відбувається вироблення та впорядкування об'єктивних знань про дійсність, а також прогнозування на їх основі тенденцій розвитку технічних, біологічних та соціальних систем. Наука є упорядкована сукупність знань про
- § 2. Нормативні акти: поняття і види
права (докладніше в інших розділах підручника). За юридичною силою всі нормативні акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти. Види законів: 1) Конституція (закон законів) - основоположний установчий політико-правовий акт, що закріплює конституційний лад, права і свободи людини і громадянина, що визначає форму правління і державного устрою,
- Глава 15. ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА
Глава 15. ТЛУМАЧЕННЯ
- § 1. Тлумачення норм права: поняття і необхідність
права. Так що тлумачення може бути й упередженим. Особливо це стосується нечітких, двозначних законів, які дійсно при бажанні можна повернути по-різному, тобто вони допускають множинне тлумачення, можливість вкладати в них різний зміст. Подібних випадків у сучасній юридичній практиці чимало. Тлумачення носить як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Навіть судді
- § 2. Види тлумачення за суб'єктами
права в принципі можуть бути всі - громадяни, державні органи, громадські об'єднання, службові особи, наукові установи, вчені. Однак наслідки такої діяльності будуть різними. Будь-яка людина при бажанні може взяти в руки, наприклад, Кримінальний кодекс, знайти в ньому потрібну йому статтю і досконально вивчити її, осмислити, вникнути в суть міститься в ній або
- § 3. Способи і обсяг тлумачення правових норм
права, встановлюється виражена в ній воля законодавця - в цілях правильного її застосування. Такими способами є: граматичний (філологічний, мовний); логічний, систематичний; історико-політичний; спеціально-юридичний, телеологічний, функціональний. Граматичне тлумачення припускає аналіз норми права з погляду лексико-стилістичних і морфологічних
- § 4. Акти тлумачення права: поняття, особливості, види
права, втіленню волі законодавця в життя. І хоча ці акти самостійного значення не мають, а тільки разом з тлумаченими актами, їх роль у загальному механізмі правового регулювання вельми велика. Без них цей механізм був би істотно ослаблений, а в окремих випадках виявився б збитковим, спотвореним, бо якщо норма права невірно зрозуміла, вона буде і невірно застосована. А це вже порушення
- § 5. Юридична практика
права, а також вже накопичений і об'єктивований досвід такої діяльності. Юридична практика формується в результаті тривалого і різноманітного процесу правореалізації, тобто втілення права в життя. У ході цього процесу виробляються певні загальні положення, тенденції, орієнтири, які потім використовуються в подальшій роботі. Зокрема, практика створює так звані
|