| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Елементи договору |
||
|
Предмет договору утворюють послуги зі зберігання, які зберігач надає поклажодавцеві. Об'єктом самої послуги виступають різноманітні речі, здатні до просторового переміщенню. Відносно нерухомого майна договори зберігання, як правило, укладатися не можуть, за винятком випадків, прямо зазначених у законі. В якості такого виключення можна вказати на секвестр (п. 3 ст. 926 ЦК). Як вже зазначалося, на зберігання можуть здаватися як індивідуально-визначені, так і родові речі. В останньому випадку при зберіганні може проводитися знеособлення зданих на зберігання речей, тобто змішання їх з аналогічними речами інших поклажодавцем або самого зберігача. По закінченні строку договору поклажодавцеві повертається не те ж саме майно, яке було ним здано на зберігання, а рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості. При аналізі даного виду зберігання виникає питання про те, хто ж є власником цього знеособленого майна і відповідно несе ризик його випадкової загибелі. Нині чинний ЦК прямої відповіді на нього не дає * (881). Однак з урахуванням того, що договір зберігання не спрямований на передачу права власності на майно, слід вважати, що власниками знеособленого майна стають все поклажодавця відповідно до кількості зданого ними на зберігання майна. Вони самі несуть і ризик його випадкової загибелі, що, втім, великого практичного значення не має з огляду на те, що іррегулярне зберігання здійснюється в основному професійними зберігачами, які відповідають за збереження майна незалежно від вини. Термін у договорі зберігання визначається насамперед як період часу, протягом якого зберігач зобов'язаний зберігати річ. Договір може бути укладений як на конкретний термін (терміновий договір зберігання), так і без зазначення строку , тобто до запитання речі поклажодавцем (безстроковий договір зберігання). Однак навіть у терміновому договорі зберігання поклажодавець може в будь-який момент забрати свою річ, хоча б передбачений договором строк її зберігання ще не скінчився (ст. 904 ЦК). За ініціативою зберігача терміновий договір зберігання не може бути перерваний достроково, якщо тільки поклажодавцем не допущено істотне порушення договору (п. 2 ст. 896 ЦК). За договором зберігання, укладеним до запитання речі поклажодавцем, зберігач має право після закінчення звичайного за даних обставин строку зберігання речі вимагати від поклажодавця взяти назад річ, надавши йому для цього розумний термін. Крім розглянутого терміну у договорі зберігання можуть бути присутні й інші терміни. Так, для консенсуального договору зберігання важливе значення має точне визначення моменту, в який зберігач повинен прийняти майно на зберігання. У разі відмови зберігача прийняти майно від поклажодавця в зазначений у договорі термін він вважається таким, що порушив договір і повинен нести за це відповідальність. Поклажедатель, який не передав річ на зберігання у передбачений договором строк, також відповідає перед хранителем за завдані збитки, якщо інше не передбачено законом або договором. Але він не зобов'язаний виконувати зобов'язання в натурі, тобто передавати річ на зберігання, а тоді, коли відмова від послуг зберігача був зроблений поклажедателем в розумний строк, він звільняється і від відповідальності за виниклі у зберігача збитки . Такий елемент договору, як ціна, є лише в відплатних договорах зберігання. Вартість послуг зберігача визначається за згодою сторін, хоча досить часто вона встановлюється на основі діючих тарифів та ставок. Якщо після закінчення терміну зберігання знаходиться на зберіганні річ не взяти назад поклажодавцем, він зобов'язаний сплатити зберігачу помірна винагорода за подальше зберігання речі (п. 4 ст. 896 ЦК). Це правило застосовується і в разі, коли поклажодавець зобов'язаний забрати річ до закінчення терміну зберігання. На практиці за зберігання майна понад встановлений договором терміну нерідко стягується підвищена плата. Форма договору зберігання підпорядковується загальним правилам ЦК про форму здійснення угод з урахуванням особливостей, встановлених ст. 887 ЦК. Крім договорів зберігання, які полягають юридичними особами між собою і з громадянами, в письмовій формі повинні відбуватися також: а) договори зберігання між громадянами, якщо вартість переданої на зберігання речі перевищує не менше чемв10раз встановлений законом мінімальний розмір оплати праці, б) договори зберігання, що передбачають обов'язок охоронця прийняти річ на зберігання, незалежно від складу їх учасників та вартості речей, переданих на зберігання. При цьому проста письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене зберігачем видачею поклажодавцеві: збереженій розписки, квитанції, свідоцтва або іншого документа, підписаного зберігачем ; номерного жетона (номери), іншого знака, що посвідчує прийом речей на зберігання, якщо така форма підтвердження прийому речей на зберігання передбачена законом або іншим правовим актом або звичайна для даного виду зберігання (п. 2 ст . 887 ЦК). При недотриманні вимог закону про форму договору зберігання настають наслідки, передбачені ст. 162 ЦК, відповідно з якими договір не визнається недійсним, але в разі спору сторони позбавляються права посилатися на підтвердження договору і його умов на показання свідків. З цього правила є, однак, один важливий виняток: якщо сам факт укладення договору зберігання не заперечується, але виникла суперечка про тотожність речі, прийнятої на зберігання, і речі, повернутої зберігачем, недотримання простої письмової форми договору не позбавляє сторони права посилатися на показання свідків (п. 3 ст. 887 ЦК). Зазначені вище правила не застосовуються тоді, коли річ передана на зберігання при надзвичайних обставинах. Враховуючи, що в умовах стихійного лиха, пожежі, раптової хвороби, при загрозі нападу і т.п. дотримання письмової форми договору зберігання не завжди можливо, закон допускає показання свідків для доведення факту передачі речі на зберігання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Елементи договору " |
||
|
||