| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Майно, яке не підлягає поверненню в якості безпідставного збагачення |
||
|
а) майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання, якщо зобов'язанням не передбачено інше; б) майно , передане на виконання зобов'язання після закінчення строку позовної давності; в) заробітна плата та прирівняні до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, аліменти та інші грошові суми, надані громадянинові як засобів до існування, за відсутності недобросовісності з її боку і рахункової помилки; г) грошові суми та інше майно, надані на виконання неіснуючого зобов'язання, якщо набувач доведе, що особа, яка потребує повернення майна, знало про відсутність зобов'язання або надав майно в цілях добродійності. Перелік випадків і форм безпідставного збагачення, який не підлягає поверненню, є закритим і розширювальному тлумаченню не підлягає. Положення п. 1 ст. 1109 ЦК про те, що майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання, якщо зобов'язанням не передбачено інше, не підлягає поверненню в якості безпідставного збагачення, випливає з норми ст. 315 ГК. З системного тлумачення зазначених правил випливає, що майно, передане достроково на виконання зобов'язання, підлягає поверненню в якості безпідставного збагачення тільки тоді, коли самим достроково виконаним зобов'язанням передбачено обов'язок такого повернення. Крім цього, майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання, може підлягати поверненню в якості безпідставного збагачення, якщо угода чи інше підставу виникнення виконаного зобов'язання будуть визнані після передачі майна недійсними з підстав, передбачених законом. Майно, передане на виконання зобов'язання після закінчення строку позовної давності, не підлягає поверненню в якості безпідставного збагачення (п. 2 ст. 1109 ЦК). Це положення випливає з норми ст. 206 ЦК, згідно з якою боржник або інше зобов'язане особа, яка виконала обов'язок після закінчення терміну позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, хоч би в момент виконання зазначена особа і не знало про закінчення строку давності. Воно засноване на визнанні існування натуральних зобов'язань (1). --- (1) Детальніше про ці зобов'язання див. гл. 66 цього тому підручника. Заборона на витребування як безпідставного збагачення заробітної плати та прирівняних до неї платежів, пенсій, допомог, стипендій, відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, аліментів та інших грошових сум, наданих громадянину в якості засобів до існуванню, діє за умови сумлінності громадянина-одержувача. Якщо буде доведена його несумлінність або наявність рахункової помилки, зазначені грошові суми підлягають поверненню. Тягар доведення недобросовісності громадянина, який отримав такі грошові суми, або наявності рахункової помилки лежить на потерпілому, що вимагає повернення виплачених грошових сум. Норма п. 4 ст. 1109 ЦК містить вказівку на два безумовних підстави для відмови потерпілому в повернення безпідставного збагачення: а) правова помилка - надання майна потерпілим, завідомо знаючим про відсутність зобов'язання з надання майна; б) надання майна в цілях добродійності. Типову правову помилку можна бачити в наступному прикладі. Потерпілий вступив в переговори з комерційною організацією про укладення договору купівлі-продажу. Тільки почавши переговори і ще не підписав жодних документів, потерпілий на прохання комерційної організації перерахував на розрахунковий рахунок третьому організації, що складалася в договорі з комерційною організацією, гроші, які фігурували при переговорах про укладення договору купівлі-продажу в якості передоплати за товар, що купується. Згодом договір купівлі-продажу так і не був укладений. При описаних обставин потерпілий не зможе витребувати свої гроші від третьої особи, так як третя особа не може вважатися безпідставно обогатившимся, бо воно отримало гроші на підставі договору з комерційною організацією. Від комерційної організації, яка безпідставно зберегла гроші в результаті платежу, здійсненого потерпілим, останній не може витребувати безпідставне збагачення тому, що комерційна організація легко доведе, що потерпілий виплатив гроші, свідомо знаючи про відсутність якого б то не було зобов'язання з оплати (1). --- (1) Однак тут можливе обговорення питання про переддоговірної відповідальності (СР п. 2 ст. 507 ЦК). Детальніше про це див: Комаров А.