| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
28.1. Сутність митної політики та митної справи |
||
|
Митна політика - це складова внутрішньої і зовнішньої політики, яка визначає зміст діяльності держави та її компетентних органів у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин та організації митної системи і має на меті захисту національних інтересів, національної безпеки та економічного суверенітету держави . 11 липня 2002 був прийнятий новий Митний кодекс України, який прийшов на зміну МКУ діяв з 1992 року. Новий Кодекс містить найбільш серйозні досяг- ня міжнародного митного права, в ньому враховані зміни в соціально-економічній структурі України, позитивні сторони і недоліки попереднього Кодексу. Експерти та фахівці, у тому числі закордонні, високо оцінили прийнятий Кодекс. На відміну від Кодексу 1991 року, в якому було лише 164 статті, Кодекс 2002 містить 432 статті. Він значно спростив процедури митного контролю та митного оформлення, ввів багато нових понять, деталізував значну кількість норм і правил, які раніше були сформульовані досить узагальнено, що викликало необхідність прийняття великої кількості відомчих актів. Особливо надолужити відзначити принципово новий підхід авторів Кодексу до понять «митна політика» і «митна справа». У Кодексі 1992 поняття «митна політика» взагалі не було сформульовано, що дало можливість авторам висловлювати своє власне розуміння цього терміна. Стаття 2 Митного кодексу України 2002 визначає, що митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. В основі виконання державою будь-який з своїх функцій знаходиться політичне рішення, прийняття якого покладено на спеціально уповноважені органи держави. Після цього політичне рішення формально закріплюється у певних правових нормах і реалізується за допомогою способів впливу, наявних у держави. Закон України 1991 від 25 червня «Про митну справу в Україні» зокрема визначає: «Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України ». Україна визначає і проводить єдину митну політику, спрямовану на прискорення товарообігу, стимулювання розвитку національної економіки, захист внутрішнього ринку та власного виробника, а також на розвиток митної справи, відповідно до загальновизнаних міжнародних норм. Формування та здійснення митної політики відбувається на підставі таких принципів: Принцип єдності митної політики як складової зовнішньої політики України. Митна політика України є одним з виразів державної зовнішньої політики і повинна формуватися у відповідності з цілями і принципами останньої, завданнями захисту національних інтересів і націо- нальної безпеки. Митна політика за своєю суттю є складовою зовнішньополітичних завдань держави і, в деяких випадках, політична частина останніх користується пріоритетом порівняно з економічної. Це має місце при забезпеченні виконання міжнародно-правових зобов'язань держави, наприклад, при приєднанні до міжнародних санкцій в рамках ООН, які вимагають припинення зовнішньоекономічних контактів з певними країнами, або виконання зобов'язань України в рамках договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Заради виконання цих зобов'язань нехтується можливими економічними перевагами. Принцип єдності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та контролю за її здійсненням. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Принцип єдності тарифної політики України. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про єдиний митний тариф» на митній території України діє Єдиний митний тариф України, який являє собою систематизований звід ставок мита, якими обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Принцип єдності політики експортно-імпортного контролю. В Україні діють єдині правила щодо порядку переміщення через митний кордон товарів та інших предметів. МКУ встановлює, що ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів та інших предметів, окремих їх видів може бути заборонено чи обмежено законодавством України. Принцип єдності митної території України. Він заснований на понятті територіальної юрисдикції держави. Митна територія встановлює область дії митного суверенітету держави. Цей принцип є важливим для забезпечення сплати митних зборів, митних платежів, застосування інших способів митного регулювання. Відповідно до ст. 5 МКУ територія України, яка зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція Україна, представляють єдину митну територію України. Території вільних митних зон, розташованих в Україні, вважаються які поза межами митної території України, за винятком випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України. Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж територій вільних митних зон та прилеглій морської зони згідно Конвенції ООН 1982 р. Межі територій вільних митних зон представляють митний кордон України. Принцип гармонізації та уніфікації митної діяльності України із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами. Його основою є бажання України інтегруватися у світову економічну систему, загальноєвропейські економічні процеси, приєднатися до Світової організації Торгівлі (СОТ / WTO), для чого необхідно привести національні митні стандарти у відповідність із загальноприйнятими світовими принципами та вимогами, які, зокрема, включають недопущення застосування нетарифних обмежень, приведення митних тарифів у відповідність до рекомендацій СОТ і т. д. Принцип захисту державою прав і законних інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності. Цей принцип закріплений у ч. 6 ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», його зміст, відповідно з цим Законом, полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України. Принцип юридичної рівності і недискримінації, виключення невиправданого втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність. Цей принцип грунтується на ст. 42 Конституції України, яка гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Одним з основоположних понять адміністративно-правового забезпечення управління митним справою є поняття митної справи. Відповідно до ст. 3 МКУ митна справа - це порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням і стягненням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил , інші заходи, направлені на реалізацію державної митної політики України. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна дотримується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Забезпечення здійснення митної справи згідно МКУ, законам України; встановлення ставок митних зборів; координація діяльності Державної митної служби України та інших органів державної влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи; надання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо митної системи України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Законодавство України з питань митної справи становлять: Конституція України, МКУ, закони та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, законів України та МКУ. Закони України з питань митної справи набирають чинності протягом десяти днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. Інші нормативно-правові акти з питань митної справи набирають чинності через сорок п'ять днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. У разі, якщо такі нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності. Офіційним опублікуванням закону та іншого нормативно-правового акта з питань митної справи вважається його опублікування в одному з періодичних видань, визначених законодавством України як офіційне. Датою офіційного опублікування нормативно-правового акта вважається дата виходу з друку відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях. Строки набрання чинності законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акта, і закінчуються в 24 години останнього дня відповідного строку. Якщо строк набрання чинності законом або іншого нормативно-правового акта з питань митної справи визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня. Якщо строк набрання чинності законом або іншого нормативно-правового акта з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати. Що стосується дії законодавства з питань митної справи у часі при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, то застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур. Особа, яка вчинила порушення митних правил або інше правопорушення, передбачене МКУ, підлягає відповідальності на підставі норм, що діють під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил та інші правопорушення, передбачені МКУ, мають зворотну силу. Виробництво у справах про порушення митних правил і про інші правопорушення, передбачених МКУ, ведеться на підставі законодавства, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 28.1. Сутність митної політики та митної справи " |
||
|
||