Головна
Головна → Теорія та історія держави і права → Історія права → 
« Попередня Наступна »
І.Б. Новицький. Римське право, 1993 - перейти до змісту підручника

§ 3. Договори суворого права (stmcti iuris) і засновані на добрій совісті (bonae fidei)
1. У древнереспубліканском праві формалізм характеризував не тільки процедуру укладення, але також і тлумачення змісту укладеного договору і застосування його. Це виражалося конкретно в культі буквального тексту договору подібно до того, як при тлумаченні закону в найдавнішому праві слідували культу букви закону. При тлумаченні та закону та договору основне значення надавалося не тим думкам, які вклав законодавець в дану норму або які хотіли висловити боку у своєму договорі, а букві закону або договору.
У цьому сенсі договори древнереспубліканского римського права носили назву negotia stricti iuris, угоди суворого права. Строгість найдавніших договорів саме в тому і виражалася, що сторона не могла посилатися на намір вкласти в договір зовсім не те зміст, яке випливало з буквального сенсу договору. Так само не можна було посилатися ні на які обставини, які роблять несправедливим відоме вимога, якщо воно було пред'явлено іншою стороною в повній відповідності з точним текстом договору. Навіть пізніше, з появою формулярного процесу, тільки в тому випадку, якщо на прохання відповідача претор включав у формулу позову спеціальну ексцепцію, в якій прямо вказувалися згадані обставини, суддя (при розгляді спорів за такими договорами) брав їх до уваги. Строго формально вирішувалося щодо negotia stricti iuris питання, чи укладений договір чи ні; так само формально, за буквою договору, визначалося і його зміст; в цьому виді договір підлягав виконанню.
2. З розвитком економіки, зі зміною на основі знову складаються виробничих відносин понять про право старий культ слова став відходити в область перекази. Спочатку при тлумаченні закону перестали сліпо і грубо формально дотримуватися букви закону, а стали вникати в його зміст. А потім і в області договорів на букву стали дивитися як на засіб виразити відому думку і відповідно з цим стали виходити не тільки з того, quod dictum est (що сказано), але з того, quod actum est (до чого була спрямована воля діяли осіб, буквально - «що зроблено»). Паралельно з відходом від формального тлумачення договору за його буквальним змістом допустили при спорах, що виникають з договорів, посилання на такі обставини, які робили вимога з договору, формально правильне, по суті не заслуговує захисту через явну недобросовісності позивача. Римські юристи в таких випадках говорили, що договір тлумачиться по добрій совісті: звідси і самі договори, допускали таке тлумачення, стали називатися negotia bonae fidei, а які з них позови - actiones bonae fidei.
Більш нові категорії договорів - реальні і консенсуальні (за винятком договору позики, mutuum) - були договорами bonae fidei.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 3. Договори суворого права (stmcti iuris) і засновані на добрій совісті (bonae fidei) "
  1. Процес по приватноправових спорах
    домовившись про їх кордонах, звертаються до суду не більше ніж як до арбітра у виниклих між ними розбіжності. Слід тому приєднатися до думки, що розглянутий позов застосовувався при розділі майна та в інших випадках такого ж роду. П'ятий вид позову - legis actio per condictionem. Відомості щодо цього позову такі, що можна скласти лише саме поверхневе уявлення про його
  2. 40. ПОНЯТТЯ І ВИДИ РИМСЬКИХ ПОЗОВУ
    суворого права (actiones stricti juris); - арбітражні позови (actiones arbitrariae) - якщо суддя не міг добитися від відповідача видачі чи пред'явлення предмета спору, то він виносив особливе рішення, в якому визначав розмір шкоди, заподіяної позивачеві, керуючись принципом «доброї совісті і справедливості»; - популярні позови (actiones popularis) - міг пред'явити будь-який громадянин; - позови
  3. § 2. ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
    договору. Для позначення договору римляни використовували слово «контракт» (contractus), на відміну від «пакту» (pactum) як терміна більш широкої значимості, розрахованого HeJ тільки на договори, а й на будь-які угоди взагалі. Коли товарний оборот досяг розмаху, який став наслідком зародження і розвитку капіталістичного способу виробництва, який потребує гранично спрощених
  4. § 4. Поняття і види позовів
    договору, з якого випливає позов при розгляді позовів bonae fidei становище судді вільніше, він має право приймати до уваги заперечення відповідача, засновані на вимогах справедливості, хоча б у формулу позову і не було включено особливої ексцепціі (наприклад, при actio bonae fidei суддя враховує посилання відповідача на dolus з боку позивача, тобто на те, що позивач допустив обман, навіть якщо в
  5. Глава 15. речових ЕФЕКТ КУПІВЛІ -ПРОДАЖУ
    договори, спрямовані на передачу речі у власність набувача. Насамперед це договір купівлі-продажу. Супровідний ці договори передача самої речі (традиція), виділилася в самостійний акт в рамках римського класичного права і з Відтоді існує окремо, знаменуючи перехід власності (ст. 223 ЦК). Таким чином, вже в наявності ускладнений механізм виникнення речового права:
  6. Глава 16. набувальна давність
    договором , відмінному від договору про придбання, або окупація і т.п. способи заволодіння - власник ніяк не може мати жодних сумнівів щодо того, що він власником не є (крім володіння в силу початкового придбання за п. 1 ст. 218 ЦК, в якому іншого власника також бути не може і немає грунту для незаконного володіння, а значить, і доброго сумління, і придбання за
  7. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    договори не зобов'язують нікого, крім осіб, в них беруть участь 54. PACTA SUNT SERVANDA [пакту сун серванда] - договори повинні дотримуватися 55. PACTA TERTIS NEC NOCENT NEC PROSUNT [пакту тертіс НЕК ноцен НЕК просунь] - договори не шкодять і не сприяють третім особам 56. PAR IN PAREM IMPERIUM (JURISDICTIONEM) NON HABET [пар ін Парем імперіум (юрісдікціонем) нон хабет] - рівний над рівним
  8. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    договори не зобов'язують нікого, крім осіб, в них беруть участь 54. Pacta sunt servanda [пакту сун серванда] - договори повинні дотримуватися 55. Pacta tertis nec nocent nec prosunt [пакту тертіс НЕК ноцен НЕК просунь] - договори не шкодять і не благоприятствуют третім особам 56. Par in parem imperium (jurisdictionem) non habet [пар ін Парем імперіум (юрісдікціонем) нон хабет] - рівний над рівним
  9. Короткий перелік латинських висловів, які використовуються в міжнародній практиці
    договори не зобов'язують нікого, крім осіб, в них беруть участь 54. PACTA SUNT SERVANDA [пакту сун серванда] - договори повинні дотримуватися 55. PACTA TERTIS NEC NOCENT NEC PROSUNT [пакту тертіс НЕК ноцен НЕК просунь] - договори не шкодять і не сприяють третім особам 56. PAR IN PAREM IMPERIUM (JURISDICTIONEM) NON HABET [пар ін Парем імперіум (юрісдікціонем) нон хабет] - рівний над рівним
  10. 3. Договір перевезення вантажів
    договору Як вже зазначалося, в правовому регулюванні діяльності залізниць та інших перевізників, що працювали на основі концесії уряду (громадських возіїв), були яскраво виражені деякі публічно-правові елементи. Так, Загальний статут російських залізних (далі - Загальний статут) доріг передбачав, що станції повинні бути відкриті для прийому і видачі вантажів щодня, у визначені
© 2014-2022  yport.inf.ua