С. Відповідальність у комерційному обороті. М., 1991. С. 46 - 57; Кучер О.М. Відповідальність за недобросовісну поведінку при укладанні договору відповідно до російського правом і деякими іншими правовими системами / / Законодавство. 2002. N 10. Введення в інститут безпідставного збагачення поняття правової помилки засноване на принципі: "Незнання закону не звільняє від відповідальності". Разом з тим правова помилка як підстава у відмові повернення безпідставного збагачення покликана служити забезпеченню стабільності цивільного обороту і перешкоджати різним формам зловживань допомогою використання кондикционного позовів. Правову помилку необхідно відрізняти від фактичної помилки, яка не може служити підставою для відмови у витребуванні безпідставного збагачення. Прикладом фактичної помилки є наступні дії суб'єктів. Покупець відповідно до умов договору був зобов'язаний перерахувати гроші за товар третій особі, зазначеній продавцем. Покупець перерахував гроші, але за помилковими реквізитами (не особі, вказаною продавцем). Внаслідок цього покупець не може вважатися особою, належним чином виконав своє зобов'язання за договором купівлі-продажу, але як особа, яка вчинила фактичну помилку, може витребувати в якості потерпілого безпідставне збагачення від третьої особи - отримувача грошей. Фактичний характер помилки потерпілого полягає в тому, що в основі його дій лежало зобов'язання з оплати, але воно було помилково виконано неналежного особі. Фактичні помилки вельми різноманітні. До них можна віднести повторний платіж за відвантажений товар, оплату уявних боргів сина батьком, введеним в оману одержувачем коштів, і т.д. Правова помилка різному розуміється в континентальній і англо-американської системах права. Дані відмінності істотно впливають на відмежування фактичних помилок від правових. Пункт 4 ст. 1109 ЦК відображає підхід континентального права, відповідно до якого позов з безпідставного збагачення не задовольняється лише в тому випадку, якщо позивач виразно знав про відсутність у нього зобов'язань з погашення боргу або якщо виконання йому наказувалося не правом, а загальноприйнятими морально-етичними нормами і принципами порядності (1). --- (1) Див: Цвайгерт К., Кетц Х. Указ. соч. Т. 2. С. 324. В загальному праві (common law) діє принцип, згідно з яким не підлягають поверненню навіть гроші, сплачені на користь відповідача, який, сумлінно помиляючись, зажадав у позивача повернути не існуючий в дійсності борг, а позивач, визнавши обставини сплати цього боргу справедливими, невірно оцінив їх з правової точки зору і тому помилково вважав себе зв'язаною зобов'язаннями з його погашення (1). При зіставленні визначення правової помилки, закріпленої в п. 4 ст. 1109 ЦК, і визначення, що має місце в загальному праві, стає очевидним, що, наприклад, такі дії, як платіж грошей в умовах добросовісної помилки платника в наявності зобов'язання платити, є з точки зору загального права правової помилкою, а з точки зору чинного російського права - фактичної помилкою. --- (1) Див: Там же. С. 323. Зазначена обставина слід враховувати при застосуванні норми ст. 1106 ЦК, згідно з якою особа, яка передає шляхом уступки вимоги або іншим чином належне йому право іншій особі на підставі неіснуючого зобов'язання, вправі вимагати відновлення колишнього положення, в тому числі повернення йому документів, що засвідчують передане право. З урахуванням правила п. 4 ст. 1109 ЦК відновлення порушеного права може вимагати лише потерпілий, сумлінно помилятися в наявності зобов'язання з передачі права набувачеві, так як в цьому випадку він повинен вважатися вчинили фактичну помилку. Сучасна судова практика, на жаль, часто змішує фактичні та правові помилки і при цьому намагається обмежувально тлумачити п. 4 ст. 1109 ЦК. Сказане можна проілюструвати матеріалами справи, наведеного Вищим Арбітражним Судом РФ як приклад правильної правозастосовчої практики. Між двома підприємствами було укладено договір купівлі-продажу ремонтного обладнання. Після передачі товару продавець виставив рахунок на суму 6 млн. руб. Покупець в рахунок оплати перерахував продавцеві 200 млн. руб. Виявивши факт переплати, покупець пред'явив продавцю вимогу про повернення зайво отриманих коштів, а також про сплату відсотків за весь період користування чужими грошовими коштами (п. 1 ст. 395 ГК РФ). Продавець вимога в частині основного боргу визнав, але не задовольнив його у зв'язку з відсутністю коштів. Вимога про сплату відсотків продавець відхилив, вказавши, що дізнався про необгрунтованості перерахування коштів лише при отриманні вимоги про їх повернення. Покупець звернувся до арбітражного суду з позовом про стягнення безпідставно перерахованих сум, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами за весь період користування ними на підставі ст. 1107 ГК РФ. З матеріалів справи випливало, що ціна устаткування була узгоджена в договорі, рахунок був виставлений на погоджену суму. Оплата в більшій сумі сталася внаслідок технічної помилки. Одержання коштів в перерахованому позивачем розмірі відповідач не заперечив. У зв'язку з тим, що відповідачу була перерахована сума, що перевищує погоджений розмір оплати, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що в даному випадку має місце безпідставне збагачення на стороні відповідача і задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми помилково перерахованих коштів на підставі пункту 1 ст. 1102 ГК РФ. При цьому суд відкинув доводи відповідача про те, що у позивача відсутнє право вимагати повернення виконаного в силу п. 4 ст. 1109 ЦК РФ, оскільки позивач, перераховуючи кошти, знав про відсутність зобов'язання. Суд вказав, що п. 4 ст. 1109 ЦК РФ може бути застосований лише в тих випадках, коли особа діяла з наміром обдарувати інший бік і з усвідомленням відсутності зобов'язання перед останньою (1). --- (1) Див: п. 5 інформаційного листа ВАС РФ від 11 січня 2000 р. N 49 "Огляд практики розгляду спорів, пов'язаних із застосуванням норм про безпідставно збагаченні" / / Вісник ВАС РФ. 2000. N 3. З наведеного прикладу видно, що позивачем-потерпілим була здійснена фактична помилка і доводи відповідача мали бути відхилені саме на цій підставі. Думка суду про те, що п. 4 ст. 1109 ЦК може бути застосований лише в тих випадках, коли особа діяла з наміром обдарувати інший бік і з усвідомленням відсутності зобов'язання перед останньою, невірний по суті. По-перше, якщо особа передає майно з наміром обдарувати інше, а останнє його приймає, то в наявності правова підстава передачі - угода дарування, в силу чого ні про який безпідставно збагаченні не може йти й мови. Якщо ж така передача внаслідок порушення правил про форму договору дарування (п. 2 ст. 574 ЦК) є незначною угодою, то правила п. 4 ст. 1109 ЦК тут незастосовні, тому що в цьому випадку повинні діяти норми п. 2 ст. 167 ГК про наслідки недійсності угод (1). По-друге, для застосування норми п. 4 ст. 1109 ЦК про правову помилку при її буквальному тлумаченні необхідно довести лише одна обставина, що стосується суб'єктивної сторони дій особи, яка вимагає повернення майна, а саме те, що ця особа знало про відсутність зобов'язання. Ніякі інші суб'єктивні устремління цієї особи законом до уваги не приймаються. --- (1) На це вказує і ВАС РФ у п. 11 інформаційного листа від 11 січня 2000 Згідно п. 4 ст. 1109 ЦК особа, що надала майно в цілях добродійності, не може вимагати його повернення в якості безпідставного збагачення. Дане правило закріплює правовий принцип, згідно з яким обов'язок повернення майна не може бути покладена на набувачів, які отримали його внаслідок виконання особою, що передали майно, свого морального боргу. Наприклад, незважаючи на те, що закон не передбачає можливості стягнення аліментів з племінника на користь дядька, надання племінником змісту дядькові НЕ розцінюється як безпідставне придбання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Майно, яке не підлягає поверненню в якості безпідставного збагачення " |
||
|
||